Справа № 212/4929/23
6/212/105/23
17 липня 2023 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Борис О.Н., за участю секретаря судового засідання Годунової В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, за відсутності сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, подання державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Івашина Д.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа,-
встановив:
Державний виконавець Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Івашин Д.В. звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа.
В обґрунтування подання зазначив, що на виконанні Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувають виконавчі провадження № 68653544 з примусового виконання наказу № 904/6310/20 від 30.06.2021 року, виданого Господарським судом Дніпропетровської області, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь КП «Сансервіс» Криворізької міської ради у сумі 210836,76 грн., та № 66088375 з примусового виконання наказу № 904/6310/20 від 29.11.2021 року, виданого Господарським судом Дніпропетровської області, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь КП «Сансервіс» Криворізької міської ради у сумі 9000,00 грн. За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Державним виконавцем 14.07.2021 та 16.02.2022 року винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень, копії яких направлено сторонам. Перевірити майновий стан боржника не виявилось можливим. У боржника відсутнє будь-яке нерухома та рухоме майно на праві власності. ОСОБА_1 не працює, пенсію не отримує. Водночас, боржник має закордонний паспорт та перетинає кордон України. Так, судове рішення ОСОБА_1 виконано не було, остання ухиляється від його виконання, у зв'язку із чим був змушений звернутись до суду із вказаним поданням.
Згідно з ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
На виконанні у Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувають виконавчі провадження № 68653544 з примусового виконання наказу № 904/6310/20 від 30.06.2021 року, виданого Господарським судом Дніпропетровської області, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь КП «Сансервіс» Криворізької міської ради у сумі 210836,76 грн. Постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2022 року.
А також, виконавче провадження № 66088375 з примусового виконання наказу № 904/6310/20 від 29.11.2021 року, виданого Господарським судом Дніпропетровської області, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь КП «Сансервіс» Криворізької міської ради у сумі 9000,00 грн. Постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2021 року.
20.07.2021 року на підставі постанови про арешт майна боржника державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ходикіною В.В. було накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , що підтверджується Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме мано, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за № 338643383 від 11.07.2023 року.
Боржник поштову кореспонденцію не отримує, листи повертаються у зв'язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується долученою до подання копією поштового конверту з відміткою про невручення адресату у зв'язку із його відсутністю за вказаною адресою.
Згідно наданих копій актів державного виконавця, виходом за адресою проживання боржника не виявлено самого боржника та майно, на яке можливо звернути стягнення, також відсутня можливість перевірити майновий стан боржника. Окрім того, відсутні відомості щодо джерел та сум отриманих боржником доходів, а також зареєстрованих за останнім транспортних засобів.
Водночас, наданою Державною прикордонною службою України інформацією підтверджується перетинання ОСОБА_1 державного кордону України за період з 14.07.2021 року по 19.07.2022 року.
Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
З огляду на дану норму Конституції України, слід прийти до висновку, що обмеження особи права вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом, є обмеженням її конституційного права на свободу пересування, гарантованого державою.
Статтею 313 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Положеннями ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, може звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості.
Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Зокрема, у справі Гочев проти Болгарії Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування, зокрема, у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13.11.2003 року за справою Напияло проти Хорватії (Napijalo v. Croatia), скарга № 66485/01, §§ 78-82).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (рішення Європейського Суду за справою Луордо проти Італії (Luordo v. Italy), скарга № 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга № 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою Рінер проти Болгарії , § 121).
Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (рішення Європейського Суду за справою Рінер проти Болгарії, §124 і рішення Європейського Суду Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии, §35).
Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язань.
Під ухиленням боржника від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України, подання розглядається судом негайно, без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування.
Також слід зазначити, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку із цим саме державний виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Як вбачається зі змісту подання, державний виконавець обґрунтовує подання тим, що боржник не виконує рішення суду.
Однак, при зверненні до суду із поданням державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Івашина Д.В. не надано жодних доказів того, що боржнику ОСОБА_1 взагалі відомо про відкриття виконавчого провадження та доказів, що остання дійсно у встановленому законом порядку викликалась до державної виконавчої служби, а також докази одержання боржником усіх документів, що виносились у процесі здійснення виконавчого провадження.
Крім цього, державним виконавцем в поданні не наведено доказів того, що боржник вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання, та які унеможливлюють чи ускладнюють виконання виконавчого документа. Наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон, а саме по собі невиконання боржником зобов'язання не свідчить про вчинення ним умисних дій щодо ухилення від виконання рішення суду.
Суд також звертає увагу і на те, що державним виконавцем взагалі не обґрунтовано, яким чином застосування до боржника обмеження у праві виїзду за межі України буде сприяти виконанню рішень суду та погашенню заборгованості.
Також суд зазначає, що у вищевказаному поданні підставою застосування обмежень щодо боржника зазначено ст. 377-1 ЦПК України, яка відсутня у новій редакції ЦПК України.
Таким чином, наведені у поданні обставини і додані до нього докази не можуть бути в даному випадку визнані такими, що переконливо свідчать про умисне ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням суду, а тому відсутні підстави для застосування до останньої такого заходу впливу як тимчасове обмеження її у праві виїзду за межі України з метою виконання нею боргових зобов'язань, у зв'язку із чим вищевказане подання слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 441 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзд в Україну громадян України» суд,-
постановив:
Подання державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Івашина Д.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи,якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала складена та підписана 17 липня 2023 року.
Суддя О. Н. Борис