13 липня 2023 року м. Київ № 381/3358/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови від 06.09.2021 про стягнення виконавчого збору в розмірі 12000,00 грн у виконавчому провадженні № 66705524.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23.09.2021 матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 до Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправним індивідуального акту та скасування постанови про стягнення виконавчого збору передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання. Зобов'язано відповідача подати до суду належним чином засвідчену копію виконавчого провадження № 66705524.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що постанова відповідача про стягнення виконавчого збору є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки судове рішення від 09.07.2021, яке знаходиться на виконанні у відповідача, набрало законної сили 18.08.2021, за резолютивною частиною якого, визначено порядок його виконання, а саме, встановлено спосіб участі у вихованні та спілкуванні батька малолітньої дитини кожну першу та третю суботу місяця з 10 до 18 годин за попереднім погодженням з матір'ю дитини та за участі фахівця соціальної роботи перших трьох місяців. Саме для попередження негативного впливу на малолітню дитину і був визначений такий порядок побачень батька з дитиною судовим рішенням. Участь фахівця соціальної роботи у виконанні зазначеного судового рішення є обов'язковим. Станом на відкриття виконавчого провадження, стягувач не звертався до відповідного органу для надання фахівця, а напряму звернувся до органу примусового виконання судового рішення. Позивач вважає, що виконавче провадження було відкрито без дотримання порядку виконання зазначеного вище судового рішення. Офіційно стягувач за виконавчим провадженням звернувся до органу місцевого самоврядування про забезпечення фахівця 10.09.2021, тобто, порушено право боржника на добровільне, фактичне виконання судового рішення. Участь відповідного фахівця вперше була визначена 18.09.2021 після відкриття виконавчого провадження про примусове виконання. Позивач зазначає, що, в даному випадку, дата примусового і фактично добровільного виконання зазначеного вище судового рішення співпала, тому і відсутні законні підстави для стягнення виконавчого збору.
Відповідач своїм правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, не надав копію матеріалів виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
На підставі наведеного, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
На підставі норм ч. 3 ст. 194 КАС України, судом ухвалено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітньою дитиною.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.07.2021 у справі № 381/3336/20 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Фастівської районної державної адміністрації Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітньою дитиною задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 у спілкуванні і вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні дитини ОСОБА_3 шляхом побачень: двічі на місяць за попередньою домовленістю з матір'ю дитини про дату, години місце зустрічей (за участі фахівця соціальної роботи протягом перших трьох місяців); в період навчання дитини в шкільному закладі кожну першу та третю суботу місяця з 10 год до 18 год за попереднім погодженням з матір'ю дитини; двічі на рік в зимовий та літній період терміном від 3 до 10 днів за попередньою домовленістю з матір'ю дитини із можливістю виїзду дитини на відпочинок і оздоровлення, враховуючи думку та стан здоров'я дитини без присутності матері.
Виконавчий лист № 381/3336/20 видано 30.08.2021.
06.09.2021 відповідачем відкрито виконавче провадження № 66705524 та ухвалено відповідну постанову про примусове виконання судового рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.07.2021 у цивільній справі № 2/381/352/21 (381/3336/20).
06.09.2021 відповідачем ухвалено також постанову про стягнення з ОСОБА_1 , як боржника виконавчий збір відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» в розмірі 12000 грн.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова відповідача про стягнення виконавчого збору є протиправною та підлягає скасуванню, що і зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Так, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до приписів ч.14 ст. 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Аналогічні положення містяться і в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1302/29432).
Тож, з наведеного слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження, є обов'язком державного виконавця.
При цьому, варто звернути увагу на те, що відкриття виконавчого провадження вже пов'язується не з добровільним виконанням виконавчого документа, а саме, примусовим, що у силу норм Закону, вказує на наявність у державного виконавця повноважень при відкритті виконавчого провадження стягнути з боржника виконавчий збір.
У Законі України «Про виконавче провадження» передбачені випадки, за яких, виконавчий збір не має стягуватись, а вже стягнутий підлягає поверненню, зокрема, у разі встановлення виконавцем факту виконання виконавчого документу до відкриття виконавчого провадження, зокрема, у статті 27 Закону, зокрема, відповідно до частини дев'ятої цієї статті, регламентовано, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Судом досліджено, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.07.2021 у справі № 381/3336/20 було визначено спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні сина, шляхом встановлення відповідного графіка та умов та 30.08.2021 судом було видано виконавчий лист щодо виконання вказаного рішення суду.
За заявою стягувача, державним виконавцем 06.09.2021 було відкрито виконавче провадження № 66705524 з примусового виконання вказаного рішення суду. Також, у межах вказаного виконавчого провадження, державним виконавцем винесено постанову від 06.09.2021 про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 12000,00 грн., що цілком відповідає приписам Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, позивач звертає увагу на те, що нею виконано рішення суду до моменту відкриття виконавчого провадження, жодних перешкод у спілкуванні батька з сином, не чинила та не чинить, а стягувач станом на дату відкриття виконавчого провадження не звертався до соціального органу за призначенням фахівця не звертався, що відбулось лише 10.09.2021. Крім того, позивач наголошує на тому, що резолютивна частина рішення суду лише встановлює порядок та спосіб спілкування батька з сином.
За приписами ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.
Щодо наведених вище доводів позивача, суд зазначає, що, саме державним виконавцем встановлюється факт виконання боржником виконавчого документа виконаним до моменту відкриття виконавчого провадження, до того ж, з наданих позивачем матеріалів вбачається, що державним виконавцем після відкриття виконавчого провадження здійснювались заходи щодо виконання рішення суду, зокрема, складались акти державного виконавця від жовтня, листопада та грудня 2021 року, вимоги виконавця, виклики державного виконавця, приймались постанови у виконавчому провадженні, тож, з наданих до справи матеріалів, не вбачається факт добровільного виконання боржником рішення суду до відкриття виконавчого провадження.
За ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, на переконання суду, відкриваючи виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа та приймаючи одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, державний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, яке регулює спірні правовідносини. При цьому, державний виконавець визначає суму виконавчого збору у постанові про відкриття виконавчого провадження та відповідно до частини четвертої статті 27 Закону, одночасно приймає постанову про стягнення виконавчого збору.
Також, суд акцентує особливу увагу на тому, що предметом даного спору є лише встановлення чи діяв відповідач при прийнятті постанови про стягнення виконавчого збору на підставі та у межах чинного законодавства, при цьому, позивач не оскаржує у межах даного спору постанову про відкриття самого виконавчого провадження, тому, всі посилання позивача на відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження через виконання рішення суду до моменту примусового виконання, не мають перевірятись у даній справі та їм не може надаватись відповідна правова оцінка. Відкриття виконавчого провадження вже пов'язується з примусовим виконання рішення суду, при цьому, до виконавчих дій також віднесено і відкриття виконавчого провадження, перевірка виконання рішення суду боржником, як то складання акту тощо.
Підсумовуючи, суд вважає, що відкриваючи виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа в справі № 381/3336/20 та приймаючи одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, державний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, яке регулює спірні правовідносини. При цьому, державний виконавець визначає суму виконавчого збору у постанові про відкриття виконавчого провадження та відповідно до частини четвертої статті 27 Закону, одночасно прийняв постанову про стягнення виконавчого збору.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, не знайшли своє підтвердження під час розгляду спору, а тому, задоволенню не підлягають.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.