Справа № 420/2145/22
13 липня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (з урахуванням ухвали суду від 27.02.2023 року про залучення до участі у справі другого відповідача) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 22.02.2022 року) позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 16.12.2021 № 053130008203, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області стосовно ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку, - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалами суду від 02.02.2022 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; від 27.02.2023 року: залучено до участі у справі другого відповідача.
Згідно зі змістом адміністративного позову, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, з посиланням на постанови Верховного Суду від 21.02.2018 року № 687/975/17, від 06.03.2018 року № 754/14898/15-а, з тих підстав, по суті, що: відсутність печатки у трудовій книжці не може вважатися достатньою підставою для відмови позивачу для визначення загального трудового стажу на підставі трудової книжки, оскільки внесення записів до відомостей про особу до трудової книжки не здійснювалось позивачем; відповідач не з'ясував питання відносно того, який саме страховий стаж (його періоди) був набутий позивачкою на території Казахської РСРС, Республіки Казахстан, не зробив відповідний запит до АТ «Державний фонд соціального страхування республіки Казахстан» та інших органів для підтвердження періоду роботи на території Республіки Казахстан з 01.09.1979 по 24.07.1995; з огляду на вищенаведені приписи міжнародних угод, укладених між Україною та Республікою Казахстан позивач не має можливості самостійно отримати відомості про трудовий стаж у Республіці Казахстан, оскільки відсутній нормативно-визначений механізм отримання таких відомостей за зверненням фізичної особи громадянина України, тобто, на законодавчому рівні відсутні ефективні способу захисту прав та інтересів пенсіонерки в частині самостійного отримання нею відомостей про трудовий стаж, набутий за кордоном України тощо.
Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не є належним відповідачем у даній позовній вимозі, оскільки дане рішення винесено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області; до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи з 01.09.1979 по 31.01.2002, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_1 на титульній сторінці відсутня печатка.
Станом на дату вирішення справи відзив на позовну заяву або заява про продовження встановленого судом процесуального строку для його подання, в порядку ч. 2 ст. 121 КАС України, від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області до суду не надійшли.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані пояснення, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійний фонд України Одеська область, з заявою від 15.12.2021 року про призначення пенсії за віком, у якій зазначив, зокрема, що пенсія на іншій підставі, державна допомога, виплата на дитину, страхові виплати не призначалась, на сьогодні - працює. (а.с.49)
Відповідно до розписки-повідомлення (а.с.50), заява та документи позивача прийнято 15.12.2021 року і зареєстровано за № 10123, та згідно з якою:
Перелік документів, доданих до заяви (№ з/п / Назва документа / Кількість / № документа):
Обов'язкові документи:
1 Диплом (свідоцтво, атестат) про навчання / 1 / 4205
2 Довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру / 1 / бн
3 Заява про призначення/перерахунок пенсії / 1 / 10123
4 Заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк) / 1 / бн
5 Паспорт або ID-картка або Посвідка / 1 / 989146
6 Свідоцтво про народження дитини / НОМЕР_2 , НОМЕР_3
7 Трудова книжка або документи про стаж / 1 / НОМЕР_4
Перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії (Назва документа / Строк подання (дата) / Дата подання документа / Підписи заявника та спеціаліста):
Інші документи:
Довідка про прийняття на роботу (навчання) / 1984-1985
Свідоцтво про шлюб.
Зазначена розписка-повідомлення підписана спеціалістом Тимчик Наталею Анатоліївною.
Відповідно до змісту оскаржуваного позивачем Рішення відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії від 16.12.2021 року № 053130008203 (а.с.19, 81), його прийнято з таких підстав:
Відмовити у призначенні пенсії відповідно до ст. 26 ЗУ № 1058-IV ОСОБА_1
Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 15.12.2021 р.
Пенсійний вік, визначений ст. 26 ЗУ № 1058-IV становить 60 р.
Вік заявника 60 р.
Необхідний страховий стаж визначений ст. 26 ЗУ № 1058-IV становить - 28 р.
Страховий стаж згідно наданих документів - 22 р. 03 м. 15 д.
Результати розгляду документів доданих до заяви:
За доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи:
з 01.09.1979 р. по 31.01.2002 р. зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутня печатка.
Для зарахування вищезазначених періодів роботи в страховий стаж, необхідно надати уточнюючі довідки та довідки про перейменування.
За наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ № 1058-IV відсутнє.
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії від 16.12.2021 року № 053130008203, позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.
На виконання ухвали суду відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області надано копії матеріалів пенсійної справи позивача (а.с.49-82), які містять, зокрема, копію трудової книжки позивача, НОМЕР_5 , яка заповнена 19.09.1980 року, містить 43 записи відомостей про роботу та на титульній сторінці якої відсутня печатка.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до абз.абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV); «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII); постановою Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 р. № 301 (далі - Постанова № 301); Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі - Порядок № 637).
На підставі вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позиція відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, викладена в оскаржуваному рішенні, та відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладена у відзиві, зі спірних питань - є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи, з таких підстав.
І. Щодо позовних вимог в частині: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 16.12.2021 № 053130008203, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області стосовно ОСОБА_1 , - слід зазначити таке.
Згідно зі змістом оскаржуваного рішення відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії від 16.12.2021 року № 053130008203, його прийнято з таких підстав:
Відмовити у призначенні пенсії відповідно до ст. 26 ЗУ № 1058-IV ОСОБА_1
Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 15.12.2021 р.
Пенсійний вік, визначений ст. 26 ЗУ № 1058-IV становить 60 р.
Вік заявника 60 р.
Необхідний страховий стаж визначений ст. 26 ЗУ № 1058-IV становить - 28 р.
Страховий стаж згідно наданих документів - 22 р. 03 м. 15 д.
Результати розгляду документів доданих до заяви:
За доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи:
з 01.09.1979 р. по 31.01.2002 р. зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутня печатка.
Для зарахування вищезазначених періодів роботи в страховий стаж, необхідно надати уточнюючі довідки та довідки про перейменування.
За наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ № 1058-IV відсутнє.
Так, відповідно до застосованого відповідачем в оскаржуваному рішенні законодавства, зокрема, згідно зі ст. 26 Закону № 1058-IV, зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:
по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Починаючи з 1 січня 2028 року, у разі наявності 40 і більше календарних років страхового стажу, пенсія за віком призначається незалежно від віку.
Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до п.п. 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
При цьому, по-перше, згідно з п. 4 Постанови № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, відповідно до Постанови № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09.08.2019 у справі № 654/890/17 та від 12 вересня 2022 року у справі № 569/16691/16-а.
Відповідно, недотримання правил ведення трудової книжки не може бути підставою для не зарахування періоду роботи до страхового стажу особи.
На підставі встановлених судом обставин, вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та правових висновків Верховного Суду суд дійшов висновку, що позиція відповідача зі спірних питань - є помилковою, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та/або положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, обмежує позивача у законодавчо встановленому праві, покладаючи на нього надмірний тягар негативних наслідків спірних правовідносин за відсутності його вини.
По-друге, в оскаржуваному рішенні щодо фактично застосованих підстав-обставин взагалі не зазначено правові (юридичні) підстави, застосовані відповідачем для висновку про наявність підстав для:
- незарахування до страхового стажу періодів роботи позивача: з 01.09.1979 р. по 31.01.2002 р., зазначених в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутня печатка;
- твердження, що для зарахування вищезазначених періодів роботи в страховий стаж, необхідно надати уточнюючі довідки та довідки про перейменування.
При цьому також в рішенні не зазначено (не конкретизовано), які саме, за який саме період тощо необхідно надати уточнюючі довідки та довідки про перейменування якого(-их) саме органів/організацій/підприємств/тощо.
Крім того, відповідно до розписки-повідомлення до заяви позивача, яку прийнято 15.12.2021 року і зареєстровано за № 10123, у Переліку документів, яких недостатньо для призначення пенсії, уточнюючі довідки та довідки про перейменування не зазначені, як документи, яких недостатньо для призначення пенсії.
Також слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності
Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 64 Закону № 1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право:
отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;
проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Згідно з ч. 1 ст. 101 Закону № 1788-XII що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Проте, жодних доводів та/або належних та допустимих доказів на їх підтвердження щодо вчинення відповідачем дій в межах наведених повноважень у законодавчо встановлений спосіб з отримання відомостей, необхідних для виконання відповідачем функцій, передбачених Законом № 1058-IV та іншими законами України, тощо - відповідачем суду не наведено та/або надано.
При цьому, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Встановлені судом обставини свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості щодо оскаржуваного рішення, виконання яких є запорукою передбачуваності для позивача наслідків виконання або невиконання ним законних вимог відповідача.
Відтак, невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо загальних вимог до актів індивідуальної дії, викладеною у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 380/5383/21 та яка неодноразово викладена в інших постановах Верховного Суду (справи № 822/1817/18, № 821/1173/17, № 1940/1950/18, № 805/3956/18-а тощо).
Ткож слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Наведена позиція неодноразово викладена (підтримана) Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах, зокрема, від 16.05.2023 року у справі № 640/18835/19, від 17.05.2023 року у справі № 620/5518/22, від 18 травня 2023 року у справах № 815/2654/18, № 640/18331/19 тощо.
На підставі встановлених судом обставин, вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та правових висновків Верховного Суду суд дійшов висновку, що позиція відповідачів зі спірних питань у зазначеній частині позовних вимог - є помилковою, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини.
ІІ. Щодо позовних вимог в частині: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку, - ІНФОРМАЦІЯ_1 , - слід зазначити таке.
Як встановлено судом вище, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, як орган, що призначає пенсію, відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком, із посиланням на ст. 26 ЗУ № 1058-IV, лише та виключно з підстав: на титульній сторінці трудової книжки позивача відсутня печатка та для зарахування вищезазначених періодів роботи в страховий стаж, необхідно надати уточнюючі довідки та довідки про перейменування, щодо яких судом здійснено висновок, зокрема, про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості щодо оскаржуваного рішення тощо. При цьому в оскарженому рішенні також не зазначені обставини щодо наявності/відсутності підстав (фактичних і юридичних) щодо страхового стажу позивача.
Як наведено судом вище, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.
Як вбачається зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
При цьому відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, який прийняв заяву позивача про призначення пенсії, як суб'єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.
Згідно з ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Також, відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні, відповідно
Виходячи з встановлених судом обставин та висновків суду, зокрема, про те, що: оскаржуване рішення в частині підстав відмови позивачу у призначенні пенсії не відповідає загальним вимогам, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, щодо його обґрунтованості та вмотивованості; пенсійний орган не досліджував підстави для призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV (щодо наявності/відсутності підстав (фактичних і юридичних) щодо страхового стажу позивача), суд вважає, що вимога позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку, - ІНФОРМАЦІЯ_1 , - є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню у заявлений позивачем спосіб.
Крім того, з урахуванням встановлених обставин справи, в тому числі щодо органу, до якого позивачем подана заява про призначення пенсії, та здійснених на їх підставі висновків суду, належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах буде зобов'язання відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 15.12.2021 року, та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся позивач у заяві, наданої судом у рішенні.
Наведена позиція суду узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі № 640/26198/19 тощо.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.
При цьому, щодо решти доводів сторін слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).
Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).
Крім того, як встановлено судом вище, станом на дату вирішення справи відзив на позовну заяву або заява про продовження встановленого судом процесуального строку для його подання, в порядку ч. 2 ст. 121 КАС України, від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області до суду не надійшли.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, зокрема, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, про що також зазначено в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, відповідно
суд, із застосуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, дійшов висновків, що:
- оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії № 053130008203 від 16.12.2021 року прийняте відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області: не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тому воно є протиправним та підлягає скасуванню;
- виходячи з висновків суду щодо протиправності оскаржуваного рішення про відмову в призначенні пенсії та підстав їх здійснення, на підставі ч. 2 ст. 9 та абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, права та інтереси позивача підлягають захисту в даному випадку у спосіб, який узгоджується із способом захисту прав позивача, встановленим у врахованій судом постанові Верховного Суду, а саме, шляхом: зобов'язання відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 15.12.2021 року, та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся позивач у заяві, наданої судом у рішенні;
- в задоволенні решти позовних вимог - слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем до позовної заяви додано квитанцію від 25.01.2022 року про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову в сумі 992,40 грн. (а.с.13)
Відповідно, стягненню з відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, щодо рішення якого судом здійснено висновок про його протиправність, за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 383) до 30 червня 2023 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.
Справу розглянуто, рішення прийнято та складено також з урахуванням: часу періодичного навчання суддів; часу тимчасової непрацездатності головуючого судді; часу перебування головуючого судді у відпустці; фактичного часу забезпечення суду електроенергією; часу повітряних тривог; часу перевірки повідомлень про мінування будівлі суду; наказу голови Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року № 9-ОС/Д/С «Про особливий режим роботи Одеського окружного адміністративного суду»; статей 10, 12-2, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»; Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»; законів України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», якими затверджено Укази Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, від 22.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 року № 757/2022, від 06.02.2023 року № 58/2023, від 01.05.2023 року № 254/2023; рішення Ради суддів України від 24.02.2022 № 9.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 159, 241-246, 250, 255, 258, 262, 295, 297 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012; ідентифікаційний код юридичної особи: 20987385) та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (місцезнаходження: вул. Пушкіна, 1, м. Суми, Сумська область, 40030; ідентифікаційний код юридичної особи: 21108013) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії від 16.12.2021 року № 053130008203.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 15.12.2021 року, та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся позивач у заяві, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Г. Цховребова