13 липня 2023 р. Справа № 480/3344/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач-1, ГУ ПУ в Харківській області), в якій просила:
1) визнати рішення ГУ ПФУ в Харківській області №184250008223 від 09.02.2023 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із недосягненням пенсійного віку - протиправним та скасувати його;
2) зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах (список №1), у відповідності до п."а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня звернення з заявою про її призначення, тобто з 14 липня 2022 року, провести нарахування та виплату призначеної пенсії.
Свої вимоги мотивувала тим, що має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, у відповідності до п. "а" ч. 1 ст. 13 статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ, тому оскаржуване рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є неправомірним.
Ухвалою суду від 14.04.2023 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
ГУ ПФУ в Харківській області подано відзив на позовну заяву (а.с.26-28), в якому представник просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що розглянувши повторно на виконання рішення суду від 22.11.2022 у справі №480/5085/22 документи, додані до заяви позивача про призначення пенсії, до стажу роботи за списком №1 при винесенні рішення про відмову в призначенні пенсії від 22.07.2022 було невірно застосовано алгоритм розрахунку ритмічності відпрацьованого часу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, тому пільговий стаж після перегляду становить 7 років 8 місяців 5 днів.
Вважає, що Закон "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 з моменту набрання чинності Законом №2148-VІІІ, тобто, з 11 жовтня 2017 року є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсій за віком на пільгових умовах за списком № 1. Оскільки позивачу на момент звернення виповнилось 45 років 01 місяців, то умови призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 визначаються відповідно до Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058, а не на підставі пункту «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ, позаяк до 11 жовтня 2017 року позивач не досягла зазначеного віку.
Ухвалою суду від 28.04.2023 до участі у розгляді справи залучено як другого відповідача ГУ ПФУ в Сумській області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ в Сумській області) та встановлено йому строк для подання відзиву на позовну заяву. Крім того, також в ГУ ПФУ в Сумській області витребувано додаткові докази у справі, на виконання вимог якої відповдіачем-2 витребувані судом докази надано (а.с.37-66). При цьому, відзиву на позовну заяву подано не було.
Частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Відтак, вбачається можливим розглянути справу за наявними матеріалами у справі.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 47-річного віку, звернулася 14.07.2022 до територіального відділення ГУ ПФУ в Сумській області в м.Шостка із заявою про призначення їй пенсії за віком (а.с.7, 42).
З урахуванням принципу екстериторіальності, заява позивача була опрацьована ГУ ПФУ в Харківській області, рішенням якого від 22.07.2022 №184250008233 (а.с.8, 39 зворот) позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з тих підстав, що позивач не досягла віку необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зазначено, що вік заявника становить 47 років, страховий стаж становить 36 р. 11 міс. 29 днів (з них 9 років 0 місяців 0 днів робота за Списком №1). Відповідно до пп. 1 п. 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, право на пенсію за віком мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Також у зазначеному рішенні від 22.07.2022 було вказано, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 36 років 11 місяців 29 днів (з них 9 років 0 місяців 0 днів роботи за Списком №1).
Не погоджуючись з рішенням від 22.07.2022, позивач оскаржила його до Сумського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 22.11.2022 у справі №480/5085/22, крім іншого, ГУ ПФУ в Харківській області зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.07.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) та п.«а» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та прийняти рішення по суті заяви, з урахуванням правової оцінки, наданої судом по даній справі (а.с.9-13).
На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.11.2022 у справі №480/5085/22 ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянуло заяву позивача про призначення пенсії від 14.07.2022 та рішенням від 09.02.2023 №184250008223 та відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення" у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового страхового стажу.
Так, у рішення вказано, що розглянувши повторно документи, додані до заяви про призначення пенсії, до стажу роботи за списком №1 при винесенні рішення про відмову в призначенні пенсії від 22.07.2022 було не вірно застосовано алгоритм розрахунку ритмічності відпрацьованого часу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. Тому пільговий стаж після перегляду становить 7 років 8 місяців 5 днів.
Згідно з пунктом 100 мотивувальної частини рішення Верховного Суду від 21.04.2021 у справі 360/3611/20 та висновку Верховного Суду у цій справі від 25.11.2021 за №1907/0/58-21, до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 і які, відповідно, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» після 23.01.2020 (дата набрання законної сили Рішенням КСУ №1-р/2020), належать особи, які працювали до 1 квітня 2015 року, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції, яка діяла до 1 квітня 2015 року, та досягли віку, визначеного цією статтею на момент звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії.
Також у рішенні вказано, що позивач має страховий стаж - 34 роки 11 місяців 29 днів (в тому числі додаткові роки за список №1: 7 років 0 місяців 0 днів), пільговий стаж за списком №1 особи становить: 7 років 8 місяців 5 днів, пільговий стаж за списком №1 особи станом на 01.04.2015 становить: 2 роки 2 місяці 20 днів.
Також вказано, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу та до пільгового стажу зараховано всі періоди.
Позивач, не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 09.02.2023, звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
За правилами п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV від 09.07.2003 в редакції чинній до 01.01.2018, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: серед іншого, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з пунктом "а" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон України “Про пенсійне забезпечення”, у редакції чинній до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII від 02.03.2015) віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали у період з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року набували право на пенсію по досягненню 50 років.
Закон №213-VIII від 02.03.2015 набув чинності з 01.04.2015.
Таким чином, і після набуття чинності нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались п. “а” ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII від 03.10.2017), яким текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV (у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII від 03.10.2017 наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "а" статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), зокрема, статтю 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 № 213-VIII.
Стаття 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 №213-VIII, визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягає стаття 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
“На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах”.
Таким чином, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт "а" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, суд зазначає, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме норми Закону України “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.
Відносно позивача правила зазначених вище Законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII та 50 років за п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, а саме відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” із врахуванням прийнятого Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".
При цьому, виходячи з позиції Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини беззастережно вбачається, що збільшення пенсійного віку для отримання пенсії на пільгових умовах для осіб, які відпрацювали в особливих умовах, набули на момент підвищення пенсійного віку необхідний стаж, який передбачав право на пільгову пенсію, є звуженням цього права.
Отже, відповідно до вищевикладеного на противагу доводам відповідача про необхідність мати пільговий стаж 7 років 6 місяців станом на 01.04.2015, суд зазначає, що до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.
При цьому, суд зауважує, що у першому рішенні від 22.07.2022 №184250008223 ГУ ПФУ в Харківській області визнавало, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 36 років 11 місяців 29 днів (з них 9 років 0 місяців 0 днів роботи за Списком №1).
Разом з тим, вже в рішенні від 09.02.2023 №184250008223 ГУ ПФУ в Харківській області вказує, що при винесенні рішення про відмову в призначенні пенсії від 22.07.2022 було невірно застосовано алгоритм розрахунку ритмічності відпрацьованого часу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, тому пільговий стаж після перегляду становить 7 років 8 місяців 5 днів, а страховий стаж - 34 роки 11 місяців 29 днів. В обґрунтування такого висновку посилається на п.100 мотивувальної частини рішення Верховного Суду від 21.04.2021 у справі 360/3611/20 та висновку Верховного Суду у цій справі від 25.11.2021 за №1907/0/58-21, до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 і які, відповідно, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» після 23.01.2020 (дата набрання законної сили Рішенням КСУ №1-р/2020), належать особи, які працювали до 1 квітня 2015 року, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції, яка діяла до 1 квітня 2015 року, та досягли віку, визначеного цією статтею на момент звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії.
Втім, суд наголошує, що територіальний орган Пенсійного фонду, як орган державної влади, був непослідовним в частині визначення необхідного пільгового стажу позивача. Суд, відповідно до ч.ч.1,2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Конституційний Суд України в абзаці другому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
У Доповіді “Верховенство права”, яка схвалена Європейською Комісією “За демократію через право” (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (25-26 березня 2011 року), наголошено, що принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; держава зобов'язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію (пункт 44); правова визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин (пункт 46); парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів (пункт 47); правова визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов'язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття “законних очікувань”) (пункт 48).
З наведеного вище можна зробити висновок про те, що виходячи з принципу юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права, позивач з моменту отримання першого рішення від 22.07.2022 №184250008223, в якому ГУ ПФУ в Харківській області фактично визнавало наявність достатнього у позивача пільгового та страхового стажу для призначення спірної пенсії, могла ґрунтовно розраховувати на те, що вказана обставина буде врахована і в подальшому під час повторного розгляду її заяви на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.11.2022 у справі № 480/5085/22.
Своєю невизначеністю, зміною своєї позиції ГУ ПФУ в Харківській області було порушено принцип юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права.
При цьому, щодо посилань ГУ ПФУ в Харківській області у рішенні від 09.02.2023 на невірне застосування алгоритму розрахунку ритмічності відпрацьованого часу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, з урахуванням пункту 100 мотивувальної частини рішення Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №360/3611/20 та висновку Верховного Суду у цій справі від 25.11.2021 за №1907/0/58-21, суд вказує наступне.
Так, дійсно, у п.100 рішення Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №360/3611/20 Верховний Суд зазначає, що до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.
Втім, вказаного висновку Верховний Суд дійшов саме при визначенні питання щодо кола осіб при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, на яких поширюється дія Закону України № 1788-ХІI у зв'язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 до набрання чинності Законом №213-VIII - 01.04.2015, а не при визначенні періоду, який має зараховуватися до стажу роботи особи на пільгових умовах.
У третьому пункті Рішення № 1-р/2020 визначено порядок його виконання щодо тих осіб, які працювали до 01.04.2015 (набрання чинності Законом № 213-VIII) на посадах, визначених у вказаних нормах, зокрема, визначено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року.
Більш того, приймаючи рішення від 21.04.2021 у справі №360/3611/20, Верховним Судом було враховано вік, страховий і пільговий стаж особи на день її звернення із заявою про призначення пенсії, а саме станом на 12.08.2020, а не лише до 01.04.2015.
При цьому, щодо посилання в оскаржуваному рішенні на "висновки Верховного Суду у справі від 25.11.2021 за №1907/0/58-21", суд зазначає, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень, з такими реквізитами відсутнє судове рішення Верховного Суду.
Відтак посилання ГУ ПФУ в Харківській області в оскаржуваному рішенні від 09.02.2023 №184250008223 в обґрунтування своєї позиції на п.100 мотивувальної частини рішення Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №360/3611/20 та висновок Верховного Суду у цій справі від 25.11.2021 за №1907/0/58-21 суд вважає необґрунтованим.
Таким чином, висновок ГУ ПФУ в Харківській області в оскаржуваному рішенні від 09.02.2023 №184250008223 про відмову у призначенні позивачу пенсії, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії (14.07.2022) досягла віку 45 років, мала достатній страховий стаж, у тому числі на роботах за Списком №1 - 07 років 8 місяців 5 днів, є протиправним, а тому таке рішення ГУ ПФУ в Харківській області в оскаржуваному рішенні від 09.02.2023 №184250008223 не може відповідати критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим суд вбачає необхідним визнати таке рішення протиправним, скасувавши його та, з урахуванням ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити позивачу з 14.07.2022 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015.
При цьому суд враховує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 наголосив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (п.9 абз.10).
Згідно п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
У даному випадку, заява позивача була розглянута ГУ ПФУ в Харківській області та прийнято відповідне рішення за результатом розгляду заяви позивача за екстериторіальним принципом відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за №339/35961, а відтак, електронна пенсійна справа (заява позивача з усіма доданими матеріалами), яка була отримана для опрацювання, була повернена (передана) засобами програмного забезпечення органом, що нараховує та виплачує позивачу пенсію за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, тобто Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області.
Згідно вимог ст. 85 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, ч.1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) з а м і с ц е м п р о ж и в а н н я пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що саме ГУ ПФУ в Сумській області (як територіальний орган за місцем проживання позивача) має призначити, нарахувати та виплатити позивачу з 14.07.2022 спірну пенсію.
Відтак, вимоги про зобов'язання саме ГУ ПФУ в Харківській області про зобов'язання призначити позивачу таку пенсію задоволенню не підлягають.
Щодо дати призначення пенсії, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як встановлено судом, 45 років (вік, з якого призначається пенсія за віком відповідно до пункту "а" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991) позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилось 19.10.2020. Із заявою про призначення пенсії від 14.07.2022 позивач звернулася до територіального органу ГУ ПФУ в Сумській області після спливу трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (а.с.7, 42). Таким чином, суд визначає, що позивачу має бути призначена пенсія саме з дня звернення за пенсією - з 14.07.2022.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що саме рішення ГУ ПФУ в Харківській області стало підставою для звернення позивача з цим позовом, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань саме вказаного відповідача на користь позивача в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1073,60грн. згідно квитанції (а.с.5).
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3, під'їзд 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м.Суми, вул.Берестовська, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.02.2023 №184250008223 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 14.07.2022 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-XII від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1073грн.60коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 13.07.2023.
Суддя І.Г. Шевченко