вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" липня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2485/22
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069
до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"
01030, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 4, код ЄДРПОУ 14348681
про стягнення заборгованості
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №2167/22 від 29.11.2022) Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором №02.5-14/1-88 від 17.02.2016 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, додатковою угодою №1 до Договору від 25.09.2018 та додатковою угодою №2 до Договору від 01.03.2019.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №911/2485/22, призначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами та встановлені строки на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява (вх. №19229/22 від 29.12.2022) про продовження строку на подання відзиву.
Відповідно до частини 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України відзив у спрощенному провадженні подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.12.2022 відповідачу встановлено строк на подання відзиву у 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження. У той же час, згідно з частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Відповідач долучив до заяви про продовження строку на подання відзиву докази отримання ухвали про відкриття провадження у справі №911/2485/22 - 19.12.2022. У своїй заяві відповідач посилається на неможливість швидкого опрацювання позовної заяви, а й, відповідно, підготовки відзиву на неї, у зв'язку із введенням на території України воєнного стану, переводу частини працівників офісу на дистанційну роботу та перебої в робочих процесах через ракетні обстріли і відсутність електричної енергії. Суд вважає підстави для продовження строку на подання відзиву поважними та достатніми для задоволення клопотання та прийняття відзиву.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №1457/23 від 25.01.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява (вх. №290/23 від 30.01.2023) про вступ у справу як представика із долученою відповіддю на відзив.
За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд -
встановив:
1. Правовідносини сторін
17.02.2016 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач або балансоутримувач) та Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (далі - відповідач або орендар) укладено договір №02.5-14/1-88 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, додаткова угода від 25.09.2018 №1 до договору №02.5-14/1-88 та додаткова угода від 01.03.2019 №2 до договору №02.5-14/1-88.
Згідно з пунктом 1.1 договору від 17.02.2016 №02.5-14/1-88 та з урахуванням додаткових угод №1 та №2 до даного договору, предмет договору є таким: у зв'язку з наданням орендарю в строкове платне користування нежитлових приміщень №252, площею 18,0 кв.м, №253, площею 18,0 кв.м, №278, площею 6,6 кв.м на 2-му поверсі пасажирського терміналу «D» та №3.1.4, площею 32,0 кв.м на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» для забезпечення діяльності з пасажирських перевезень, балансоутримувач надає, а орендар отримує такі послуги (викладені в таблицях №1, №2, №3 та №5): постачання теплової енергії; забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника; вода, використана для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно; прибирання та вивезення твердих побутових відходів; забезпечення теплом (теплова енергія); відшкодування вартості спожитої електричної енергії.
28.02.2018 згідно з актом №2 приймання-передачі (повернення) державного майна до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2015 №1732 орендар повернув балансоутримувачу нежитлове приміщення №253 площею 18,0 кв.м.
2. Аргументи позивача
Позивач зазначає, що пунктом 2.1.6. договору від 17.02.2016 №02.5-14/1-88 встановлено, що балансоутримувач зобов'язується щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти орендарю рахунок за надані послуги за звітний місяць та складати акт приймання-здачі виконаних послуг, який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості. Позивач відзначає, що він, виконуючи умови вищезазначеного пункту, виставив відповідачу рахунки-фактури та акт приймання-здачі виконаних послуг у період з лютого по серпень 2022 року.
У той же час, позивач відзначає, що згідно з пунктом 2.2.2 договору від 17.02.2016 №02.5-14/1-88 орендар зобов'язується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт приймання-здачі виконаних послуг та раз на рік рахунок на оплату земельного податку згідно з пунктом 1.1.3 договору. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання, він вважається підписаним сторонами. Акт приймання-здачі виконаних послуг підписується керівниками сторін або призначеними кервниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання акту приймання-здачі виконаних послуг орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.
Позивач наголошує, що у порушення взятих на себе на умовах пункту 2.2.2. договору від 17.02.2016 №02.5-14/1-88 зобов'язань, відповідач не сплатив на користь позивача за надані послуги за період з лютого по серпень 2022 року, що призвело до прострочення виконання зобов'язання.
Позивач також зазначає, що пунктом 4.2. договору від 17.02.2016 №02.5-14/1-88 визначається, що орендар зобов'язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.
Враховуючи вищезазначене, позивачем заявлено до стягнення 10703,88 грн. основного боргу, 2291,49 грн. пені, 155,19 грн. 3% річних та 1104,75 грн. інфляційних втрат.
Позивач у відповіді на відзив окремо відзначає, що згідно з даними з офіційного сайту відповідача, останній у 2022 році реалізував багато міжнародних проектів та успішно продовжує діяльність.
3. Аргументи відповідача
Відповідач не погоджується з доводами позивача та зазначає, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 днів, а з 26.03.2022 воєнний стан неодноразово продовжувався до теперішнього часу. Військова агресія Російської Федерації проти України, введення воєнного стану та, відповідно, закриття, починаючи з 24.02.2022 повітряного простору України, призвело до повної зупинки регулярного пасажирського сполучення, всіх чартерних рейсів з/до України, та, як наслідок, вимушеного призупинення дії трудових договорів з більшістю працівників відповідача. Відповідач заявляє, що фактично його операційна діяльність була зупинена. Як вбачається з умов пункту 1.1. договору від 17.02.2016 №02.5-14/1-88, орендовані приміщення розташовані на 2-му та 3-му поверхах пасажирського терміналу «D» в аеропорту «Бориспіль» і використовуються відповідачем для забезпечення діяльності з пасажирських перевезень. Враховуючи зупинення операційної діяльності відповідача внаслідок військової агресії РФ, з 24.02.2022 співробітники відповідача в орендованих приміщеннях відсутні, послуги, передбачені умовами договору, авіакомпанії не надаються. Відповідач зазначає, що позивач був ним проінформований про зазначені обставини, однак, не зважаючи на це, продовжував нараховувати плату за послуги, які фактично не були надані.
Відповідач окремо відзначає, що листом від 06.09.2022 за №01-18-131 він підтвердив факт того, що послуги за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 17.02.2016 № 02.5-14/1-88 відповідач не отримує, операційну діяльність не здійснює, а отже, відсутні підстави для їх оплати.
Відповідач зазначає, що позивачем не підтверджений належним чином факт отримання відповідачем послуг за договором від 17.02.2016 №02.5-14/1-88 та витрат балансоутримувача на їх надання, оскільки долучені позивачем акти приймання-здачі виконаних послуг не підписані відповідачем. Отже, відповідач вважає, що у нього відсутній обов'язок щодо відшкодування вартості таких послуг.
4. Норми права, що підлягають застосуванню
Частиною першою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
У частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначається, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи
5.1. Щодо факту використання орендованих приміщень з 24.02.2022.
Суд зазначає, що відповідач, зокрема у своєму листі від 06.09.2022 за № 01-18-131, посилається на введення воєнного стану на території України, як на причину, через яку ним не використовуються спірні орендовані приміщення.
Згідно з пунктом 5.1. договору від 17.02.2016 №02.5-14/1-88, воєнні дії відносяться до форс-мажорних обставин, які можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків, передбачених договором.
У той же час, відповідно до пункту 5.2. договору від 17.02.2016 №02.5-14/1-88, сторона, для якої склалась неможливість виконання обов'язків за договором, зобов'язана у письмовій формі повідомити іншу сторону протягом 14 календарних днів з моменту настання форс-мажору, а відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону права посилатись на форс-мажор у майбутньому.
У статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Також в ній визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Відповідно до пункту 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це документ, за затвердженими президією Торгово-промислової палати України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим регламентом.
Відповідно до пунктів 6.1. та 6.2. вищезазначеного Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено: «Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом» та «Також, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.».
Враховуючи вищенаведене, суд зазачає, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Таким чином, сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення, а іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин чинним законодавством України не визначено.
Матеріали справи не містять сертифікату Торгово-промислової палати України чи уповноважених регіональних торгово-промислових палат, що засвідчив би наявність форс-мажорних обставин, які впливають на можливість виконання зобов'язань відповідача за договором від 17.02.2016 №02.5-14/1-88. Також матеріали справи не містять доказів повідомлення про настання форс-мажорних обставин, які настали для відповідача та безпосередньо вплинули на виконання його обов'язків.
Окрім цього, суд відзначає, що відповідно до підпункту 42 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634, за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розташоване в аеропортах державної форми власності, починаючи з 24.02.2022 і до моменту відновлення авіаційної діяльності таких аеропортів. У той же час, дія договорів оренди державного майна не припиняється, а відповідно до пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.
У матеріалах справи відсутні докази припинення чи розірвання договору оренди спірних приміщень. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач продовжує орендувати спірні приміщення та не обмежений у своїх правах на використання даних приміщень.
Одночасно, судом враховано, що спірні послуги - не орендна плата, а вартість послуг, що надані для утримання приміщень відповідача, від сплати яких відповідач не звільнений, які фактично надаються і необхідність надання яких обумовлена самим фактом отримання приміщень у користування, при цьому, їх обсяг та, відповідно, вартість корелюється із обсягами фактичного споживання, відтак, враховує стан господарської діяльності відповідача.
5.2. Щодо наявності заборгованості за договором від 17.02.2016 №02.5-14/1-88.
Суд відзначає, що позивачем долучені копії таких актів приймання-здачі виконаних послуг та відповідних рахунків-фактур за період з лютого по серпень 2022 року:
1) за лютий 2022 року:
- акт здачі-приймання робіт №311594 від 28.02.2022 з відшкодування вартості спожитої електричної енгергії на суму 998,74 грн. та рахунок-фактура №898/106 від 28.02.2022 на суму 998,74 грн. Дана сума скоригована 26.05.2022 на -202,79 грн., а сума заборгованості становить 795,95 грн. Акт здачі-приймання робіт №311594 від 28.02.2022 підписано позивачем та відповідачем електронним цифровим підписом через систему MeDoc.
- акт здачі-приймання робіт №311409 від 28.02.2022 з відшкодування вартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно, прибирання та вивезення твердих побутових відходів на суму 1695,19 грн. та рахунок-фактура №897/181 від 28.02.2022 на суму 1695,19 грн. Дана сума скоригована 22.06.2022 на -537,24 грн. та 19.09.2022 на +0,02 грн., а сума заборгованості становить 1157,97 грн. Акт здачі-приймання робіт №311409 від 28.02.2022 підписано позивачем та відповідачем електронним цифровим підписом через систему MeDoc.
- акт здачі-приймання робіт №311410 від 28.02.2022 з відшкодування вартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно, прибирання та вивезення твердих побутових відходів на суму 3228,52 грн. та рахунок-фактура №897/182 від 28.02.2022 на суму 3228,52 грн. Дана сума скоригована 22.06.2022 на -955,25 грн. та 19.09.2022 на +0,07 грн., а сума заборгованості становить 2273,34 грн. Акт здачі-приймання робіт №311410 від 28.02.2022 підписано позивачем та відповідачем електронним цифровим підписом через систему MeDoc.
2) за березень 2022 року:
- акт здачі-приймання робіт №313690 від 30.04.2022 з відшкодування вартості забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно, прибирання та вивезення твердих побутових відходів на суму 312,24 грн. та рахунок-фактура №897/303 від 30.04.2022 на суму 312,24 грн. Дана сума скоригована 15.06.2022 на -6,96 грн., а сума заборгованості становить 305,28 грн.
- акт здачі-приймання робіт №313692 від 30.04.2022 з відшкодування вартості забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно, прибирання та вивезення твердих побутових відходів на суму 769,61 грн. та рахунок-фактура №897/305 від 30.04.2022 на суму 769,61 грн. Дана сума скоригована 15.06.2022 на -20,88 грн, а сума заборгованості становить 748,73 грн.
3) за квітень 2022 року:
- акт здачі-приймання робіт №313691 від 30.04.2022 з відшкодування вартості забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно, прибирання та вивезення твердих побутових відходів на суму 312,24 грн. та рахунок-фактура №897/304 від 30.04.2022 на суму 312,24 грн. Дана сума скоригована 15.06.2022 на -6,96 грн., а сума заборгованості становить 305,28 грн.
- акт здачі-приймання робіт №313693 від 30.04.2022 з відшкодування вартості забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно, прибирання та вивезення твердих побутових відходів на суму 769,61 грн. та рахунок-фактура №897/306 від 30.04.2022 на суму 769,61 грн. Дана сума скоригована 15.06.2022 на -20,88 грн, а сума заборгованості становить 748,73 грн.
4) за травень 2022 року:
- акт здачі-приймання робіт №315458 від 31.05.2022 з відшкодування вартості спожитої електричної енгергії на суму 165,53 грн. та рахунок-фактура №898/212 від 31.05.2022 на суму 165,53 грн. Дана сума скоригована 29.07.2022 на -12,97 грн., а сума заборгованості становить 152,56 грн.
- акт здачі-приймання робіт №315513 від 31.05.2022 з відшкодування вартості забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно на суму 305,28 грн. та рахунок-фактура №897/412 від 31.05.2022 на суму 305,28 грн.
- акт здачі-приймання робіт №315515 від 31.05.2022 з відшкодування вартості забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно на суму 748,73 грн. та рахунок-фактура №897/413 від 31.05.2022 на суму 748,73 грн.
5) за червень 2022 року:
- акт здачі-приймання робіт №316779 від 30.06.2022 з відшкодування вартості забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно на суму 305,28 грн. та рахунок-фактура №897/507 від 30.06.2022 на суму 305,28 грн.
- акт здачі-приймання робіт №316780 від 30.06.2022 з відшкодування вартості забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно на суму 748,73 грн. та рахунок-фактура №897/508 від 30.06.2022 на суму 748,73 грн.
6) за липень 2022 року:
- акт здачі-приймання робіт №317908 від 31.07.2022 з відшкодування вартості забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно на суму 305,28 грн. та рахунок-фактура №897/618 від 31.07.2022 на суму 305,28 грн.
- акт здачі-приймання робіт №317909 від 31.07.2022 з відшкодування вартості забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно на суму 748,73 грн. та рахунок-фактура №897/619 від 31.07.2022 на суму 748,73 грн.
7) за серпень 2022 року:
- акт здачі-приймання робіт №318467 від 31.08.2022 з відшкодування вартості забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м приміщення самостійно на суму 305,28 грн. та рахунок-фактура №897/737 від 31.08.2022 на суму 305,28 грн.
- акт здачі-приймання робіт №318468 від 31.08.2022 з відшкодування вартості забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, води, використаної для прибирання 1-го кв.м. приміщення самостійно на суму 748,73 грн. та рахунок-фактура №897/738 від 31.08.2022 на суму 748,73 грн.
Суд зазначає, що акти здачі-приймання робіт та відповідні рахунки-фактури за період з березня по серпень 2022 року підписані позивачем електронним цифровим підписом та містять відмітки про їх направлення відповідачу через систему MeDoc.
Відповідно до пункту 2.2.2. договору від 17.02.2016 №02.5-14/1-88 (у редакції додаткової угоди №1 від 25.09.2018) у відповідача є обов'язок щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії позивача рахунок, акт приймання-здачі виконаних послуг та здійснювати оплату до 20 числа того ж місяця.
Згідно з пунктом 2.2.1. договору від 17.02.2016 №02.5-14/1-88 орендар зобов'язується своєчасно здійснювати розрахунки за договором.
Відповідно до пункту 2.1.1. договору від 17.02.2016 №02.5-14/1-88 балансоутримувач зобов'язується надавати орендарю визначені договором послуги.
Суд зазначає, що акти здачі-приймання робіт з лютий 2022 року підписані відповідачем електронним цифровим підписом, а тому вимоги про стягнення заборгованості за послуги, надані позивачем у лютому 2022 року, на суму 4227,26 грн. (з урахуванням коригування) є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо послуг за договором від 17.02.2016 №02.5-14/1-88 за період з березня по серпень 2022 року, суд вважає, що позивачем долучені достатні докази їх надання. У той же час, відповідач згідно з умовами договору має обов'язок самостійно одержувати в бухгалтерії позивача рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг. Також відповідно до пункту 2.2.2. договору від 17.02.2016 №02.5-14/1-88 (у редакції додаткової угоди №1 від 25.09.2018), підписаний акт виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати вмотивовану відмову від його підписання, а якщо протягом 5-ти робочих днів акт виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу та не надана вмотивована відмова від його підписання, то він вважається підписаний сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 629 Цивільного кодексу України визначається, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Також в юриспруденції широко застосовується принцип "pacta sunt servanda" або у перекладі з латини - договорів необхідно дотримуватись. Так, наприклад, статтею 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів закріплено принцип pacta sunt servanda, відповідно до якого кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватися.
Суд наголошує, що пунктом 2.2.2. договору від 17.02.2016 №02.5-14/1-88 чітко визначено обов'язок відповідача самостійно отримати у позивача акти виконаних послуг та повернути їх підписаними, або ж надати вмотивовану відмову від їх підписання. Оскільки відповідач не надав на розгляд суду доказів своєчасного надання вмотивованих відмов від підписання актів здачі-приймання робіт до договору від 17.02.2016 №02.5-14/1-88 за період з березня по серпень 2022 року, то відповідно до пункту 2.2.2. ці акти вважаються підписаними. Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за послуги, надані позивачем у період з березня по серпень 2022 року, на суму 6476,62 грн. (з урахуванням коригування) є такими, що підлягають задоволенню.
5.3. Щодо інфляційних втрат та 3% річних.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання, незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №712/5856/15-ц).
Верховний Суд України у постанові від 12.04.2017 у справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 по справі №910/18557/20 зазначається, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та % річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.
Керуючись статтями 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України суд має встановити правильність здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від 16.04.2019 у справах №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18.
Позивач у позовній заяві здійснив розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, у тому числі з урахуванням пункту 2.2.2. договору від 17.02.2016 №02.5-14/1-88, відповідно до якого оплата здійснюється до 20 числа місяця наступного за звітним. Суд зауважує, що позивач сформував акти здачі-приймання робіт та відповідні рахунки-фактури за послуги, надані у березні 2022 року, 30.04.2022, а тому вважає за належне розглядати граничним строком оплати за ними - 20.05.2022, а не 20.04.2022, як це визначає позивач, оскільки складання вказаних документів - це обов'язок позивача, а тому знаходиться поза сферою відповідальності відповідача.
Суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат щодо заборгованості за кожним з актів здачі-приймання робіт та відповідним рахунком (з урахуванням коригування):
- акт здачі-приймання робіт №311594 від 28.02.2022, сума - 795,95 грн., період заявлений позивачем: 21.03.2022 - 16.11.2022, інфляційні втрати заявлені позивачем - 128,01 грн., інфляційні втрати розраховані судом - 134,48 грн.
- акт здачі-приймання робіт №311409 від 28.02.2022, сума - 1157,97 грн., період заявлений позивачем: 21.03.2022 - 16.11.2022, інфляційні втрати заявлені позивачем - 168,23 грн., інфляційні втрати розраховані судом - 195,64 грн.
- акт здачі-приймання робіт №311410 від 28.02.2022, сума - 2273,34 грн., період заявлений позивачем: 21.03.2022 - 16.11.2022, інфляційні втрати заявлені позивачем - 365,61 грн., інфляційні втрати розраховані судом - 384,08 грн.
- акт здачі-приймання робіт №313690 від 30.04.2022, сума - 305,28 грн., період заявлений позивачем: 21.04.2022 - 16.11.2022, інфляційні втрати заявлені позивачем - 38,44 грн., інфляційні втрати розраховані судом за період з 21.05.2022 по 16.11.2022 - 31,75 грн.
- акт здачі-приймання робіт №313692 від 30.04.2022, сума - 748,73 грн., період заявлений позивачем: 21.04.2022 - 16.11.2022, інфляційні втрати заявлені позивачем - 94,28 грн., інфляційні втрати розраховані судом за період з 21.05.2022 по 16.11.2022 - 77,86 грн.
- акт здачі-приймання робіт №313691 від 30.04.2022, сума - 305,28 грн., період заявлений позивачем: 21.05.2022 - 16.11.2022, інфляційні втрати заявлені позивачем - 29,40 грн., інфляційні втрати розраховані судом - 31,75 грн.
- акт здачі-приймання робіт №313693 від 30.04.2022, сума - 748,73 грн., період заявлений позивачем: 21.05.2022 - 16.11.2022, інфляційні втрати заявлені позивачем - 72,12 грн., інфляційні втрати розраховані судом - 77,86 грн.
- акт здачі-приймання робіт №315458 від 31.05.2022 - 152,56 грн., період заявлений позивачем: 21.06.2022 - 16.11.2022, інфляційні втрати заявлені позивачем - 9,67 грн., інфляційні втрати розраховані судом - 10,18 грн.
- акт здачі-приймання робіт №315513 від 31.05.2022, сума - 305,28 грн., період заявлений позивачем: 21.06.2022 - 16.11.2022, інфляційні втрати заявлені позивачем - 19,34 грн., інфляційні втрати розраховані судом - 21,61 грн.
- акт здачі-приймання робіт №315515 від 31.05.2022, сума - 748,73 грн., період заявлений позивачем: 21.06.2022-16.11.2022, інфляційні втрати заявлені позивачем - 47,44 грн., інфляційні втрати розраховані судом - 53,01 грн.
- акт здачі-приймання робіт №316779 від 30.06.2022, сума - 305,28 грн., період заявлений позивачем: 21.07.2022 - 16.11.2022, інфляційні втрати заявлені позивачем - 17,08 грн., інфляційні втрати розраховані судом - 19,34 грн.
- акт здачі-приймання робіт №316780 від 30.06.2022, сума - 748,73 грн., період заявлений позивачем: 21.07.2022 - 16.11.2022, інфляційні втрати заявлені позивачем - 41,90 грн., інфляційні втрати розраховані судом - 47,44 грн.
- акт здачі-приймання робіт №317908 від 31.07.2022, сума - 305,28 грн., період заявлений позивачем: 21.08.2022-16.11.2022, інфляційні втрати заявлені позивачем - 13,58 грн., інфляційні втрати розраховані судом - 15,81 грн.
- акт здачі-приймання робіт №317909 від 31.07.2022, сума - 748,73 грн., період заявлений позивачем: 21.08.2022-16.11.2022, інфляційні втрати заявлені позивачем - 33,30 грн., інфляційні втрати розраховані судом - 38,77 грн.
- акт здачі-приймання робіт №318467 від 31.08.2022, сума - 305,28 грн., період заявлений позивачем: 21.09.2022-16.11.2022, інфляційні втрати заявлені позивачем - 7,63 грн., інфляційні втрати розраховані судом - 9,82 грн.
- акт здачі-приймання робіт №318468 від 31.08.2022, сума - 748,73 грн., період заявлений позивачем: 21.09.2022-16.11.2022, інфляційні втрати заявлені позивачем - 18,72 грн., інфляційні втрати розраховані судом - 24,09 грн.
Позивачем заявлені до стягнення 1104,75 грн. інфляційних втрат. Суд, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язань та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості, а також, враховуючи невірність визначеного позивачем граничного строку оплати за актами здачі-приймання робіт та відповідними рахунками-фактурами за послуги, наданими у березні 2022 року, дійшов висновку про задоволення до стягнення 1081,64 грн. інфляційних втрат.
Позивачем заявлені до стягнення 155,19 грн. 3% річних. Суд відзначає, що позивачем вірно розрахований розмір 3% річних, окрім розрахунку за актами здачі-приймання робіт та відповідними рахунками-фактурами за послуги, наданими у березні 2022 року. Враховуючи вищезазначене, суд здійснив власний розрахунок 3% річних та дійшов висновку про задоволення до стягнення 152,60 грн. 3% річних.
5.4. Щодо нарахованої пені.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 4.2. договору від 17.02.2016 №02.5-14/1-88 орендар зобов'язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.
Суд відзначає, що в договорі від 17.02.2016 №02.5-14/1-88 не передбачено продовження нарахування штрафних санкцій на строк, більший ніж 6 місяців.
Позивачем здійснене невірне нарахування пені за актами здачі-приймання робіт та відповідними рахунками-фактурами за послуги, наданими у лютому 2022 року, оскільки ним не враховане обмеження строку нарахування штрафних санкцій, закріплене в Господарському кодексі України. Суд здійснив розрахунок пені за актами здачі-приймання робіт та відповідними рахунками-фактурами за послуги, наданими у лютому 2022 року, відповідно з періодом нарахування з 21.03.2022 по 21.09.2022, та визначив суму у розмірі 814,18 грн., замість 1138,46 грн., що нараховані позивачем.
Суд раніше зазначав, що позивач сформував акти здачі-приймання робіт та відповідні рахунки-фактури за послуги, надані у березні 2022 року, 30.04.2022, а тому граничним строком оплати за ними є 20.05.2022, а не 20.04.2022, як це визначає позивач. Таким чином й нарахування пені по заборгованості за послуги, надані у березні 2022 року, слід здійснювати за період з 21.05.2022 по 16.11.2022. Суд самостійно здійснив такий розрахунок та визначив суму у розмірі 248,63 грн., замість 276,96 грн., що нараховані позивачем.
Суд також перевірив розмір нарахування пені позивачем за інші періоди та дійшов висновку про їх правильність. Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення до стягнення 1938,88 грн. пені.
6. Результати розгляду справи
6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов'язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).
6.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
7. Розподіл судових витрат
Згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача частково, пропорційно до задоволених вимог.
Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 52, 73, 74, 77-79, 86, 126, 129, 232, 237, 238, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов (вх. №2167/22 від 29.11.2022) Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про стягнення заборгованості задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (01030, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 4, код ЄДРПОУ 14348681) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 10703,88 грн. (десять тисяч сімсот три гривні вісімдесят вісім копійок) основного боргу, 1938,88 грн. (одна тисяча дев'ятсот тридцять вісім гривень вісімдесят вісім копійок) пені, 1081,64 грн. (одна тисяча вісімдесят одна гривня шістдесят чотири копійки) інфляційних втрат, 152,60 грн. (сто п'ятдесят дві гривні шістдесят копійок) 3% річних та 2415,25 грн. (дві тисячі чотириста п'ятнадцять гривень двадцять п'ять копійок) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 14.07.2023.
Суддя С.О. Саванчук