Справа № 500/95/23
14 липня 2023 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Хоміцької С.О., представника позивача - Гонти М.С., представника відповідача 1 ДПС України - Максименко В.В., представника відповідача 2 ГУ ДПС в Тернопільській області - Федорів Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) із адміністративним позовом до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі-відповідачі) у якому, із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 07.03.23, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби України від 14 грудня 2022 року № 1840-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Тернопільській області від 15 грудня 2022 року № 863-о «Про оголошення наказу Державної податкової служби України від 14.12.2022 №1840-о»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління Головного управління ДПС у Тернопільській області;
- стягнути з Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.12.2022 до дня поновлення на роботі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, позивача було звільнено з посади заступника начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області згідно з п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу". Як зазначає позивач, в порушення вимог частини третьої статті 87 Закону України “Про державну службу” йому не було запропоновано наявну вакантну рівнозначну посаду державної служби, а саме посаду заступника начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області за її наявності, не було дотримано переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством про працю.
Однак, відповідачами не було запропоновано ОСОБА_1 всі вакансії, незважаючи на те, що з моменту попередження про наступне звільнення і до фактичного звільнення у Головному управління ДПС у Тернопільській області були наявні вакантні посади.
Ухвалою від 16.01.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 15.02.2023.
Представник позивача 30.01.2023 подав до суду заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
У клопотанні від 01.02.2023 представник ДПС України також просила розглядати справу за правилами загального позовного провадження, а також надіслала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач відмовився від запропонованого йому переведення на жодну із запропонованих посад. А що стосується переважного права на залишення на роботі, то воно визначається з врахуванням оцінювання результатів службової діяльності державних службовців. За результатами оцінювання був працівник, який отримав відмінну оцінку, що і дало змогу йому залишитися на діючій посаді.
08.02.2023 представник ГУ ДПС у Тернопільській області подала відзив на позов, в якому зазначила, що підставою для прийняття наказу про звільнення позивача слугувало скорочення посад державної служби, внаслідок зміни структурного/штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців. Так, як позивач не погодився на жодну із запропонованих посад, державний орган видав наказ про звільнення позивача. Проти позову заперечує повністю.
10.02.2023 від ДПС України надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.
Дане клопотання не було розглянуте вчасно, у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.
15.02.2023 ГУ ДПС у Тернопільській області подало клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також клопотання про долучення доказів.
Ухвалою від 15.02.2023 суд задовольнив клопотання сторін та перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 08.03.2023.
Представник позивача подав клопотання від 27.02.2023 про витребування доказів.
06.03.2023 від ДПС України надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 06.03.2023 клопотання представника ДПС України задоволено.
08.03.2023 представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог.
Протокольною ухвалою від 08.03.2023 без виходу в нарадчу кімнату, суд ухвалив прийняти заяву представника позивача про збільшення позовних вимог та відкласти розгляд справи на 05.04.2023
Ухвалою від 08.03.2023 суд витребував у відповідачів довідки про середньоденний та середньомісячний заробіток позивача.
На виконання ухвали суду від 08.03.2023, представник ГУ ДПС у Тернопільській області долучила докази по справі.
23.03.2023 надійшло клопотання ГУ ДПС у Тернопільській області про продовження строку для надання пояснень та витребуваних доказів.
05.04.2023 представник ГУ ДПС у Тернопільській області просила відкласти розгляд справи.
Протокольною ухвалою суду від 05.04.2023 клопотання представника ГУ ДПС у Тернопільській області задоволено, оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 03.05.2023.
Представник позивача подав клопотання 03.05.2023 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з участю в іншому судовому засіданні.
03.05.2023 представник ГУ ДПС у Тернопільській області долучила докази по справі, витребувані на вимогу суду.
Ухвалою суду від 03.05.2023, без виходу в нарадчу кімнату, закінчено підготовче судове засідання, розпочато розгляд справи по суті, розгляд справи відкладено на 29.05.2023 та продовжено процесуальний строк розгляду справи.
Протокольною ухвалою від 29.05.2023, у зв'язку із повітряною тривогою, судове засідання було відкладене на 11.07.2023.
Протокольною ухвалою від 11.07.2023, судове засідання було відкладене на 14.07.2023.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Представники відповідачів проти позовних вимог заперечили, просили відмовити в їх задоволенні.
Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача та представників відповідачів, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, встановив наступні факти.
ОСОБА_1 перебував на державній службі, обіймаючи посаду заступника начальника ГУ ДПС у Тернопільській області.
Передумовою для звільнення ОСОБА_1 був наказ Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС у Тернопільській області) № 105 від 27.05.2022 «Про введення в дію організаційної структури ГУ ДПС» та попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 15.07.2022.
Підставою для прийняття наказу № 1840-о від 14.12.2022 стало скорочення посади державної служби, внаслідок зміни структури/штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
У 2022 році з метою належного функціонування ДПС у рамках єдиної юридичної особи, відбувалась поступова зміна структури територіальних органів ДПС.
Відповідно до організаційної структури ГУ ДПС у Тернопільській області, затвердженої в.о. Голови ОСОБА_2 29.04.2022, штатна чисельність заступників начальника ГУ ДПС у Тернопільській області складає дві одиниці, тобто відбулось скорочення однієї посади заступника начальника ГУ ДПС у Тернопільській області
Переліком змін №1, затвердженим в.о. Голови ОСОБА_2 .09.2022, до організаційної структури ГУ ДПС у Тернопільській області внесено зміни, а саме виведено зі структури одну посаду заступника начальника ГУ ДПС у Тернопільській області.
Таким чином, відбулось скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
15 липня 2022 року позивача, відповідно до частини шостої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, було попереджено про наступне вивільнення у зв'язку із введенням в дію наказом Головного управління ДПС у Тернопільській області від 27 травня 2022 року №105 затвердженої організаційної структури ГУ ДПС та введенням в дію наказом Головного управління ДПС у Тернопільській області від 31 травня 2022 року №110 штатного розпису на 2022 рік та керуючись наказом ДПС України від 12.07.2022 року №443 “Про делегування окремих повноважень з питань управління персоналом” на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України “Про державну службу” у зв'язку з скороченням посади заступника начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Виконувачем обов'язки начальника Головного управління ДПС у Тернопільський області Р.Цвігуном згідно з наказу від 15.12.2022 року №863-о «Про оголошення наказу Державної податкової служби України від 14 грудня 2022 року №1840-о» оголошено наказ Державної податкової служби України від 14 грудня 2022 року №1840-о “Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ” та вважати ОСОБА_1 звільненим 15.12.2022 року з посади заступника начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області.
Наказом Державної податкової служби України від 14 грудня 2022 року №1840-о “Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ” припинено державну службу та звільнено мене, ОСОБА_1 , заступника начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу”.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відносини публічної служби є предметом конституційного та адміністративного права. Підстави виникнення, проходження і припинення служби визначені не трудовим, а спеціальним законодавством, за приписами якого повинні розглядатися спори з участю публічних службовців. Так, відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889), якщо інше не передбачено законом відповідно до частини другої статті 5 Закону №889.
Відповідно до ч.І ст.1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальйодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних цослуг: 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства: 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням: 6) управління персоналом державних органів: 7) реалізації інших повноважень державного органу визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну службу» цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
За приписами частини третьої статті 5 Закону №889 дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є засобом одностороннього припинення відносин державної служби, який можливий за наявності законодавчо визначених підстав.
Статтею 87 Закону №889 визначені підстави припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення.
Згідно із частиною 1 статті 87 Закону № 889 однією з таких підстав є, зокрема, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Підставою для прийняття наказу № 1840-о від 14.12.2022 стало скорочення посади державної служби, внаслідок зміни структури/штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Відповідно до частини третьої ст.87 Закону №899, суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення па підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Згідно пункту шостого частини 1 статті 2 Закону №889, рівнозначною посадою є посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.
Відповідно посад державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2022 році, використаних в постанові Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 «Питання оплати праці працівників державних органів» посади:
- заступника керівника департаменту, головного управління, служби, заступника керівника апарату місцевої держадміністрації;
- заступника керівника директорату, Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції;
- заступника керівника самостійного управління, служби;
- заступника керівника самостійного відділу, служби належать до підкатегорії «Б2», тобто, посада заступника начальника ГУ ДПС відноситься підкатегорії «Б2».
У зв'язку з введенням структури та штатного розпису ГУ ДПС у Тернопільській області на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889 15.07.2022 ОСОБА_1 вручено попередження про наступне вивільнення з одночасним пропонуванням вакантних посад державної служби, а саме посад начальника управління оподаткування фізичних осіб та начальника управління економічного аналізу ГУ ДПС у Тернопільській області. Від запропонованих вакантних посад ОСОБА_1 відмовився.
Варто зауважити, що законодавством про працю не передбачено попередження усіх без винятку державних службовців, працівників установи, як це зазначив в позовній заяві позивач. Попередження про наступне вивільнення вручається з метою завчасного інформування працівника про його можливе звільнення у випадку відмови від запропонованих посад та завчасного пошуку нового місця роботи.
Наказом ДПС від 12.07.2022 №443 «Про делегування окремих повноважень з питань управління персоналом» делеговано керівникам (або особам, які виконують їх обов'язки) територіальних органів ДПС повноваження щодо здійснення заходів із забезпечення проходження державної служби та дотримання законодавства про працю, зокрема, стосовно попередження заступників керівника територіального органу ДПС про наступне звільнення та повідомлення про зміну істотних умов державної служби, а також пропонування у випадках, визначених чинним законодавством, іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, враховуючи переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Відповідно до частини 3 статті 87 Закону №889-VIII суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини 1 цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини 1 статті 87, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб'єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
При цьому, вжите у частині 3 статті 87 Закону №889-VIII слово "може", означає, що на суб'єкт призначення або керівника державної служби не покладається обов'язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб'єкта призначення.
Суб'єкт призначення не зобов'язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.
При цьому, суд вважає, що на момент виникнення спірних правовідносин у ДПС України був відсутній обов'язок пропонування позивачу іншу рівнозначну посаду, оскільки у Законі України "Про державну службу" повністю врегульовано питання надання пропозицій інших рівнозначних посад шляхом надання дискреційних повноважень роботодавцю, що свідчить про відсутність необхідності застосування норм Кодексу законів про працю України.
Аналогічна правова позиція щодо тлумачення частини 3 статті 87 Закону №889-VIII міститься у постановах Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №640/11024/20, від 14.09.2022 № 240/4600/21.
Тобто, суб'єкт призначення виконав усі залежні від нього дії, встановлені нормами чинного законодавства, щодо пропонування державному службовцю іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, однак позивач не погодився на переведення на жодну з запропонованих посад, тобто очевидно, що на зайняття будь-якої іншої посади, окрім заступника начальника ГУ ДПС у Тернопільській області позивач не був згоден.
На дату звільнення ОСОБА_1 в структурі ГУ ДПС у Тернопільській області обліковувалась одна штатна посада заступника начальника ГУ ДПС у Тернопільській області, яку, як вбачається з матеріалів справи, обіймала ОСОБА_3 .
До звільнення ОСОБА_1 організаційною структурою ГУ ДПС у Тернопільській області, затвердженої 29.04.2022, передбачалось дві посади заступника начальника ГУ ДПС у Тернопільській області, однак у зв'язку зі звільненням заступника начальника ГУ ДПС у Тернопільській області ОСОБА_4 від 01.09.2022, ДПС затверджено Перелік змін №1 до Організаційної структури ГУ ДПС у Тернопільській області від 12.09.2022, відповідно до яких скорочено одну посаду заступника начальника ГУ ДПС у Тернопільській області, тому її пропонувати ОСОБА_1 не було доцільності.
Тобто, суд звертає увагу, що серед вакантних посад, вакантна посада заступника начальника ГУ ДПС у Тернопільській області була відсутня.
Законодавством передбачено право суб'єкта призначення пропонувати нижчу вакантну посаду державному службовцю, що і було враховано ГУ ДПС у Тернопільській області при наданні пропозицій вакантних посад позивачу.
Таким чином, ОСОБА_1 не скористався наданим йому законодавством правом, гарантованим статтею 2 КЗпП України, про залишення на роботі і переведення його на іншу посаду.
Відповідно до абзацу третього частини третьої статті 87 Закону № 889 державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Враховуючи те, що позивача було повідомлено у письмовій формі з попередженням про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису не пізніше ніж за 30 календарних днів до звільнення, і одночасно запропоновано вакантні посади, що відповідали його професійній підготовці та професійному рівню, від переведення на які останній відмовився, продовження проходження державної служби позивачем стало неможливим.
Підсумовуючи вищенаведене, суд встановив, що ДПС України було дотримано визначену спеціальним законом процедуру припинення державної служби позивача.
Досліджуючи питання переважного права на залишенні на роботі, суд зазначає наступне.
Визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. При вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.
Згідно з Порядком призначення, переведення, покладання виконання обов'язків та звільнення з посад працівників Номенклатури Голови ДПС, затвердженого наказом ДПС України №704 від 09.12.2020 до Номенклатури Голови ДПС належать, зокрема, посади начальників та заступників начальників головних управлінь ДПС в областях та м. Києві. Призначення, переведення на посади, покладення виконання обов'язків за посадами керівників та заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату ДПС, керівників та заступників керівників територіальних органів ДПС здійснюється Головою ДПС або особою, яка виконує його обов'язки, відповідно до вимог законодавства.
Переважне право на залишення на роботі, передбачене статтею 42 КЗпП України, реалізується серед працівників, що займають таку ж посаду і виконують таку ж роботу на підприємстві. Головне управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України зазначає, що, відповідно до законодавства про працю при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надають працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Відповідно до статті 44 Закону №889 щороку проводиться оцінювання результатів службової діяльності державних службовців. Результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар'єри. Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов'язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення). Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб'єкта призначення. За результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням.
Так, наказом ДІІС від 17.12.2021 №1039 «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців територіальних органів ДПС, посади яких належать до номенклатури Голови ДПС, у 2021 році» затверджено Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців територіальних органів ДПС, посади яких належить до номенклатури Голови ДПС, у 2021 році (далі - Висновок), відповідно до якого за результатами оцінювання службової діяльності ОСОБА_1 отримав позитивну оцінку.
Заходи заохочення та стягнення за період роботи на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 не застосовувалися.
За результатами оцінювання службової діяльності у 2021 році, відповідно до Висновку, ОСОБА_3 яка обіймає єдину посаду заступника начальника ГУ ДПС у Тернопільській області, отримала відмінну оцінку. Крім того, ОСОБА_3 була відзначена у 2021 році подякою Міністерства фінансів України, а у 2018 та 2019 роках отримала подяки ДФС України.
Отже, визначальним критерієм для залишення на посаді заступника начальника ГУ ДПС у Тернопільській області при скороченні чисельності штату працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці став рівень кваліфікації працівника та продуктивність його праці, що було проаналізовано.
Оскільки, при вирішенні питання переважного права залишення на роботі позивача, в державному органі, на рівнозначній посаді, працював державний службовець, кваліфікація якого була вищою, ніж є у позивача.
Всі досліджувані обставини у справі дають право суду стверджувати про правомірність винесеного наказу Державної податкової служби України №1840-о "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 " від 14.12.2022 та наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області №863-о "Про оголошення наказу Державної податкової служби України від 14 грудня 2022 року №1840-о" від 15.12.2022.
Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На думку суду відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, покладений на них обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність їх дій та рішень, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.
Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не проводиться.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 14 липня 2023 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Державна податкова служба України (місцезнаходження/місце проживання: площа Львівська, 8,м. Київ,04053, код ЄДРПОУ/РНОКПП 43005393);
Головуючий суддя Осташ А.В.