13 липня 2023 року м. Ужгород№ 260/5096/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної фіскальної служби України (пл. Львівська, буд. 8, м. Київ, Київська область, 04053, код ЄДРПОУ 39292197), Головного управління ДФС у Закарпатській області Державної фіскальної служби України (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 39393632) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1), Головного управління ДФС у Закарпатській області Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2), яким просить суд:
1) прийняти дану позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного провадження;
2) стягнути з Державної фіскальної служби України (ЄДРПОУ 39292197, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053), Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (ЄДРПОУ 39393632, вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в порядку ст. 236 КЗпП України середній заробіток за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду 15.08.2022 року у справі № 260/3092/20, яке набрало законної сили 15.08.2022 року в частині поновлення на службі, в порядку ст. 236 КЗпП України, починаючи з 16 серпня 2022 року по день подання цієї позовної заяви 24 листопада 2022 року в сумі 85403,50 (вісімдесят п'ять тисяч чотириста три гривні п'ятдесят копійок) (а.с.1-5).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Наказами ДФС України №1188-о від 21.08.2020 та ГУ ДФС у Закарпатській області №77-о від 26 серпня 2020р. позивача було звільнено з посади начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області та податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29 липня 1991 року №114.
Вказує, що Закарпатським окружним адміністративним судом прийнято 15 серпня 2022 року в адміністративній справі за № 260/3092/20 рішення, відповідно до якого позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДПС у Закарпатській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними дій, визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ №1188-о Державної фіскальної служби України від 21.08.2020 року про звільнення ОСОБА_1 (М-109451) з податкової міліції ДФС з посади начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області у запас Збройних Сил України за п. 64 пп. "г" Положення (через скорочення штатів). Визнано протиправним та скасувати наказ №77-о від 26.08.2020 року Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про звільнення ОСОБА_1 (М-109451) з податкової міліції ДФС з посади начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області у запас Збройних Сил України за п. 64 пп. "г" Положення (через скорочення штатів) з 26.08.2020 року. Поновлено ОСОБА_1 (М-109451) на посаді начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області з 27 серпня 2020 року. Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 серпня 2020 року по 15 серпня 2022 року в сумі 677 136 (шістсот сімдесят сім тисяч сто тридцять шість гривень) грн.. Рішення суду, в частині поновлення ОСОБА_1 (М НОМЕР_2 ) на посаді начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області з 27 серпня 2020 року та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в сумі 28 624,61 (двадцять вісім тисяч шістсот двадцять чотири гривні 61 копійка) грн. допущено до негайного виконання. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду від 15.08.2022 року у справі №260/3092/20, яке набрало, законної сили 21.09.2022 року, однак станом на день звернення позивача з даним позовом до суду - не виконано.
Ні Державна фіскальна служба України, ні Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області не видавали накази на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду 15.08.2022 року у справі №260/3092/20, яке набрало законної сили 21.09.2022 року, про поновлення ОСОБА_1 (М-10945) на посаді начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області з 27.08.2020 року.
Таким чином, позивач вважає, що має право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в порядку ст.236 КЗпП України.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було залишено дану позовну заяву без руху, у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказу про сплату позивачем судового збору (а.с.13-17).
У подальшому від позивача на адресу суду надійшла заява із додатком, згідно змісту якої вбачається, що останній на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху оплатив судовий збір. Відтак, суд вважає, що недоліки позовної заяви усунуті в строк та спосіб встановлений судом (а.с.19, 20).
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у даній справі (а.с.21-23).
Відповідачами до суду не подано відзиву. Стаття 159 КАС України визначає, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до положень ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.262 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом в ході розгляду адміністративної справи, ОСОБА_1 з 24 грудня 2002 р. по 26 серпня 2020 року проходив службу в податковій міліції у Закарпатській області. Наказами ДФС України №1188-0 від 21.08.2020р. та ГУ ДФС у Закарпатській області №77-о від 26 серпня 2020р. позивача було звільнено з посади начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області та податкової міліції за пунктом 64 підпунктом "г" Положення (через скорочення штатів) без дати звільнення зі служби з органів податкової міліції та без визначення в цьому наказі і розгляду питання можливості подальшого використання на службі.
Згідно КП «Діловодство спеціалізованого суду», позивач не погоджуючись з вищевказаним наказами звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з метою захисту законних прав та інтересів, порушених ГУ ДФС у Закарпатській області, ДФС України, з позовом, яким просив, зокрема:
1) визнати протиправними дії та рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області в особі голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Закарпатській області, заступника начальника Головного управління ДФС у Закарпатській області Ігоря Вербицького, щодо незаконного звільнення полковника податкової міліції ОСОБА_1 з посади начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області та податкової міліції ДФС;
2) визнати протиправними дії та рішення в.о голови ДФС України в особі ОСОБА_2 , щодо незаконного звільнення полковника податкової міліції ОСОБА_1 з посади начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області та податкової міліції ДФС;
3) визнати протиправним та скасувати наказ №1188-0 в.о. голови Державної фіскальної служби України Сергія Солодченка від 21.08.2020р. про звільнення ОСОБА_1 в спеціальному званні полковника податкової міліції (М-109451) з посади начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області та податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил України за п.64 пп."г" Положення (через скорочення штатів), без дати звільнення зі служби з органів податкової міліції та без визначення в цьому наказі і розгляду питання можливості подальшого використання на службі та поновити конституційне право на працю гр. ОСОБА_1 відповідно до ст.43 Конституції України;
4) визнати протиправним та скасувати наказ №77-о від 26.08.2020 року голови комісії з реорганізації Головного управління, заступника начальника Головного управління Ігоря Вербицького, про звільнення ОСОБА_1 в спеціальному званні полковника податкової міліції (М-109451) з посади начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області та податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил України за п.64 пп."г" Положення (через скорочення штатів) 26 серпня 2020 року, без визначення в цьому наказі і розгляду питання можливості подальшого використання на службі та поновити конституційне право на працю гр. ОСОБА_1 відповідно до ст.43 Конституції України;
5) поновити полковника податкової міліції ОСОБА_1 з 27 серпня 2020 року на посаді начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області та податкової міліції ДФС;
6) стягнути з відповідачів Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу по день фактичного виконання судового рішення у цій справі.
Внаслідок розгляду справи №260/3092/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДПС у Закарпатській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними дій, визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, такий задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ №1188-о Державної фіскальної служби України від 21.08.2020 року про звільнення ОСОБА_1 (М-109451) з податкової міліції ДФС з посади начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області у запас Збройних Сил України за п. 64 пп. "г" Положення (через скорочення штатів). Визнано протиправним та скасувати наказ №77-о від 26.08.2020 року Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про звільнення ОСОБА_1 (М-109451) з податкової міліції ДФС з посади начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області у запас Збройних Сил України за п. 64 пп. "г" Положення (через скорочення штатів) з 26.08.2020 року. Поновлено ОСОБА_1 (М-109451) на посаді начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області з 27 серпня 2020 року. Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 серпня 2020 року по 15 серпня 2022 року в сумі 677 136 (шістсот сімдесят сім тисяч сто тридцять шість гривень) грн.. Рішення суду, в частині поновлення ОСОБА_1 (М НОМЕР_2 ) на посаді начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області з 27 серпня 2020 року та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в сумі 28 624,61 (двадцять вісім тисяч шістсот двадцять чотири гривні 61 копійка) грн. допущено до негайного виконання. В решті позовних вимог відмовлено (а.с.6-11).
04 жовтня 2022 року Закарпатський окружний адміністративний суд видав по даній справі виконавчий лист № 260/3092/20/2022, з метою пред'явлення позивачем (стягувачем) до примусового виконання.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Оскільки ГУ ДФС у Закарпатській області та ДФС України добровільно рішення суду не виконали, позивач звернувся з даним позовом до суду оскільки вважає, що має право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в порядку ст.236 КЗпП України.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Частиною другою стаття 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно до п.2, 3 ст.23 Загальної декларації прав людини прийнятої і проголошеної резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.97).
Відповідно до ст.116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено ст.117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Проте, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні зі служби осіб начальницького та рядового складу податкової міліції не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано Кодексом законів про працю України.
Норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (п.71 постанови від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц).
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27.04.2016 року у справі №6-113цс16).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (п.91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Вказані висновку суду узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24.06.2021 року у справі №420/4887/20 та від 04.11.2021 року у справі №200/10368/20-а.
Як видно з матеріалів справи, відповідач зобов'язаний був виплатити позивачу вихідну допомогу у день звільнення 26.08.2020 року, проте виконав свій обов'язок лише 30.12.2021 року. Тому, відповідно до вимог ст.117 КЗпП України, позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.
Щодо розрахунку суми стягнення середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку при звільненні суд враховує наступне.
Згідно зі ст.27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №100).
Згідно з абз.1 п.2 розділу ІІ Порядку №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Абзацом 3 п.2 розділу ІІ Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до п.8 розділу IV Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Оскільки позивача звільнено зі служби з органів ДФС з 26.08.2020 року, а поновлено на посаді рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу не здійснено станом на день звернення до суду 24 листопада 2022 року, строк затримки розрахунку складає 91 календарних днів (за серпень 2022 року - 16 днів + за вересень 2022 року - 30 дні + за жовтень 2022 року - 31 день + за листопада 2022 року - 24 дні), відповідно до норм тривалості робочого часу на 2022 рік Мінсоцполітики.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року у справі № 260/3092/20, яке набрало законної сили, встановлено, що грошове забезпечення позивача за червень 2020 року становило 18183,69 грн., а за липень 2020 року становить 39065,53 грн. Так, згідно вищезазначеного рішення суду середньомісячний заробіток позивача визначено в розмірі 28624,61 грн. (18183,69 грн. + 39065,53 грн. = 57249,22 грн. / 2), а середньоденна заробітна плата становить - 938,50 грн. (57249,22 грн. / 61 день)
Закарпатський окружний адміністративний суд встановив, що саме ця сума має братися за основу для розрахунку позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
З огляду на викладене, розмір середньоденного на той час заробітку в сумі 938,50 грн., із якого проводиться розрахунок стягнення середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку при звільненні, не потребує додаткового встановлення, оскільки ця обставини вже встановлена вищевказаним рішенням суду, яке набуло законної сили, відповідно до статті 78 КАС України.
Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, середній заробіток позивача ОСОБА_1 за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду 15.08.2022 року у справі №260/3092/20, яке допущено до негайного виконання в частині поновлення на службі, в порядку ст.236 КЗпП України, починаючи з 16 серпня 2022 року по день подання цієї позовної заяви складає 85403,50 (вісімдесят п'ять тисяч чотириста три гривні п'ятдесят копійок) грн., з розрахунку: 91 календарний день (16.08.2022 року по 24.11.2022 року) х 938,50 грн. і середньоденної заробітної плати позивача ОСОБА_1 ).
Крім того, суд враховує, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України.
В підп.164.1.1 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України передбачено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Як видно зі змісту підп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.
Відповідно до абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Враховуючи те, що обов'язок щодо нарахування, утримання та сплати податку із суми доходу та відповідальність за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку покладається на юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), суд вважає, що визначення суми податку на доходи фізичних осіб та інших передбачених законом податків, зборів покладається саме на відповідача.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Шляхи (способи) захисту прав, свобод та законних інтересів особи, порушених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, визначено також статтею 5 КАС України. Зокрема, суд може визнати протиправними дії, а також бездіяльність суб'єкта владних повноважень, зобов'язати вчинити певні дії та в разі прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 ч.1 ст.5 КАС України, стягнути з Відповідача - суб'єкта владних повноважень кошти на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, у відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області та Державної фіскальної служби України пропорційно з кожного відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 90, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної фіскальної служби України (пл. Львівська, буд. 8, м. Київ, Київська область, 04053, код ЄДРПОУ 39292197), Головного управління ДФС у Закарпатській області Державної фіскальної служби України (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 39393632) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Головного управління ДФС у Закарпатській області Державної фіскальної служби України (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 39393632) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.08.2022 року по 24.11.2022 року у розмірі 85403,50 грн. (вісімдесят п'ять тисяч чотириста три гривні п'ятдесят копійок).
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області Державної фіскальної служби України (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 39393632) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок).
4. 3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (пл. Львівська, буд. 8, м. Київ, Київська область, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець