14 липня 2023 року м. Київ № ЗПП/320/75/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О., третя особа - ОСОБА_2 ,
14 липня 2023 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О., третя особа - ОСОБА_2 , в якому просить суд:
- заборонити Приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. вчинити будь-які дії стосовно квартири АДРЕСА_1 , в тому числі, але не виключно, здійснювати реалізацію зазначеного майна.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що має намір подати позов про скасування постанови Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. від 12 липня 2023 р. у межах виконавчого провадження №72095094 про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні для проведення оцінки квартири АДРЕСА_2 .
Позивач зазначив про необґрунтованість прийняття Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. спірної постанови з огляду на очевидну протиправність оскаржуваної постанови, яка матиме наслідки щодо вчинення Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. будь-яких дії стосовно квартири АДРЕСА_1 . Звертає увагу, що засіб захисту має бути ефективним, тобто убезпечити можливість повторного порушення.
Суддя, дослідивши заяву про забезпечення позову з наданими до неї документами, бере до уваги наступне.
Частинами 1 та 2 статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
У поданій заяві позивач не вказав підстав звернення з нею саме до адміністративного суду.
Досліджуючи питання правомірності обраної заявником юрисдикції розгляду та вирішення даної заяви про забезпечення позову, суд зазначає таке.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини п'ятої статті 125 Конституції України з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.
Відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною першою якої передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначено у розділі X Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон №1404).
Частиною першою статті 74 Закону №1404 передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч. 2 ст. 74 Закон №1404).
Таким чином, вказана правова норма містить правило, відповідно до якого, оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця щодо виконання судового рішення здійснюється до того суду, який таке рішення ухвалив.
Будь-яких особливостей чи винятків із наведеного правила щодо оскарження таких постанов норми Закону №1404-VIII чи будь-якого іншого законодавчого акту не містять.
Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності державного (приватного) виконавця щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
Якщо виконанню підлягає рішення іншого органу (не суду) і відсутній спеціальний закон, що передбачає порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів ДВС, в тому числі дій приватного виконавця, у такому випадку вони підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з заявою та долученими до неї матеріалами, заявник в майбутньому має намір подати позовну заяву про скасування постанови Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. від 12 липня 2023 р. у межах виконавчого провадження №72095094 про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні для проведення оцінки квартири АДРЕСА_2 .
Суд бере до уваги те, що виконавче провадження № 72095094, в межах якого заявник має намір оскаржувати постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, відкрито на виконання виконавчого листа № 754/16388/19, виданого 12 травня 2023 р. Деснянським районним судом міста Києва, боржником у якому була ОСОБА_1 , а стягувач - ОСОБА_2 .
Разом з тим, заявник має намір оскаржити постанову Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. від 12 травня 2023 р. про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 72095094, які вчинені в мажах примусового виконання виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва у цивільній справі № 754/16388/19, прийнятого відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог частини першої статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частинами першою, другою статті 448 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
Крім того, Глава 10 Цивільного процесуального кодексу України визначає про можливість забезпечення позову у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства.
Так, ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Тобто, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду пов'язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України та його примусовим виконанням.
Оскільки заявник як боржник має намір оскаржити постанову Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. від 12 травня 2023 р. про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 72095094 у цивільній справі № 754/16388/19, суд вважає, що дану заяву про забезпечення позову не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За наведених обставин на підставі вимог вказаної норми за правилами підсудності ця заява про забезпечення позову підсудна Деснянському районному суду м. Києва.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Приписи ст. 154 КАС України передбачають лише вирішення заяви по суті або повернення її без розгляду.
Разом з тим, вказана заява не підсудна адміністративному суду.
Згідно з ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Оскільки заявник має намір подати позовну заяву про скасування постанови Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. від 12 липня 2023 р. у межах виконавчого провадження №72095094 про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні для проведення оцінки квартири АДРЕСА_2 , яка підсудна Деснянському районному суду міста Києва, суддя дійшов висновку про необхідність передачі заяви про забезпечення позову на розгляд до Деснянського районного суду міста Києва.
Керуючись ст.ст. 7, 25, 26, 29, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі №ЗПП/320/75/23 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О., третя особа - ОСОБА_2 , передати за підсудністю до Деснянського районного суду міста Києва.
2. Передачу заяви здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
3. Копію ухвали надіслати (вручити) сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Журавель В.О.