04 липня 2023 року Справа № 160/8973/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виналь" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.04.2023 року №281/32-00-07-08-20.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до акту про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими для виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 13.04.2023 року №281/32-00-07-08-20, яким застосовано до ТОВ "Виналь" штрафну санкцію у розмірі 1 020 грн. Позивач вважає, що відповідачем неправомірно проведено перевірку у зв'язку з протиправністю призначення та проведення самої перевірки. В свою чергу протиправність полягає у відсутності обов'язкових реквізитів наказу на проведення перевірки, зокрема, підстав її проведення та періоду, який буде перевірятись, а також строку проведення перевірки.
Відповідно до наказу про проведення фактичної перевірки ТОВ "Виналь" від 07.03.2023 р. №1106-п, відсутня фактична підстава для проведення перевірки, а лише зазначено норму права - пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України. Але під підставою у п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України необхідно розуміти не порядковий номер підпункту пункту статті, а безпосередньо інформацію, відомості та інші обставини. Крім того, в порушення п.80.7 цієї статті перевірка проводилась лише однією уповноваженою особою. Щодо виявленого порушення позивач вказує, що необхідною умовою для притягнення до юридичної відповідальності є встановлення складу правопорушення як сукупності об'єктивних та суб'єктивних ознак, що характеризують діяння як правопорушення, зокрема встановлення вини. Однак на підтвердження висновків викладених в акті перевірки, відповідачем не зазначено доводів, не надано жодних доказів, що підтверджують факт порушення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
На виконання вимог ухвали суду відповідачем 17.05.2023 року подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що наказ від 07.03.2023 р. №1106-п прийнято на підставі п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України. В свою чергу посилання позивача на те, що у наказі має чітко зазначатися конкретна підстава для здійснення перевірки, а не посилання на пункти та статтю Кодексу, є необґрунтованим. Крім того відповідач зазначає, якщо платник податків вважає наказ про здійснення перевірки протиправним, то він повинен оскаржити його у судовому порідку, проте ним не було подано позову про скасування наказу від 07.03.2023 р. №1106-п.
Зауваження позивача про те, що згідно із п.85.6 ст.85 ПК України, для доведення протиправного діяння платника податків у разі відмови від надання документів та пояснень, повинен складатися акт відмови надання документів, на думку відповідача, є хибними, оскільки складання акту необхідно у разі усної відмови. 15.03.2023 року в ході проведення фактичної перевірки представнику позивача було вручено письмову вимогу від 15.03.2023 року щодо надання пояснень та підтверджуючих документів з приводу руху залишків готової продукції, на що останній листом №2 від 15.03.2023 року повідомив про відмову в наданні запитуваних документів, посилаючись на п.85.4 ст.85 ПК України. Частиною 1 пункту 121.1 статті 121 ПК України встановлено, що ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів та їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених ПК України - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1 020 грн. Таким чином відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.04.2023 року №281/32-00-07-08-20 прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачений законодавством України, а позовна заява є необґрунтованою та не підлягає задоволенню судом.
Ухвалою суду від 22.05.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.
До суду 31.05.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначається, що відповідачем у відзиві не заперечуються наступні факти, а саме: відсутності службового посвідчення у перевіряючого, що є порушенням п.81.1 ст.81 ПК України; відсутність визначення в наказі на проведення перевірки періоду, що перевіряється та порушення перевіряючим п.85.4. п.85 ПК України - подання запиту на отримання копій документів подані посадовою (службовою) особою контролюючого органу пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки, а саме за 1 робочий день. Враховуючи викладене, позивач просив суд позов задовольнити повністю з підстав викладених в ньому.
01.06.2023 року до суду від відповідача надійшли заперечення, в яких зазначено, що відсутність службового посвідчення не свідчить про відсутність повноважень посадової особи на виконання функцій передбачених ст.ст.19-1, 20 ПК України. Щодо надсилання запиту на надання копій документів зазначає, що дійсно запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою особою не пізніше ніж за 5 робочих днів до дати закінчення перевірки, однак ця норма стосується лише запитів на надання копій документів. Але в цій справі йдеться про вимогу від 15.03.2023 року про надання пояснень, на яку законодавством не встановлено строк, у якій вони повинні бути надані платнику податків.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву та у письмових запереченнях, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ТОВ "Виналь" (код ЄДРПОУ 41146771) знаходиться на обліку Cхідного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Керуючись ст.19-1, ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.2, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80, пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу XX ПК України Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято наказ №1106-п від 07.03.2023 року про проведення фактичної перевірки ТОВ "Виналь" за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Журналістів, буд.9, з питань дотримання законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів. Період діяльності який буде перевірятись: згідно ст.102 ПК України. Перевірку розпочати з 07.03.2023 року, тривалістю не більше 10 діб.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі наказу №1106-п від 07.03.2023 року та направлень на перевірку від 07.03.2023 року №1401 та №1402, проведено фактичну перевірку ТОВ "Виналь" за адресою: м.Дніпро, вул.Журналістів, буд.9.
За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт від 16.03.2023 №1059/04-36-09-02/41146771, яким встановлено порушення п.85.2 ст.85 ПК України а саме: ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
27.03.2023 року позивач звернувся до Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області із запереченнями на акт фактичної перевірки.
За результатами розгляду заперечень, листом від 10.04.2023 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомило позивача, що перевірку проведено з дотриманням норм законодавства, а інформація яку надав суб'єкт господарювання в запереченнях до акту фактичної перевірки врахована комісією з розгляду заперечень.
Судом також встановлено, що на підставі акту перевірки від 16.03.2023 №1059/04-36-09-02/41146771, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків 13.04.2023 року сформувало оскаржуване податкове повідомлення-рішення №281/32-00-07-08-20 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) до ТОВ "Виналь" у сумі 1 020 грн.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.
Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Також пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Абзацом 1 п.75.1 ст.75 ПК України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.
Згідно із пп.75.1.3 п. 75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Статтею 80 ПК України визначено порядок проведення фактичної перевірки.
В силу п.80.1 ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до підпунктів 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (підпункт 80.2.5).
Згідно із абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Згідно із п.81.2 ст.81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Таким чином, право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки виникає у контролюючого органу за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
Як вбачається з матеріалів справи, в наказі про проведення фактичної перевірки №1106-п від 07.03.2023 року підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: «Керуючись ст.19-1, ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.2, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80, пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755/VI, із змінами та доповненнями».
Аналіз положень ст.80 ПК України свідчить про те, що передбачені у пп.80.2.2 та пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України підстави для проведення фактичної перевірки пов'язані саме із фактом отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби та отримання конкретної інформації про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства в сфері виробництва та/або обігу підакцизних товарів.
Проте, наказ не містить жодних посилань на отримання податковим органом будь-якої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Також, зазначений вище наказ не містить жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів було встановлено порушення позивачем вимог законодавства в сфері виробництва та обліку підакцизних товарів, на підставі яких відомостей або документів (заяви, доповідної записки, службової інформації, тощо) встановлені такі факти, яких обставин стосується така інформація, які порушення зафіксовано в ній тощо.
Отже, у наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності ТОВ "Виналь" вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.
Разом з тим, п.80.2 ст.80 ПК України обумовлює висновок про те, що для зазначення підстави для проведення перевірки не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України. Тобто, підставою для проведення фактичної перевірки є не посилання на положення Податкового кодексу України, а зазначення конкретно-визначених відомостей та/або даних, які відображені на матеріальних носіях або в електронному вигляді, що стали безпосередньою підставою для проведення фактичної перевірки з яких особа, яка знайомиться із наказом, може встановити обґрунтованість її призначення та проведення.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 820/4894/18 від 04.12.2018 р., у справі №820/4891/18 від 18.12.2018 р., у справі № 820/4895/18 від 18.12.2018 р., у справі №820/4893/18 від 05.03.2019 р., у справі № 1440/2045/18 від 11.06.2019 р., у справі №460/2663/22 від 05.07.2023 року.
У зв'язку з викладеним суд погоджується з доводами позивача, що допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки позивача призводять до відсутності правових наслідків такої.
Щодо застосування штрафної санкції в розмірі 1 020 грн. за порушення п.85.2 ст.85 ПК України, а саме: ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перерви, суд зазначає наступне.
Положеннями пункту 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до пунктів 85.6 та 85.7 статті 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.
З аналізу наведених норм слідує, що після початку проведення перевірки у платника податків виникає обов'язок надати усі документи, необхідні для проведення перевірки, а у разі відмови платника податків надати документи контролюючим органом складається акт відмови у наданні документів у довільній формі.
Пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:
1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
З матеріалів справи судом встановлено, що письмовою вимогою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.03.2023 року позивачу запропоновано надати пояснення та завірені належним чином наступні документи: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; довідки про внесення місць зберігання алкогольних напоїв до ЄДР; договір оренди; ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями; первинні документи щодо надходження підакцизних товарів (видаткові накладні, ТТН, тощо); залишки алкогольних напоїв по кожній позиції із зазначенням кількості та вартості даної позиції на складському приміщенні за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Журналістів, буд.9, станом на 07.03.2023 року.
Листом від 09.03.2023 року №1 позивачем надано копії наступних документів: договір оренди приміщення з усіма додатками на 15 арк.; ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями на 4 арк.; довідка про внесення місця зберігання алкогольних напоїв на 1 арк.
Листом від 09.03.2023 року №2 позивачем надано копії наступних документів: накази на проведення інвентаризації на 2 арк.; інвентаризаційний опис станом на 10.03.2023 року на 13 арк.
Письмовою вимогою відповідача від 15.03.2023 р. позивачу запропоновано надати пояснення та підтверджуючі документи щодо руху продукції (із зазначенням вартості продукції), зі складу за адресою м.Дніпро, вул.Журналістів, буд.9, а саме: вино ординарне столове н/сол. біле «Шато Барон» TM «Villa Krim» 6,0*2 в г/ящ, код УКТЕЗЕД 2204 29 97 00; вино ординарне столове н/сол. рожеве «Мускат Рів?єра» («MUSCAT RIVIERA») TM «Villa Krim» 6,0*2 B г/ящ, код УКТЕЗЕД 2204 29 98 00; вино ординарне столове сухе червоне «САНДЖОВЕЗЕ» («SANGIOVESE IGT/ІGP del Rubicone») TM «Villa Krim» 6,0, код УКТЕЗЕД 2204 29 96 00.
Листом від 15.03.2023 року №2 позивач повідомив відповідача про те, що письмова вимога від 15.03.2023 року надана за день до закінчення перевірки, що суперечить ПК України та звільняє платника податків від обов'язку надавати відповідь на запит.
Поряд з вказаним, зі змісту наведеного запиту вбачається, що останній містить підписи головних державних інспекторів, а саме: В.Лебедєва та Д.Суслова, тоді як відповідно до приписів пункту 73.3 статті 73 ПК України, запит про надання документів підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; печатку контролюючого органу.
Відтак, письмова вимога контролюючого органу була оформлена з порушенням порядку щодо оформлення такого запиту, встановленого нормами пункту 73.3 статті 73 ПК України, а тому позивач був звільнений від обов'язку надавати відповідь на запит відповідача.
Верховний Суд у постанові від 23.10.2018 року у справі №822/1817/18 зазначив, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Також, суд зазначає, що у пункті 70 рішення Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 року у справі “Рисовський проти України, Суд зазначив, що принцип “належного урядування”, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
У пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції” Суд визначив, що “…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління”.
Отже, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції та не наведено обґрунтованих мотивів прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 13.04.2023 року №281/32-00-07-08-20 щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 020 грн. та, як наслідок, наявність підстав для його скасування.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що дана позовна заява підлягає задоволенню з викладених вище підстав.
Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 2 684 грн.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.04.2023 року №281/32-00-07-08-20, прийняте Східним міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр.Олександра Поля, буд.57, м.Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43968079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виналь" (вул.Космічна, буд.1в, м.Синельникове, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 52500, код ЄДРПОУ 41146771) судові витрати по справі у розмірі 2 684 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма