Справа № 420/12361/23
14 липня 2023 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши заяву представника позивача - Єрьоміної В.А., про усунення недоліків позовної заяви по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Служби безпеки України в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Єврейська, 43, код ЄДРПОУ 200001645) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 05 червня 2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2021 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, перелік яких визначено у довідці Управління Служби безпеки України в Одеській області від 27.04.2021 №576, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2021;
2. Зобов'язати Управління Служби безпеки України в Одеській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсії позивача станом на 01.01.2021, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-XII, статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, перелік яких визначено у довідці Управління Служби безпеки України в Одеській області від 25.08.2021 №747, встановлених станом на 01.01.2021 за відповідною або аналогічною посадою, з якої позивача було звільнено з військової служби. При цьому у довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії станом на 01.01.2021 зазначити відомості про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом за 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт за відповідною або аналогічною посадою, з якої позивача було звільнено з військової служби, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2021 року пенсії.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ. Вважаючи, що визначення посадового окладу і окладу за військовим званням у 2021 році повинно бути визначено шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на вiдповiдний тарифний коефіцієнт у відповідності до вимог статей 43 i 63 Закону № 2262-XII з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, позивач 30.09.2022 звернувся до вiдповiдача із заявою, в якій просив підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір його грошового забезпечення, станом на 01.01.2021 для проведення з 01.02.2021 перерахунку основного розміру пенсії. Листом від 25.10.2022 відповідач відмовив позивачу, посилаючись на відсутність підстав для надання довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2021, оскільки згідно з Порядком № 45 процедура підготовки та подання довідок про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, передбаченою додатком 2, розпочинається виключно на підставі відповідних списків органу Пенсійного фонду України (у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України рішення про перерахунок пенсій), які до Управління не надходили, правових підстав для їх підготовки та подання поза встановленим порядком не вбачається. Тобто, жодною правовою нормою не встановлено обов'язку Управління складати такі довідки та подавати їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зокрема, за заявою колишнього військовослужбовця-пенсіонера.
Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Ухвалою судді від 05.06.2023 ухвалено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ; відкрити провадження у адміністративній справі та проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку статті 263 КАС України.
19.06.2023 до суду надійшов відзив (вх..№ ЕП/23187/23) Управління Служби безпеки України в Одеській області з проханням відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 05.07.2023 суд, з посиланням на висновки, що викладені у постанові від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22 Верховного Суду, де останній дійшов висновку про те, що позивач повинен був дізнався про порушення свого права на перерахунок пенсії, в тому числі і відсутності сформованої довідки, як складової в алгоритмі згаданого перерахунку, 1 січня відповідного року, позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та встановлено 5-данний строк для усунення недоліків шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів на підтвердження цього; доказів досудового врегулювання спору, якщо таке відбувалось.
10.07.2023 від представника ОСОБА_1 - адвоката Єрьоміної В.А., до суду надійшла заява (вх..№ЕС/7084/23) про поновлення процесуального строку, в якій представником позивача зазначено наступне.
07.06.2023 Верховним Судом було прийнято постанову по справі №340/2148/21 та вказаною постановою Верховного Суду було вирішено спір, який є аналогічним спору, який розглядається в межах даної справи (спірні правовідносини є подібними). Верховним Судом визнано право позивача на звернення до суду за захистом порушених прав понад 6 місячний термін. Тому при відкритті провадження по даній справі повинна бути застосована позиція Верховного Суду по справі №340/2148/21 від 07.06.2023, що відповідає вимогам частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус судді» від 02.06.2016. Вказаний підхід стосовно процесуальних строків також застосовано Верховним Судом у постанові по справі №420/2906/23 від 25 травня 2023 року, якою зазначено наступне: при застосуванні процесуальних норм потрібно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 відступив від висновків викладених у постановах: від 29.10.2020 по справі №816/197/18, від 20.10.2020 по справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 по справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, у першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період. Водночас, у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17, від 19.06.2018 у справі №646/6250/17 та від 15.09.2020 у справі № 635/7878/16 сформульовано правову позицію, згідно якої пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), відтак до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину першу статті 122 КАС України та при визначенні права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, законах України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. У цій справі позивач оскаржує дії відповідача щодо невидачі виправленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Зазначене прямо впливає на соціальне забезпечення позивача щодо можливості отримання пенсії у більшому розмірі. Тому застосовування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, матиме наслідком неможливість реалізувати позивачем передбаченого ст. 51 Закону № 2262-ХІІ права на перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною видів грошового забезпечення.
Дослідивши отриману заяву, надавши правову оцінку викладеним в ній доводам, суд приходить до висновку, що недоліки позовної заяви позивачем не усунуто з огляду на таке.
Суд акцентує увагу представника позивача на тому, що у справі №340/2148/21 Верховний Суд в своїй постанові від 07.06.2023, на яку заявник посилається в заяві від 10.07.2023, не вирішував питання строку звернення до суду, а розглядав матеріальні права особи на отримання відповідної довідки. Тому, суд погоджується з представником позивача - адвокатом Єрьоміною В.А., що вказані справи є аналогічними за предметом розгляду, однак звертає увагу адвоката Єрьоміної В.А. на те, що наразі вирішується питання строку на звернення до суду, а не само право особи на отримання від відповідного органу довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня.
В той же час, питання строків звернення особи до суду з наведеними вимогами було розглянуте та вирішено Верховним Судом та висновки викладені у постанові від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22, які судом викладені в ухвалі від 05.07.2023 про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху.
Щодо посилань представника позивача на необхідність уникати надмірного формалізму, суд зазначає таке.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
Також Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).
При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Отже, надмірний формалізм та надмірна гнучкість повинні перебувати у певному балансі під час розгляду та вирішення судом справ. Сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин.
Запроваджений в КАС України інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин, саме тому його застосування не може свідчити про надмірний формалізм.
Крім того, правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права. Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
У деяких рішеннях ЄСПЛ наголошується, що тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин; при цьому, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А.» проти Іспанії», п. 109 ).
Отже, не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, апеляційне чи касаційне оскарження, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (справа «Безруков проти Росії», п. 34).
Щодо посилань адвоката Єрьоміної В.А. на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 суд зазначає, що вказані висновки не можуть бути застосовані у даній справі, оскільки вони викладені у справі де розглядався спір, обставини та нормативне регулювання якого є відмінним від предмету даного спору за позовом ОСОБА_1 та наразі, в даній справі, оскаржуються дії іншого суб'єкта владних повноважень - Управління СБУ в Одеській області, а не Пенсійного Фонду України.
Що ж до посилань на положення частини 3 ст. 51 Закону №2262-ХІІ то суд роз'яснює, що дана стаття встановлює відсутність строків для проведення перерахунку пенсії особі, а не строків для звернення до суду за захистом своїх прав.
Підсумовуючи викладене, у заяві про поновлення пропущеного процесуального строку від 10.07.2023 взагалі не наведені обставини в розумінні КАС України, а лише нормативні висновки Верховного Суду, національного законодавства та ЄСПЛ, що не є підставами для поновлення строку звернення до суду.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Позивачем на підтвердження зазначених обставин належних та відповідних доказів не надано.
У Рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а тому не реалізація цього права є наслідком його власної поведінки.
Виходячи з висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22 (реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача), суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника позивача - адвоката Єрьоміної В.А., про поновлення строку на звернення до суду.
Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, вказані позивачем підстави попуску строку на звернення до суду з даними вимогами суд вважає неповажними. Відповідно, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 123, 240 КАС України, суд
Визнати причини пропуску ОСОБА_1 строку на звернення до суду з позовними вимогами до Управління СБУ в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - неповажними.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА