Справа № 761/17032/23
Провадження № 2/761/7453/2023
(заочне)
11 липня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Саадулаєва А.І.,
за участі секретаря: Ілюхіної О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна готівка», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Микитин Оксана Степанівна, про стягнення безпідставно отриманих коштів,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Саадулаєву А.І.
Предметом позову є стягнення 20483,76 грн. безпідставно стягнутих грошових коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18.10.2022 р. визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. під реєстровим №101261 від 15.07.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Файна готівка» заборгованості за кредитним договором у сумі 42224,00 грн. Згідно довідки Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київської області вбачається, що у період з грудня 2021 по листопад 2022 із заробітної плати ОСОБА_1 було утримано 20483,76 грн. на користь ТОВ «Файна готівка» на підставі ВП №67424291. Фактично вищевказану суму коштів стягнуто з позивача на користь відповідача поки судом ухвалено рішення про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.05.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
В судове засідання, яке відбулось 11.07.2023 року, учасники справи не з'явились, про причини неявки не повідомили. Проте, в матеріалах справи є заява позивача про розгляд справи без його участі, проти заочного рішення не заперечив.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалося.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів для розгляду справи по суті, а також те, що позивач щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18.10.2022 р. визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. під реєстровим №101261 від 15.07.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Файна готівка» заборгованості за кредитним договором у сумі 42224,00 грн.
Згідно копії довідки Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київської області №31-10-0.52-37/2-23 від 03.01.2023, вбачається, що у період з грудня 2021 по листопад 2022 із заробітної плати ОСОБА_1 було утримано 20483,76 грн. на користь ТОВ «Файна готівка» на підставі ВП №67424291.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Суд зауважує, що загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.
Також, зазначена позиція підтверджується зокрема Постановою ВС від 06.03.2019 р. по справі № 910/1531/18.
Згідно ч.2 ст.1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Відповідно до вимог ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд вважає необхідним звернути увагу на те, що цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис та на його виконання безпідставно стягнуті кошти, покладається не на нотаріуса або виконавця, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом та його примусовим виконанням.
З врахуванням наведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими вимогами закону та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні підтвердилась та обставина, що виконавчий напис №101261 від 15.07.2021 року вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., визнано таким, що не підлягає виконанню, відпали правові підстави для набуття стягувачем коштів у розмірі 20483,76 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволені, а тому судовий збір потрібно покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна готівка», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Микитин Оксана Степанівна, про стягнення безпідставно отриманих коштів - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна готівка» (ЄДРПОУ: 42269456) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), грошові кошти у розмірі 20483 (двадцять тисяч чотириста вісімдесят три) гривні 76 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна готівка» (ЄДРПОУ: 42269456) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1074 (одна тисяча сімдесят чотири) гривні 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: