05.07.2023м. СумиСправа № 920/334/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засіданні Виходцевій О.М., розглянувши матеріали справи №920/334/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. Друга Залізнична, 10, м. Суми, 40022; код за ЄДРПОУ 33698892),
до відповідача: фізичної особи-підприємця Алещенка Віталія Олексійовича ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ),
про стягнення 21893,35 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Пилипенко О.В. (довіреність від 02.02.2023 №850),
від відповідача: не прибув,
справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження,
установив:
31.03.2023 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить: стягнути з відповідача на користь позивача 16289,28 грн (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят дев'ять грн 28 коп.) заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, 34,10 грн (тридцять чотири грн 10 коп.) заборгованості за надані послуги абонплати; 86,69 грн (вісімдесят шість грн 69 коп.) внесків за обслуговування ВКО, 138,68 грн (сто тридцять вісім грн 68 коп.) внесків за заміну ВКО; 317,24 грн (триста сімнадцять грн 24 коп.) 3% річних, 3229,99 грн (три тисячі двісті двадцять дев'ять грн 99 коп.) пені, 1797,37 грн (одна тисяча сімсот дев'яносто сім грн 37 коп.) інфляційних збитків та 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн) витрат зі сплати судового збору (р/р НОМЕР_2 Сумське відділення АТ «Сенс-банк» МФО 300346).
04.04.2023 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким фізична особа-підприємець Алещенко Віталій Олексійович зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 05.04.2023 у справі №920/334/23 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали, шляхом подання суду доказів сплати судового збору у розмірі 203,00 грн. (двісті три грн 00 коп.) (оригінал квитанції, платіжного доручення тощо).
13.04.2023 на виконання вимог ухвали від 05.04.2023 у справі №920/334/23 ТОВ «Сумитеплоенерго» подано заяву про усунення недоліків №2030 від 11.04.2023, якою надано докази сплати судового збору у розмірі 203,00 грн (платіжна інструкція №11927 від 12.04.23), зазначений доказ долучено до матеріалів справи.
Ухвалою від 18.04.2023 у справі №920/334/23 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.
16.05.2023 представник відповідача подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи (вх №2988/23) та відповідно до відмітки на зазначеній заяві 18.05.2023 ознайомився з матеріалами справи.
26.05.2023 представник відповідача подав наступні документи:
1)заяву проти розгляду справи в прядку спрощеного позовного провадження та проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін (вх №1847, 1848 від 26.05.2023);
2)відзив на позовну заяву (вх №1846 від 26.05.2023), в якому просить поновити строк для подання відзиву на позовну заяву та прийняти відзив до провадження; відкласти розгляд справи, надавши сторонам можливість визначитись із сумою заборгованості та мирним шляхом врегулювати спір. Крім того, у відзиві на позов, представник відповідача зазначив, що відповідачем здійснено часткову сплату заборгованості за надані послуги, але позивачем проплату відповідача не враховано при звернені до суду із позовом. Несвоєчасну сплату вартості наданих позивачем відповідачу послуг представник відповідача пояснив мобілізацією відповідача до лав Збройних Сил України та проходженням з 28.02.2022 і по теперішній час військової служби у військовій частині НОМЕР_3 . Проти нарахованих відповідачу 3% річних, інфляційних збитків та пені представник відповідача заперечує.
Ухвалою від 30.05.2023 у справі №920/334/23 задоволено клопотання відповідача про поновлення строку для подання заяви про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін (вх №1848 від 26.05.2023) та клопотання про поновлення строку для подання відзиву (вх №1846 від 26.05.2023); поновлено відповідачу строк для надання заяви про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін (вх №1847 від 26.05.2023) та відзиву (вх №1846 від 26.05.2023), прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи зазначені документи; задоволено заяву представника відповідача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін (вх №1847 від 26.05.2023); постановлено справу №920/334/23 розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; розгляд справи по суті призначено у судове засідання на 05.07.2023.
15.06.2023 представник позивача подав додаткові пояснення від 14.06.2023 №2838 (вх №3672), в яких зазначив, що відповідачем було сплачено в рахунок погашення заборгованості за період стягнення 12999,66 грн, у зв'язку з чим, сума боргу на 14.06.2023 склала 3289,62 грн. З огляду на зазначене позивач просить стягнути з відповідача 3289,62 грн заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, 86,69 грн внесків за обслуговування ВКО, 138,68 грн внесків за заміну ВКО, 317,24 грн 3% річних, 3229,99 грн пені, 1797,37 грн інфляційних збитків та 2684,00 грн судового збору.
04.07.2023 представник позивача - адвокат Краснонос О.В., подав заяву про направлення процесуальних документів на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1. Суд наголошує, що при створенні підписки для представника відповідача на отримання документів по е-mail в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», програмою надано наступну інформацію: «Для «Краснонос О.В.» не вказаний ЄДРПОУ/ІПН. Створення підписки неможливе. Вкажіть ЄДРПОУ/ІПН у «Картці на особу» в довіднику «Юридичні та фізичні особи». Водночас, у заяві представника відповідача ідентифікаційний податковий номер адвоката Краснонос О.В. не зазначений, у зв'язку з чим, у суду відсутня можливість виконати підписку на отримання документів по е-mail для адвоката Краснонос О.В. як представника відповідача.
04.07.2023 представник відповідача подав заяву (вх №4057/23), в якій просить закрити провадження у справі в частині стягнення 3289,62 грн заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, 86,69 грн внесків за обслуговування ВКО, 138,68 грн внесків за заміну ВКО, оскільки зазначена заборгованість сплачена за платіжними інструкціями від 03.07.2023 №416 в сумі 3289,62 грн та від 04.07.2023 №417 в сумі 225,37 грн. Щодо стягнення 317,24 грн 3% річних, 3229,99 грн пені, 1797,37 грн інфляційних збитків представник відповідача зазначив, що з 28.02.2022 і по сьогоднішній день відповідач мобілізований до лав Збройних Сил України, що унеможливлює протягом більше року своєчасно здійснювати розрахунки за надані позивачем послуги, а також враховуючи, що на дату судового розгляду заборгованість перед позивачем відсутня, відповідач та його представник вважають, що стягнення з відповідача штрафних санкцій, інфляційних збитків та 3% річних є безпідставним, і таким, що порушує основні загальні засади справедливості, добросовісності та розумності.
У судовому засіданні 05.07.2023 встановлено:
Представник позивача в судове засідання прибув, підтримав подані додаткові пояснення (вх №3672 від 15.06.2023) та повідомив, що заборгованість в сумі 3514,99 грн відповідачем сплачена.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, у поданій заяві (вх №4057/23 від 04.07.2023), представник відповідача просив відкласти розгляд справи, у зв'язку із неможливістю прибути в судове засідання.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання заяв по суті справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні 05.07.2023 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу, якою відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 05.07.2023 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:
15.01.2020 відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення Алещенко Віталій Олексійович придбав нежитлове приміщення - офісне приміщення, що знаходиться на першому поверсі багатоповерхового житлового будинку, позначене в плані під літерою «А ІІІ», площею 70,4 м2 за адресою: АДРЕСА_2 .
01.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (далі - теплопостачальна організація, позивача) та фізичною особою-підприємцем Алещенко Віталієм Олексійовичем (далі - споживач, відповідач) укладено договір про надання послуг з постачання теплової енергії та централізованого постачання гарячої води №450-Т (далі - договір)
Згідно з п. 1.1 договору за цим договором теплопостачальна організація зобов'язується постачати споживачеві теплову енергію на межі продажу теплової енергії та надавати послугу з централізованого постачання гарячої води (надалі по тексту - гаряча вода) (ДК 021:2015, код 09320000-8 - Пара, гаряча вода та пов'язана продукція), а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. п. 1.2. договору характеристика об'єкту (об'єктів) в т.ч. вбудованих приміщень теплоспоживання споживача, види та обсяги споживання, теплові навантаження, характеристики для теплової енергії - вказані у Додатку 1, для гарячої води вказані в Додатку 1ГВ до цього договору.
Тарифи на теплову енергію, встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та не є предметом узгодження між сторонами цього договору і може змінюватись протягом дії цього договору (вказані у Додатках 1, 1ГВ до цього договору) (п. 1.3. договору).
Пунктами 3.1.1. та 3.2.1. договору встановлено, що споживач має право отримувати своєчасно та належної якості теплову енергію та/або гарячу воду згідно із чинним законодавством України, договором, в обсягах згідно Додатків 1, 1ГВ цього договору, а також споживач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати, отриману на межі продажу теплової енергії та/або гарячої води за тарифами, в обсягах та у строки, встановленими цим договором.
Відповідно до п. 4.1.2. договору теплопостачальна організація має право вимагати своєчасної та у повному обсязі оплати вартості, відпущеної на межі продажу теплової енергії та/або гарячої води, згідно з умовами цього договору.
Розділом 7 договору визначений порядок розрахунків за теплову енергію та гарячу воду.
Згідно з п. 7.1. договору розрахунки за теплову енергію та/або гарячу воду здійснюються на умовах попередньої оплати поточного місяця, величина якої відповідає сумі фактичних нарахувань аналогічного періоду або, за відсутністю таких даних - за кількістю теплової енергії на місяць, розрахованою відповідно до теплових навантажень, вказаних у Додатку 1, 1ГВ цього договору з урахуванням характеристик вбудованих приміщень.
Відповідно до п. 7.2. договору оплата за теплову енергію та/або гарячу воду здійснюється за рахунком та/або актом прийому - передачі до 15 числа місяця наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
Споживач, щомісяця, що наступає за звітним, з 01 по 07 число отримує у теплопостачальної організації оформлені акт прийому - передачі теплової енергії та/або гарячої води, акт звірки розрахунків за спожиту теплову енергію та/або гарячої води на початок розрахункового періоду (за потреби) та рахунок на сплату теплової енергії та/або гарячої води (п. 7.4. договору).
Відповідно до п. 7.7. договору у разі невчасного повернення підписаних актів прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води та акту звірки розрахунків чи не надання обґрунтованих письмових заперечень теплопосточальній організації - такі документи вважаються прийнятими споживачем без зауважень.
Споживач до 25 числа поточного місяця у відповідності до рахунку сплачує позивачу суму попередньої оплати за теплову енергію та/або гарячої води (п. 7.8. договору).
Згідно з п. 7.13. договору за умови наявності заборгованості за теплову енергію та/або гарячу воду, вся, або частка переплаченої суми отриманих коштів або суми коштів без зазначення періоду оплати у платіжному документі, яка дорівнює або менше суми існуючого боргу - обліковується теплопостачальною організацією, як погашення заборгованості споживача з найбільш раннім строком виникнення суми боргу.
Несвоєчасне отримання рахунку споживачем не звільняє споживача від відповідальності за несплату за теплову енергію (п. 7.15. договору).
Відповідно до п. 8.3.1. договору споживач несе відповідальність за несвоєчасну сплату за теплову енергію та/або гарячу воду за умовами договору - споживач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення виконання грошового зобов'язання споживачем від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен календарний день прострочення виконання грошового зобов'язання, 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення та інфляційні втрати за весь час прострочення оплати.
Пунктом 11.1.1. договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020 та вважається щорічно пролонгованим з дня збігу попереднього строку його дії на наступний річний строк, якщо протягом останнього місяця строку дії договору від жодної зі сторін не надійшло до іншої сторони заяви про відмову від нього, але у будь якому випадку до повного виконання договірних зобов'язань. Згідно ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин між сторонами договору, які виникли до його укладання, а саме з 15.01.2020.
Згідно з п. 11.1.3. договору в частині проведення розрахунків по зобов'язаннях, що виникли за цим договором, договір діє до повного здійснення розрахунків.
Відповідно до п. 12.1.2. цей договір має додатки, які є його невід'ємною частиною:
- Додаток 1 «Характеристика об'єкту (об'єктів) обсяги та нормативи (норми) навантаження - договірні навантаження теплової енергії»;
-Додаток 1ГВ «Характеристика об'єкту (об'єктів) надання послуг, обсяги та нормативи (норми) навантаження-договірні навантаження гарячої води»;
-Додаток 2 «Характеристика засобів обліку теплової енергії та гарячої води»;
- Додаток 3 «Схема меж поділу балансової та експлуатаційної відповідальності Сторін та продажу теплової енергії;
-Додаток 4 «Протокол узгодження розподілу теплової енергії від показань загального приладу комерційного обліку теплової енергії між усіма Споживачами».
Відповідно до договору та додатків до договору позивач надає послуги відповідачу на наступному об'єкті - офіс за адресою: вул. Леваневського, 4/8 в м. Суми, площа опаленян якого складає 70,4 м2. У житловому будинку, де знаходиться зазначений об'єкт, для обліку теплової енергії установлений лічильник Sharky №55824155.
26.01.2021 між сторонами спору укладена додаткова угода до договору від 01.04.2020 №450-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - додаткова угода до договору).
Відповідно до п. 1 додаткової угоди до договору внесено зміни в розділ 1 «Предмет договору» п. 1.1 та 1.5 та викладено в наступній редакції:
« 1.1. За цим Договором Теплопостачальна організація зобов'язується надавати Споживачеві послуги з постачання теплової енергії та гарячої води (ДК 021:2015, код 09320000-8 - Пара, гаряча вода та пов'язана продукція) на межі розподілу, надавати послуги з технічного обслуговування та заміни вузлів комерційного обліку теплової енергії (ДК 021:2015 код 50410000-2 «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних виробів») (надалі - ВКО), встановлених в житлових будинках, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим Договором»
« 1.5 Виконавець за кожний календарний квартал здійснює нарахування внесків за обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку встановлених в житлових будинках за встановленими тарифами розмір яких встановлюється органами місцевого самоврядування та направляє Споживачу розрахункові документи (в електронному вигляді або у паперовому вигляді) для оплати за надані послуги. Розмір внесків за обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, визначається окремо для кожної будівлі з розрахунку на один рік, коригується щороку виконавцем та не підлягає узгодженню зі Споживачем. У разі зміни внесків за обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку у період дії цього договору, Виконавець доводить Споживачу інформацію про вказані зміни у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.
Внески за обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку приміщень, обладнаних загальнобудинковими приладами обліку, що знаходяться в житлових будинках за адресою: вул.Леваневського,4/8.»
Пунктами 2 та 3 додаткової угоди до договору встановлено, що дана угода вважається укладеною з дати її підписання та її дія поширюється на правовідносини що виникли з 01 січня 2020 року. Усі інші умови Договору від 01.04.2020 року №450 - Т залишаються без змін.
Відповідно до розподілу нарахувань та відомості зняття показників з засобів обліку теплової енергії (арк. спр. 25, 36-51 т. 1) розподіл нарахувань за надані позивачем послуги за договором здійснюється за показниками лічильника теплової енергії, який встановлений за адресою: м. Суми вул. Леваневського, 4 (1-4 під'їзд), тобто в житловому будинку в якому знаходиться об'єкт, за яким позивачем надаються послуги відповідачу за договором.
Як зазначає позивач, алгоритм розрахунку вартості спожитої теплової енергії відбувається наступним чином. Після зняття показань засобу обліку, будинкового приладу обліку теплової енергії, розрахований обсяг споживання розподіляється між мешканцями пропорційно опалюваної площі квартир та нежитлових приміщень (якщо такі підключені до системи централізованого опалення). Обсяг споживання теплової енергії в Гкал, який припадає на мешканців (споживачів) послуги множиться на опалювану площу квартири/ приміщення та множиться на відповідний тариф. У будинку м. Суми вул. Леваневського, 4 (адреса за якою надається послуга) встановлений будинковий лічильник тепла, який обліковує також кількість тепла, яке подається на будинок, обсяг опалюваної площі житлових приміщень становить 1148,70 м2, нежитлових приміщень 70,40 м2.
На підставі технічної документації (арк. спр. 52-55 т. 1) розмір площі приміщення відповідача у відсотковому співвідношенні від загальної опалювальної площі житлового будинку АДРЕСА_3 складає 5,775 %, що підтверджено розподілом нарахування по загальному лічильнику теплової енергії за адресою: житловий будинок по вул. Леваневського, 4, 1-4 під'їзд (кв. 1-24) від 30.10.2017 (арк. спр. 25 т. 1).
Відповідно до рахунків та актів прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води (арк. спр. 134-256 т. 1) у період з квітня 2020 року по лютий 2023 року включно позивач надав відповідачу послуги за договором: по тепловій енергії на суму 50208,49 грн, з абонплати 2021 - 34,10 грн, внески за обслуговування ВКО - 86,69 грн, внески за заміну ВКО - 138,68 грн., в той час як відповідач вартість цих послуг вчасно та в повному обсязі не сплатив.
07.06.2022 позивач надіслав відповідачу повідомлення про заборгованість №2268, в якому просив відповідача оплати вартість наданих послуг за договором.
30.08.2022 відповідач звернувся до позивача із заявою, в якій Алещенко В.О. повідомив, що має статус військового ЗСУ та перебуває в місцях бойових дій, а тому, керуючись п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» №201-ХІІ від 20.12.1991, просив відстрочити оплату заборгованості за теплову енергію та не виставляти штрафні санкції до закінчення військового стану в Україні.
27.09.2022 позивач надав відповідь на звернення відповідача, в якій позивач повідомив споживача, що для розгляду зазначеного питання необхідно надати підтверджуючі документи статусу військовослужбовця (контракт, довідка з військової частини) до ТОВ «Сумитеплоенерго» за адресою: м. Суми, вул. Лебединська, буд. 7, або надіслати на електронну адресу ste402@ukr.net.
Відповідно до матеріалів справи, за період з 01.04.2020 по 15.03.2023 позивач надав відповідачу за договором послуги теплової енергії на суму 50208,49 грн з яких сплачено відповідачем 33919,21 грн, а також послуги з абонплати 2021 - 34,10 грн, внески за обслуговування ВКО - 86,69 грн, внески за заміну ВКО - 138,68 грн, вартість яких відповідачем не сплачено.
Таким чином, станом на 16.03.2023 заборгованість відповідача перед позивачем за договором склала 16289,28 грн основний борг, 34,10 грн абонплата 2021, 86,69 грн внески за обслуговування ВКО, 138,68 грн внески за заміну ВКО.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної сплати вартості наданих послуг, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила 630) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що:
- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;
- власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;
- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено поняття виконавець комунальної послуги це суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради №322 від 18.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» визначено виробником та виконавцем комунальних послуг в місті Суми з постачання теплової енергії та гарячої води в межах території обслуговування.
Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради №745 від 21.12.2019 «Про встановлення розмірів внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії, яке здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» вирішено: 1. Встановити розміри внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії, споживачам, які приєднані до інженерних мереж Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» окремо для кожної будівлі згідно з додатками 1, 2 до цього рішення. 2. Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» нарахування внесків здійснювати за кожен календарний квартал.
Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради №307 від 16.06.2020 «Про встановлення розмірів внесків за заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії та тимчасового використання обмінного фонду, яке здійснюється ТОВ «Сумитеплоенерго» вирішено: 1. Встановити розміри внесків за заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії та тимчасового використання обмінного фонду споживачам, які приєднані до інженерних мереж ТОВ «Сумитеплоенерго» окремо для кожної будівлі згідно з додатками 1, 2, до цього рішення. 2. Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» нарахування внесків здійснювати за кожний календарний квартал в останньому місяці кварталу. 3. Затвердити перелік житлових будинків, які самостійно вирішують питання заміни вузлів комерційного обліку теплової енергії та тимчасового використання обмінного фонду згідно з додатком 3.
Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради №623 від 12.10.2021 «Про встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води» вирішено: встановити ТОВ «Сумитеплоенерго» структуру тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно з додатками 1-6 до даного рішення.
Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради №738 від 13.12.2021 «Про внесення змін до рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 12.10.2021 №623 «Про встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води» (зі змінами)» вирішено: 1. Внести зміни до рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 12.10.2021 №623 Про встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води» (зі змінами), а саме: пункт 1 після слів «її виробництво, транспортування та постачання на», пункт 2 після слів «центральних теплових пунктів на» та пункт 3 після слів «постачання гарячої води на» доповнити словами «економічно обґрунтованому».
Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за абонентське обслуговування оплачується споживачами які отримують послуги теплопостачання та послуги гарячої води. Плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю послуги для відшкодування витрат виконавця пов'язаних із здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами у багатоквартирному будинку та у випадках, визначених Законом, також і витрати на обслуговування лічильників теплової енергії та/або лічильників гарячої води у квартирах.
ТОВ «Сумитеплоенерго» розраховує розмір плати за абонентське обслуговування згідно прямих фактичних витрат. Відповідно до постанови КМУ №808 від 21.08.2019 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування» для одного абонента платіж не може перевищувати 31,15 грн. Розмір плати за абонентське обслуговування не залежіть від кількості комунальних послуг, що надаються одним виконавцем абонентові, у рахунках на оплату послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води виставляється як окремий платіж. Нараховується у фіксованому розмірі на один особовий рахунок, незалежно від кількості мешканців у квартирі.
Розрахунки споживача із Теплопостачальником за надану послугу з централізованого постачання опалення виконуються згідно з діючим законодавством, згідно з рахунками ТОВ «Сумитеплоенерго» щомісячно у відповідності до умов Договору.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків за приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України) є договір.
У силу положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між сторонами склались відносини з надання послуг, що регулюються Главою 63 ЦК України.
Статтею 901 ЦК України визначено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідний договором. При цьому статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" також передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Отже, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 16289,28 грн заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, 34,10 грн. за надані послуги абонплати, 86,69 грн внесків за обслуговування ВКО, 138,68 грн внесків за заміну ВКО за договором є законними, обґрунтованими.
Разом з тим, представником відповідача з наданням належних доказів повідомлено суд, що під час розгляду справи відповідачем сплачено 16289,28 грн заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, 34,10 грн. за надані послуги абонплати, 86,69 грн внесків за обслуговування ВКО, 138,68 грн внесків за заміну ВКО. Зазначений факт підтверджено представником позивача в судовому засіданні.
Таким чином, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд закриває провадження у справі в частині стягнення 16289,28 грн заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, 34,10 грн. за надані послуги абонплати, 86,69 грн внесків за обслуговування ВКО, 138,68 грн внесків за заміну ВКО за відсутністю предмету спору в зазначеній частині позовних вимог, задовольнивши клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, викладену в заяві (вх №4057 від 04.07.2023).
Щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних збитків суд зазначає наступне.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Статтею 549 ЦК України визначено що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 8.3.1. договору споживач несе відповідальність за несвоєчасну сплату за теплову енергію та/або гарячу воду за умовами договору - споживач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення виконання грошового зобов'язання споживачем від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен календарний день прострочення виконання грошового зобов'язання, 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення та інфляційні втрати за весь час прострочення оплати.
Відповідно до розрахунку доданого до позову позивачем нараховано на стягнення з відповідача 3229,989 грн пені, 317,24 грн 3% річних, 1797,37 грн інфляційних збитків.
Відповідно до матеріалів справи, відповідачем надані докази на підтвердження оплати вартості наданих послуг за договором, але з порушенням терміну оплати, визначеного договором.
Разом з тим, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64 в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та оголошена загальна мобілізація до лав Збройних Сил України.
Відповідно до довідки ТВО командира військової частини НОМЕР_3 від 20.10.2022 №2314 з 28 лютого 2022 року і по теперішній час Алещенко В.О. перебуває на військовій службі за призивом під час мобілізації згідно з Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 і проходить військову службу у військовій частині № НОМЕР_3 .
Відповідно п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.
Торгово-промисловою палатою України (ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).
Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги.
Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
З огляду на зазначену норму, послуги що надані позивачем відповідачу є житлово-комунальними. Матеріалами справи доведено та суд погоджується з позицією представника відповідача, що введення воєнного стану в Україні та проходження відповідачем військової служби в лавах Збройних Сил України впливає на умови та можливість виконання споживачем зобов'язань за договором, а тому вказані обставини є форс-мажором та підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання починаючи з 24.02.2022. На підставі наведеного, суд дійшов висновку про звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання в частині стягнення 3% річних, інфляційних та пені, нарахованих з 24.02.2022.
Таким чином, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку 3 % річних, інфляційних збитків та пені за допомогою «калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних збитків та пені нараховані за періоди до 23.02.2022 включно є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 279,55 грн інфляційних втрат, 123,63 грн 3% річних та 600,21 грн пені.
Разом з тим, частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Суд приймає до уваги те, що заявлені до стягнення суми 3 % річних та інфляційних збитків у певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів, а також зменшення розміру неустойки (пені) є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Таким чином, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (пені) є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, зауважує, що відповідач є військовослужбовцем, який з 28.02.222 мобілізований до лав ЗСУ, що вплинуло на його спроможність своєчасного ведення з позивачем розрахунків за договором, а отже врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, з урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, враховуючи співмірності негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача, зменшує розмір пені до 1,00 грн.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову. Водночас, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України суд закриває провадження у справі в частини стягнення 16289,28 грн заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, 34,10грн заборгованості за надані послуги абонплати , 86,69 грн внесків за обслуговування ВКО, 138,68 грн внесків за заміну ВКО. Також з урахуванням наведених вище обставин звільнення від відповідальності та зменшення пені, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 1,00 грн пені, 123,63 грн 3% річних, 279,55 грн інфляційних збитків. В іншому суд відмовляє.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір в сумі 2684,00 грн, розмір якого підтверджений платіжним дорученням №6720 від 19.07.2022 в сумі 248,10 грн та платіжним дорученням №129 від 30.11.2022 в сумі 2481,00 грн.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 9 стаття 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, враховуючи, що спір виник у зв'язку із неправомірними діями відповідача у вигляді неналежного виконання умов договору, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2684,00 грн судового збору.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Алещенка Віталія Олексійовича ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. Друга Залізнична, 10, м. Суми, 40022; код за ЄДРПОУ 33698892) 279,55 грн (двісті сімдесят дев'ять грн 55 коп.) інфляційних втрат, 1,00 грн (одна грн 00 коп.) пені, 123,63 грн (сто двадцять три грн 63 коп.) 3% річних, а також 2684,00 грн (ві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) судового збору (р/р НОМЕР_2 Сумське відділення АТ «Сенс-банк» МФО 300346).
3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 16289,28 грн заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, 34,10грн заборгованості за надані послуги абонплати , 86,69 грн внесків за обслуговування ВКО, 138,68 грн внесків за заміну ВКО.
4. В іншому відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 13.07.2023.
Суддя В.Л. Котельницька