14 липня 2023 р. Справа № 120/7730/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державної судової адміністрації України про визнання постанови протиправною та її скасування
У червні 2023 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 11.05.2022 про відкриття виконавчого провадження ВП 68977577.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.05.2022 винесена державним виконавцем безпідставно та всупереч положенням ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено трьохмісячний строк пред'явлення до виконання виконавчих документів, за якими стягувачем є держава чи державний орган. Позивач зазначає, що оскільки виконавчий документ - ухвала Вінницького апеляційного суду постановлена 10.06.2021, надіслана стягувачем 24.09.2021 та отримана відповідачем 11.05.2023, тому державний виконавець не мав правових підстав відкривати виконавче провадження на підставі такого виконавчого документу.
Ухвалою суду від 08.06.2022 дану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, які усунуто останнім 28.06.2023 шляхом надання доказів сплати судового збору та викладенням позовної заяви в новій редакції. Крім того, позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та витребування додаткових доказів.
Так, наступною ухвалою від 04.07.2023 судом задоволено клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 КАС України. Цією ж ухвалою судом залучено до участі у страві в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Державну судову адміністрацію України як стягувача у спірному виконавчому провадженні. Також витребувано у відповідача копії матеріалів виконавчого провадження ВП 68977577.
10.07.2023 до суду засобами електронної пошти надійшли витребувані матеріали виконавчого провадження, а 11.07.2023 - відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення мотивує тим, що 09.05.2022 на виконання до відділу ДВС надійшла заява Державної судової адміністрації України про примусове виконання ухвали Вінницького апеляційного суду від 10.06.2021 про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави штрафу в розмірі 2270 грн. Згідно відміток, які містилися на зворотному боці цього виконавчого документа було з'ясовано, що такий виконавчий документ уже пред'являвся до примусового виконання та 09.07.2021 був повернутий стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». За таких обставин, 11.05.2022 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 68977577 про стягнення з боржника в дохід держави штрафу в розмірі 2270 грн., копія якої направлена останньому до відома. В подальшому, за наслідками вжитих заходів та виконавчих дій було стягнуто з рахунку боржника кошти в сумі 2697 грн., які спрямовано на погашення заборгованості перед стягувачем за виконавчим документом. За таких обставин державним виконавцем 23.06.2023 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним фактичним виконанням судового рішення. З огляду на викладене відповідач вважає, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження». Натомість позивачем не доведено порушення його прав як боржника цього ж виконавчого провадження.
Письмових пояснень від третьої особи - Державної судової адміністрації України до суду не надходило.
Окрім того, ухвалою суду від 14.07.2023, у зв'язку із з'ясуванням судом обставин зміни назви відповідача, відповідачем у справі вирішено вважати Вінницький відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10.06.2021 по справі № 127/8439/21 за систематичне та неодноразове зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами до нього застосовано засіб процесуального примусу у виді штрафу в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2270,00 гривень, стягнувши його в дохід державного бюджету. Стягувачем коштів за даним виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Так, з метою забезпечення примусового виконання відповідного судового рішення, стягувач - Державна судова адміністрація України пред'явила такий виконавчий документ до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
Втім, повідомленням державного виконавця відповідного відділу від 09.07.2021, вказаний виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідне повідомлення разом із виконавчим документом отримане Державною судовою адміністрацією України 10.09.2021, про що свідчить відмітка штампу про реєстрацію вхідної кореспонденції, яка міститься на такому повідомленні.
Надалі, супровідним листом від 24.09.2021 №1017373/21 Державна судова адміністрація України направила до Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) заяву про примусове виконання та оригінал виконавчого документа - ухвали Вінницького апеляційного суду від 10.06.2021 № 127/8439/21. Вказані документи були зареєстровані у відповідача 09.05.2022 за вх. № 3371/18-3-29.
За результатами розгляду відповідної заяви стягувача, 11.05.2022 державним виконавцем Невмержицькою Я.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68977577 з примусового виконання ухвали Вінницького апеляційного суду від 10.06.2021 № 127/8439/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штраф в розмірі 2270 грн., копія якої супровідним листом від 11.05.2022 №12166/18-3-30 була направлена сторонам, в тому числі і ОСОБА_1 .
В процесі здійснення даного виконавчого провадження 20.06.2023 з боржника ОСОБА_1 були стягнуті відповідні кошти по виконавчому документу, у зв'язку з чим 23.06.2023 державним виконавцем на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Натомість, ініційований позивачем в даному випадку спір полягає у тому, що, на його думку, державний виконавець не мав правових підстав відкривати виконавче провадження, позаяк виконавчий документ поданий із пропущенням строку для його пред'явлення до виконання.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд враховує таке.
Так, порядок і умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулюються Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом положень статті 3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
В даному випадку ухвала Вінницького апеляційного суду від 10.06.2021 по справі № 127/8439/21, яким до ОСОБА_1 застосовано засіб процесуального примусу у виді стягнення в дохід державного бюджету штрафу в розмірі 2270,00 гривень згідно частини 5 статті 148 Цивільного процесуального кодексу України є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню.
Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання регламентовано статтею 12 Закону №1404-VIII, частиною першою якої визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
В той же час частиною четвертою статті 12 Закону №1404-VIII передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Судом встановлено, що стягувачем - Державною судовою адміністрацією України вперше пред'явлено до примусового виконання виконавчий документ від 10.06.2021 в межах одного місяця з дня його видачі, про що свідчить повідомлення Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 09.07.2021 про повернення виконавчого документа.
Після повернення цього виконавчого документа та його фактичного отримання стягувачем - 10.09.2021, останній листом від 24.09.2021 №1017373/21 звернувся з новою заявою до відповідача про його примусове виконання.
Отже, в цьому разі суд вважає, що оскільки строк пред'явлення до виконання виконавчого документа був перерваний та в добровільному порядку судове рішення боржником виконано не було, тому повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання не може вважатися таким, що вчинене з пропуском строку для його пред'явлення.
При цьому суд враховує, що ухвала Вінницького апеляційного суду від 10.06.2021 по справі № 127/8439/21, як судове рішення, яке набрало законної сили (та одночасно і виконавчий документ), згідно ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, ст.18 Цивільного процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України.
Тобто, ОСОБА_1 як особа, до якої судовим рішенням застосовано засіб процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 2270 грн., після набрання таким судовим рішенням законної сили мав безумовний обов'язок його виконати та сплатити відповідну суму грошових коштів, незалежно від тієї обставини, чи був пред'явлений до примусового виконання виконавчий документ чи ні.
А оскільки наразі ухвала Вінницького апеляційного суду від 10.06.2021 по справі № 127/8439/21 є фактично виконаною, тому суд не знаходить підстав вважати, що право позивача (боржника) в цьому разі є порушеним.
За наведених вище обставин суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов є безпідставним, а тому в його задоволенні необхідно відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, сплачена позивачем при зверненні до суду сума судового збору відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 268, 287, 295 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено та підписано суддею 14.07.2023.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: Вінницький відділ Державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Винниченка, 29, м. Вінниця, 21009, код ЄРДПОУ: 35003932);
Третя особа: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович