19.06.2023 Справа № 756/16268/21
Справа № 756/16268/21
1-в/756/121/23
19.06.2023 місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
помічник судді ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання провідного інспектора Оболонського РВ філії ДУ «Центр пробації» у місті Києві та Київській області ОСОБА_3 , погоджене начальником Оболонського РВ філії ДУ «Центр пробації» у місті Києві та Київській області ОСОБА_4 , про направлення до місця відбування покарання засудженого
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , офіційно непрацевлаштованого, з середньою освітою, раніше неодноразово судимого, останнього разу, - вироком Оболонського районного суду міста Києва від 04.11.2021 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки зі звільненням від його відбування з іспитовим строком тривалістю 2 роки на підставі ст. 75 КК України. 08.02.2022 Київський апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначення покарання та ухвалив свій, яким ОСОБА_5 призначив покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік з його реальним відбуванням,
31.03.2023 до Оболонського районного суду міста Києва надійшло вищевказане клопотання представника персоналу Оболонського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області про направлення до місця відбування.
Обґрунтовуючи свої вимоги, представник персоналу органу пробації зазначає про те, що вироком Київського апеляційного суду від 08.02.2022 ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік. Станом на 17.05.2022 засуджений до Оболонського РВ не з'явився, вжитими заходами місцезнаходження останнього не встановлено, а тому, посилаючись на положення ч. 4 ст. 57 КВК України, а також на підпункт 9 пункту 2 розділу ХІ Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.01.2019 №272/5, просить затримати та направити засудженого ОСОБА_5 до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.
Уповноважений представник персоналу органу пробації, будучи повідомлений про дату, час та місце розгляду подання, в судове засідання не з'явився, жодних заяв чи клопотань до суду не надходило.
Прокурор ОСОБА_6 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, зазначивши, що подання не підтримує, просить відмовити у його задоволенні.
Засуджений ОСОБА_5 , будучи повідомлений про дату, час та місце розгляду подання, також у судове засідання не з'явився, 17.04.2023 подав до суду заяву електронною поштою про те, що він перебуває за межами міста Києва та не має змоги з'явитися в судовому засіданні; просив перенести судове засідання.
З огляду на викладене, а також на положення ч. 5 ст. 539 КПК України суд прийняв рішення про розгляд клопотання за відсутності осіб, які не з'явились.
Дослідивши клопотання та перевіривши матеріали особової справи №02/2022, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 КВК України, п. 1 розділу ХІ Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.01.2019 №272/5 (далі - Порядок №272/5), уповноважений орган з питань пробації у межах своїх повноважень забезпечує, серед іншого, направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів у порядку, визначеному статтею 57 цього Кодексу.
Особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх місця проживання до засудження (ч. 1 ст. 56 КВК України).
Стаття 8 КВК України регламентує, що засуджені мають право на отримання інформації про свої права і обов'язки, порядок та умови виконання та відбування призначеного судом покарання, а тому з цією метою адміністрація установи чи органу, який виконує покарання, зобов'язана надати засудженому зазначену інформацію, а також ознайомлювати зі змінами порядку і умов відбування покарань.
Особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно. Уповноважений орган з питань пробації згідно з вироком суду вручає засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання. Не пізніше трьох діб з дня одержання припису засуджений зобов'язаний виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного в приписі строку (ч. 1 ст. 57 КВК України).
Відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу ХІ Порядку №272/5 у день надходження копії судового рішення уповноважений орган з питань пробації надсилає засудженому до обмеження волі виклик, за яким останній зобов'язаний з'явитись для вручення припису та ознайомлення з порядком відбування покарання.
При цьому, відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 розділу IV Порядку №272/5 на уповноважений орган з питань пробації покладається обов'язок повідомити засуджену особу про явку до уповноваженого органу з питань пробації. Виклик засудженим особам вручається особисто, надсилається через національного оператора поштового зв'язку України. У разі тимчасової відсутності засудженої особи за місцем проживання виклик для передання вручається повнолітньому члену сім'ї засудженої особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання засудженої особи або адміністрації за місцем її роботи чи навчання. Якщо виклик вручається засудженій особі особисто або через інших осіб, заповнюється його корінець, який долучається до особової справи.
Підпункт 4 пункту 1 розділу ХІ Порядку №272/5 передбачає, що в уповноваженому органі з питань пробації засудженому до обмеження волі вручається припис про виїзд до місця відбування покарання за формою, наведеною в додатку 52 до цього Порядку, та роз'яснюється порядок слідування до місця відбування покарання, відповідальність за невиїзд в установлений строк або неприбуття до виправного центру. Корінець припису з підписом засудженого до обмеження волі долучається до його особової справи.
Абзац 1 ч. 4 ст. 57 КВК України, на який посилається уповноважений представник персоналу органу пробації у поданні, регламентує дії уповноваженого органу з питань пробації у разі невиїзду засудженого до місця відбування покарання без поважних причин або ухилення засудженого від отримання припису.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 57 КВК належним підтвердженням отримання засудженим припису є його підпис про отримання припису. Ухиленням засудженого від отримання припису є його умисні дії, що унеможливлюють вручення припису персоналом уповноваженого органу з питань пробації та підтверджуються документально.
Однак, дослідивши матеріали матеріалів особової справи №02/2022, судом встановлено, що вони не містять підтвердження дотримання уповноваженим органом пробації вимог положень ст. 8 КВК України та положень Порядку №272/5, оскільки не містять доказів на підтвердження отримання засудженим ОСОБА_5 особисто, або в інший передбачений законом спосіб з урахуванням Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, повідомлення про явку до уповноваженого органу з питань пробації, повідомлення органу пробації про його права і обов'язки, а також доказів на підтвердження отримання останнім повідомлення цього ж органу про роз'яснення засудженому виду покарання, призначеного за вироком суду, порядок його відбування та наслідки його невідбуття.
Так само, всупереч вимогам ст. 57 КВК України та Порядку №272/5 матеріали особової справи не містять підтвердженням отримання засудженим припису про виїзд до місця відбування покарання, або доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_5 умисних дій, направлених на ухилення засудженого від отримання припису.
В той же час, відповідно до ч. 5 ст. 57 КВК України у разі неприбуття засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання та в разі, якщо його місцезнаходження невідоме, уповноважений орган з питань пробації надсилає органам Національної поліції подання про оголошення засудженого в розшук та подання до суду для вирішення питання направлення останнього до місця відбування покарання в порядку, установленому для засуджених до позбавлення волі.
При цьому, підпунктом 9 пункту 2 розділу ХІ Порядку №272/5 визначено, що у разі неприбуття засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання та у разі, якщо місцезнаходження його невідоме, уповноважений орган з питань пробації, на обліку якого він перебуває, здійснює заходи з виявлення засудженого до обмеження волі протягом п'ятнадцяти днів з часу отримання повідомлення адміністрації виправного центру про неприбуття до місця відбування покарання. Зазначені в цьому пункті заходи уповноважений орган з питань пробації вживає також стосовно засуджених до обмеження волі, які зникли з місця проживання до отримання припису.
Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку №272/5 територіальні органи Національної поліції України виконують клопотання (подання) уповноваженого органу з питань пробації про передання матеріалів для проведення подальших розшукових заходів за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку, щодо осіб, місцезнаходження яких невідоме.
При цьому, відповідно до п. 6 розділу Х Порядку №272/5 в особовій справі особи, яка перебуває в розшуку, мають бути копія постанови про оголошення особи у розшук або повідомлення територіального органу Національної поліції із зазначенням номеру та дати заведення розшукової справи, довідки про стан розшуку засудженої особи через кожні три місяці, інші матеріали.
Однак, матеріали особової справи №02/2022 стосовно засудженого ОСОБА_5 не містять документів, передбачених п. 6 розділу Х Порядку №272/5.
Підрозділи інформаційно-аналітичної підтримки територіальних органів Національної поліції України за запитами персоналу уповноваженого органу пробації надають інформацію щодо розшуку, притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності засуджених осіб, які перебувають на обліку в уповноваженому органі з питань пробації. Після отримання повідомлення у вигляді сповіщення про засуджену особу ці підрозділи забезпечують унесення таких відомостей засобами інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» до відповідних баз (банків) даних єдиної інформаційної системи МВС (п. 2 розділу ІІІ Порядку №272/5).
Відповідно до інформації, що міститься у вимозі Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції у місті Києві від 16.02.2023 засуджений ОСОБА_5 у розшуку не перебуває.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод під час провадження неухильно гарантується застосування принципу «той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження».
Тобто, вказуючи у зверненні про певного роду факти, заявник має довести перед судом, що такі факти дійсно мали місце, зокрема, зверненню органом пробації до суду з поданням про направлення засудженого до місця відбування покарання відповідно до закону передує встановлення цим органом того, що особа обізнана про те, що стосовно неї існує вирок, який набрав законної сили та за яким особу засуджено до покарання у виді обмеження волі та ця особа, незважаючи на обізнаність про таке, не прибула до уповноваженого органу пробації на виклик, здійснений у належний спосіб, вчиняє умисні дії, направлені на ухилення від отримання припису про виїзд до місця відбування покарання.
Водночас, як подання, так і матеріали особової справи №02/2022 не містять відповідей на вищевказані питання з долученням доказів на підтвердження цього, тобто судження, викладені в поданні, є лише припущеннями.
Обов'язок доказування перед судом наявності підстав для примусовго направлення засудження до місця відбування покарання покладено на суб'єкт звернення з таким поданням, у зв'язку з чим останній повинен обґрунтувати належним чином вимоги поданого клопотання.
Відповідно до положень ст. 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом, відповідно до яких перелік питань, які вирішуються судом під час виконання вироків, регулюється відповідно до статей 537, 539 КПК України, положення якої не наділяють суд повноваженнями на безпосереднє затримання особи, про що йде мова в прохальній частині клопотання. Натомість слід звернути увагу на те, що суд лише може, за наявності для того правових підстав, прийняти рішення про надання дозволу або доручення на здійснення затримання уповноваженому на те органу.
Слід також відмітити, що відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію», серед іншого, поліція відповідно до покладених на неї завдань розшукує осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що подання органу пробації з вимогою затримати та направити засудженого ОСОБА_5 до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі, задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 537, 539 КПК України, статтями 8, 56, 57 КВК України, суд -
У задоволенні подання провідного інспектора Оболонського РВ філії ДУ «Центр пробації» у місті Києві та Київській області ОСОБА_3 , погоджене начальником Оболонського РВ філії ДУ «Центр пробації» у місті Києві та Київській області ОСОБА_4 , про направлення до місця відбування покарання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1