печерський районний суд міста києва
Справа № 757/12556/23-к
31 березня 2023 року суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту майна в межах кримінального провадження та передачу арештованого майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, у рамках кримінального провадження № 12012000060000073, -
Прокурор другого відділу процесуального керівництва першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту майна та передачу арештованого майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, у рамках кримінального провадження №12012000060000073 від 22.11.2012.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що вказане у клопотанні майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів.
З наданих в обґрунтування матеріалів вбачається, що Офісом Генерального прокурора України здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12012000060000073, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань від 22.11.2012 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. ч. 3, ч. 4 ст. 190, ч. 3, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 110, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 258-5, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 365-2, ч. 3 ст. 212 КК України.
За версією сторони обвинувачення, на території України починаючи з 2001 року, і до теперішнього часу здійснює систематичну протиправну діяльність злочинна організація, що організована та представлена громадянами російської федерації.
З метою забезпечення контролю, а також тінізації незаконно одержаних активів, організаторами злочинного угруповання забезпечено складну структуру власності незаконно набутих активів, із залученням юридичних осіб на території України, підприємств за межами України в межах офшорної юрисдикції та на території країн Європейського союзу та за участі третіх осіб, родичів та близьких осіб, у якості номінальних власників та керівників таких підприємств ( ОСОБА_4 - дружина ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - цивільна дружина ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - донька ОСОБА_9 , тощо), а також фізичних осіб, з числа громадян України та інших держав, які реалізовують заходи, пов'язані із забезпеченням контролю за незаконно набутими активами, виступають безпосередніми виконавцями, організовують роботу із забезпечення контролю за діяльністю незаконно набутих активів, у вигляді енергетичних підприємств та об'єктів готельно-ресторанного бізнесу, серед яких є громадяни Європейського союзу ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), Arturs Altbergs, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які доводяться номінальними власниками активів та громадяни України ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та інші, які здійснюють операційний контроль та організовують безперервну діяльність злочинного угруповання на території України.
На даний час існують підстави вважати, що організатори протиправної діяльності, а також учасники (службові особи, тощо) групи компаній «VS Energy» та низка інших пов'язаних осіб, протягом тривалого часу вчиняли та продовжують вчиняти системні заплановані заходи, направлені на шкоду та підрив суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, а також колабораційної діяльності - публічного заперечення здійснення збройної агресії російською федерацією проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України або публічних закликів до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України.
Окрім цього, за версією сторони обвинувачення, вказане злочинне угрупування протягом тривалого часу, з моменту набуття у власність активів та до теперішнього часу вчиняє дії направлені на заволодіння грошовими коштами підконтрольних енергетичних підприємств АТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО», АТ «ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО», ПрАТ «КІРОВОГРАДОБЛЕНЕРГО», АТ «ЧЕРНІВЦІОБЛЕНЕРГО», АТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО», які акумулюються на рахунках вказаних підприємств за рахунок надходжень у вигляді комунальних платежів за електроенергію та її постачання від кінцевих споживачів - громадян України та юридичних осіб.
Прокурор також зазначає, що в ході досудового слідства встановлено, що цінні папери (пакети акцій), частки в статутних капіталах підприємств та об'єкти нерухомості у сфері готельного бізнесу, якими володіє група компаній «VS Energy», в особі співорганізаторів злочину та залучених до протиправної діяльності осіб виступають знаряддям вчинення злочинів, а також ймовірно набуті кримінально протиправним шляхом, є предметом злочинного посягання, у зв'язку з чим відповідають критерію визначеному ст. 98 КПК України, а саме:
?в ході досудового слідства досліджуються обставини законності набуття цілісно-майнових комплексів готелів «Premier Hotel Dnister;
?вказаний об'єкті нерухомого майна виступають інструментом поповнення обігових коштів, за рахунок внесення їх в заставу, в тому числі в банківські установи на території України, частина із яких за ланцюгом пов'язаних юридичних осіб, може перераховуватися на користь громадян російської федерації;
?контрольні пакети акцій та частки у статутних капіталах підприємств готельного бізнесу, відповідно до статутної документації, дають змогу призначати на посади необхідних службових осіб, в особі керівників (управителів) відповідних готелів, співробітників планових, бухгалтерських, фінансово-економічних підрозділів, які б сприяли та забезпечували операційне виконання злочинів, пов'язаних із заволодінням майном підприємствами, ухиленні від сплати податків (підписання та складання документів, проведення операцій з підконтрольними підприємствами);
?пакети акцій, частки у статутних капіталах та нерухоме майно підприємств ресторанно-готельної сфери, учасники злочинної організації неодноразово використовували у якості заставного майна цілісно-майнові комплекси вищевказаних готелів, а самі підприємства виступали у якості поручителів за кредитними договорами підконтрольних комерційних підприємств, з метою залучення додаткових коштів для фінансування діяльності злочинної організації - залучення кредитних коштів від банківських установ, з російською долею капіталу («ВТБ Банк», «Промінвестбанк», «Альфа-Банк» та АТ «Перший інвестиційний Банк»);
?грошові кошти одержані у якості неправомірної вигоди, дивідендів, від провадження протиправної діяльності на території України використовуються з метою фінансування тероризму та колобораційна діяльність, що виявляється у сплаті податків, придбання майна на території країни агресора, одержаними від господарської діяльності підприємств енергетичної сфери.
В судове засідання прокурор не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, про причини своєї неявки не повідомив.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
На підставі ч.1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Вивчивши клопотання, приходжу до наступного висновку.
Слідчий суддя, заслухавши прокурора, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, приходить до наступного.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Положення даної норми КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб;5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані і мають міститись і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
А також, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як вбачається з долученого до клопотання витягу з кримінального провадження № 12012000060000073, в рамках означеного кримінального провадження про підозру не повідомлено жодній особі та відсутні будь-які відомості, які б переконливо свідчили про необхідність накладення арешту на вказане майно, а тому з викладеного вбачається, що прокурор звернувся передчасно з даним клопотанням та не довів необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, для досягнення визначеної ним в клопотанні мети.
Вирішуючи питання про наявність підстав для накладення арешту на майно, а саме цінні папери, слідчий суддя виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Під час судового розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що Офісом Генерального прокурора України здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12012000060000073, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань від 22.11.2012 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. ч. 3, ч. 4 ст. 190, ч. 3, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 110, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 258-5, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 365-2, ч. 3 ст. 212 КК України.
Разом з тим, матеріалами клопотання не підтверджено, що дане майно містить відомості, які можуть слугувати доказами у розслідуваному кримінальному провадженні або мають відношення до нього та існує необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
За таких обставин слідчий суддя вважає недоведеним, що майно, на яке орган досудового розслідування просить накласти арешт, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, а тому підстави для накладення на них арешту з метою забезпечення збереження речових доказів відсутні. Саме по собі винесення слідчим постанови про визнання речовим доказом не спростовує цих обставин і не може слугувати підставою для накладення арешту на нього.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 2, 22, 26, 107, 131, 132, 171-173, 236, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту майна в межах кримінального провадження та передачу арештованого майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, у рамках кримінального провадження № 12012000060000073- залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1