05 липня 2023 року
справа № 760/18551/18
провадження № 22-ц/824/3881/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.,
при секретарі: Яницькій О.Л.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірина Іванівна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 23 травня 2022 року у справі за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірина Іванівна, про визнання договору купівлі продажу-продажу квартири нікчемним у зв'язку з його удаваністю, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру,
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 23 травня 2022 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі позивач просить ухвалу суду скасувати, постановити нове рішення, яким заяву задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що постановою Київського апеляційного суду ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року скасовано та справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду питання про скасування ухвал про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення позову. Апелянт вважає, що ухвала Солом'янського районного суду м. Києва, якою було накладено арешт на квартиру не є чинною. Крім того, відповідачем було знято арешт а квартиру на підставі ухвали суду.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 20.07.2018 року, якою було накладено арешт на спірну квартиру є чинною, тому повторне накладення арешту є недоцільним. Крім того, є чинною ухвала суду, якою зобов'язано ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок суду кошти у розмірі 20000,00 грн.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив із того, що ухвала суду від 20 липня 2018 року, якою було накладено арешт на спірну квартиру, є чинною на момент розгляду даної заяви, а тому повторне накладення арешту не є доцільним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п.4 постанови від 22.12.2006 №9 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів.
З матеріалів справи вбачається, що в липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І., про визнання договору купівлі продажу-продажу квартири нікчемним у зв'язку з його удаваністю.
Крім того, ОСОБА_2 звернулась до суду і зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на квартир.
20 липня 2018 року ухвалою суду задоволено заяву ОСОБА_6 , правонаступником якого є ОСОБА_1 та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
25 листопада 2020 року ухвалою суду заяву ОСОБА_3 про застосування зустрічного забезпечення задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок Солом'янського районного суду міста Києва суму в розмірі 200 000 гривень в якості зустрічного забезпечення відшкодування можливих матеріальних збитків ОСОБА_3 внаслідок обтяження належного йому майна.
30 березня 2021 року ухвалою суду у задоволенні клопотання представника позивача про продовження процесуального строку на виконання ухвали від 25 листопада 2020 року про зустрічне забезпечення відмовлено. Клопотання представника відповідача про скасування ухвали про вжиття заходів забезпечення позову задоволено:
- скасовано ухвалу від 20 липня 2018 року про забезпечення позову, якою було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 ;
- скасовано ухвалу від 25 листопада 2020 року про зустрічне забезпечення у справі, якою було зобов'язано ОСОБА_5 внести на депозитний рахунок Солом'янського районного суду міста Києва суму в розмірі 200 000 гривень.
19 жовтня 2021 року постановою Київського апеляційного суду частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року скасовано, та повернуто справу для продовження розгляду питання про скасування ухвал про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.
В серпні 2021 року представник позивача знову звернувся із заявою про забезпечення позову.
Разом із тим, враховуючи що постановою Київського апеляційного суду скасовано ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року, вірним є висновок суду про те, що ухвала суду від 20 липня 2018 року, якою було накладено арешт на спірну квартиру є чинною на момент розгляду даної заяви, а тому повторне накладення арешту не є доцільним.
Посилання апелянта на те, що відповідачем було знято арешт, накладений на спірну квартиру, на підставі ухвали суду від 30 березня 2021 рокуяк на обґрунтування для задоволення заяви про забезпечення позову, колегія суддів не приймає, оскільки заявник не позбавлений можливості повторно звернутись із ухвалою суду від 20 липня 2018 року та постановою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року до державного реєстратора для накладення арешту на спірне майно.
Ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 23 травня 2022 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, а відтак підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Відповідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 23 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 14 липня 2023 року.
Суддя-доповідач
Судді