про залишення позовної заяви без руху
13 липня 2023 року справа№ 380/25692/21
Суддя Львівського окружного адміністративного суду О.Желік, перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ), з вимогами:
-визнати протиправним бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 02.08.2021 по 29.11.2021 додаткових видів грошового забезпечення.
-зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 02.08.2021 до дня фактичного розрахунку 29.11.2021.
Ухвалою судді від 04.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 18.03.2022 в справі було зупинено провадження до припинення перебування сторін у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Ухвалою суду від 23.06.2023 в справі було поновлено провадження.
Після відкриття провадження у справі судом встановлено, що позивачем пропущено строк звернення до суду в частині позовних вимог, а саме в частині в частині зобов'язання НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в частині сум: 394419,32 грн. (виплаченої 04.08.2021), 2083,28 грн. (виплаченої 30.08.2021), 3477,30 грн. (виплаченої 15.09.2021).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Як слідує з позовної заяви позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 , правонаступником якої є військова частина НОМЕР_2 .
Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
Стаття 117 КЗпП України передбачає, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.
Закріплені у ст. 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Разом з тим, згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Частина друга статті 233 КЗпП України передбачає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
В аспекті спірних правовідносин можна дійти висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а положення частини другої статті 233 КЗпП України стосуються виключно звернення до суду без обмеження будь-яким строком з позовом про стягнення заробітної плати.
Крім того, суд враховує висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 22.02.2012 у справі № 4-рп/2012.
У цьому Рішенні Конституційний Суд України роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 30 січня 2019 року по справі № 910/4518/16, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що спірні відносини пов'язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.
У цій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
При цьому, юридично значимими обставинами в межах спірних правовідносин є невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Суддею з витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (по особовому складу) №249-ос від 30.07.2021 встановлено, що позивача було виключено зі списків частини та всіх видів грошового забезпечення з 30.07.2021.
Як встановив суд, відповідачем після виключення позивача зі списків особового складу частини нараховувались та виплачувались позивачу наступні суми:
- 04.08.2021 виплачено 394 419,32 грн. у спосіб зарахування на рахунок установи банку, що підтверджується випискою по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК», інформацією із архівної відомості особистої картки грошового забезпечення за 2021 рік та листуванням із прикордонним загоном за адвокатськими запитами (виплата включає: грошове забезпечення за 1 день серпня 2021 року; грошову допомогу на оздоровлення - 22 666,00 грн.; компенсацію за невикористані дні відпустки - 19 643,87 грн.; одноразову грошову допомогу при звільненні - 283 325,00 грн. (із утриманням військового збору у сумі 6 006,39 грн.; нараховано та компенсовано податок з доходів фізичних осіб у сумі 72 076,63 грн.);
- 30.08.2021 виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у сумі 2 083,28 грн. (із утриманням військового збору у сумі 31,73 грн.; нараховано та компенсовано податок з доходів фізичних осіб у сумі 380,70 грн.) у спосіб зарахування на рахунок установи банку, що підтверджується випискою по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК», інформацією із архівної відомості особистої картки грошового забезпечення за 2021 рік та листуванням із прикордонним загоном за адвокатськими запитами;
- 15.09.2021 виплачено індексацію грошового забезпечення у сумі 3 477,30 грн. (із утриманням військового збору у сумі 52,95 грн.; нараховано та компенсовано податок з доходів фізичних осіб у сумі 635,45 грн.) у спосіб зарахування на рахунок установи банку, що підтверджується випискою по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК», інформацією із архівної відомості особистої картки грошового забезпечення за 2021 рік та листуванням із прикордонним загоном за адвокатськими запитами;
- 30.11.2021 виплачено заборгованість із компенсації за неотримане речове майно у сумі 74 336,98 грн., у спосіб зарахування на рахунок установи банку, що підтверджується випискою по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Суд звертає увагу на те, що представник позивача, заявляючи позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні посилається на несвоєчасну виплату відповідачем всіх сум грошового забезпечення зокрема.
Разом з тим, враховуючи те, що про порушення свого права позивач міг дізнатись саме з моменту отримання вищевказаних грошових коштів, строк звернення до суду з позов омами щодо стягнення середнього грошового забезпечення за затримку розрахунку при звільненні сплив 03.09.2021, 29.09.2021, 14.10.2021 та 29.12.2021 відповідно.
До Львівського окружного адміністративного суду представник позивача звернувся засобами поштового зв'язку 20.12.2021, що свідчить про пропуск ним місячного строку звернення до суду щодо позовних вимог про нарахування та виплату на користь позивача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в частині виплачених сум 04.08.2021, 30.08.2021 та 15.09.2021.
Згідно частини 13 статті 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини 1 та 2 якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Таким чином, зважаючи на висновок судді щодо пропуску позивачем місячного строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог про нарахування та виплату на користь позивача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні щодо виплачених 04.08.2021, 30.08.2021 та 15.09.2021 сум, позовна заява підлягає залишенню без руху в частині позовних вимог із одночасним встановленням позивачу строку для усунення її недоліку шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог із зазначенням причин пропуску такого строку.
Керуючись статтями 122, 161, 171, 243 та 248 КАС України, суддя, -
позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії залишити без руху в частині позовних вимог.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде залишена без розгляду в частині позовних вимог.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Желік О.М.