Справа № 344/5175/23
Провадження № 2-о/344/180/23
13 липня 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Литвин Х.В.,
представника заявника - Мокринської -Костирко У.Є.,
представника заінтересованої особи Повха В.І.
розглянувши у порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи: Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року, -
Представник заявника ОСОБА_2 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із заявою, у якій просить : встановити факт постійного проживання на території України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 24.08.1991 або станом на 13.11.1991.
В обґрунтування заяви з зазначає, що в КНП « Прикарпатський обласний центр психічного здоров'я» Івано-Франківської обласної ради перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому обрано відповідний запобіжний захід. З документів, які підтверджують особу ОСОБА_1 - довідка про звільнення з ДУ «Іван-Франківська установа виконання покарань (№12) та копія особової картки з державної міграційної служби.
Зі слів ОСОБА_1 стало відомо, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Кам'янка - Дніпровська Запорізької області, де також навчався у будинку інтернаті. Після закінчення 8-го класу працював на Кам'янсько - Дніпровському консервному заводі.
Паспорт громадянина України ОСОБА_1 при досягненні 16-річчя в 1991 році не виробив, свідоцтво про народження знищив. З 1992 року неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за крадіжки. За весь час перебування у місцях позбавлення волі, ні слідчими, ні адміністрацією закладів позбавлення волі не було здійснено заходів по виготовленню документів.
З метою отримання паспорта громадянина України, заявник неодноразово звертався до органів Міграційної служби, Уповноваженого ВРУ з прав людини.
Листом Івано-Франківського Управління ДМС України заявника проінформовано про неможливість встановлення його приналежності до громадянства України та необхідності встановлення такого факту за рішенням суду.
Перебуваючи у місцях позбавлення волі, заявник не мав змоги працевлаштуватися, перебуваючи у медичному закладі на лікуванні - заклад не отримував фінансування на його лікування, оскільки особа без паспорта не ідентифікується в Програмі Медична Інформаційна система. Вподальшому при застосуванні щодо заявника примусових заходів медичного характеру в спецзакладі, при відсутності паспорта - не буде можливості оформити йому виплати соціальної допомоги.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 24.03.2023 справа передана судді Кіндратишин Л.Р.
Ухвалою судді від 29.03.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі, призначено до розгляду на 19.04.2023.
10.04.2023 - від представника заінтересованої особи надійшли пояснення.
19.04.2023 - постановлено ухвалу суду про витребування доказів.
02.05.2023, 10.07.2023 - із Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшли документи з приводу розгляду звернення ОСОБА_1 , що зібрані за результатами сприяння в оформленні паспорту.
03.05.2023 - постановлено ухвалу суду про витребування доказів.
08.05.2023, 09.05.2023, 11.05.2023, 16.05.2023, 25.05.2023,- надійшла інформація щодо запитуваних документів.
31.05.2023- постановлено ухвалу про витребування документів.
09.06.2023, 27.06.2023, 11.07.2023, 12.07.2023- надійшла інформація щодо витребуваних документів за ухвалою суду.
Заявник та його представник вимоги заяви підтримали, дали пояснення, які по суті та змісту відповідають викладеному у заяві. Зокрема, заявник додав, що за межі України ніколи не виїжджав. Окрім того і в 1991 році, так як був на запобіжному заході (на підписці про невиїзд). З рідними зв'язок фактично з 16 річного віку не підтримує.
Представник заінтересованої особи відносно задоволення заяви, поклався на думку суду.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з вимогами ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до вимог п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно із положеннями ст.315 ЦПК України, законодавцем наведено перелік, які саме факти можуть бути встановленні в судовому порядку, проте він не є вичерпним. Вказана норма передбачає встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" N 5 від 31.03.95передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно із ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, докази, що підтверджують цей факт.
Відповідно до ч.12 ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду про встановлення факту, що має юридичне значення повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
У відповідності до положень ст.76 ЦПК України, доказування у цивільних справах здійснюється за допомогою визначених засобів доказування, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно із поданою заявою, заявник просить встановити факт постійного проживання на території України з моменту народження по даний час та станом на 24.08.1991 або станом на 13.11.1991. Мета з якою необхідно встановити факт - отримання паспорта громадянина України. Причиною неможливості отримати документ є відмова Управління ДМС в Івано-Франківській області в наданні паспорта.
Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.3 Закону України "Про громадянство України"(далі -Закон N 2235-III) громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Закону України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Згідно з п.п. а, б п.7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року N 215/2001, встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року.
Відповідно до п. 8,9 Порядку для встановлення належності до громадянства України, відповідно до пунктів 1 і 2 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, а також особа, яка проживала на території України станом на 13 листопада 1991 року і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але немає у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її проживання в Україні на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України станом на 13 листопада 1991 року.
Згідно з п.3 ч.2 ст.9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України. Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів; Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.
Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , госпіталізований в НП « ПОКЦПЗ ІФ ОР» згідно ухвали Коломийського міського суду Івано-Франківської області від 15.12.2022 у справі №346/5113/22 ( а.с. 65-67).
Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00038880085 від 16.03.2023, виданого Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_1 , актовий запис №111, від 23.05.1975, здійснений відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кам'янсько -Дніпровського районного управління юстиції Запорізької області. Батьки : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( а.с. 9-13).
Відповідно до висновку від 01.04.2021, що затверджений начальником Васильківського РВ ЦМС ДМС в м. Києві та Київській області М. Романовою та наданий за заявою ОСОБА_1 про втрату паспорта, встановлено особу на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не підтверджено факт належності до громадянства України. Справу закрито. Рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до суду для підтвердження факту постійного проживання на момент 24.08.1991 на території України для оформлення належності до громадянства України
Разом з тим, такою перевіркою встановлено, що дані втраченого паспорта ОСОБА_1 НОМЕР_1 , виданий 12.06.1991 Вільнянським РС ГУ ДМС України в Запорізькій області. ОСОБА_1 перебуває на примусовому лікуванні у КНП « Київська міська психоневрологічна лікарня №3» виконавчого органу Київської міської ради. Зареєстрованим ОСОБА_1 не значиться- згідно відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ДМС України в Запорізькій області від 09.02.2021. При цьому адресні картки реєстрації особи передані до виконавчого комітету Кам'янсько -Дніпровської міської ради не в повному обсязі ( відповідь від 25.02.2021).
Мати заявника отримала паспорт серії НОМЕР_2 від 01.10.1997, що виданий Вільнянським РВ ГУ МВС України на підставі заяви та паспорта, виданого 02.04.1987. Батько заявника отримав паспорт серії НОМЕР_3 від 26.10.1995, виданий Вільнянським РВ ГУ МВС України в Запорізькій області на підставі заяви та паспорта НОМЕР_4 від 26.06.1978, виданого ВС Михайлівського райвиконкому Запорізької області ( а.с.30-31).
Поряд з цим, відповідно до інформації Управління взаємодії з державною міграцію службою, що надано секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 28.06.2023 №45077/36-11371-2023 зазначено, що оскільки паспорти громадянина України зразка 1994 року почали оформлятись територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України у 1995 році, проводити подальшу перевірку інформації щодо паспорта громадянина України НОМЕР_5 , нібито оформлено у 1993 році, вважають недоцільним, через ознаками помилково внесених даних.
Відповідно до заяви про отримання паспорта ОСОБА_1 , українець, проживаючий по АДРЕСА_1 від 21.05.1991, звернувся за таким 12.06.1991, надавши свідоцтво про народження ( а.с. 33).
Відповідно до відповіді Департаменту освіти та науки Запорізької державної адміністрації від 04.072023 за №1912/03-2-18, що надана на виконання ухвали суду, надати інформацію про навчання ОСОБА_1 у комунальному закладі « Кам'янсько -Дніпровська загальноосвітня школа -інтернат» Запорізької обласної ради, неможливо через тимчасову окупацію.
Згідно з інформацією Інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Івано-Франківській області від 08.06.2023 №24-08062023/26210, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кам'янка - Дніпровська Кам'янко - Дніпровського району Запорізької області, що зареєстрований АДРЕСА_2 , неодноразово судимий. 08.12.1992 арештований Комунарським «РОВД» ( запис здійснено російською мовою») м. Запоріжжя за ч.2 ст. 140 КК України. Вперше судимий 18.06.1993 Комунарським районним судом Запоріжжя, та за п. 8 Указу Президента України від 17.08.1992 звільнений з під варти у залі суду.
Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що такі є достатніми, належними та допустимими для встановлення факту про те, що ОСОБА_1 будучи неповнолітнім постійно проживав на території України станом на 24.08.1991, адже у 16-річному віці подав заяву про видачу паспорта 21.05.1991, вподальшому наявна відмітка на такій заяві про отримання - 12.06.1991. Після чого, 08.12.1992 був арештований. Також, судом враховано той факт, що батьки заявника набули громадянство України.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги заяви слід задоволити, а саме встановити факт про те, що ОСОБА_1 , будучи неповнолітнім постійно проживав на території України, станом на 24.08.1991.
Керуючись статтями 10-13, 76-81, 259, 263-265, 268, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд,
Заяву задоволити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на території України станом 24 серпня 1991 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса : АДРЕСА_3 ;
Представник заявника : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса : АДРЕСА_3 ;
Заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області, адреса: вул. Ак. Гнатюка, 29, м. Івано-Франківськ.
Повне рішення складено 17.07.2023
Суддя
Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.