Справа № 560/4051/21
іменем України
14 липня 2023 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04.03.2021 № 1604/03-16 щодо відмови у призначенні пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування і виплату з 23.02.2021 пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Хмельницького ОЦЗ від 11.02.2021 №22-07/567 та 22-07/568.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 23.02.2021 звернулась до відповідача із заявою щодо переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності згідно із Законом України "Про державну службу" з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця. Однак, рішенням від 04.03.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило у переведені на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VІІІ, з врахуванням наданих довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, оскільки зазначеним законом не передбачено даного виду пенсії. Вважає такі дії відповідача протиправними, тому звернулась до суду із позовом.
Рішенням від 01 липня 2021 року Хмельницький окружний адміністративний суд позов задовольнив, визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04.03.2021 № 1604/03-16 про відмову позивачці в переведенні з одного виду пенсії на інший та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування і виплату позивачці з 23.02.2021 пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Хмельницького ОЦЗ від 11.02.2021 №22-07/567 та 22-07/568.
Постановою від 05 серпня 2022 року Сьомий апеляційний адміністративний суд рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року скасував, прийняв нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовив.
Постановою від 17 січня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.07.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2022 у справі №560/4051/21 скасував, справу №560/4051/21 направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої судді Ковальчук О.К. прийняв зазначену справу до свого провадження та постановив розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.
До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви. Зазначає, що згідно із пунктом 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону мають особи, після досягнення відповідного віку (чоловіки, які досягли віку 62 роки, жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ. Таким чином, імперативною вимогою, з якою Закон пов'язує право на пенсію виходячи з пунктів 10 та 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889 та частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ, є досягнення позивачкою, віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV. Проте станом на 23.02.2021 позивачка зазначеного віку не досягла. Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3, якою визначені форми довідок для призначення пенсії, але не передбачено форми довідки для призначення пенсії по інвалідності державного службовця. Вказує, що 18.10.2018 позивачці встановлена 2 групу інвалідності, під час перебування на посаді, що не відноситься до посади державної служби. Отже переведення позивачки із пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності відповідно до 37 Закону України № 3723-ХІІ буде суперечити частині 9 статті 37 Закону України № 3723-ХІІ. Тому підстав для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу", відсутні.
Ухвалою від 11.07.2023 Хмельницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив таке.
Позивачка - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та з 18.10.2018 отримує пенсію по інвалідності (довідка МСЕК серії АВ №1105283 від 18.10.2018) відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 19.02.1987 позивачка:
24.11.1994 прийнята на посаду бухгалтера ІІ категорії в Білогірський райцентр зайнятості, прийняла присягу державного службовця та присвоєний 14 ранг державного службовця,
29.11.1996 присвоєний 13 ранг державного службовця,
02.08.1999 призначена на посаду головного бухгалтера Білогірського райцентру зайнятості,
01.08.2000 присвоєний 12 ранг державного службовця,
15.03.2001 у зв'язку із реорганізацією структури, змінами функцій підрозділів призначена на посаду начальника відділу фінансів та бухгалтерського обліку - гол. бухг. за стажуванням,
02.08.2002 присвоєний 11 ранг державного службовця,
01.12.2004 переведена на посаду начальника відділу бухгалтерського обліку - головного бухгалтера,
02.03.2015 проходження державної служби припинено у зв'язку з втратою чинності розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 № 410-р "Про віднесення посад працівників державної служби зайнятості до відповідних категорій посад державних службовців" та набранням чинності наказу Мінсоцполітики від 16.12.2014 № 1043 "Про умови оплати праці працівників державної служби зайнятості", наказу Державного центру зайнятості від 19.02.2015 №20 "Про зміни в організації праці, істотних умов праці в державній службі зайнятості", наказу обласного центру зайнятості від 10.02.2015 №3-ф "Про затвердження структур та штатних розписів районних, міськрайонних, міських центрів зайнятості та введенням їх в дію" та продовжує працювати на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку - головного бухгалтера Білогірського районного центру зайнятості
04.06.2018 Білогірський районний центр зайнятості реорганізований шляхом приєднання до Хмельницького обласного центру зайнятості та створена Білогірська районна філія Хмельницького обласного центру зайнятості з 04.06.2018,
06.08.2018 переведена на посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу надання соціальних послуг Білогірської районної філії Хмельницького обласного центру зайнятості де працювала по день подання заяви до пенсійного органу.
23.02.2021 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою щодо переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу" з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 11.02.2021 №22-07/567 та 22-07/568.
Рішенням від 04.03.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило у переведенні з пенсії по інвалідності, обчисленої за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності згідно із Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, оскільки зазначеним Законом не передбачено призначення даного виду пенсії.
Листом від 24.03.2021 відповідач повідомив про прийняте рішення.
Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до частини 1 статті 9 закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Тому, призначення особі, яка отримує пенсію, призначену на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсії на підставі іншого закону, зокрема, Закону України "Про державну службу", в розумінні Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є призначенням пенсії з інших підстав.
01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII), згідно з частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ мають право особи, які на день набрання чинності Законом №889-VIII: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Отже, умовами для призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, є наявність у цих осіб не менше 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та страхового стажу, передбаченого частиною 1 статті 32 закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а особам, з числа інвалідів І і ІІ групи, незалежно від часу встановлення інвалідності, які мають не менше 10 років стажу на посадах віднесених до державної служби, - якщо безпосередньо перед зверненням до пенсійного органу за призначенням пенсії вони працювали на посадах державної служби.
У зв'язку із набранням чинності наказу Мінсоцполітики від 16.12.2014 № 1043 "Про умови оплати праці працівників державної служби зайнятості", наказу Державного центру зайнятості від 19.02.2015 №20 "Про зміни в організації праці, істотних умов праці в державній службі зайнятості", наказу обласного центру зайнятості від 10.02.2015 №3-ф "Про затвердження структур та штатних розписів районних, міськрайонних, міських центрів зайнятості та введенням їх в дію" розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 № 410-р "Про віднесення посад працівників державної служби зайнятості до відповідних категорій посад державних службовців" 02.03.2015 втратило чинність.
Суд встановив, що позивачка 06.08.2018 переведена на посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу надання соціальних послуг Білогірської районної філії Хмельницького обласного центру зайнятості де працювала по день подання заяви до пенсійного органу. Зазначене підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_1 від 19.02.1987.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII державною службою є публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 вказаного Закону посадою державної служби є визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.
Пунктом 2 частини другої статті 3 Закону № 889-VIII встановлено, що дія цього Закону поширюється на державних службовців міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
На підставі пункту 1 розділу I Положення про державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 16.12.2020 № 2663, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, державна служба зайнятості є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Мінекономіки)
За нормами пункту 2 вказаного розділу Положення №2663 Служба складається з Державного центру зайнятості, Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості (далі - регіональні центри зайнятості), міських, районних і міськрайонних центрів зайнятості (далі - базові центри зайнятості), у разі їх створення, Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, закладів професійної (професійно-технічної) освіти державної служби зайнятості, інших закладів освіти державної служби зайнятості, а також підприємств, установ, організацій, утворених Службою.
Відповідно до пункту 1 розділу IV положення №2663 регіональні центри зайнятості є неприбутковими державними установами, що належать до сфери управління Мінекономіки, та є підзвітними Державному центру зайнятості
За нормами пункту 15 частини третьої статті 3 Закону № 889-VIII дія цього Закону не поширюється на працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб'єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами.
Тому, посада позивачки не відноситься до посад державної служби. Інвалідність ІІ групи встановлена позивачці у 2018 році.
Отже на час встановлення інвалідності та час звернення до відповідача із заявою за призначенням пенсії державного службовця ОСОБА_1 не займала посади державної служби. Таким чином підстави для призначення позивачці пенсії по інвалідності на умовах статті 37 Закону України №3723-ХІІ "Про державну службу" відсутні.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В процесі судового розгляду відповідач довів правомірність відмови щодо призначення пенсії по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,м. Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя О.К. Ковальчук