ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"14" липня 2023 р. справа № 300/3457/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (надалі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 30.03.2023 №926090150911 про відмову у перерахунку пенсії за віком згідно із ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та у застосуванні показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2020-2022 рр.), зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити, перерахувати та виплатити позивачу з 01.02.2023 пенсію за віком згідно із ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2020-2022 рр.), із урахуванням раніше виплачених сум, а також визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обчислення страхового стажу позивачу за періоди роботи в районах Крайньої Півночі з 15.05.1984 по 27.03.1986 без врахування права на пільгове обчислення такого стажу роботи і зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.05.2023 обчислення стажу роботи позивача з 15.05.1984 по 27.03.1986 із розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі за один рік і шість місяців, у зв'язку із чим перерахувати та виплатити пенсію.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 01.02.2023 звернулась за перерахунком пенсії (перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком), оскільки на дату звернення вона досягла пенсійного віку та мала необхідну кількість років загального стажу. Водночас, рішенням відповідача 2 від 30.03.2023 №926090150911 у перерахунку пенсії їй було відмовлено у зв'язку із недоцільністю його проведення, оскільки до загального стажу позивача не було зараховано період її роботи з 15.05.1984 по 27.03.1986. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що відповідачі протиправно застосували при проведенні умовного перерахунку пенсії застосували показник середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки, а не за 2020-2022 роки.
Також 28.04.2023 позивач звернулась до відповідача 1 із проханням зарахувати до страхового стажу позивача у півторакратному розмірі період роботи в районі, що прирівняний до Крайньої Півночі, з 15.05.1984 по 27.03.1986, водночас у пільговому зарахуванні стажу ОСОБА_1 було відмовлено. Вважаючи протиправним і рішення відповідача 2 від 30.03.2023 №926090150911, і дії відповідача 1 щодо обчислення пенсії по інвалідності без врахування у півторакратному розмірі період роботи в районі, що прирівняний до Крайньої Півночі, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На адресу суду 04.07.2023 надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому відповідач 1 заперечив щодо задоволення позовних вимог. Вказує, що ОСОБА_1 за переведенням з пенсії по інвалідності на пенсію за віком звернулась не 01.02.2023 (як зазначає у позовній заяві), а 27.03.2023. При цьому, на думку відповідача 1 при здійсненні такого переведення відсутні законні підстави для застосування показника середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки, оскільки після проведення попереднього масового перерахунку пенсії позивача ОСОБА_1 не набула 24 місяців страхового стажу. Окрім того, представник ГУ ПФУ в Івано-Франківській області вважає, що запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про факт роботи в районах Крайньої Півночі не є достатьнью підставою для обчислення стажу із урахуванням кратності, оскільки для отримання права на пільгове обчислення позивач мала надати строковий трудовий договір.
Відповідач 2 також скористався право на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 10.07.2023. Заперечує щодо застосування при обчисленні пенсії за віком ОСОБА_1 показника заробітньої плати за 2020-2022 роки, оскільки на момент вирішення питання про переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком нею не набуто 24 місяців страхового стажу пілся останнього перерахунку попереднього виду пенсії. Щодо інших позовних вимог ОСОБА_1 ГУ ПФУ у Вінницькій області пояснень не надало.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 15).
Як вбачається із копії паспорта серії НОМЕР_1 , 21.02.2020 позивач набула пенсійного віку (а.с. 6-7).
Водночас, за перерахунком пенсії (перехід на пенсію за віком) ОСОБА_1 звернулась 27.03.2023, що підтверджується копією відповідної заяви (а.с. 52-53).
До вказаної вище заяви позивачем долучено трудову книжку серії НОМЕР_2 (а.с. 54).
За принципом екстериторіальності заява позивача про перехід на інший вид пенсії розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницікій області.
За результатами розгляду поданих ОСОБА_1 документів відповідачем 2 було прийнято рішення від 30.03.2023 №926090150911 про відмову у перерахунку пенсії (перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком), у зв'язку із тим, що здійснення такого перерахунку призводить до зменшення розміру пенсії позивача (а.с. 74).
При цьому, змістом рішення від 30.03.2023 №926090150911 підтверджується, що при здійсненні умовного перерахунку пенсії ОСОБА_1 не було враховано період її роботи з 15.05.1984 по 27.03.1986, оскільки у даті та наказі про звільнення міститься виправлення.
У подальшому позивач також зверталась до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із проханням зарахувати період роботи з 15.05.1984 по 27.03.1986 у півторакратному розмірі як період роботи у районі, що прирівняний до Крайної Півночі (а.с. 14).
Однак, у здійсненні такого пільгового обрахунку позивачу також було відмовлено (а.с. 15).
Вважаючи протиправним і рішення відповідача 2 від 30.03.2023 №926090150911, і дії відповідача 1 щодо обчислення пенсії по інвалідності без врахування у півторакратному розмірі період роботи в районі, що прирівняний до Крайньої Півночі, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).
За приписами статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Як вже зазначалось судом, разом із заявою про перехід на інший вид пенсії ОСОБА_1 надавалась трудова книжка серії НОМЕР_2 .
Водночас, на думку пенсійних органів позивач має підтвердити додатковими документами неправильний запис у трудовій книжці про період роботи з 15.05.1984 по 27.03.1986.
Суд вказує, що на час заповнення належної ОСОБА_1 трудової книжки серії НОМЕР_2 була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (надалі - Інструкція №162).
Підпунктом 2.2. пункту 2 Інструкції №162 передбачалося, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
Пунктом 2.3 Інструкції № 162 було визначено, що всі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, також по нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, кульковою або з пером ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11. пункту 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Так, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 15.05.1984 по 27.03.1986 працювала бухгалтером на СМП «Уктюменжилстрой» (а.с. 67).
Зазначений період є спірним, на думку пенсійних органів, оскільки у графі 2 трудової книжки виправлено дату звільнення з роботи та у графі 4 у підставі внесення запису про звільнення з роботи наявне виправлення в даті наказу наказу.
Проте суд зазначає, що спірний запис у трудовій книжці позивача є послідовним, чітким, без перекреслень, містить підпис відповідальної особи та печатку підприємства, хоча дата звільнення та дата наказу про звільнення 27.09.1986 внесені із виправленням. Однак, навіть з урахуванням виправлення запис є читабельним та зрозумілим (а.с. 67).
Водночас, заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, у тому числі і внесення до неї записів про звільнення з роботи, є підприємство-роботодавець, а відтак вина позивача в тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушенням відсутня.
З огляду на наведені норми обов'язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації.
Відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства; вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питань з призначення пенсії за віком.
Таким чином, на переконання суду період роботи ОСОБА_1 з 15.05.1984 по 27.03.1986 має бути зарахований до її страхового стажу. При цьому, на переконання позивача даний період має бути обрахований у пільговому обчисленні із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.
Так, із посиланням на записи у трудовій книжці позивач зазначає, що з 15.05.1984 по 27.03.1986 вона працювала у районі, що прирівняний до Крайньої Півночі, у зв'язку із чим має бути зарахований до її страхового стажу у півторакратному розмірі.
Оцінивши доводи позивача та її представника з цього приводу, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року N 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР» від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
За приписами наведеної норми пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 7 Інструкції про порядок надання пільг особам, що працюють в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої Постановою Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28, зазначено, що трудові договори на визначений термін, тобто письмові договори, укладаються тільки тими підприємствами і організаціями, які розміщені в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до таких районів.
Суд зауважує, що на стор. 8-9 трудової книжки позивача міститься штамп про те, що підприємство, на якому працювала ОСОБА_1 з 15.05.1984 по 27.03.1986 знаходиться у Ямало-Ненецькому автономному окрузі, Пуровський район, селище Ноябирський (а.с. 67).
Відповідно до Переліку районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженого Радою Міністрів СРСР від 10.11.1967 №1029, Ямало-Ненецький автономний округ віднесений до районів Крайньої Півночі.
Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Згідно з п. 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Судом з'ясовано, що стаж роботи ОСОБА_1 на підприємстві, що знаходиться у районі Крайньої Півночі, підтверджується записами у її трудовій книжці з посиланням на дату та номер наказів про прийняття, звільнення та записом про місцезнаходження підприємства, на якому позивач виконувала роботи.
Покликання відповідачів про те, що обов'язковою умовою надання пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі один рік роботи за один рік 6 місяців є наявність письмового трудового договору про роботу у вказаній місцевості, є безпідставними, оскільки відповідно до п. 5 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону № 32-V від 26.07.2006), пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Тобто, наявність письмового трудового договору не є виключною і єдиною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вказана норма надає особі можливість надавати вказані документу за її вибором.
Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.09.2019 (справа №348/2208/16-а).
Крім того, Верховний Суд у постанові від 03.07.2018 у справі № 302/662/17-а зазначив, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Отже, на переконання суду у даній справі наявні правові підстави для зарахування періоду роботи з 15.05.1984 по 27.03.1986 у пільговому обчисленні із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.
Крім того, ОСОБА_1 вважає, що при здійсненні переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно із ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування має бути застосований показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2020-2022 рр.)
Однак, в умовному розрахунку заробітку ОСОБА_1 для обрахунку розміру пенсії за віком застосовано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 рр., тобто показник, що застосовувався при обчисленні розміру пенсії по інвалідності (а.с. 75-83).
Із змісту відзивів вбачається, що відповідачі заперечують щодо застосування показника середньої заробітної плати за 2020-2022 рр., оскільки на момент вирішення питання про переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком нею не набуто 24 місяців страхового стажу після останнього перерахунку попереднього виду пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Частиною 2 статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Тобто, у випадку призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Так, судом з'ясовано, що позивач отримує пенсію по інвалідності, водночас шляхом подання заяви від 27.03.2023 ОСОБА_1 висловила бажання отримувати пенсію за віком, оскільки вважала, що на момент звернення мала право на призначення такої пенсії.
Згідно із абз. 3 ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV, якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Відповідно до абз. 5 ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-IV, органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно із п.3 Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 18.05.2018 року №10-1, перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії:
1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії;
2) продовжував працювати і має менш як 24 місяці страхового стажу. Перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки з дня звернення за призначенням (попереднім перерахунком) пенсії.
Перерахунок проводиться з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) та із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію.
З аналізу наведених вище норм Закону №1058 вбачається, що середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, для обчислення пенсії, обраховується за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Однак, у разі, якщо особа продовжила працювати після призначення пенсії, перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Як встановлено судом, розмір пенсії по інвалідності ОСОБА_1 обраховано із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки, тобто за три роки, що передували зверненню із заявою про призначення пенсії.
12.12.2013 ОСОБА_1 звернулась до відповідача 1 за перерахунком пенсії по інвалідності по стажу і заробітку, що підтверджується копією відповідної заяви (а.с. 46).
За результатами такого перерахунку для обчислення пенсії було враховано стаж позивача по 31.07.2013 (а.с. 49).
Водночас, згідно із даними трудової книжки серії НОМЕР_2 після здійснення перерахунку пенсії за заявою від 12.12.2013 ОСОБА_1 продовжила працювати та набула страховий стаж за періоди з 24.01.2014 по 19.01.2015 (а.с. 71).
Страховий стаж ОСОБА_1 за цей період становить менше ніж 24 місяці. Отже, судом зроблено висновок, що на момент вирішення питання про переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком у 2023 році нею не набуто 24 місяців страхового стажу після останнього перерахунку попереднього виду пенсії.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині застосування при переведенні з олного виду пенсії на інший показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2020-2022 рр.) задоволенню не підлягають.
Щодо дати, з якої позивачу має бути призначена пенсія за віком, судом вказується наступне.
Згідно із ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
У позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що за переведенням з одного виду пенсії на інший звернулась 01.02.2023, однак жодних доказів на підтвердження цього не надає. Натомість у матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про переведенням з одного виду пенсії на інший від 27.03.2023, у зв'язку із чим переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком має бути здіснено з 27.03.2023.
З урахуванням встановлених обставин справи та висновків Верховного Суду, суд вважає, що в даному випадку рішення відповідача 2 порушує гарантоване право на призначення пенсії за віком, а отже є протиправними.
Водночас, суд не вбачає протиправності у діях відповідача 1, у зв'язку із чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
При вирішенні питання про переведення позивача з одного виду пенсії на інший (перерахунок пенсії), судом вказується наступне.
Відповідно до ст. 44 Закону України №1058, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно із ч. 5 ст. 45 Закону України №1058, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Статтею 58 Закону України №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
На виконання вказаних норм Закону України №1058 постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (на далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пп. 1-3 п. 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Згідно з п. 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до абз. 1 п. 4.7 розділу ІV Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду у встановленому порядку.
Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.
При цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб'єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.
У спірному рішенні територіальні органи Пенсійного фонду України дійшли висновку про невигідність призначення позивачу пенсії за віком, у зв'язку із неврахуванням спірного періоду роботи.
Водночас, щодо позовної вимоги зобов'язати відповідача 1 призначити пенсію, Верховний Суд у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача 1 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.05.1984 по 27.03.1986 у пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, у зв'язку із чим повторно розглянути заяву позивача про перехід на інший вид пенсії від 27.03.2023 та прийняти відповідне рішення із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до правил статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивача частину сплаченого судового збору в розмірі 575,45 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, 21028) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 30.03.2023 №926090150911 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії (перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.05.1984 по 27.03.1986 у пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, у зв'язку із чим повторно розглянути заяву позивача про перехід на інший вид пенсії від 27.03.2023 та прийняти відповідне рішення із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) частину сплаченого нею судового збору в розмірі 575 (п'ятсот сімдесят п'ять) гривень 45 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Відповідачам рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.
Рішення складене в повному обсязі 14 липня 2023 р.