13 липня 2023 року м. Київ
Унікальний номер справи № 355/182/22
Апеляційне провадження № 22-ц/824/8836/2023
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврюшенко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 24 березня 2023 року, постановлену під головуванням судді Червонописького В.С., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в порядку поділу спільного майна подружжя, -
У лютому 2022 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, на обґрунтування якого зазначав, що під час перебування з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, він отримав у позику кошти у розмірі 14 000 доларів США за договором позики від 10 листопада 2017 року та 7 260 доларів США за договором позики від 15 серпня 2018 року. Позичені кошти були використані в інтересах сім'ї для здійснення покупки двох однокімнатних квартир за адресою: АДРЕСА_1 та для покупки транспортного засобу Cadillac Escalade, 2007 року. Позивач виконав свої зобов'язання за договорами позики, що підтверджується двома розписками від 08 липня 2021 року та від 20 грудня 2018 року. Рішенням Дарницького районного суду від 17 червня 2021 року задоволено позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна в повному обсязі. Однак судом не було враховано боргових зобов'язань подружжя, які виникли за час спільного проживання за вищевказаними договорами позики. Враховуючи вказане, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 10 630 доларів США в порядку поділу спільного майна подружжя (а.с. 1-7).
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 24 березня 2023 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про закриття провадження задоволено. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в порядку поділу спільного майна подружжя - закрито (а.с. 124-127).
Не погодившись з ухвалою суду, 11 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Єрмак О.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу суду скасувати, направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 133-136).
Апеляційну скаргу мотивував тим, що ухвалу суду постановлено з порушенням норм процесуального права, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Ухвала обґрунтована тим, що спір відносно боргових коштів вже вирішений під час розгляду іншої справи № 753/572/19, розглянутої Дарницьким районним судом міста Києва. Проте, предметом позову у справі № 753/572/19 був поділ спільного майна подружжя, а предметом справи у даній справі є стягнення грошових коштів в порядку поділу майна подружжя, оскільки позивач самостійно, після фактичних шлюбних відносин сплатив боргові зобов'язання сторін, а тому предмет спору в даних справах є відмінний. Під час розгляду справи № 753/572/19 судами було встановлено, що все майно, яке було придбане подружжям за час перебування у шлюбі є спільною сумісною власністю, але питання щодо виконання боргових зобов'язань лишилися за межами розгляду справи. Таким чином, позивач зберіг право на захист своїх майнових інтересів щодо повернення сатини грошових коштів, сплачених за спільним зобов'язанням, тому судом має бути розглянуто питання наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки спір по суті щодо боргових зобов'язань на теперішній час не вирішено.
За протоколом автоматизованого розподілу справи від 14 квітня 2023 року справу було визначену суду укладі суддів Семенюк Т.А., Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М. (а.с. 141).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 травня 2023 року справу було витребувано із суду першої інстанції (а.с. 142).
23 травня 2023 року матеріали справи надійшли до апеляційного суду (а.с. 146).
За протоколом автоматизованого розподілу справи від 02 червня 2023 року справу було визначену суду укладі суддів Левенець Б.Б., Борисова О.В., Ратникова В.М., у зв'язку з неможливістю суддею Семенюк Т.А. продовжувати розгляд справи. (а.с. 146-147).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 червня 2023 року справу призначено до розгляду (а.с. 148-149).
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Єрмак О.В. підтримав скаргу і просив її задовольнити. Представник ОСОБА_2 - адвокат Пізняхівський Ф.М. заперечував проти задоволення скарги.
Інші особи до суду не прибули, були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Факт належного сповіщення ОСОБА_1 не заперечував його представник - адвокат Єрмак О.В., належне повідомлення ОСОБА_2 підтвердив її представник - адвокат Пізняхівський Ф.М. про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (а.с. 150-161, 169-170).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Такий висновок районного суду суперечить фактичним обставинам справи, колегія суддів з ним не погодилась врахувавши наступне.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, у лютому 2022 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 10 630 доларів США в порядку поділу спільного майна подружжя.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що під час перебування з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, він отримав у позику кошти у розмірі 14 000 доларів США за договором позики від 10 листопада 2017 року та 7 260 доларів США за договором позики від 15 серпня 2018 року. Позичені кошти були використані в інтересах сім'ї для здійснення покупки двох однокімнатних квартир за адресою: АДРЕСА_1 та для покупки транспортного засобу Cadillac Escalade, 2007 року. Позивач виконав свої зобов'язання за договорами позики, що підтверджується двома розписками від 08 липня 2021 року та від 20 грудня 2018 року. Відповідач матеріальної участі у виконанні зобов'язань не приймала (а.с. 1-7).
Водночас встановлено, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року у справі № 753/572/19 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя задоволено в повному обсязі.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 майнові права на однокімнатну квартиру загальною площею 36,03 кв.м., що будується на 21 поверсі секції 3 по АДРЕСА_1 ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» по договору № 54-1011/2017-2 від 10.11.2017 про участь у Фонді фінансування будівництва та по договору про відступлення майнових прав № 54-1011/2017-2 від 15.11.2017.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 майнові права на однокімнатну квартиру загальною площею 36,03 кв.м., що будується на 19 поверсі секції 3 по АДРЕСА_1 ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» по договору № 54-1011/2017-1 від 10.11.2017 про участь у Фонді фінансування будівництва та по договору про відступлення майнових прав № 54-1011/2017-1 від 15.11.2017.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 половину вартості відчуженого не в інтересах сім'ї автомобіля Cadillac Escalade, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , в розмірі 252 339 гривень 50 копійок та судові витрати в сумі 26 792 гривень 77 копійок, а усього 279 132 гривень 27 копійок.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 753/572/19 залишено без змін рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року (а.с. 82-94).
Зі змісту п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Зі змісту рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 753/572/19 вбачається, що судами при поділі майна подружжя було надано оцінку доводам ОСОБА_1 про наявність спільних боргових зобов'язань подружжя.
Проте, предметом позову усправі № 753/572/19був поділ майна подружжя між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме: майнових прав на однокімнатну квартиру загальною площею 36,03 кв.м., що будується на 21 поверсі секції 3 по АДРЕСА_1 ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» по договору № 54-1011/2017-2 від 10.11.2017 про участь у Фонді фінансування будівництва та по договору про відступлення майнових прав № 54-1011/2017-2 від 15.11.2017; майнових прав на однокімнатну квартиру загальною площею 36,03 кв.м., що будується на 19 поверсі секції 3 по АДРЕСА_1 ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» по договору № 54-1011/2017-1 від 10.11.2017 про участь у Фонді фінансування будівництва та по договору про відступлення майнових прав № 54-1011/2017-1 від 15.11.2017; автомобіля Cadillac Escalade, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Предметом позову у цій справі № 355/182/22 є стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 630 доларів США (половини боргу за договорами позики від 10 листопада 2017 року та від 15 серпня 2018 року) в порядку поділу спільного майна подружжя.
Таким чином, зважаючи на викладені обставини у цій справі та справі № 753/572/19, відсутні підстави для висновку, що спір виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме за предметами позову вони не є тотожними. Сама по собі вимога в обох справах щодо поділу майна подружжя, не свідчить про наявність підстав для закриття провадження у цій справі.
Отже, відсутні й підстави для висновку про існування судового рішення, яке набрало законної сили, що ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Врахувавши вищезазначені вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала районного суду не може бути визнана законною та обґрунтованою, підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому судом апеляційної інстанції відхилені.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, 379, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 24 березня 2023 року - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в порядку поділу спільного майна подружжя - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 13 липня 2023 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова