22.06.2023 Справа № 756/1070/23
Справа № 756/1070/23
3/756/1250/23
22.06.2023 Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Касьян А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 ),
за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП,
30.12.2022 о 16:50 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки VOLKSWAGEN CADDY (д.н.з. НОМЕР_2 ) по просп. Володимира Івасюка, 37 у м. Києві, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з транспортним засобом FIAT (д.н.з. НОМЕР_3 ) під керуванням водія ОСОБА_2 , що зупинився попереду, чим порушив вимоги пунктів 12.1. та 13.1. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Крім того, 30.12.2022 об 16:50 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки VOLKSWAGEN CADDY (д.н.з. НОМЕР_2 ) по просп. Володимира Івасюка, 37 у м. Києві з ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота; хитка хода, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання, призначене на 25.04.2023 ОСОБА_1 не з'явився. 24.04.2023 ОСОБА_1 подав до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, і таке право ОСОБА_1 було реалізовано того ж дня. 25.04.2023 через канцелярію суду ОСОБА_1 особисто було подано клопотання про відкладення судового розгляду, призначеного на 25.04.2023 у зв'язку з погіршенням стану здоров'я.
В подальшому, у судові засідання, призначені на 09.06.2023 та 22.06.2023 ОСОБА_1 не з'явився. 08.06.2023 та 21.06.2023 через канцелярію суду ОСОБА_1 особисто було подані клопотання про відкладення судового розгляду, призначеного на 09.06.2023 та 22.06.2023 відповідно з підстав, які є аналогічними тим, що були підставою для відкладення судового розгляду, призначеного на 25.04.2023. При цьому, докази на підтвердження поважності причин неявки в попередні судові засідання, надано не було.
Вирішуючи питання щодо можливості судового розгляду за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 в порядку ст. 268 КУпАП суд приходить до наступного висновку.
За змістом рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 у справі №1-9/2011 вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007, «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, «Каракуця проти України» від 16.05.2017).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 ЄСПЛ роз'яснив, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
Учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
ЄСПЛ, зокрема, в частині обґрунтування висновку про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, акцентується увага обов'язку учасника процесу демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосереднє відношення до нього, та недопустимості зневілювання ключового принципу верховенства права у випадках, коли поведінка учасників судового розгляду свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом (рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989, «Чірікоста і Віола проти Італії» від 21.11.1995), оскільки в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (рішення у справі «Смірнова проти України» від 08.11.2005).
У рішенні від 10.07.1984 у справі «Гінчо проти Португалії» ЄСПЛ передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п. 1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
Неодноразові клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про відкладення розгляду справи, та неявка в судове засідання без поважної причини, суд розцінює як дії направлені на затягування розгляду справи та уникнення від адміністративної відповідальності, та свідчить про «зловживання правом» в розумінні цього визначення, розтлумаченого Європейським судом з прав людини, а саме шкідливе здійснення права її власником в такий спосіб, який явно не відповідає або суперечить цілям, для яких таке право надано, порушує встановлений порядок роботи Суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ (рішення у справах «S.A.S. проти Франції» від 01.07.2014 та «Миролюбов та інші проти Латвії» від 15.09.2009), оскільки після задоволення клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, до суду не подано доказів на підтвердження поважності неявки в попереднє судове засідання.
З огляду на неявку в судове засідання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, враховуючи його неодноразове належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, відсутність доказів поважності неявки в судові засідання, суд, з огляду на положення ст. 268 КУпАП, вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, стосовно якої складено протокол, оскільки її явка до судового засідання не є обов'язковою, на підставі наявних у справі матеріалів, оскільки за весь час перебування справи про адміністративне правопорушення у провадженні суду ОСОБА_1 не скористався своїм правом подати до суду письмові пояснення чи заперечення.
Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статей 245, 251, 252, 280, 283 цього Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Відповідно до пункту 1.10. Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Пункт 1.3. Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно пункту 2.5. Правил дорожнього руху водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 12.1. Правил дорожнього руху передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Крім того, відповідно до пункту 13.1. Правил дорожнього руху водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
За невиконання вимог пункту 2.5. Правил дорожнього руху передбачено адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а за невиконання вимог пунктів 12.1. та 13.1. - за ст. 124 КУпАП.
В рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у складі його Великої палати по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно норм, встановлених законами держави Україна
Стаття 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок №1103).
Зокрема, пунктом 3 Порядку №1103 передбачено, що огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пунктів 6, 8 Порядку №1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Водночас, ст. 266 КУпАП в редакції Закону №1231-IX від 16.02.2021 передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735).
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану (п. 2 розділу І Інструкції №1452/735).
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції №1452/735 за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 7 розділу І Інструкції №1452/735).
Статтею 254 КУпАП встановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол, вимоги до змісту якого встановлені статтею 256 цього Кодексу, серед яких, є право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376 (далі - Інструкція №1376).
Інструкцією №1376 встановлено порядок оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах, матеріалів про адміністративні правопорушення, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також визначено порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.
Тобто, вищевказані положення КУпАП та Інструкції №1376 визначають правила допустимості і відповідності доказів, що є гарантом їх достовірності та істинності, а положення Інструкції №1452/735 та Порядку №1103 - підстави та порядок проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У рішеннях ЄСПЛ, зокрема по справах «Коробов проти України» від 21.07.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_1 за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, зокрема:
- даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №440609 в якому зазначено, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки VOLKSWAGEN CADDY (д.н.з. НОМЕР_2 ) по просп. Володимира Івасюка, 37 у м. Києві, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з транспортним засобом FIAT (д.н.з. НОМЕР_3 ) під керуванням водія ОСОБА_2 , що зупинився попереду, чим порушив вимоги пунктів 12.1. та 13.1. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
- даними, що містяться в схемі ДТП від 30.12.2022, складеної з дотриманням вимог пункту 4 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395;
- поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;
- поясненнями ОСОБА_2
- даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №440610, в якому зазначено про факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, а також про факт відмови останнього від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку, протокол сумніву у суду не викликає, оскільки складений відповідно до вимог статей 254, 256 КУпАП.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння «різкий запах алкоголю з порожнини рота; хитка хода, виражене тремтіння пальців рук», виявлені поліцейським 30.12.2022 у ОСОБА_1 в розумінні пункту 3 Розділу 1, пункту 1 Розділу 2 Інструкції Інструкції №1452/735, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, на місці зупинки, а у випадку відмови від проходження такого огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті правопорушення» ОСОБА_1 зазначив «Погоджуюся». При цьому, протокол не містить будь-яких інших пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з приводу незгоди з його змістом, як і не містить жодних заяв, зауважень, заперечень чи скарг під час його оформлення чи після цього, не надано таких суду й під час розгляду справи. Даних про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції матеріали справи не містять.
У протоколі зазначено про роз'яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України, положень ст. 268 КУпАП.
Своїм підписом водій ОСОБА_1 підтвердив, що зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав;
- відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського №474041 та №471982, що є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення та одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, який був досліджений судом безпосередньо в ході судового розгляду, та з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколів про адміністративне правопорушення. Положення КУпАП, Інструкцій №1452/735, №1376 та №1395 та Порядку №1103 поліцейським дотримано.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні, тобто наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 порушив пункти 2.5., 12.1. та 13.1. Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вирішуючи питання про вид та розмір адміністративного стягнення, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 36 КУпАП врегульовано накладення адміністративних стягнень у разі вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, кількох адміністративних правопорушень, зокрема те, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Разом із тим, відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше, як три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - три місяці з дня його виявлення.
Згідно п. 7 ст. 247 цього Кодексу провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за закінченням строків на момент розгляду справи, передбачених ст. 38 КУпАП.
Як убачається з матеріалів справи, 30.12.2022 ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, тобто строк накладення адміністративного стягнення 3 місяці закінчився, а тому розпочате провадження у цій справі підлягає закриттю.
У той же час, відповідно до ч. 6 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення. Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не містить альтернативного адміністративного стягнення, а тому суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Відповідно до абз. 2 п. 3 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1086 зі змінами, внесеними постановою КМУ від 02.12.2021 №1257, особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
При цьому, положеннями ст. 401 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, наведений у ст. 5 вказаного Закону.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Керуючись статтями 38, 401, 124, 130, 221, 266, 276-280, 283-287 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1 000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Початок строку відбування ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами рахувати з моменту набрання постановою законної сили.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
У разі несплати правопорушником штрафу у п'ятнадцятиденний термін з дня вручення йому постанови, постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Суддя А.В. Касьян