12.05.2023 Справа № 756/4809/23
Справа № 756/4809/23
1-кс/756/938/23
12.05.2023 місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
слідчий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві клопотання СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальному провадженні №12022100050001948 від 07.09.2022,
14.04.2023 слідчий СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
Обґрунтовуючи свої вимоги, слідчий зазначає, що СВ Оболонським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12022100050001948 від 07.09.2022 за ч. 3 ст. 190 КК України.
Мотивуючи вимоги клопотання, слідчий зазначає, що на даний момент у органу досудового розслідування виникла необхідність в отримані дозволу на тимчасовий доступ до документів, що містять інформацію по вказаним рахункам, які перебувають у володінні АТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), оскільки дані документи містять інформацію, яка має доказове значення у кримінальному провадженні, необхідні для швидкого, повного та неупередженого розслідування, та в сукупності з матеріалами кримінального провадження, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин в даному провадженні, а також містять відомості, за відсутністю яких неможливо встановити обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
У судове засідання слідчий та прокурор не з'явилися, про дату, час і місце розгляду клопотання повідомлені належним чином.
Представник особи, у володінні якої перебувають витребовувані речі і документи, в судове засідання не з'явився, причини неявки слідчому судді невідомі.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Згідно ст. 26 цього Кодексу сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, з огляду на те, що підстав для визнання явки сторін обов'язковою не має, вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності осіб, що не з'явились.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Положеннями ст. 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження, одним із яких є тимчасовий доступ до речей і документів, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 цього Кодексу тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Як вбачається із змісту ст. 162 КПК України, до охоронюваної законом таємниці, яка міститься у речах і документах, належить інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інформації; відомості, які можуть становити лікарську таємницю; відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій; конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю; відомості, які можуть становити банківську таємницю; особисте листування особи та інші записи особистого характеру; інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо; персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних; державна таємниця; таємниця фінансового моніторингу; відомості, що становлять професійну таємницю відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки».
Відповідно до ст. 60 Закону України від 07.12.2000 №2121-III «Про банки та банківську діяльність» (далі - Закон №2121-III) інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.
Згідно зі ст. 62 Закону №2121-III інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками, серед іншого: з письмового дозволу власника такої інформації; за рішенням суду; органам прокуратури України, органам Національної поліції України, - на їхні запити щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи-підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента (для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), номер рахунку контрагента та код банку контрагента.
Крім того, до охоронюваної законом таємниці, згідно Закону України від 01.06.2010 №2297-VI «Про захист персональних даних», належать персональні дані особи, що становлять собою відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована.
Частиною 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Слідчий суддя звертає увагу на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 160 цього Кодексу слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу слідчим є службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу Державного бюро розслідувань, органу ІНФОРМАЦІЯ_2 , Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений, серед іншого: звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, які містяться у постановах Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.10.2021 у справі №724/86/20 (провадження №51-1353кмо21) та від 14.02.2022 у справі №477/426/17 (провадження №51-4963кмо20), які беруться слідчим суддею до уваги в силу вимог ст. 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, за приписами п. 1 ч. 2 ст. 39 та ч. 1 ст. 214 КПК України визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, належить до компетенції керівника органу досудового розслідування.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 39 цього Кодексу керівник органу досудового розслідування має право лише вмотивованою постановою призначати слідчого.
Статтею 110 КПК України установлено, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Така специфічна процесуальна форма рішення про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть відповідні повноваження у конкретному кримінальному провадженні, як постанова вбачається із тлумачення положень ч. 2 ст. 39, ч. 1 ст. 214 КПК України у взаємозв'язку з положеннями ст. 110 цього Кодексу.
Відтак, процесуальне рішення керівника відповідного органу досудового розслідування про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, має відповідати вимогам ст. 110 КПК України. При цьому, враховуючи вимоги ч. 6 вказаної статті, таке рішення повинно бути виготовлене на офіційному бланку та підписане службовою особою, яка його прийняла.
Дотримання належної правової процедури при виконані процесуальних дій, проведенні слідчих (розшукових) дій, крім іншого, означає їх виконання спеціально уповноваженою в конкретному провадженні особою, що має забезпечувати його відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні та публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.
Водночас витяг з ЄРДР не може замінити процесуального рішення про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні, так витяг з ЄРДР не є процесуальним рішенням, а отже, не породжує правових наслідків щодо визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування. В аспекті застосування приписів ч. 2 ст. 39, ч. 1 ст. 214 КПК України у взаємозв'язку з положеннями ст. 110 цього Кодексу недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.
При цьому таке процесуальне рішення необхідно долучати до матеріалів досудового розслідування для підтвердження наявності повноважень слідчих, які здійснюють досудове розслідування, і у разі використання слідчим повноважень з проведення досудового розслідування без винесення процесуального рішення про визначення групи слідчих, до складу якої він входить на підставі такого процесуального рішення, він є неналежним суб'єктом проведення процесуальних дій.
Разом з цим, матеріали клопотання не містять процесуального рішення на виконання вимог статей 39,40 та 214 КПК України, у формі постанови керівника органу досудового розслідування, відповідно до якого слідчого ОСОБА_3 визначено здійснювати досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, та як наслідок наділяв би останнього процесуальним правом на звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням у кримінальному провадженні №12022100050001948 від 07.09.2022.
З огляду на викладене, матеріали клопотання не містять доказів на підтвердження того, що слідчий, який звернувся із даним клопотанням до слідчого судді уповноважений на здійснення таких процесуальних дій у кримінальному провадженні №12022100050001948.
Зважаючи на те, що клопотання подано неуповноваженою на те особою, тобто є таким, що внесене до суду з порушенням вимог КПК України, слідчий суддя, здійснюючи у порядку, передбаченому цим Кодексом, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, способи якого обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, ч. 5 ст. 21 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»), приходить до висновку, що в задоволенні вимог клопотання слід відмовити.
Керуючись статтями 1-40, 131-132, 159-166, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 відмовити.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1