Справа №346/3007/23
Провадження №3/346/1641/23
12 липня 2023 року м. Коломия
Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Людмила ВАЛІГУРСЬКА, розглянувши матеріали справи, які надійшли з військової частини НОМЕР_1 , про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-10 Кодексу України адміністративні правопорушення (КУпАП) відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коломия, Івано-Франківська область, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , водія зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 140 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , -
Відповідно до протоколу про військове адміністративне правопорушення №12 ОСОБА_1 не виконав наказ командира військової частини НОМЕР_1 №287 від 23.12.2022 в частині дотримання розпорядку дня в 2023 році, а саме: 08.06.2023 близько 09:00 години був відсутній під час ранкового шикування на території військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), чим порушив вимоги ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Дії ОСОБА_1 особою, уповноваженою на складання протоколу, кваліфіковано за ч. 2 ст. 172-10 КУпАП як відмова від виконання законних вимог командира (начальника), вчинена в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
У судові засідання, призначені 13.06.2023, 29.06.2023 та 12.07.2023 ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Заявлені клопотання про відкладення судового розгляду на іншу дату, жодними документальними доказами не підтверджені.
Вимогами ч. 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Законодавством (КУпАП) встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу. Передусім такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив. Водночас протягом такого строку особу наділено процесуальними правами та обов?язками, що дає можливість, в тому числі з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції. Добросовісна участь особи у процесі вирішення справи щодо неї полягає в активній участі в її розгляді і недопущенні зловживань наданими правами.
Недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований ст. 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Дотримання балансу між інтересами всіх сторін при розгляді справи покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов?язки сторін, також зобов'язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи.
Безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
З огляду на викладене судом не встановлено поважних причин неявки ОСОБА_1 до суду для розгляду справи, а тому вважає за можливе надати оцінку фактам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення за відсутності останнього.
Так вина ОСОБА_1 відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення обґрунтована наступними дослідженими та перевіреними судом доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення №12 від 08.06.2023, який містить відомості щодо дати, місця та способу вчинення адміністративного правопорушення, що мало свій прояв у відсутності ОСОБА_1 під час ранкового шикування, що свідчить про невиконання законних вимог командира. Згідно письмових пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зафіксованих в протоколі він о 08:00 годині звільнився після чергування та у зв'язку з виснаженням ліг відпочивати;
- рапортом командира 140 роти охорони військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2023 ОСОБА_2 , в якому останній доповів про те, що 08.06.2023 о 09:00 годині під час ранкового шикування 140 роти охорони був відсутнім водій зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 140 роти охорони рядовий ОСОБА_1 , тому просить з даного приводу призначити службове розслідування;
- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №49 від 07.03.2022, згідно якого ОСОБА_1 з 07.03.2022 призначено на посаду водія зенітного ракетного відділення ракетного взводу 140 роти охорони та зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення;
- службовою характеристикою на ОСОБА_1 від 08.062023, згідно якої останній за час проходження військової служби зарекомендував себе з негативної сторони;
- військовим квитком на ім'я ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 ;
- письмовими пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 08.09.2023, в яких останні підтвердили той факт, що дійсно 08.06.2023 близько 09:00 години рядовий ОСОБА_1 був відсутнім на ранковому шикуванні, а саме: на хвилині мовчання, якою вшановують всіх загиблих в російсько-українській війні;
- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №287 від 23.12.2022 та Додатком №1 до нього, згідно якого з 01.01.2023 введено в дію розпорядок дня військової частини на 2023; розпорядок роботи управління (штабу) військової частини; розпорядок роботи складів, сховищ та інших об'єктів.
Дослідивши наведені вище докази, суд приходить до наступних висновків.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з?ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з?ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
За нормами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який свою дію не припинив. Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» із 05:30 години 24.02.2022 в Україні діє воєнний стан, який востаннє продовжено 20.05.2023 строком на 90 діб.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У свою чергу відповідно до ч. 2 ст. 172-10 КупАП, відповідальність настає за відмову від виконання законних вимог командира (начальника) в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-10 КУпАП, складає відкрита відмова виконати наказ командира (начальника) непокора, що передбачає наявність заяви (усної чи письмової) підлеглого про його небажання виконувати наказ, або інше демонстративне його невиконання, яке може супроводжуватись будь-якими репліками чи здійснюватися мовчки. Правопорушення вважається закінченим, залежно від форми його вчинення, з моменту відмови виконати наказ начальника або з моменту його фактичного невиконання.
Разом з тим, необхідно звернути увагу на те, що відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 172-10 КУпАП адміністративна відповідальність за відмову від виконання законних вимог командира (начальника) наступає на умови, що такі дії вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Враховуючи ту обставину, що на території України з 24.02.2022 діє не лише «особливий період», а саме «воєнний стан», а ст. 172-10 КУпАП не передбачає відповідальність за вчинення відповідного правопорушення в умовах саме воєнного стану, дії ОСОБА_1 особою уповноваженою на складання протоколу було передчасно було кваліфіковано саме за цією нормою.
Крім того слід зауважити, що відповідно до «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» військовослужбовець має не просто погодитись на виконання наказу командира, а повинен беззастережно вчинити певні дії, які свідчать про те, що він намагається спрямувати всі свої зусилля для забезпечення реального виконання наказу командира, а не висувати командиру певні умови за яких таких наказ буде ним виконано. Висловлення військовослужбовцем згоди на виконання наказу командира за умови вчинення командиром певних дій, свідчить про те, що військовослужбовець відмовляється виконати наказ командира без належних на те підстав.
Відповідно дії вчинювані військовослужбовцем і які б могли підпадати під ознаки правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-10 КУпАП, характеризується умисною формою вини, проте досліджені судом докази свідчать про те, що відповідна обставина залишилась поза увагою особи, уповноваженої на складання протоколу, тоді як ОСОБА_1 заперечив умисний характер свого порушення і відповідна його позиція жодними матеріалами справи не спростована, як і відсутні жодні докази того, що дії останнього мали умисний характер.
Крім того, суд звертає увагу на положення ст. 26 розділу 1 Обов'язки, права та відповідальність військовослужбовців Статуту військовослужбовці, відповідно до якої залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Дії, інкриміновані ОСОБА_1 не свідчать про його пряму відмову у невиконані наказу командира і пов'язані лише з дотриманням внутрішнього розпорядку дня, визначеного у військовій частині, що не позбавляло права на притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності з накладенням відповідного стягнення, що за викладених умов було співрозмірним та достатнім, враховуючи характер допущеного порушення.
У свою чергу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява №16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява №36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, з урахуванням загального принципу про те, що всі сумніви щодо доведеності вини особи у вчиненні правопорушення необхідно тлумачити на її користь (ст. 62 Конституції України), суд приходить до висновку, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Отже, в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 172-10 КУпАП, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України має своїм наслідком закриття провадження, оскільки провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 23, 172-10, 247, 250-252, 280, 283, 284 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 2 ст. 172-10 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.
У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Суддя: Людмила ВАЛІГУРСЬКА