13 липня 2023 року ЛуцькСправа № 140/8183/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік в розмірі місячного грошового забезпечення; зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік в розмірі місячного грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що проходив службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Волинській області та наказом від 30 січня 2023 року №36 о/с був звільнений зі служби за власним бажанням. Позивач вказав, що станом на день прийняття наказу про звільнення його зі служби у Службі судової охорони відповідач не провів з ним розрахунків щодо допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення, що підтверджується архівною відомістю за січень 2023 року та грошовим атестатом від 30 січня 2023 №2, в якому у пунктах 13, 14 вказано, що допомога на оздоровлення за 2023 рік та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових за 2023 рік становить 0,00 грн.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, оскільки допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, які входять до системи оплати праці, а тому відповідач при звільненні мав обов'язок здійснити виплату допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових за 2023 рік.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав й у задоволенні позову просив відмовити повністю (а.с.15-16). Відповідач зазначив, що нормами права, які врегульовують правовідносини між сторонами у справі, не визначено імперативного обов'язку для керівника територіального управління надавати в обов'язковому порядку матеріальну допомогу на оздоровлення та допомогу для вирішення соціально-побутових питань, які є додатковими видами грошового забезпечення та виплата яких здійснюється лише у межах асигнувань на виплату грошового забезпечення. Крім того, позивач не звертався із рапортом про виплату йому матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, тому відповідно і відсутні підстави для видачі наказу про виплату вказаних допомог.
З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на від учасників справи не надходило.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив службу у Територіальному управлінні Служби судової охорони у Волинській області та наказом від 30 січня 2023 року №36 о/с був звільнений зі служби у судовій охороні за власним бажанням (а.с.7).
Архівною відомістю за період за січень 2023 року та грошовим атестатом №2 (а.с.8-9) підтверджується, що ОСОБА_1 не була нарахована та виплачена допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань.
Позивач вважає, що має місце протиправна бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області щодо ненарахування та невиплати допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 161 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша статті 161 Закону №1402-VIII).
Згідно з частиною сьомою статті 161 Закону №1402-VIII фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
За приписами частин першої - третьої статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками. Співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 04 квітня 2019 року №1052/0/15-19 затверджено Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (далі - Положення №1052/0/15-19).
Пунктом 20 Розділу І Положення №1052/0/15-19 передбачено, що соціальний і правовий захист співробітників та членів їхніх сімей забезпечується відповідно до законодавства. Грошове забезпечення співробітників здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Співробітникам гарантується соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» (далі - Постанова №289) затверджено схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони.
Згідно з пунктом 2 вказаної постанови порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони (далі - Служба) визначає Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затверджений наказом Державної судової адміністрації України від 26 серпня 2020 року №384 (далі - Порядок №384).
Відповідно до пунктів 4-7 Порядку №384 грошове забезпечення включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) надбавка за стаж служби.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) підвищення посадового окладу; 2) надбавки; 3) доплата; 4) премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) винагороди; 2) допомоги.
Пунктами 9, 10 Порядку №384 передбачено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення (пункт 15 Порядку №384).
Суд звертає увагу, що спірним у справі є невиплата позивачу при звільненні зі служби допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
З цього приводу суд зазначає, що частиною третьою пункту 3 Постанови №289 визначено право Голові Служби судової охорони в межах асигнувань, що виділяються на утримання Служби судової охорони, забезпечувати надання один раз на рік співробітникам Служби судової охорони матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення) та допомоги на оздоровлення (в розмірі місячного грошового забезпечення).
Пунктом 36 Порядку №384 встановлено, що співробітникам один раз на рік у межах асигнувань на виплату грошового забезпечення надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги, порядок її виплати встановлюються за рішенням Голови Служби з урахуванням розміру фонду грошового забезпечення, затвердженого у кошторисі Служби.
Механізм виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових співробітникам Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області визначений Положенням про комісію з розгляду питань, пов'язаних з наданням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань співробітникам територіального управління Служби судової охорони у Волинській області, затвердженим наказом Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області від 11 вересня 2020 року №192 (далі - Положення).
Пунктом 5 розділу І Положення визначено, що виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється в порядку та розмірах, встановлених цим Положенням та з урахуванням наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Служби.
Пунктами 1, 2 розділу II Положення передбачено, що основними завданнями комісії є вивчення документів та прийняття рішень про надання матеріальної допомоги співробітникам територіального управління і встановлення черговості її отримання. З метою забезпечення виконання покладених на неї завдань комісія зобов'язана, зокрема: приймати до розгляду рапорти співробітників територіального управління про надання матеріальної допомоги, що подаються начальникові територіального управління; встановлювати черговість отримання матеріальної допомоги співробітниками територіального управління; приймати рішення про надання (відмову в наданні) матеріальної допомоги співробітникам територіального управління.
Крім того, пунктом 37 Порядку №384 установлено, що співробітникам один раз на рік у межах асигнувань на виплату грошового забезпечення виплачується допомога на оздоровлення в розмірі їх місячного грошового забезпечення.
Допомога на оздоровлення надається співробітникам за їх рапортом протягом поточного року на підставі наказу Служби або територіального управління Служби.
Зміст вказаних норм дає підстави для висновків про те, що співробітники служби Судової охорони за рахунок коштів державного бюджету отримують грошове забезпечення у межах затверджених фондів оплати праці, яке складається із основних виплат, додаткових та одноразових виплат.
При цьому з системного аналізу наведених норм права вбачається, що матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається працівнику служби судової охорони за наявності двох умов: 1) подання працівником рапорту на отримання відповідної допомоги; 2) наявність відповідних бюджетних асигнувань на зазначені цілі.
Суд зазначає, що надання допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги, визначених пунктами 36, 37 Порядку №384, може відбуватись тільки в сукупності цих двох умов, які є взаємопов'язані і не можуть тлумачитись окремо. Першочерговою та необхідною умовою для ініціювання питання отримання допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань є подання особою відповідного рапорту.
Разом з тим позивач з відповідними рапортами про виплату допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань до відповідача не звертався, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду із цим позовом, позивач вказав, що допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань входили до системи оплати праці, а тому відповідач при звільненні ОСОБА_1 повинен був виплатити йому допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань.
Суд не заперечує того, що допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань входять до грошового забезпечення, однак це ще не означає, що територіальне управління служби судової охорони завжди має чи повинне мати достатньо бюджетних асигнувань на їх щорічну виплату, у той час коли працівники служби судової охорони на власний розсуд вважатимуть за можливе подати чи не подати відповідний рапорт.
Як уже було зазначено судом, позивач не скористався своїм правом звернення до відповідача з відповідними рапортами про виплату йому допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, а отже і рішень про виплату або відмову у виплаті вказаних допомог відповідач не приймав, у зв'язку з чим у нього був відсутній обов'язок нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , який звільнявся зі служби 30 січня 2023 року, допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік.
Також необхідно зауважити, що наведеними вище нормами чинного законодавства, які врегульовують спірні правовідносини, не визначено імперативного обов'язку для керівника територіального управління надавати в обов'язковому порядку щороку матеріальну допомогу як для оздоровлення, так і для вирішення соціально-побутових питань, які в свою чергу є додатковими видами грошового забезпечення, не є постійними та обов'язковими і надаються в межах затверджених асигнувань.
Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
За текстом пункту 6 частини першої статті 2 БК України бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.
Отже, виплата відповідачем грошових коштів без наявності відповідних асигнувань фактично буде вважатися порушенням бюджетного законодавства.
З урахуванням встановлених у цій справі обставин та на підставі аналізу наведених вище положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що оскільки позивач не вчинив активних дій, спрямованих на реалізацію свого права на отримання грошової допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань, а відповідач при звільненні позивача зі служби не допустив протиправної бездіяльності щодо невиплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, то у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області (45605, Волинська область, Луцький район, село Боратин, вулиця Центральна, будинок 2А, ідентифікаційний код юридичної особи 43258822) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк