14 липня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/8289/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ" до Приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Ярушевської Тетяни Ігорівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання протиправними та скасування постанов,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Ярушевської Тетяни Ігорівни , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про:
- визнання протиправною та скасування постанови Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ярушевської Тетяни Ігорівни №71964281 від 06 червня 2023 року про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаззбут" основної винагороди виконавця у сумі 97444264,43 грн;
- визнання протиправною та скасування постанови Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ярушевської Тетяни Ігорівни №71964281 від 06 червня 2023 року про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаззбут" мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 669,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані постанови про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження прийняті приватним виконавцем в порушення вимог пункту 6 частини 5 статті 27 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки позивач підпадає під дію норм Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу”. Заборгованість за виконавчим документом - наказом Господарського суду Полтавської області від 25 жовтня 2021 року у справі № 917/1676/20- підлягає врегулюванню відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу”, оскільки предметом розгляду у справі № 917/1676/20 була заборгованість за неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ" прийнятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 05 листопада 2018 року, який укладено з Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; заборгованість не сплачена станом на 16 квітня 2021 року та підтверджена рішенням суду. За вказаних обставин основна винагорода приватного виконавця не може бути стягнута під час виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 25 жовтня 2021 року у справі № 917/1676/20 в силу прямої норми Закону України “Про виконавче провадження”. Крім того, відповідач безпідставно відкрив виконавче провадження за відсутності доказів місцезнаходження майна ТОВ " ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ " у межах виконавчого округу м. Київ. При прийнятті постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06 червня 2023 року ВП № 71964281 відповідач обмежився вказівкою на перелік витрат відповідно до розділу І наказу № 2830/5, тоді як фактичний розмір таких витрат у постанові не відображений.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечувала та зазначила, що разом із заявою про примусове виконання наказу господарського суду Полтавської області від 25 жовтня 2021 року у справі № 917/1676/20 стягувачем був наданий доказ на підтвердження того, що боржник має відкритий рахунок у банку з місцезнаходженням на території міста Києва, яка входить до округу приватного виконавця Ярушевської Тетяни Ігорівни, що підтверджує наявність підстав для відкриття відповідачем виконавчого провадження. В силу відповідних норм Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець зобов'язаний одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження винести постанову про стягнення з боржника основної винагороди та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Закон України «Про виконавче провадження» не зобов'язує виконавця у постанові про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження зазначати в грошовому виразі витрати по кожній складовій. Виконавець повинен зазначати сумарні витрати, які входять до переліку витрат виконавчого провадження.
Третя особа правом на подання пояснень щодо позову не скористалася.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 та частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ» (ідентифікаційний код 39813404) пройшло державну реєстрацію юридичної особи та відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним із зареєстрованих видів діяльності товариства є: 35.23 торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 1210 від 27 вересня 2022 року ТОВ «ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ» (код ЄДРПОУ 39813404) включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу”.
На виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 19 квітня 2021 року та постанови Східного апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 917/1676/20 Господарським судом Полтавської області виданий наказ від 25 жовтня 2021 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ» на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерне компанія "Нафтогаз України" 973706944,34 грн - основного боргу, 735700,00 грн - відшкодування витрат на сплату судового збору.
06 червня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ярушевською Тетяною Ігорівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 71964281 про примусове виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 25 жовтня 2021 року № 917/1676/20.
Того ж дня приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, якою визначено стягнути з ТОВ «ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ» основну винагороду приватного виконавця у сумі 9744264,43 грн, та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, в якій визначений для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 669,00 грн.
Не погодившись із правомірністю винесення постанов приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06 червня 2023 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним постановам, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2020 року №1404-VІІІ /надалі - Закон №1404-VІІІ (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)/.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1404-VІІІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати /частина третя статті 26 Закону №1404-VІІІ/.
Відповідно до статті 42 Закону №1404-VІІІ кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Частиною третьою статті 45 Закону №1404-VІІІ встановлено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
У свою чергу, частинами другою та четвертою статті 27 Закону №1404-VІІІ встановлено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
З посиланням саме на імператив частини четвертої статті 27 Закону №1404-VІІІ відповідач обстоює свою позицію щодо безальтернативності дій приватного виконавця під час відкриття виконавчого провадження, який зобов'язаний одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження винести постанову про стягнення з боржника основної винагороди.
Однак, суд не погоджується з правильністю такого твердження відповідача з наступних підстав.
Як вже зазначалося, приписами частини третьої статті 45 Закону №1404-VІІІ установлено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Водночас згідно з пунктом 6 частини п'ятої статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
Отже, зазначеними положеннями Закону №1404 передбачено, що виконавчий збір (основна винагорода) не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
Таким чином, перед тим як винести постанову про стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди виконавець повинен перевірити чи не підлягає стягненню за виконавчим документом заборгованість, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» та у разі встановлення факту, що стягненню за виконавчим документом підлягає заборгованість, на яку поширюється дія норм Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», обов'язку щодо винесення разом з постановою про відкриття виконавчого провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди у державного/приватного виконавця не виникає.
Так, за змістом статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14 липня 2021 року №1639-IX /надалі - Закон №1639-IX/ заборгованість (грошові зобов'язання) суб'єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону включає, зокрема:
-заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату;
-заборгованість постачальників природного газу, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, не сплачена станом на розрахункову дату;
-заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплачена станом на розрахункову дату;
-заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, яка виникла з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року включно;
-заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами купівлі-продажу/постачання природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України"), не сплачена станом на розрахункову дату;
-заборгованість та/або грошові зобов'язання постачальників природного газу, які в період з 1 січня 2021 року до 30 квітня 2021 року включно здійснили поставку природного газу побутовим споживачам за ціною, що не перевищувала граничний рівень ціни природного газу, встановлений Кабінетом Міністрів України на період лютий - березень 2021 року включно, перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", не сплачені станом на 30 листопада 2022 року;
-заборгованість операторів газорозподільних систем за договорами постачання/купівлі-продажу природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної системи та власної господарської діяльності з 1 листопада 2021 року до 28 лютого 2022 року включно, укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України";
-заборгованість постачальників природного газу, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплачена станом на розрахункову дату;
-заборгованість (грошові зобов'язання) особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно (особи, що здійснює функції оператора газосховищ), перед акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та/або перед державним бюджетом, не сплачена станом на 31 грудня 2022 року;
-заборгованість особи, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, перед НАК "Нафтогаз України", не сплачена станом на розрахункову дату.
Також у статті 1 Закону №1639-IX визначено, що учасники процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) - постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем та оператор газосховищ, включені до Реєстру, а також особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно зі статтею 2 Закону №1639-IX дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов'язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
Тож для застосування положень Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» суб'єкти ринку природного газу повинні були включені до Реєстру.
У постанові від 01 лютого 2022 року у справі №902/368/16 Верховний Суд дійшов правового висновку, відповідно до якого у разі не включення підприємства/організації до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, на нього дія Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» не поширюється.
Як встановлено судом, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 1210 від 27 вересня 2022 року ТОВ «ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ» (код ЄДРПОУ 39813404) включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу”.
Тобто на момент винесення оскаржуваних у цій справі постанов ТОВ «ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ» перебувало у Реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
Наказ Господарського суду Полтавської області від 25 жовтня 2021 року № 917/1676/20 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ» на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 973706944,34 грн - основного боргу, 735700,00 грн - відшкодування витрат на сплату судового збору, який є виконавчим документом, виданий на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 19 квітня 2021 року у справі № 917/1676/20, залишеного без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2021 року.
За змістом вказаного рішення Господарського суду Полтавської області заборгованість ТОВ «ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ» утворилася внаслідок невиконання зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 05 листопада 2018 року № 18-540-Н, укладеним з АТ " Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України ".
Станом на розрахункову дату, визначену Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», заборгованість ТОВ «ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ» погашена не була.
Таким чином, виконавчий документ - наказ Господарського суду Полтавської області від 25 жовтня 2021 року № 917/1676/20 виданий щодо стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ярушевська Тетяна Ігорівна не мала правових підстав для винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 06 червня 2023 року ВП 71964281 з огляду на приписи частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII.
Твердження позивача про безпідставне відкриття відповідачем виконавчого провадження 71964281 за відсутності доказів місцезнаходження майна ТОВ «ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ» у межах виконавчого округу міста Києва суд відхиляє з огляду на те, що вказана обставина стосується питання правомірності винесення постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження № 71964281 та не охоплюється предметом цієї адміністративної справи.
Відтак, постанова приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди від 06 червня 2023 року ВП 71964281 є протиправною та підлягає скасуванню, а позов у відповідній частині позовних вимог підлягає задоволенню.
Стосовно прийняття приватним виконавцем постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06 червня 2023 року ВП 71964281 суд виходить з наступного.
Види та розміри витрат виконавчого провадження затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1300/29430 /надалі - Наказ №2830/5/, відповідно до розділу І якого до витрат виконавчого провадження належить: 1) виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; 2) пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку; 3) послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій; 4) послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 5) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 6) послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці; 7) банківські послуги при операціях з іноземною валютою; 8) сплата судового збору; 9) оплата вчинюваних нотаріальних дій; 10) плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України №1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження; 11) інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.
Відповідно до пункту 8 розділу ІІ цього ж Наказу приватний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження на підставі документів про закупівлю (придбання) відповідних товарів і послуг.
Приписами пунктів 1 та 2 розділу VI "Фінансування виконавчого провадження" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, передбачено, що фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону. Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)).
Дослідивши зміст спірної постанови, суд встановив, що відповідач обмежився виключно вказівкою на перелік витрат відповідно розділу І Наказу №2830/5, тоді як фактичний розмір таких витрат не відображений.
Проте, відповідно до пункту 8 розділу ІІ Наказу №2830/5 приватний виконавець розмір таких витрат має визначати на підставі документів про закупівлю товарів та (або) послуг, тобто розмір понесених приватним виконавцем витрат виконавчого провадження має бути підтверджений відповідними документами про придбання товарів або послуг.
Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 12 березня 2021 року у справі №640/1612/20 та враховується судом в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України.
Суд зауважує, що постанова приватного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06 червня 2023 року є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому у разі її оскарження в судовому порядку вона підлягає перевірці на відповідність критеріям, що визначені в частині другій статті 2 КАС України.
Проте відповідач разом з відзивом на позов не надав суду документів про закупівлю (придбання) відповідних товарів і послуг та тим самим не підтвердив правомірність визначення мінімального розміру витрат виконавчого провадження у сумі 669,00 грн, тобто не довів належними й допустимими доказами реальність здійснених витрат у спірному виконавчому провадженні.
З урахуванням наведеного постанову приватного виконавця Ярушевської Т.І. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06 червня 2023 року ВП 71964281 належить визнати протиправною та скасувати, а позов ТОВ «ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ» в цій частині вимог - задовольнити.
Тож позов у цілому слід задовольнити у повному обсязі у спосіб, обраний позивачем.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 26840,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 2749 від 20 червня 2023 року та № 3064 від 04 липня 2023 року. Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.
Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 26840,00 грн.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ" ( вул. Володимира Козака, буд. 2 а, м. Полтава, Полтавська область, 36020, ідентифікаційний код 39813404) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярушевської Тетяни Ігорівни ( вул. Спаська, буд. 35, 9-й поверх, офіс 8, м. Київ, 04070), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601) про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 06 червня 2023 року у виконавчому провадженні №71964281.
Визнати протиправною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06 червня 2023 року у виконавчому провадженні №71964281.
Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярушевської Тетяни Ігорівни ( вул. Спаська, буд. 35, 9-й поверх, офіс 8, м. Київ, 04070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАГАЗ ЗБУТ" ( вул. Володимира Козака, буд. 2 а, м. Полтава, Полтавська область, 36020, ідентифікаційний код 39813404) судовий збір у сумі 26 840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його складення.
Суддя Н.І. Слободянюк