16.06.2023 Справа № 756/5012/23
Справа № 756/5012/23
3/756/3087/23
16.06.2023 Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Касьян А.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ),
за ч. 5 ст. 126 КУпАП,
14.04.2023 о 12:50 водій ОСОБА_1 , керував повторно протягом року (постанова від 22.06.2022 серії ЕАР №5514847 та постанова від 20.07.2022 серії БАВ №628866) по просп. Степана Бандери, 29а, у м. Києві транспортним засобом марки BMW 320 (д.н.з. НОМЕР_1 ), не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а саме: категорії «В», чим порушив вимоги пункту 2.1.а). Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП шляхом направлення SMS-повідомлення на номер телефону, повідомлений останнім під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього, в судове засідання не з'явився.
Відповідно до сформованої за допомогою автоматизованої системи документообігу суду довідки згідно вимог Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 №28, SMS-повідомлення про призначення розгляду справи на 16.06.2023 направлене за номером телефону, повідомленим ОСОБА_1 під час складання адміністративного протоколу щодо нього доставлено 02.05.2023 о 15615.
Надання особою, стосовно якої складено протокол під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього номеру мобільного телефону свідчить, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними. Вказані висновки узгоджуються із позицією, викладеній в ухвалі Верховного Суду від 17.11.2022 у справі №560/5541/20 (провадження №К/9901/30825/21).
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007, «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, «Каракуця проти України» від 16.05.2017).
З огляду на неявку в судове засідання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази на підтвердження належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, суд з огляду на положення ст. 268 КУпАП, вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки явка такої особи не є обов'язковою.
Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами та іншими документами.
Відповідно до ст. 252 цього Кодексу орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, зокрема:
- даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 14.04.2023 серії ААД №032101;
- постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5514847 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП;
- постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №628866 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП;
- відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських №470198 та №475459, що є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення та одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При призначенні адміністративного стягнення ОСОБА_1 суд враховує роз'яснення, що містяться в абзц. 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» відповідно до яких суди не вправі застосовувати позбавлення права керувати транспортними засобами в тому разі, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Матеріали справи не містять довідки про отримання (неотримання) особою за місцем її проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Крім того, як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, водійське посвідчення у ОСОБА_1 не вилучалося внаслідок відсутності такого у останнього, тимчасовий дозвіл на право керувати транспортним засобом ОСОБА_1 не отримував, що свідчить про відсутність у ОСОБА_1 права на керування транспортними засобами.
На підставі викладеного, суд вважає доведеною винуватість та кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, як «повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною другою цієї статті» та вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян відповідно до санкції вказаної норми без позбавлення права керування транспортними засобами.
При цьому, суд не вбачає обґрунтованих підстав для оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки до матеріалів адміністративної справи поліцейським не долучено довідку про належність транспортного засобу.
Положеннями ст. 401 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, наведений у ст. 5 вказаного Закону.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Керуючись статтями 33, 401, 126, 221, 276-280, 283-287, 289 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорока тисяч восьмисот) грн без позбавлення права керування транспортними засобами та без конфіскації транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
У разі несплати правопорушником штрафу у п'ятнадцятиденний термін з дня вручення йому постанови, постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Суддя А.В. Касьян