Козелецький районний суд
Чернігівської області
Справа № 2 - 90/2010 р.
іменем України
07 вересня 2010 року Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Іванюка Т.І.,
при секретарі Дідовець М.І.,
за участю: прокурора Вахонєвої А.М.,
представника відповідача Висоцької А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Козелець справу за адміністративним позовом Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора до Красилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування рішення Красилівської сільської ради від 20.11.2009 року,
у суд із адміністративним позовом звернувся Чернігівській міжрайонний природоохоронний прокурор до Красилівської сільської ради Козелецького району про визнання незаконним та скасування рішення Красилівської сільської ради від 20.11.2009 року у якому просить визнати незаконним та скасувати рішення 28 сесії 5 скликання Красилівської сільської ради Козелецького району від 20 листопада 2009 року. Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуваним рішенням вирішено привести у відповідність до чинного законодавства, змінивши цільове призначення земельних ділянок, переданих у приватну власність громадянам згідно рішення виконкому № 79 від 25.12.1997 року із ведення особистого підсобного господарства на будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства. Вказане рішення суперечить вимогам законодавства, оскільки зміна цільового призначення земельної ділянки здійснюється за проектами відведення. Проведеною перевіркою встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок по зміні цільового призначення земельних ділянок, зазначених у рішенні, не розроблялося.
До участі у справі у якості третіх осіб було залучено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
У судовому засіданні прокурором підтримані позовні вимоги.
Представник відповідача позов не визнала, пояснивши, що Красилівська рада діяла в межах своєї компетенції та у відповідності до чинного законодавства.
Треті особи у судове засідання не6 з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. При цьому не повідомили про причини неявки.
Під час розгляду справи встановлені такі факти і відповідні правовідносини:
25 грудня 1997 року рішенням № 79 виконкому Красилівської сільської ради було переведено в резервний фонд земельні ділянки громадян, згідно до датку № 1 до рішення, та передати у приватні власність безоплатно земельні ділянки 46 громадянам:
а) для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею - 5.25 га.;
б) для ведення особистого підсобного господарства -19.17 га.,
рішенням 11 сесії 22 скликання від 29 січня 1998 року було затверджено вищевказане рішення виконкому № 79 від 25.12.1997 року;
рішенням 27 сесії 5 скликання Красилівської сільської ради від 07 жовтня 2009 року було вирішено внести зміни до рішення виконавчого комітету Красилівської сільської ради 79 від 25 грудня 1997 року «Про приведення в резервний фонд земельних ділянок громадян та передачу у приватні власність», в п. 1.б) і даний пункт читати в такій редакції «Для ведення особистого селянського господарство» площею 19,17 га.;
громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до Красилівської сільської ради із письмовими заявами у яких просили внести зміни до рішення виконкому № 79 від 26.12.1997 року щодо розподілу земельної ділянки, переданої у їм приватну власність для ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0.40 га, а саме 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і споруд та 0,15 га для ведення особистого селянського господарства, розташованих за відповідними адресами на території Красилівської сільського ради;
рішенням Красилівської сільської ради від 20 листопада 2009 року 28 сесії 5 скликання було приведено у відповідність до чинного законодавства, змінивши цільове призначення земельних ділянок переданих у приватну власність громадянам згідно рішення виконкому № 79 від 25.12.1997 року із ведення особистого підсобного господарства на будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства згідно додатку (у додатку зазначені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7).
Заслухавши прокурора, представника відповідача та дослідивши матеріали, суд вважає, що позов Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора до Красилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування рішення Красилівської сільської ради від 20.11.2009 року задоволенню не підлягає. До даного висновку суд приходить із наступних підстав:
згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 41 Конституції України гласить, що право власності набувається у порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно до ч. 3 цієї ж статті Кодексу, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) тощо.
Відповідно до п.в ч.1 ст.81 Земельного кодексу (далі - ЗК) України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
Згідно за ч.ч.3, 4 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться один раз по кожному виду користування.
За приписами ст.120 ЗК до особи, яка набула право власності на жилий будинок, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користування, переходить право користування цією земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.118 ЗК громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки, які у місячний строк приймають рішення щодо приватизації земельних ділянок на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Згідно за ст. 25 Закону України «Про землеустрій» такою документацією є технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Частиною 3 ст. 20 ЗК України встановлено, що зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 844 від 05.08.2009 року у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1112 від 21.10.2009 року затверджено Порядок безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки (далі - Порядок), який визначає спрощену процедуру безоплатного оформлення та видачі громадянам України у 2009 році та наступних роках державних актів на право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку після прийняття рішення про передачу громадянам безоплатно у приватну власність земельних ділянок.
Як роз'яснив Державний Комітет України із земельних ресурсів щодо застосування Постанови Кабінету Міністрів України № 844 від 5 серпня 2009 року (Про безкоштовну приватизацію земельних ділянок), статтею 56 Земельного кодексу України в редакції 1992 року було встановлено, що громадянам України в межах населених пунктів можуть передаватися безоплатно у власність земельні ділянки площею до 0,6 га для ведення особистого підсобного господарства. Таким чином, законодавчо визначена можливість отримати одним громадянином безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства та для ведення особистого селянського господарства. Разом з тим, при прийнятті рішення про безоплатну передачу громадянину земельної ділянки із цільовим призначенням «для ведення особистого підсобного господарства» таке право власності згідно із Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 15-92 уже виникло, однак виготовити державний акт та провести його державну реєстрацію за таким цільовим призначенням на сьогодні технічно не можливо. Тому, органом місцевого самоврядування за заявою громадянина приймається рішення про уточнення цільового призначення земельної ділянки, яка вже знаходиться у власності такого громадянина. При надходженні заяв із рішенням, яке приймалося до 01.01.2002 року, раді необхідно терміново (за заявою громадянина) уточнити цільове призначення земельної ділянки, переданої у приватну власність громадянину. Зокрема, необхідно прийняти рішення про внесення змін до прийнятого до 01.01.2002 року рішення, тобто слова "для ведення особистого підсобного господарства" замінити словами "для ведення особистого селянського господарства". Після цього у державному акті зазначаються два рішення ради - про передачу у власність земельної ділянки згідно із вищезазначеним Декретом Кабінету Міністрів України та про уточнення цільового призначення такої земельної ділянки. При цьому право на приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в загальному розмірі, що не перевищує 2 га з врахуванням площі вже наданої земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства такий громадянин не втрачає.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій», на яку посилається позивач, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. У даному випадку питання про надання, передачу, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок не ставиться. А тому позивач помилково послався на дану норму закону. Крім цього позивач вказує на те, що нормами Постанови Кабінету Міністрів України № 677 від 26.05.2004 року встановлено, що зміна цільового призначення земельної ділянки здійснюється лише за проектами відведення. Однак пункт 2 даної Постанови містить перелік випадків, коли проект відведення земельної ділянки не розробляється, у тому числі і в інших випадках, передбачених законом.
Вищевказане вказує на правомірність та компетентність дії Красилівської сільської ради у сфері земельних питань, які направлені на реалізацію Постанови Кабінету Міністрів України № 844 від 5 серпня 2009 року «Про деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України у 2009 році».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19 та 41 Конституції України, ст.ст. 20, 81, 116, 118 ЗК України, ст. 25 Закону України «Про землеустрій», Постановою Кабінету Міністрів України № 844 від 05.08.2009 року у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1112 від 21.10.2009 року, ст. ст. 2, 9, 11, 24-25, 60-62, 67, 70, 71, 86, 160-162, 167, 186, 254 КАС України, суд -
у позові Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора до Красилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування рішення Красилівської сільської ради від 20.11.2009 року відмовити.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд Козелецький районний суд Чернігівської області. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя