Справа № 183/8287/23
№ 4-с/183/25/23
14 липня 2023 року м. Новомосковськ
Суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Парфьонов Д. О., розглянувши матеріали скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Онацька Володимира Вячеславовича на дії державного виконавця Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), -
у провадження Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 12 липня 2023 року за допомогою підсистеми ЄСІТС - «Електронний суд» надійшла вказана скарга, передана головуючому судді 14 липня 2023 року, в якій заявник просить визнати незаконними дії Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). З обґрунтування скарги вбачається, щодо заявник просить визнати незаконним дії: з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 20 квітня 2023 року № 71609911, з винесення постанови про арешт рахунків боржника від 25 квітня 2023 року у виконавчому провадженні № 71609911, не задоволення або не розгляд заяви боржника про зняття арешту з рахунків боржника, винесені у виконавчому провадженні № 71609911 з виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення про стягнення штрафу на користь держави.
В обґрунтування скарги зазначає, що 28 березня 2023 року працівниками поліції складено відносно ОСОБА_1 постанову серії ГАБІ 835178 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 183-10 КУпАП за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань та накладено на нього стягнення у розмірі 3 400 грн. На даний час в провадженні Новомосковського ВДВС перебуває виконавче провадження ВП 71609911 стосовно нього про стягнення штрафу на користь держави. Арештовано пенсійний рахунок. Заявник зазначає, що державний виконавець у вказаному виконавчому провадженні у своїй діяльності допустив ряд помилкових і незаконних рішень, оскільки, зокрема, допущено до виконання незаконну постанову поліції, на підставі якої відкрито виконавче провадження, оскільки поданий на виконання виконавчий документ не відповідає Закону, не зняття арешту з рахунку боржника, на яку нараховується пенсія, що є єдиним джерелом доходу боржника. Таким чином, заявник вважає, що його права можуть бути поновленні тільки в судовому порядку.
Перевіривши подану скаргу, вбачається такий висновок.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статей 1-3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII) примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Частиною першою статті 4 Закону № 1403-VIII передбачено, що діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 5) обов'язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (частина перша статті 6 Закону № 1403-VIII).
Відповідно до вимог частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, насамперед цивільних, господарських та адміністративних, між собою. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Відповідно до статті 447 ЦПК України, яка викладена у розділі - VII ЦПК «СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частиною 1 статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
У пункті 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зазначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час розгляду скарги у судах першої та апеляційної інстанцій).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Зазначена норма є загальною і стосується усіх випадків оскарження рішень, дій чи бездіяльність ВДВС, крім тих, що передбачені прямо в окремому законі.
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З матеріалів скарги встановлено, що дії заявником оскаржуються дії та бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 71609911 яке відкрите на примусове виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення від 28 березня 2023 року серії ГАБІ № 837158, що постановлена в порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення та яке не пов'язане з виконанням рішення суду у цивільній справі, а тому подана представником ОСОБА_1 - адвокатом Онацько В. В. скарга на дії державного виконавця підлягає розгляду у порядку Кодексу адміністративного судочинства України.
Питання юрисдикційності справ за скаргами на дії державного виконавця було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду, і з цього приводу зроблено висновок про те, що вказані справи мають розглядатися у порядку того судочинства, у якому ухвалені судові рішення, на виконання яких видано виконавчі документи, що підлягають примусовому виконанню. У порядку адміністративного судочинства розглядаються скарги на дії, бездіяльність та рішення державного виконавця у виконавчому провадженні, у якому, окрім виконавчих листів, виданих на виконання рішень, ухвалених за правилами цивільного судочинства, об'єднані рішення інших органів чи примусово виконуються судові рішення, ухвалені за правилами різних процесуальних законів. Зокрема, такі висновки містяться в постановах від 14 березня 2018 року у справі № 14-19цс18, від 20 червня 2018 року у справі № 14-207цс18, від 12 вересня 2018 року у справі № 11-675апп18.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що за даною скаргою у місцевого суду відсутня компетенція з розгляду скарги, застосовуючи аналогію закону, вважаю за необхідне на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України відмовити у відкритті провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Онацька В. В. на дії державного виконавця.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 186, 260, 353 - 354, 447 - 448 ЦПК України, суддя, -
у відкритті провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Онацька Володимира Вячеславовича на дії державного виконавця Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем складення ухвали суду.
Ухвала суду складена і підписана 14 липня 2023 року.
Суддя Д. О. Парфьонов