Справа № 932/6327/23
Провадження №2/932/1799/23
07 липня 2023 року м. Дніпро
Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Овчиннікова О.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання права власності,
06.07.2023 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання права власності.
Разом з позовню заявою ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви, в якій заявник просить забезпечити позов шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим уповноваженим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку тощо) щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1588783012101.
В обгрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 посилається на те, що предметом позову у даній справі є об'єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 , та яка належить відповідачам та/або майнові права відносно якої належать відповідачам, які, в свою чергу, на теперішній час, не можуть з'ясувати правосуб'єктність володіння вказаним нерухомим майном. ОСОБА_1 02.11.2018 року набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер 870, посвідченого 02.11.2018 року приватним нотаріусом ДМНО Мельником О.І., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки, предметом іпотеки була квартира АДРЕСА_1 , яка виступала забезпеченням виконання основного зобов'язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики, предметом якого були грошові кошти в розмірі 800 000 грн., який був посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Мельником О.І. В 2019 році в межах процедури виконавчого провадження № 59890981 вказана квартира була реалізована на електронних торгах, які були проведені 31.10.2019 року та оформлені протоколом № 441320 проведення електронних торгів, де переможцем став ОСОБА_4 , про що 07.11.2019 року складено Акт про проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна.
Заявник зазначає, що ОСОБА_3 в 2019 році звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою, остаточна редакція позовних вимог відповідно до поданої позовної заяви була витребувати вказану квартиру з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 . Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.08.2022 року по справі № 200/7407/19 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено. За наявною інформацією 06.06.2023 року постановою Дніпровського апеляційного суду по справі № 200/7407/19 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та витребувано з володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 йому було пред'явлено вимогу в усній формі про компенсацію завданих збитків у зв'язку з витребуванням квартири на користь ОСОБА_3 орієнтовним розміром 3000 000,00 грн., з яких 2500 000,00 грн. є збитки майнового характеру та 500 000,00 грн. є моральною шкодою. Зважаючи на таку ситуацію, ним - ОСОБА_1 додатково було з'ясовано, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.12.2017 року по справі № №200/19834/17 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання правочину удаваним, заміну сторони у договору купівлі-продажу, усунення перешкод у користуванні квартирою, позовну заяву ОСОБА_2 було задоволено, в т.ч. змінено у договорі купівлі-продажу квартири сторону договору, а саме покупця квартири в цьому договорі з ОСОБА_3 на ОСОБА_2 . Постановою Дніпровського апеляційного суду по справі № 200/19834/17 рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.12.2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі. Таким чином, вбачається, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 існують та існували не вирішені питання щодо володіння, користування та розпорядження вказаною квартирою та саме існування невирішених спірних майнових питань між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно квартири призвело до того, що добросовісні набувачі даної квартири змушені нести тягар відповідальності майнового та немайнового характеру. Оскільки у нього немає таких грошових коштів, які заявлені ОСОБА_4 у вигляді збитків у розмірі 3000 000,00 грн., вважає за необхідне вірним способом захисту є визнання права власності на спірну квартиру з метою подальшої її реалізації для покриття заявленої до нього шкоди. ОСОБА_1 заявляються позовні вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки як вбачається із суті судових процесів, між вказаними особами не вирішено питання титульного власника вищевказаної квартири, кожен з відповідачів має відповідні майнові права на дану квартиру. Орієнтовна вартість квартири складає близько 3 000 000,00 грн.
Заявник зазначає, що на теперішній час, зважаючи на існування судових процесів щодо спірного нерухомого майна, відповідачі фактично заперечують існування будь-яких майнових прав на квартиру у ОСОБА_4 , за таких обставин позивач вимушений звертатися до суду для захисту своїх прав та інтересів. При цьому позивач відзначає та переконаний, що відповідачі після усвідомлення, що спірна квартира може стати об'єктом компенсації завданих збитків, для уникнення такої ситуації, можуть вчинити дії щодо відчуження квартири. А тому, вчинення заходів забезпечення позову, як він вважає, є доцільним та необхідним способом упередження для не порушення його прав на майбутнє. Отже, для уникнення необхідності звернення з новими позовними вимогами для захисту своїх прав він звертається з заявою про забезпечення позову, оскільки це єдиний спосіб уникнення від постійного звертання до суду за захистом своїх прав. Він вважає, що є ризик істотного ускладнення виконання рішення суду (у разі такого ухвалення) або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він збирається звернутися до суду. Таким чином на даний час, єдиним способом захисту законних прав та інтересів позивача є вжиття заходів забезпечення позову, який буде подано.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд прийшов до такого висновку:
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, де у п. 1 ч. 1 зазначеної статті, серед інших видів забезпечення позову, вказано про можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі бо сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпеченням позову по суті є обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У рішенні Дейвіда Горнсбі (David Hornsby) та Ади Енн Горнсбі (Ada Ann Hornsby) проти Грецької Республіки, № 18357/91, § 40 від 19 березня 1997 року, у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece), Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін».
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на норми ЦПК України, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 151 ЦПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У пункті 4 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року судам роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.
Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у разі якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно ч. 1, 6 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В заяві в обгрунтування необхідності забезпечення позову у зазначений спосіб заявник посилається на те, що він набув право власності на спірну квартиру на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер 870, посвідченого 02.11.2018 року приватним нотаріусом ДМНО Мельником О.І., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки, предметом іпотеки була зазначена квартира, яка виступала забезпеченням виконання основного зобов'язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики предметом якого були грошові кошти в розмірі 800 000 грн., який був посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Мельником О.І. В 2019 році в межах процедури виконавчого провадження № 59890981 вказана квартира була реалізована на електронних торгах, які були проведені 31.10.2019 року та оформлені протоколом № 441320 проведення електронних торгів, де переможцем став ОСОБА_5 , про що 07.11.2019 року складено Акт про проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна.
Заявник зазначає, що ОСОБА_3 в 2019 році звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою, в якій просила витребувати вказану квартиру з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 . Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.08.2022 року по справі № 200/7407/19 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено, за наявною інформацією 06.06.2023 року постановою Дніпровського апеляційного суду по справі № 200/7407/19 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та витребувано з володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 йому було пред'явлено вимогу в усній формі про компенсацію завданих збитків у зв'язку з витребуванням квартири на користь ОСОБА_3 орієнтовним розміром 3000 000,00 грн., з яких 2500 000,00 грн. є збитки майнового характеру та 500 000,00 грн. є моральною шкодою. Зважаючи на таку ситуацію, ним - ОСОБА_1 додатково було з'ясовано, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.12.2017 року по справі № №200/19834/17 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання правочину удаваним, заміну сторони у договору купівлі-продажу, усунення перешкод у користуванні квартирою, позовну заяву ОСОБА_2 було задоволено, в т.ч. змінено у договорі купівлі-продажу квартири сторону договору, а саме покупця квартири в цьому договорі з ОСОБА_3 на ОСОБА_2 . Постановою Дніпровського апеляційного суду по справі № 200/19834/17 рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.12.2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.
Суд вважає, що до заяви про забезпечення позову заявником не додано жодного доказу на підтвердження вимог заяви про забезпечення позову у вказаний ним спосіб, не надано доказів того, що відповідачами, які зазначені у позові, наразі здійснюються будь-які дії, спрямовані на відчуження вищевказаного нерухомого майна; в заяві про забезпечення позову відсутнє обґрунтування наявності фактичних обставин, зважаючи на предмет позову та зазначені у заяві підстави, з якими заявник ОСОБА_1 пов'язує застосування вказаних ним у заяві заходів забезпечення позову. Вказане підтверджується тим, що у заяві про забезпечення позову заявник ОСОБА_1 посилається на необхідність забезпечення його позову з метою упередження для не порушення його прав на майбутнє, для уникнення необхідності звернення з новими позовними вимогами для захисту своїх прав.
Заявником зазначено вартість спірного майна - 3000000 грн., однак доказів на підтвердження заявленої вартості нерухомого майна до заяви не долучено, що позбавляє суд можливості вирішити питання про співмірність заявлених позивачем вимог вартості майна, щодо якого позивач просить суд застосувати заходи забезпечення позову, відтак заява про забезпечення позову суперечить поняттю співмірності, яке передбачене ч. 3 ст. 150 ЦПК України.
Вказане позбавляє суд можливості пересвідчитися, зокрема, у тому, чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду; з'ясувати відповідність видів забезпечення позову, які просить застосувати позивач за зустрічним позовом, позовним вимогам. Крім того, в зв'язку з зазначеним, суд позбавлений можливості при розгляді даної заяви про забезпечення позову та при вирішенні питання про забезпечення позову здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності його вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, з якою позивач має намір звернутися до суду, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Окрім того, з КП «Д-3» встановлено, що ОСОБА_1 звертався до суду із заявою про забезпечення позову 09.06.2023 (справа 932/5439/23 провадження 2з/932/36/23) та 12.06.2023 (справа 932/5476/23 провадження 2-з/932/38/23), у яких відмовлено в задоволенні ухвалами від 12.06.2023, 15.06.2023 року, 29.06.2023 року тощо. Однак постановлені ухвали про відмову в задоволенні його заяв останній не оскаржував в апеляційному порядку у разі не згоди з ними, а знов звертається із заявою про забезпечення позову, що є зловживанням процесуальними правами.
До того ж, суд звертає увагу, що відповідна заява має назву, як заява про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви, яка підписана 06.07.2023 року та подана разом з позвоною заявою, до якої долучена копія квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН294 від 12.06.2023 року, проте аналогічну заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви суддею Овчинніковою О.С. вже було розглянуто та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви, про що було постановлено ухвалу від 29.06.2023 року.
Таким чином, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 151, 153, 260, 353 ЦПК України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання права власності.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Суддя О.С.Овчиннікова