Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/5630/2023
11 липня 2023 року місто Київ
справа №369/3222/21
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Янченка А.В., повний текст рішення складено 21 грудня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
У березні 2021 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив:
стягнути з ОСОБА_1 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 110880,16 грн. та моральну шкоду у розмірі 50000 грн.
В обґрунтування вимог вказував, що він є власником автомобіля «Hundai Elantra», д.н.з НОМЕР_1 .
Посилався на те, що 16 січня 2021 року о 04 год. 35 хв. внаслідок короткого замикання електропроводки у належному відповідачу ОСОБА_1 автобусі Богдан А092, д.н.з НОМЕР_2 , що знаходився біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 , виникла пожежа у зв'язку з якою було пошкоджено належний позивачу автомобіль, що підтверджується актом про пожежу від 16 січня 2021 року.
Зазначав, що вартість матеріального збитку заподіяного пожежею, згідно висновку оцінювача Ткачука М.С. від 23 січня 2021 року складає 110880,16 грн.
Вказував, що листом від 28 січня 2021 року Києво-Святошинський ВП ГУНП в Київській області повідомив його про те, що в ході проведеної перевірки за результатами розгляду його заяви від 27 січня 2021 року щодо пошкодження належного йому автомобіля вбачаються цивільно-правові відносини.
Посилався на те, що між протиправною бездіяльністю відповідача, яка полягає у неналежному утриманні транспортного засобу та заподіянням йому шкоди існує причинний зв'язок.
Зазначав, що крім матеріального збитку за пошкодження автомобіля, йому була завдана і моральна шкода, яка полягає у необхідності докладати додаткових зусиль для організації життя. Так, внаслідок пошкодження автомобіля, він був позбавлений можливості його використання, у зв'язку з чим вимушений користуватися громадським транспортом, що для нього створює купу незручностей.
Посилався на те, що враховуючи глибину фізичних та душевних страждань, а також ступінь втрати реалізації своїх можливостей, він оцінив завдану йому моральну шкоду у розмірі 50000 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2022 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заподіяну матеріальну шкоду у сумі 110880,16 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору у розмірі 1108,80 грн. та витрати з оплати вартості експертизи у розмірі 3000 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та винести в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог посилався на те, що насправді володільцем спірного транспортного засобу Богдан А092, д.н.з НОМЕР_2 станом на момент пожежі від 16 січня 2021 року був ОСОБА_4 , а не відповідач, в зв'язку з чим саме ОСОБА_4 зобов'язаний нести встановлену законом цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану даним джерелом підвищеної небезпеки.
Вказував, що суд першої інстанції у рішенні не зазначив мотиви відхилення доказів сторони відповідача, а саме: розписки ОСОБА_4 від 15 січня 2020 року та витягу з ЄРДР №42021111200000073 від 25 лютого 2021 року
Зазначав, що позивач на аркуші 2 своїх письмових пояснень від 16 листопада 2021 року визнав, що ОСОБА_4 є водієм належного відповідачу транспортного засобу Богдан А092, д.н.з. НОМЕР_2 , в зв'язку з чим, згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України дана обставина не підлягає доказуванню.
Посилався на те, що невиконання органом досудового розслідування ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2021 року про витребування доказів, призвело до позбавлення відповідача можливості подати до суду докази на підтвердження своєї позиції.
Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Позивач у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність третьої особи на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 є власником автомобіля «Hundai Elantra», д.н.з НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Звертаючись до суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_1 , позивач посилався на те, що 16 січня 2021 року о 04 год. 35 хв. внаслідок короткого замикання електропроводки у належному ОСОБА_1 автобусі «Богдан А092», д.н.з НОМЕР_3 , що знаходився біля будинку за адресою: вул. Чорновола, 9, місто Вишневе, Києво-Святошинскього району, виникла пожежа у зв'язку з якою було пошкоджено належний позивачу автомобіль «Hundai Elantra», д.н.з НОМЕР_1 , що підтверджується актом про пожежу від 16 січня 2021 року.
Вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Hundai Elantra», д.н.з НОМЕР_1 , згідно висновку оцінювача Ткачука М.С. №17/98.01.21 від 23 січня 2021 року складає 110880,16 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на те, що транспортний засіб «Богдан А092», д.н.з НОМЕР_3 з 15 січня 2020 року перебував у володінні ОСОБА_4 , оскільки останній згідно з розпискою від 15 січня 2020 року взяв у нього під виплату транспортний засіб «Богдан А092», д.н.з НОМЕР_3 , а також взяв на себе відповідальність перед фіскальними і іншими державними органами.
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України).
Тлумачення статті 1187 ЦК України свідчить, що: перелік видів діяльності, що створює підвищену небезпеку, який наведений у частині першій статті 1187 ЦК України, не вичерпний. Окремі предмети матеріального світу мають одночасно декілька потенційно шкідливих властивостей, через що поводження з такими предметами слід кваліфікувати як змішані джерела підвищеної небезпеки. Змішані джерела підвищеної небезпеки можуть існувати в межах одного об'єкта матеріального світу. Автомобіль є складною технічною системою, під час експлуатації якої використовується механічна, хімічна, електрична енергія, вогненебезпечні, отруйні речовини тощо;
транспортний засіб, який не рухався (зберігався на автостоянці), але спричинив завдання шкоди внаслідок його загоряння через технічну несправність електричної чи паливної системи, слід кваліфікувати як джерело підвищеної небезпеки у розумінні частини першої статті 1187 ЦК України. Транспортний засіб кваліфікується як джерело підвищеної небезпеки не через його можливість рухатись, а через його конструктивні особливості, що зумовлює наявність у власника або особи, яка володіє відповідним транспортним засобом на іншому правовому титулі, обов'язків, що опосередковують необхідність недопущення завдання шкоди іншим особам, (зокрема, необхідність дотримання низки технічних вимог, порушення яких може мати наслідком ймовірне неконтрольоване завдання шкоди);
транспортний засіб, який не використовується (зберігається), створює ймовірне підвищене заподіяння шкоди через неможливість повного контролю з боку особи у процесі його використання за умови наявності у відповідного транспортного засобу небезпечних конструктивних елементів (зокрема, паливна та електрична системи автомобіля);
для відшкодування шкоди володільцем джерела підвищеної небезпеки за правилами статті 1187 ЦК України не має значення, чи використовує він таке джерело за призначенням. Визначальним є те, що відповідні потенційні шкідливі властивості такого джерела проявились і призвели до завдання шкоди іншим особам.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі №214/7462/20.
З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».
Виходячи із наведених норм права, шкода (в тому числі і моральна), завдана внаслідок загоряння транспортного засобу відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як вбачається з розписки від 15 січня 2020 року, складеної ОСОБА_4 , останній взяв у ОСОБА_1 автобус «Богдан 9202» під виплату, а також взяв на себе відповідальність перед фіскальними і іншими державними органами.
Відповідач у судовому засіданні апеляційного суду 13 червня 2023 року зазначив, що він передав ОСОБА_4 автобус, технічний паспорт на транспортний засіб і останній його використовував. Вказував, що з ОСОБА_4 він не перебував ні в яких відносинах.
З копії справи №15 про пожежу, яка виникла 16 січня 2021 року автобусу «Богдан А092», д.н.з НОМЕР_3 за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Чорновола, 9, яка надійшла від ГУ ДСНС України у Київській області на запит суду першої інстанції вбачається, що 16 січня 2021 року було складено акт про пожежу, що виникла 16 січня 2021 року о 04.35 год. в автобусі «Богдан А092», д.н.з НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до матеріалів перевірки по зверненню ОСОБА_3 , яке зареєстроване Києво-Святошинським ВП ГУ НП в Київській області 27 січня 2021 року ЖЕО №1726 встановлено, що 27 січня 2021 року до Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області надійшло письмове звернення ОСОБА_3 щодо пошкодження його автомобіля «Hundai Elantra», д.н.з НОМЕР_1 , яке відбулося внаслідок загоряння сусіднього автомобіля марки «Богдан А092», д.н.з НОМЕР_3 .
В даних матеріалах наявний протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_3 від 27 січня 2021 року, в якому зазначено, що 16 січня 2021 року близько 04.35 год. за адресою: м. Вишневе, вул. Чорновола, 9, власник автомобіля «Богдан А092», д.н.з НОМЕР_3 ОСОБА_4 , 1975 року народження пошкодив його майно на суму 110880,16 грн., що встановлено у висновку експерта.
З метою повного і всебічного розгляду справи та забезпечення сторонам рівних прав і можливостей у цивільному процесі, ухвалою Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року постановленою, не виходячи до нарадчої кімнати, яка занесена до протоколу судового засідання, було витребувано у Відділу поліції №1 (м.Вишневе) Бучанського району УП ГУ НП в Київській області матеріали кримінального провадження №42021111200000073 від 25 лютого 2021 року.
На виконання вказаної ухвали від Відділу поліції №1 (м.Вишневе) Бучанського району УП ГУ НП в Київській області надійшли матеріали кримінального провадження №42021111200000073 від 25 лютого 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.
В судовому засіданні апеляційного суду було оглянуто матеріали кримінального провадження №42021111200000073 від 25 лютого 2021 року, копії яких містяться в матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження №42021111200000073 від 25 лютого 2021 року, 25 лютого 2021 року до Києво-Святошинської місцевої прокуратури від ОСОБА_4 надійшла заява про вчинення кримінального правопорушення, в якій останній зазначив, що він зберігав протягом останніх 2 місяців автобус «Богдан 092» (державний номер НОМЕР_3 , зареєстрований в Святошинському районі міста Києва на ОСОБА_1 ) в АДРЕСА_2 . 16 січня 2021 року близько 02:45 він ліг спати на заднє сидіння вказаного автобуса. В сусідньому автобусі знаходився його знайомий ОСОБА_6 , з яким вони до цього з 01:00 до 02:30 вживали спиртні напої. Десь о 04:40 він прокинувся від ОСОБА_6 : « Горимо!!! ». ОСОБА_6 допоміг йому вибратися з автобусу на двір. В цей час його автобус горів з переду, а автобус ОСОБА_6 , що стояв поруч, вже був з повністю вигорілою кабіною. ОСОБА_6 був опечений, а він цілий і одяг на ньому був цілим. Згоріли документи на бус і його права.
Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частина 1 ст.48 ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Частиною 2 ст.51 ЦПК України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов'язок визначати коло відповідачів у справі, предмет та підстави позову.
При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі №757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі №520/17304/15-ц (пункт 63), від 01 квітня 2020 року у справі №520/13067/17 (пункт 71)).
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №200/8461/15-ц, від 03 травня 2022 року у справі №711/3591/21).
Аналогічний висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 03 травня 2023 року у справі №200/7595/18.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодженням його автомобіля «Hundai Elantra», д.н.з НОМЕР_1 пожежею, що виникла в автобусі «Богдан А092», д.н.з НОМЕР_3 , пред'явив вимоги до ОСОБА_1 , як власника автомобіля.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та матеріали кримінального провадження №42021111200000073 від 25 лютого 2021 року, судом апеляційної інстанції встановлено, що на час виникнення 16 січня 2021 року пожежі в автобусі «Богдан А092», д.н.з НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 , його володільцем був ОСОБА_4 , а не ОСОБА_1 .
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність підстав для притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за шкоду, завдану позивачу пожежею, яка відбулася 16 січня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, позивач вимог до ОСОБА_4 не заявляв.Вважає, що відповідати за спричинену шкоду повинен ОСОБА_1 , оскільки він є власником транспортного засобу «Богдан А092», д.н.з НОМЕР_3 .
У ході розгляду справи у суді першої інстанції позивач не звертався до суду з клопотанням про залучення до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_4 .
Отже, коло осіб - учасників справи позивач визначив з порушенням норм процесуального права.
При цьому, суд першої інстанції позбавлений права самостійно замінити неналежного відповідача на належного або залучити його в якості співвідповідача.
А тому, пред'явлення позову до неналежного відповідача/співвідповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
На наведене вище суд першої інстанції уваги не звернув.
Оскільки, суб'єктний склад учасників справи визначає суд першої інстанції, а в даній справі не залучено всіх осіб, які є учасниками спірних матеріальних правовідносин в якості відповідача, рішення суду підлягає скасуванню, оскільки в такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права особи, не залученої до участі у справі як відповідача, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Отже, зазначене свідчить про істотне порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке потягло за собою ухвалення незаконного рішення.
Частиною 4 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 .
Колегія суддів звертає увагу на те, що вказане не призведе до порушення прав позивача, оскільки він може звернутися з даним позовом до належного відповідача.
Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України, колегія суддів вважає необхідним стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1663,20 грн.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1663 грн. 20 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 14 липня 2023 року.
Головуючий:
Судді: