вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
14.07.2023 Справа № 917/286/23
м.Полтава
Суддя Кльопов І.Г., за участю секретаря судового засідання Мусійченко Т.С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Фізичної особи - підприємця Болотіної Юлії Сергіївни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ Полтава", вул. Г.Сталінграду, 22, к.3, кв. 107, код ЄДРПОУ 34011607
про стягнення 129 891,58 грн
встановив:
21.02.2023 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця Болотіної Юлії Сергіївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ Полтава" про стягнення 58344,6 грн. основного боргу, 40803,42 грн пені, 27529,51 грн інфляційних втрат, 3214,05 грн - 3% річних з простроченої суми.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору субпідряду №Р-60-2 від 07.05.2021 в частині здійснення оплати за надані послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 129891,58 грн, з яких 28344,60 грн - сума основного боргу, 40803,42грн - пені, 27529,51грн. - інфляційні втрати та 3214,05грн - 3% річних.
Ухвалою господарського суду від 27.02.2023 року позовну заяву по справі №917/286/23 залишено без руху, позивача зобов'язано усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки, зокрема, - надати розрахунок пені з урахуванням проплат, які здійснені відповідачем 24.12.2021 року - 17338, 90 грн та 11.01.2023 року - 50 000, 00 грн.
06.03.2023 за вхід. №2839 на виконання вимог ухвали Господарського суду Полтавської області від 27.02.2023 від позивача надійшла заява про виправлення недоліків.
Так, позивачем надано розрахунок пені з урахуванням проплат за період з 05.02.2022 по 20.02.2023, сума якої становить 33557,70грн.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.03.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, визнав справу малозначною, ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
10.04.2023 за вхід. №4432 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач повідомив про сплату ним суми основного боргу у розмірі 58344,60грн., що підтвердив платіжною інструкцією №93 від 22.02.2023. Також, відповідач зазначив, що позивач не вірно розрахував суму пені, інфляційних втрат та 3% річних. Так, прострочення настало з 06.02.2022, а не з 05.02.2022; позивачем було розраховано суму пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а не у розмірі 0,1%, як передбачено п.5.3 Договору, нарахування пені повинно припинитися через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано; позивачу була відома умова, що фінансові зобов"язання Замовника по оплаті Послуг Виконавця настають після отримання коштів від Замовника - Служби автомобільних доріг у Полтавській області; відповідач також заявляє про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені. Так, відповідач просить суд відмовити позивачу у стягнення суми основного боргу, суми пені та частково у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
19.04.2023 за вхід. №4982 від позивача надійшла відповідь на відзив. Так, позивач, здійснивши перерахунок пені (за період з 06.02.2022 по 05.08.2022) заявляє до стягнення з відповідача суму пені у розмірі 16100,59грн., а також 27529,51грн.- інфляційних втрат та 3214,05грн. - 3% річних. Крім того, позивач повідомив про сплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 58344,60грн.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду Полтавської області № 104 від 14.06.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2023 справу передано на розгляд судді Кльопову І.Г.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.06.2023 суддя Кльопов І.Г. прийняв справу до свого провадження.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
07 травня 2021 року між мною ФОП Болотіна Ю.С. (позивач) та ТОВ «ДРСУ ПОЛТАВА» ( відповідач) був укладений Договір субпідряду №Р-60-2 від 07.05.2021 року (Договір або Договір №Р-60-2), за яким ФОП Болотіна Ю.С. як виконавець зобов'язалась надати послугу з розроблення проектно-кошторисної документації, а ТОВ «ДРСУ ПОЛТАВА» прийняти та сплатити вартість наданих послуг.
Згідно п.2.1. Договору орієнтовна вартість (ціна) надання послуг за цим Договором є динамічною та визначена відповідно до ДСТУ Б Д.1.1-7:2013 і становить 125683,50 грн.
Відповідно до п. 2.4. Договору оплата наданих послуг здійснюється замовником поетапно в національній валюті України шляхом перерахування грошових котів на рахунок Виконавця протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі, Остаточний розрахунок за цим договором має бути зроблений не пізніше 30 банківських днів після підписання акту приймання-передачі наданих послуг.
24.12.2021 року між нами сторонами був підписаний Акт прийому-передачі наданих послуг до Договору №іР-60-2 на весь обсяг наданих послуг та всю суму договору у розмірі 125683,50грн., що свідчить про те, що надані послуги були виконані у відповідності до умов договору та прийняті відповідачем без зауважень та у повному обсязі.
Враховуючи умови договору, остаточний повний розрахунок відповідач зобов'язано був здійснити не пізніше 30 банківських днів після підписання акту приймання-передачі наданих послуг, а саме: не пізніше 05 лютого 2022 року.
Позивач зазначає, що відповідач здійснив оплату за надані послуги, але лише частково. Так згідно платіжної інструкції № 1487 від 24.12.2021 року відповідач перерахував 100000 (сто тисяч) гривень, в призначені платежу якої зазначено розрахунок за проектно-кошторисні послуги за договором №Р-10-1 та частково за договором №Р-60-2.
Позивач вказує на те, що враховуючи, що між сторонами був укладений інший подібний договір на розроблення проектно-кошторисної документації №Р-10-1 від 07.05.2021 року, відповідач повністю розрахувався за Договором №Р-10-1 та частково за Договором №Р-60-2, а саме на суму 17338,9 гри. із залишком за Договором №Р-60-2 - 108344,1 грн.
11.01.2023 року відповідач згідно платіжної інструкції №357 від 11.01.2023 року сплачує ще 50000 грн. як розрахунок за послуги за Договором №Р-60-2.
Таким чином, станом на момент звернення з позовом до суду за відповідачем існувала заборгованість у розмірі 58344,60 грн.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у визначені договором строки не здійснив повну оплату наданих послуг.
При цьому, суд враховує, що відповідачем 22.02.2022 проведено оплату основного боргу в сумі 58344,60 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №93 від 22.02.2023
Заборгованість відповідача перед позивачем по основному борг станом на дату ухвалення рішення відсутня.
За даних обставин, в частині позовних вимог щодо стягнення 58344,60 грн. основного боргу між сторонами відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині вимог відповідно до п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.
Також, в межах даної справи, з урахуванням поданої позивачем відповіді на відзив, позивачем у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань із здійснення оплати наданих послуг на підставах п.5.3. Договору нараховано відповідачу пеню в розмірі 16100,59грн. за період з 06.02.2022 - 05.08.2022 на суму Договору - 125683,50грн., та відповідно до ст.625 ЦК України нараховано відповідачу інфляційні втрати у розмірі 27529,51грн. та 3214,05грн. - 3% річних за період з 06.02.2022 по 17.02.2023 враховуючи проплату.
Судом враховано, що факт невиконання з боку відповідача договірних зобов'язань в частині своєчасного та повного проведення розрахунків встановлений та не підлягає доказуванню.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом.5.3 Договору сторони погодили, що Замовник, за несвоєчасну оплату виконаних робіт сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми Договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який нараховується пеня.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Однак, стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідач у справі припустився прострочення зобов'язання в частині своєчасної сплати вартості послуг, позивач мав достатні правові підстави для нарахування пені, передбаченої договором.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Разом з тим, ст. 258 ЦК України визначено окремі види вимог, щодо яких застосовується спеціальний строк позовної давності, згідно з пунктом 1 частини другої якої до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідач у відзиві на позов просив суд застосувати строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені.
Оскільки період розрахунку пені починається з 06.02.2022, а позивачем позовну заяву подано до суду 21.02.2022, то позивачем пропущено строк позовної давності щодо заявлених позовних вимог про стягнення пені за період з 02.06.2022 по 20.02.2022.
Проте, суд, здійснивши перерахунок пені з огляду на встановлені обставини справи, наведені приписи законодавства та подану відповідачем заяву про застосування наслідків пропуску позивачем позовної давності, судом встановлено, що сума заявленої пені у розмірі 16100,59грн. є нижчою, ніж сума пені, розрахованої за період з 21.02.2022 по 05.08.2022..
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про стягнення з відповідача пені у розмірі 16100,59грн.
Крім того, у відповідності до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3214,05грн та інфляційних втрат у розмірі 27529,51грн. (з урахуванням періоду та моменту виникнення зобов'язання), суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 16100,59 грн. пені; 27529,51 грн. інфляційних втрат; 3214,05 грн - трьох відсотків річних підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню, в частині позовних вимог щодо стягнення 58344,60 грн. основного боргу між сторонами відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині вимог відповідно до п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України, в іншій частині вимог у позові слід відмовити.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Щодо судових витрат в частині суми основного боргу, по якій судом закрито провадження у справі на підставі п. 2 ст. 231 ГПК України, суд зазначає наступне.
В постанові Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2020 року в справі № 903/181/19 зазначено, що лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв'язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвали, як окремого процесуального документа.
Відповідно, у такому разі (закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у резолютивній частині рішення) норма частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, не застосовуються і не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі, в тому числі і щодо частини із заявлених вимог, за якою провадження було закрито.
У зазначеній нормі ГПК йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України "Про судовий збір" у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.
Зокрема, у пункті 5 частини 1 статті 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що сума судового збору в частині заборгованості по сумі основного боргу, по якій закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 231, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРСУ Полтава" (вул. Г.Сталінграду, 22, к.3, кв. 107, код ЄДРПОУ 34011607) на користь Фізичної особи - підприємця Болотіної Юлії Сергіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 16100,59 грн. пені; 27529,51 грн. інфляційних втрат; 3214,05 грн - трьох відсотків річних, 1532,30грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 58344,60 грн. суми основного боргу.
4. Повернути Фізичній особі - підприємцю Болотіній Юлії Сергіївні ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України 1151,72 грн. судового збору, сплаченого відповідно до квитанції № 2PL371985 від 17.02.2023, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи № 917/286/23.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Кльопов І.Г.