Провадження № 11-кп/803/531/23 Справа № 234/8804/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 липня 2023 року м.Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 42021051100000010 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 28 грудня 2021 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорська Донецької області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, розлученого , на утриманні маючого малолітню дитину, сина ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця військової служби за контрактом, на час вчинення злочину - моторист військової частини НОМЕР_1 , стрільця відділення охорони взводу охорони 139-ї роти охорони військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата, раніше не судимого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним за ч. 1 ст. 263 КК України та з урахуванням ст.ст. 62, 69 КК України призначено покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців строком на 6 місяців у військовій частині НОМЕР_1 , -
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винним за вчинення кримінального правопорушення при наступних обставинах.
ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді моториста військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи намір на незаконне придбання, носіння та зберігання боєприпасів, у порушення вимог ст. 178 Цивільного кодексу України, п.п. 1-4, 9, 15 «Положення по дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 р. № 576, додатку № 1, затвердженого п. 1 Постанови Верховної Ради України від 07.06.1992 р. № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 р. № 622, в денний час доби, у липні 2016 року, більш точну дату та час під час досудового розслідування не встановлено, знаходячись у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби на території вказаної військової частини, без передбаченого законом дозволу, незаконно придбав корпус наступальної осколкової ручної гранати типу РГД-5, споряджений вибуховою речовиною, засіб підриву уніфікований запалом ручної гранати дистанційної дії типу УЗРГМ-2 та 60 патронів калібру 5,45х39 мм.
Того ж дня, ОСОБА_8 пішки переніс зазначені боєприпаси до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де сховав їх до коробки із-під взуття, яку поклав до комори у вказаній квартирі, де зберігав їх до 10.06.2021 р.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй апеляційній скарзі обвинувачений вказує, що вирок суду в частині призначеного покарання незаконний та підлягає скасуванню. Зауважує, що призначене покарання є занадто суворим. Просить вирок суду змінити та з урахуванням ст. 69 КК України призначити йому покарання у вигляді 4 місяців тримання на гауптвахті.
Позиції учасників судового провадження
Захисник обвинуваченого підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав її необґрунтованою та просив відмовити в її задоволенні.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Розпорядженням Верховного Суду № 40 від 22.07.2022 р. територіальну підсудність справ Донецького апеляційного суду визначено за Дніпровським апеляційним судом.
Колегією суддів дане кримінальне провадження фактично отримано 14.11.2022 року після автоматизованого розподілу судової справи в порядку ст. 35 КПК України.
Згідно вимог ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто вирок має ґрунтуватися на зібраних доказах, повністю та всебічно досліджених та правильно оцінених судом, а висновки про подію кримінального правопорушення, про винуватість або невинуватість обвинуваченого у вчиненні злочину та інші істотні питання, які виникли у кримінальному провадженні, мають з достовірністю випливати з матеріалів провадження.
Відносно доводів апеляційної скарги обвинуваченого щодо суворості призначеного йому покарання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Згідно ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК України, означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК України розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України поняття «особа винного».
Згідно усталеної практики Верховного Суду термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної або касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 50, 65-67, 69 КК України, роз'ясненнями, що містяться у п. 1-3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, з наступними змінами та належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, офіційно працевлаштований військовослужбовцем, визнавши обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому - щире каяття та перебування на військовій службі, відсутність обставин, що обтяжують покарання призначив ОСОБА_8 покарання саме у виді тримання у дисциплінарному батальйоні, що буде необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень. При цьому обираючи вид покарання, суд першої інстанції врахував, що обвинувачений ОСОБА_8 є діючим військовослужбовцем, а тому обраний вид покарання за своєю суттю є найбільш сприятливим з-поміж інших ізолюючих видів покарання.
Приймаючи до уваги сукупність наведених обставин, колегія суддів не має сумнівів у тому, що визначена ОСОБА_8 форма відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства є співмірною протиправному діянню, а також є справедливим і виваженим заходом примусу, що забезпечить виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Щодо строку застосування ізолюючих від суспільства заходів, колегія суддів вважає, що з урахуванням обставин кримінального провадження, призначення покарання у вигляді 6 місяців тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців є співмірним протиправному діянню, вчиненому ОСОБА_8 .
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 є необґрунтованими, а тому вирок суду першої інстанції слід залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Краматорського міського суду Донецької області від 28 грудня 2021 року відносно ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а обвинуваченим, що перебуває під вартою протягом трьох місяців з дня отримання копії ухвали.
Судді: