Справа № 420/8809/23
14 липня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 , № 354373 о/с від 23.03.2023 року; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 51032500064852 від 23.03.2023 року про скасування посвідки на постійне проживання громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , за № 900014353 від 01.07.2019 року; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області поновити громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 , дію посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 від 01.07.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що станом на 23.03.2023 позивачу не вручено підозру про вчинення ним злочину, щодо нього не ведеться жодне розслідування та відповідно відсутні вироки судів щодо визнання його винним у вчиненні будь-якого злочину, передбаченого ККУ, а також позивач позитивно характеризується за місцем проживання. При цьому, позивача не ознайомили з доказами на підтвердження обставин, які послугували причиною для винесення відповідачем оскаржуваних рішень, а тому рішення базуються на припущеннях. Для скасування дозволу на імміграцію обов'язковою умовою є безумовне встановлення фактів того, що дозвіл виданий на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність, або дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України. Крім того, подання органу, що ініціює питання скасування дозволу має містити підстави для його скасування, визначені ст. 12 ЗУ «Про імміграцію».
Представником Головного управління ДМС України в Одеській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що до ГУ ДМС в Одеській області надійшло подання Управління стратегічних розслідувань про скасування посвідки. При цьому, за період перебування на території України позивач неодноразово притягувався до відповідальності. Однак, на час звернення із заявою позивач зазначив завідомо неправдиві відомості щодо не притягнення до відповідальності. В подальшому прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію та у зв'язку з прийняттям рішення скасовано посвідку на постійне проживання.
Ухвалою суду від 15 травня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
26 серпня 2018 року Головним управлінням ДМС України в Одеській області прийнято рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 157).
07 липня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 (а.с. 12).
23 березня 2023 року до Головного управління ДМС України в Одеській області надійшло подання Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про скасування посвідки на тимчасове проживання, заборону в'їзду на територію України та примусове повернення/видворення відносно громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 175-176).
23 березня 2023 року Головним управлінням ДМС України в Одеській області складено висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Вірменії ОСОБА_1 (а.с. 179-182).
23 березня 2023 року Головним управлінням ДМС України в Одеській області прийнято рішення № 354373 о/с про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданий 26.08.2018 року (а.с. 183).
23 березня 2023 року Головним управлінням ДМС України в Одеській області прийнято рішення № 51032500064852 про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 (а.с. 185).
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України «Про імміграцію».
Згідно ст. 1 ЗУ «Про імміграцію» імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається, зокрема, одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
Згідно п. 12 ЗУ «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про імміграцію» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначає Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983.
Відповідно до п. 21 Порядку № 1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Згідно п. 22 Порядку № 1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України “Про імміграцію”, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України “Про імміграцію”, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Відповідно до п. 1 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 321, посвідка на постійне проживання - є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Згідно п. 64, 65 Порядку № 321 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: 1) скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України “Про імміграцію”; 2) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом. Рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.
З матеріалів справи вбачається, що 23 березня 2023 року Головним управлінням ДМС України в Одеській області прийнято рішення № 354373 о/с про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданий 26.08.2018 року, відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про імміграцію» (а.с. 183).
При цьому, 23.03.2023 року до Головного управління ДМС України в Одеській області надійшло подання Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про скасування посвідки на тимчасове проживання, заборону в'їзду на територію України та примусове повернення/видворення відносно громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому зазначено, крім іншого, що у відповідності до п. 1 ст. 1, п.п. 1-3 ст. 2, пп. 1, 2 п. 1 ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію», Управлінням стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та відповідно до Стратегії боротьби з організованою злочинністю, схваленої розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2020 року № 1126-р, в умовах складного безпекового середовища навколо України та криміногенної ситуації всередині держави за результатами реалізації отриманої оперативної інформації, встановлено, що громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_1 , видана 30.11.2016 року, дійсний до 30.11.2026 року, який прибв в Україну, з метою вчинення протиправної діяльності направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні, шляхом підбурення до масових безпорядків, організацію масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності, та направлені на повалення державного ладу України. Крім того, з метою попередження порушення іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства та дестабілізації криміногенної обстановки в Україні, в ході проведення оперативно-розшукової діяльності встановлено, що громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має стійкі кримінальні зв'язку з особами, які поширюють кримінальний вплив від так званих «смотрящих» та осіб, раніше засуджених, які підтримують «злодіїв в законі» та поширюють злочинний вплив на громадян на території Одеської області. За період перебування на території України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння тяжких злочинів, зокрема засуджений за ч. 1 ст. 185 ККУ від 2009 року Феодосійським міським судом АР Крим строком позбавлення волі на 6 місяців, за ч. 2 ст. 186 ККУ від 2012 року Алуштинським міським судом АР Крим строком позбавлення волі на 4 роки (а.с. 175-176).
Так, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про національну безпеку України» національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз; загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України.
Згідно ст. 3 ЗУ «Про національну безпеку України» державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій. Основними принципами, що визначають порядок формування державної політики у сферах національної безпеки і оборони, є: 1) верховенство права, підзвітність, законність, прозорість та дотримання засад демократичного цивільного контролю за функціонуванням сектору безпеки і оборони та застосуванням сили; 2) дотримання норм міжнародного права, участь в інтересах України у міжнародних зусиллях з підтримання миру і безпеки, міждержавних системах та механізмах міжнародної колективної безпеки; 3) розвиток сектору безпеки і оборони як основного інструменту реалізації державної політики у сферах національної безпеки і оборони. Фундаментальними національними інтересами України є: 1) державний суверенітет і територіальна цілісність, демократичний конституційний лад, недопущення втручання у внутрішні справи України; 2) сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави для забезпечення зростання рівня та якості життя населення; 3) інтеграція України в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами.
Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про національну безпеку України» у межах повноважень, наданих відповідно до Конституції України, сектор безпеки і оборони підлягає демократичному цивільному контролю (далі - цивільний контроль). Система цивільного контролю складається з контролю, що здійснюється Президентом України; контролю, що здійснюється Верховною Радою України; контролю, що здійснюється Радою національної безпеки і оборони України; контролю, що здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; судового контролю; громадського нагляду. Предметом цивільного контролю є: 1) дотримання вимог Конституції і законів України у діяльності органів сектору безпеки і оборони, недопущення їх використання для узурпації влади, порушення прав і свобод людини і громадянина; 2) зміст і стан реалізації стратегій, доктрин, концепцій, державних програм та планів у сферах національної безпеки і оборони; 3) стан правопорядку в органах сектору безпеки і оборони, їх укомплектованість, оснащеність сучасним озброєнням, військовою і спеціальною технікою, забезпеченість необхідними запасами матеріальних засобів та готовність до виконання завдань за призначенням у мирний час та в особливий період; 4) ефективність використання ресурсів, зокрема бюджетних коштів, органами сектору безпеки і оборони.
Згідно ст. 12 ЗУ «Про національну безпеку України» сектор безпеки і оборони України складається з чотирьох взаємопов'язаних складових: сили безпеки; сили оборони; оборонно-промисловий комплекс; громадяни та громадські об'єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки. Функції та повноваження складових сектору безпеки і оборони визначаються законодавством України. До складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Служба судової охорони, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику.
Відповідно до ст. 18 ЗУ «Про національну безпеку України» Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Згідно ст. 7 ЗУ «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Згідно ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, 1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; 2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; 3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; 4) вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, затвердженого наказом Департаменту від 06.11.2019 № 17, Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України є структурним (відокремленим) підрозділом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та згідно із законодавством України здійснює оперативно-розшукову діяльність.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для направлення Управлінням стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України подання до ГУ ДМС в Одеській області, яке ґрунтувалось на матеріалах проведення оперативних заходів, доступ до яких обмежений, послугувало те, що відповідно до наявної оперативної інформації, встановлено що громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув в Україну, з метою вчинення протиправної діяльності направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні, шляхом підбурення до масових безпорядків, організацію масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності, та направлені на повалення державного ладу України.
Тобто, подання Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про скасування посвідки на тимчасове проживання, заборону в'їзду на територію України та примусове повернення/видворення відносно громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.03.2023 року підготовлено в межах компетенції, визначеної Законом України «Про Національну поліцію».
Отже, викладена в поданні Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України інформація та встановлені ГУ ДМС в Одеській області обставини, є достатньою підставою для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, відповідно до ст. 12 ЗУ «Про імміграцію».
За таких підстав, доводи представника позивача щодо того, що рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну базується на припущеннях, є неспроможними та спростовуються зібраними по справі доказами.
Таким чином, при прийнятті рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну № 354373 о/с від 23.03.2023 року Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 , № 354373 о/с від 23.03.2023 року, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
При цьому, оскільки підставою для прийняття рішення № 51032500064852 від 23.03.2023 року про скасування посвідки на постійне проживання слугувало скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України “Про імміграцію”, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 51032500064852 від 23.03.2023 року про скасування посвідки на постійне проживання громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , за № 900014353 від 01.07.2019 року, також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Таким чином, оскільки позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області поновити громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 , дію посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 від 01.07.2019 року, є похідними вимогами, тому підстави для їх задоволення також відсутні.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, адреса місцезнаходження:65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 , № 354373 о/с від 23.03.2023 року; визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 51032500064852 від 23.03.2023 року про скасування посвідки на постійне проживання громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , за № 900014353 від 01.07.2019 року; зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області поновити громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 , дію посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 від 01.07.2019 року, в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Суддя О.А. Левчук
.