Справа № 420/6835/21
14 липня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України в письмовому провадженні) заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 382 КАС України за вхід. №22188/23 від 04.07.2023 року,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилася справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням від 14.06.2021 року адміністративний позов задоволено частково.
04.07.2023 року надійшла заява в порядку ст. 382 КАС України за вхід. №22188/23, в якій заявник зазначає:
«На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року, ГУПФУ в Одеській області провело перерахунок моєї пенсії та з 01 вересня 2021 року виплачує мені пенсію у перерахованому розмірі, що підтверджується листом-перерахунком пенсії.
Також, ГУПФУ в Одеській області здійснило перерахунок моєї пенсії з 01 квітня 2019 року, як передбачено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року, що також підтверджується листом-перерахунком пенсії.
Однак, заборгованість, яка виникла в результаті такого перерахунку з 01 квітня 2019 року по 31 серпня 2021 року в сумі 133 463,06 грн., на момент подання даної заяви, не виплачена, тобто рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року не виконано.
27 вересня 2021 року, за моєю заявою, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щогловою Є. В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №66916190, якою надано боржнику (ГУПФУ в Одеській області) 10 робочих днів на виконання рішення суду.
Утім, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року до теперішнього часу в повному обсязі не виконано, а саме: щодо виплати заборгованості пенсії, яка перерахована з 01 квітня 2019 року по 31 серпня 2021 року в сумі 133 463,06 грн.
Отже, рішення суду пенсійний орган не виконує вже майже два роки.»
Розглянувши вказане клопотання суд приходить до висновку про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у проведенні з 01.04.2019 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ЮО112439 від 09.03.2021 року про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії станом на 05.03.2019 року ОСОБА_1 - визнано протиправними.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) здійснити з 01.04.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ЮО112439 від 09.03.2021 року про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії станом на 05.03.2019 року ОСОБА_1 та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням вже виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Рішення набрало законної сили 15.07.2021 року.
19 липня 2021 року видані виконавчі листи.
Відомостей та доказів щодо фактичного виконання рішення суду по справі №420/6835/21 сторони до суду не надали.
Згідно зі ст. 1291 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях по справах «Іммобільяре Саффі проти Італії», «Горнсбі проти Греції», «Жовнер проти України», «Бурдов проти Росії», «Ясіун'єне проти Литви», «Руйану проти Румунії» наголошує на тому, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.
У контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".
Отже, механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури виконання рішень суду.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У відповідності до положень ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно рекомендаціям, зауваженням, та висловленим занепокоєнням Європейського суду з прав людини, які наголошувались у відповідних рішеннях ЄСПЛ, зокрема у пункті 54 Рішення Європейського суду з прав людини, справа «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Заява № 40450/04), саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до вимог Конвенції. Комітет міністрів розглянув заходи, запроваджені Урядом України для забезпечення виконання рішень Суду у справах, в яких порушується питання тривалого невиконання остаточних рішень національних судів.
Комітет міністрів ухвалив тимчасову резолюцію (СМ/Ке80ІІ(2008)1), у відповідних положеннях якої зазначено:
«Комітет міністрів висловлює особливу занепокоєність у зв'язку з тим, що, незважаючи на цілий ряд законодавчих та інших важливих ініціатив, до яких неодноразово приверталася увага Комітету міністрів, поки що досить мало зроблено для того, щоб подолати існуючу структурну проблему невиконання рішень національних судів; рекомендує органам влади:
1. забезпечити ефективну реалізацію на практиці положень про відповідальність посадових осіб за невиконання рішень.
2. призначити відшкодування за шкоду, спричинену затримками у виконанні рішень національних судів, безпосередньо на підставі положень Конвенції та практики Європейського суду, як це передбачено Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі "Ковач проти України", пункт 59 рішення у справі "Мельниченко проти України", пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України», тощо).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
У даному випадку суд констатує фактичну відмову відповідача від повного виконання рішення суду, відверте ігнорування рішення суду та його тривале невиконання всупереч вимогам статті 129-1 Конституції України щодо обов'язковості судових рішень, що, крім іншого, підриває авторитет судової влади в частині обов'язковості виконання судових рішень, що вже неодноразово ставало предметом розгляду Європейського суду з прав людини.
Внаслідок невиконання рішення суду відповідачем по суті ставиться під сумнів сама сутність існування судової влади.
Суд вважає, що будь-які пояснення щодо невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, інші надумані причини, не можуть бути виправданням з боку Держави (в особі Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Подільської міської ради) щодо невиконання рішення суду та бути свідченням наявності поважних причин його невиконання, тим більше - у сфері гарантованого Конституцією Україні соціального захисту (ст. 46), якою, крім іншого, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність визнані в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3).
Відповідно до ст. 382 КАС України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми - це прерогатива суду.
Відтак, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 382 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, враховуючи те, що в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного, суд, приходить до висновку про задоволення заяви про встановлення судового контролю.
Керуючись статтями 2-9, 167, 243, 248, 256, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 382 КАС України за вхід. №22188/23 від 04.07.2023 року - задовольнити.
Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду від 14.06.2021 року шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати до суду у місячний строк звіт про виконання рішення суду по справі №420/6835/21 з дня набрання законної сили ухвалою суду.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Головуючий суддя Потоцька Н.В.