Постанова
Іменем України
Єдиний унікальний номер справи 370/238/23
Номер провадження 22-ц/824/10028/2023
Головуючий у суді першої інстанції Л.В. Білоцька
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
14 липня 2023 року місто Київ
Номер справи 370/238/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянув у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Братищенком Юрієм Олександровичем на рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 квітня 2023 року в частині відшкодування майнової шкоди, ухвалене у складі судді Білоцької Л.В., в приміщенні Макарівського районного суду Київської області.
ОСОБА_1 в особі представника адвоката Братищенка Ю.О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди. Вказувала, що 25.02.2022 в с. Копилів Київської області сталася ДТП між автомобілем Hyundai Getz № НОМЕР_1 (під керуванням позивача) та Chevrolet Aveo № НОМЕР_2 (під керуванням ОСОБА_2 ), обставини якої зафіксовані у Європротоколі від 25.02.2022. Відповідач свою вину визнав в повному обсязі, що власноруч зазначив у Європротоколі. Відповідно до звіту суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 від 08.10.2022 №3009 (копія додається) вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Hyundai Getz № НОМЕР_1 його пошкодженням внаслідок ДТП, що мала місце 25.02.2022, станом на 08.10.2022 становить 72 593,53 грн.
16.11.2022 ПАТ «НАСК «Оранта» виплатила позивачу страхове відшкодування у сумі 49 950,00 грн. в межах ліміту страхового відшкодування.
Враховуючи те, що матеріальні збитки позивача, які заподіяні пошкодженням автомобіля в ДТП, яка сталася 25.02.2022 перевищують виплачену ПАТ «НАСК Оранта» суму страхового відшкодування, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 залишок збитків у розмірі 22 643,53 грн.
Крім того, позивач просила стягнути на її користь з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 073,60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25 598,00 грн..
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 13 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, задоволено частково.
ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 коштів у сумі 22 643 (двадцять дві тисячі шістсот сорок три) гривень 53 коп. як відшкодування заподіяної майнової шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 679 (сім тисяч шістсот сімдесят дев'ять) гривень 40 коп. витрати на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 322 (триста двадцять дві) гривень 08 коп. витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у відшкодуванні майнової шкоди у сумі 22 643,53 грн. позивач через свого представника Братищенка Ю.О. подала апеляційну скаргу, посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Просить скасувати рішення суду в частині відмови у відшкодуванні майнової шкоди у сумі 22 643,53 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на її користь завдану пошкодженням автомобіля майнову шкоду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд безпідставно вважав неналежним і недопустимим доказом наданий нею звіт суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 від 08.10.2022 № 3009 про визначення вартості матеріального збитку. Апелянт погоджується із твердженням суду, що суб'єкт оціночної діяльності та/або оцінювач не є судовим експертом, а звіт про оцінку майна не є висновком судового експерта, однак звіт про оцінку є письмовим доказом в справі, який оцінюється разом з іншими доказами.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначив, що судом першої інстанції рішення в частині відшкодування заподіяної майнової шкоди ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно досліджено подані позивачем докази по справі та з урахуванням судової практики надано оцінку таким доказам. Позивачем в апеляційній скарзі не зазначено які саме норми матеріального права судом помилково були застосовані, та які були порушені, що є підставою для скасування судового рішення та постановлення нового.
Окрім того, ОСОБА_2 у відзиві висловлює своє відношення щодо того, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто з нього на користь позивача моральну шкоду та витрати по сплаті судового збору та просить розглянути клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Однак, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що рішення суду від 13 квітня 2023 року переглядається апеляційним судом тільки в частині відмови у відшкодуванні ОСОБА_1 майнової шкоди. З апеляційною скаргою щодо перегляду рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 не звертається.
У відповідності до вимог п. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, ціну позову, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд перевірив доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах його апеляційного оскарження, та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відмовляючи в задоволенні позову щодо стягнення матеріальної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що наданий позивачем звіт суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 від 08.10.2022 № 3009 про визначення вартості матеріального збитку є неналежним і недопустимим доказом. Суд звернув увагу на ту обставину, що у звіті не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також не вказано, що висновок підготовлено для подання до суду.
Колегія суддів із таким висновком суду погодитися не може з огляду на наступне.
Із змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 поданою представником Братищенком Ю.О. , убачається, що апелянт оскаржує рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 квітня 2023 року лише в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на її користь 22 643,53 грн., як відшкодування заподіяної майнової шкоди, в іншій частині рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 квітня 2023 не оскаржується, а тому його законність та обґрунтованість в цій частині апеляційним судом не перевіряється.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22 ЦК України). Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Стаття 1187 ЦК України регулює питання завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно з ч. 1 цієї ж статті джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема з використанням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України)
За змістом ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як вбачається із матеріалів справи, 25.02.2022 в с. Копилів Київської області сталася ДТП між автомобілем Hyundai Getz № НОМЕР_1 (під керуванням позивача) та Chevrolet Aveo № НОМЕР_2 (під керуванням ОСОБА_2 ), обставини якої зафіксовані у Європротоколі від 25.02.2022.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта», страховий поліс №203886205. Учасники ДТП одразу повідомили ПАТ «НАСК «Оранта» про страховий випадок. Проте, у зв'язку із початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України , позивач змогла подати заяву про виплату страхового відшкодування лише 27.06.2022.
Листом від 26.07.2022 №09-02-22/3838 ПАТ «НАСК «Оранта» повідомила ОСОБА_1 про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки пошкоджений транспортний засіб не був представлений на огляд (а.с.8).
24.09.2022 позивачем на адресу відповідача та ПАТ «НАСК «Оранта» направлені повідомлення із запрошенням на проведення огляду автомобіля ОСОБА_1 з метою встановлення розміру заподіяної майнової шкоди внаслідок ДТП (а.с.9,10).
30.09.2022 оцінювачем ОСОБА_5 з метою визначення розміру заподіяної шкоди внаслідок ДТП проведено огляд автомобіля Hyundai Getz № НОМЕР_1 , про що складено акт технічного стану колісного транспортного засобу. На огляді був присутній представник ПАТ «НАСК «Оранта», про що розписався в акті технічного стану колісного транспортного засобу (а.с.27).
Відповідно до звіту суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 від 08.10.2022 №3009 вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Hyundai Getz № НОМЕР_1 внаслідок ДТП, що мала місце 25.02.2022, станом на 08.10.2022, становить 72 593,53 грн. (а.с.11-40).
16.11.2022 ПАТ «НАСК «Оранта» виплатила позивачу страхове відшкодування у сумі 49 950,00 грн. (а.с.42) в межах ліміту страхового відшкодування (50 000,00 грн. - 50,00 грн. франшизи), оскільки відповідно до п.1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.11.2011р. №698 «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України» (що було чинним на момент ДТП до 30.05.2022) максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України з 01 лютого 2016 року становить 50 000,00 гривень потерпілому.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, з матеріалів справи слідує, що на замовлення ОСОБА_1 суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 було проведено огляд пошкодженого після ДТП автомобіля Hyundai Getz № НОМЕР_1 , та визначено вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. При цьому ОСОБА_2 будучи незгідним із розміром заподіяної позивачці матеріальної шкоди, доказів того, що шкода була заподіяна у меншому розмірі, суду не надав. Відповідач не надав суду доказів,
які б спростовували розмір матеріальної шкоди заподіяної пошкодженням автомобіля позивачки. Клопотання про призначення судової авто-товарознавчої експертизи відповідач суду першої інстанції не заявляв. Підстав для звернення до іншого суб'єкта оціночної діяльності та проведення ще однієї оцінки пошкодженого автомобіля у апелянта не було, відтак місцевий суд безпідставно вважав неналежним і недопустимим доказом звіт про визначення вартості матеріального збитку наданий позивачем та дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування заподіяної майнової шкоди.
Та обставина, що у звіті не зазначено про обізнаність оцінювача про кримінальну відповідальність та те, що звіт виготовляється для суду, не свідчить про те, що зазначений звіт є неналежним доказом по справі. Він складений з метою визначення розміру майнової шкоди заподіяної позивачці пошкодженням з вини відповідача її автомобіля, а тому такий звіт є належним доказом по справі і суд першої інстанції мав надавати йому вірну оцінку разом з усіма зібраними по справі доказами.
Крім того, визначаючи розмір заподіяної позивачці майнової шкоди оцінювачем ОСОБА_5 було взято до уваги саме ті пошкодження автомобіля позивачки, що були зафіксовані в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду, автомобіль позивачки отримав удар і спереду і ззаду, що відображено в пункті 10 вказаного повідомлення з зазначенням переліку видимих пошкоджених частин автомобіля (а.с. 6). Суд також враховує, що автомобіль мав і невидимі пошкодження, які також обґрунтовано брались до уваги оцінювачем. Таким чином, відповідачем не було спростовано розміру майнової шкоди, заподіяної позивачці пошкодженням її автомобіля з вини відповідача. Крім того, відповідач запрошувався позивачкою на огляд оцінювачем її пошкодженого автомобіля, що підтверджується листом від 24.09.2022 року (а.с. 9), як запрошувався і представник ПАТ "НАСК "Оранта", що підтверджується листом від 24.09.2022. На претензію представника позивача від 28.10.2022 року ПАТ "НАСК "Оранта" виплатило позивачці страхове відшкодування у сумі 49 950, 00 грн. (а.с. 41,42)
ОСОБА_2 свою вину в ДТП визнав (п.14 зазначеного повідомлення, а.с. 6). Вина відповідача в пошкодженні автомобіля позивачки встановлена судом першої інстанції і відповідач рішення суду не оспорює. Таким чином, відповідач як винна особа в пошкодженні автомобіля позивачки зобов'язаний відшкодувати їй матеріальну шкоду, яка не покрита виплаченим страховою компанією страховим відшкодуванням.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Так, відповідно до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
З урахуванням наведеного, оскільки судом першої інстанції під час розгляду справи не вжито усіх необхідних заходів для виконання завдання цивільного судочинства, визначеного у статті 2 ЦПК України, тому рішення суду в частині його оскарження підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування заподіяної майнової шкоди у розмірі 22 643 грн. 53 коп.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується і судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції у розмірі 751, 52 грн. та за подачу апеляційної скарги (751,52х150%) 1 127,28 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Братищенком Юрієм Олександровичем задовольнити.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 квітня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів у сумі 22 643 грн. 53 коп. як відшкодування заподіяної майнової шкоди та у відшкодуванні витрат по сплаті судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування заподіяної майнової шкоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) 22 643 грн. 53 коп. завданої майнової шкоди,
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 878,80 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повна постанова складена 14 липня 2023 року.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна