Справа № 361/4715/19
Провадження №1-кп/367/149/2023
Іменем України
27 червня 2023 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
захисника: ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12019110130000220 від 21.01.2019 року по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бровари Київської області, громадянина України, офіційно не працюючого, з вищою освітою, який має на утриманні малолітню дитину 2009 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Деснянського районного суду м. Києва від 30.06.2016 року за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, 05.06.2018 року звільнений від відбування покарання умовно-достроково на 9 місяців 4 дні,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, суд,-
До Ірпінського міського суду Київської області з Київського апеляційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12019110130000220 по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор просив суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду в відкритому судовому засіданні, зазначив, що дане кримінальне провадження підсудне Ірпінському міському суду Київської області, підстав для закриття провадження немає, обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального законодавства, а тому можливо призначити судовий розгляд даного кримінального провадження у відкритому судовому засіданні у строки, визначені КПК України, з викликом в судове засідання обвинуваченого та свідків.
В підготовчому судовому засіданні захисник не заперечуваd щодо призначення справи до судового розгляду, втім просив відкласти його розгляд оскільки обвинувачений не ознайомлений з матеріалами крімінального провадження та обвинувальним актом.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що даний обвинувальний акт йому взагалі не був вручений та підпис на розписці про отримання обвинувального акту не його. Пояснив, що про існування обвинувального акту він дізнався вже в суді, під час розгляду клопотання про обрання йому запобіжного заходу. Зазначив, що не ознайомлювався ні з актом ні з матеріалами кримінального провадження. Вважав, що підпис за нього в розписці виконав його колишній захисник або слідчий.
Заслухавши думки учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, додані до нього додатки, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України, з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Так, у відповідності до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини цієї статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Всі відомості, вказані в даній статті повинні бути узгоджені та не суперечити одна одній.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 КПК України, одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо провадження здійснюється щодо юридичної особи, копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування надаються також представнику такої юридичної особи.
Пунктом «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Як вбачається з обвинувального акту складеного слідчим 26.06.2019 року та затвердженого прокурором 26.06.2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, вищевказаних вимог кримінального процесуального законодавства дотримано не було, оскільки виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення містить істотні недоліки, що стосуються обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.10.2012 № 223-1430/0/4-12, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, якщо цей документ містить положення, що суперечать одне одному, до нього не долучено передбачені законом додатки.
Суд враховує правову позицію Об'єднаної палати ККС ВС, викладену у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 161/7092/20. У вказаному рішенні Верховний Суд зазначив, що кримінальний процесуальний закон не містить вичерпного переліку порушень у складанні обвинувального акта, які б обумовлювали його повернення, однак положення п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України відсилає до ст. 291 КПК України, що надає можливість визначити перелік порушень, які є похідними від закріплених у цій статті вимог до підсумкового документа досудового розслідування. До таких порушень належать: - порушення, які стосуються змісту та форми самого обвинувального акту (неправильність або відсутність в обвинувальному акті такої інформації, як дата і місце його складання та затвердження; формулювання обвинувачення; правова кваліфікація кримінального правопорушення тощо); - порушення, які стосуються змісту та наявності додатків до обвинувального акта (недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування; - недолучення розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акта тощо).
Вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що такий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення які містяться в даному обвинувальному акті є неконкретними, мають описки, суперечності та з викладеного не можливо встановити конкретну суму завданої матеріальної шкоди, що потребує доказування під час судового розгляду, що може призвести до порушення права обвинуваченого на захист.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008р. зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваному він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 20.04.2006р. у справі І.Н. та інші проти Австрії, п.34).
Крім того, відповідно до вимог ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Обвинувачення, відповідно до ч. 1 ст. 3 КПК України - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 314 КПК України не передбачено можливості виправлення технічних чи інших помилок, а також внесення додаткових відомостей до обвинувального акту чи реєстру після їх надходження до суду, зокрема, у підготовчому судовому засіданні. Законом також не передбачено поділу недоліків обвинувального акту чи реєстру на суттєві та не суттєві чи такі, що перешкоджають розгляду або не перешкоджають розгляду справи по суті. Стаття 291 КПК України чітко передбачено категоричний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт та у статті 109 КПК України чітко передбачено категоричний перелік відомостей які має містити реєстр матеріалів досудового розслідування. Виключень щодо можливості визнання несуттєвим недотримання прокурором чи слідчим будь-якої із вказаних вимог, Законом не передбачено.
Главою 28 КПК України, якою врегульовано процедуру судового розгляду, не передбачено процедури виправлення недоліків обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування.
Єдиним процесуальним шляхом виправлення недоліків обвинувального акту, передбаченим КПК України, є повернення обвинувального акту прокурору з метою усунення ним недоліків протягом розумного строку.
Вивчивши обвинувальний акт в даному провадженні суд дійшов висновку, що при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, та формулювання обвинувачення щодо інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України не вказано вартість майна потерпілих, та зазначена невірна загальна сума завданої шкоди.
Так, при викладі фактичних обставин справи та формулювання обвинувачення зазначено, що ОСОБА_5 09.04.2019 року приблизно о 09:30 год. реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, умисно з корисливих мотивів та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, бажаючи незаконно збагатитися за рахунок чужого майна, та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв рукою вищевказані ковбасу «Дрогоб» ТМ «Укрпромпостач», вагою 0,422 кг, вартість якої становить 88 грн. 94 коп., пляшку горілки «Medoff Классик», ємкістю 1 л, вартість якої становить 149 грн. 00 коп. та огірки «Українські», вагою 0,196 кг, вартість яких становить 8 грн. 66 коп. та поклав їх до внутрішньої кишені своєї куртки. Загальна вартість вказаних продуктів харчування становить 246 грн. 59 коп..
Разом із тим, загальна вартість вказаних продуктів харчування, в обвинувальному акті, зазначена не вірно, оскільки сума викраденого товару становить 246 грн. 60 коп..
Далі в обвинувальному акті зазначено, що 22.04.2019 року близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням до житла, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання негативних наслідків, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, пересвідчившись, що за його діями не спостерігають сторонні особи, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3 , за допомогою викрутки пошкодив та віджав металево-пластикові двері будинку, через які в подальшому проник, звідки таємно намагався викрасти електронну техніку, а саме: принтер «Brother HL-1112R» в картонній коробці, перфоратор «Hitachi» в чорній коробці, системний блок марки «Asus» чорного кольору, обігрівач марки «UP», обігрівач марки «Bellu», теплова пушка «Moster», ксерокс «Canon FC 206», перфоратор «Makita», болгарка «Makita», шуруповерт «Expert» із зарядним пристроєм загальна вартість яких становить 13 тисяч 100 гривень, які належать на праві власності ОСОБА_6 .. Однак ОСОБА_5 , не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки був затриманий ОСОБА_7 на місці вчинення кримінального правопорушення. Своїми діями ОСОБА_5 , намагався завдати ОСОБА_6 майнової шкоди на суму 15 тисяч 833 гривні 50 копійок.
З такого викладу, не можливо встановити вартість викраденого майна потерпілого та вартість кожної викраденої речі окремо. При цьому, при зазначенні переліку викраденого майна вказано, що загальна вартість становить 13100 грн., а далі вже вказано, що загальна майнова шкода на суму 15833 грн. 50 коп..
Відсутність в обвинувальному акті зрозумілого формулювання обвинувачення унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення, що безперечно, порушує право особи на захист та ухвалене судове рішення за таких обставин, у будь-якому разі повинно бути визнано незаконним у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Враховуючи викладене, суд вважає, що даний обвинувальний акт всупереч ст. 291 КПК України не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення, що порушує вимоги норм як чинного законодавства України, так і міжнародної практики, оскільки для повноцінного захисту своїх прав особа має право знати, в чому вона обвинувачується.
Вищеописані порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України, дають підстави дійти висновку, що складений обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та порушує гарантовані законом процесуальні права сторін кримінального провадження, порушує основні засади кримінального провадження, зокрема верховенство права, а тому обвинувальний акт, з доданими до нього документами підлягає поверненню прокуророві, який направив його до суду, для усунення допущених недоліків та приведення його у відповідність до вимог статті 291 КПК України.
Крім того, в судовому засіданні обвинувачений наполягав, що обвинувальний акт йому не був вручений в порядку встановленому ст. 293 КПК України та підпис в розписці про його отримання йому не належить.
Зважаючи на те, що суд не є експертною установою, та на данній стадії судового розгляду позбавлений можливості провести відповідне експертне дослідження, суд виходить із того, що підпис наявний на розписці про отримання обвинувального акту та підпис в паспорті ОСОБА_5 , візуально мають відмінності.
З врахуванням пункту «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, щодо забезпечення права особи на захист від обвинувачення, суд дійшов висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про вручення йому обвинувального акту підлягає до задоволення, що слід вчинити прокурору у порядку визначеному ст. 293 КПК України після повернення обвинувального акту та виправлення в ньому недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 109-110, 291, 293, 314-315, 369-372, 376 КПК України, суд,-
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за № 12019110130000220 по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні злочину кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України повернути прокурору для усунення недоліків та приведення обвинувального акту у відповідність до вимог Кримінального процесуального кодексу України, впродовж розумного строку, який буде об'єктивно достатнім для усунення цих недоліків.
Повний текст ухвали буде складено, в межах строків, визначених ч. 2 ст. 376 КПК України та оголошено 03 липня 2023 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом семи днів з дня оголошення ухвали.
Суддя: ОСОБА_1