65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"14" липня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2976/23
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
розглянувши заяву (вх. № 4-46/23 від 12.07.2023) Приватного підприємства «ТЕПЛИЧНЕ» про забезпечення позову до його пред'явлення,
особи, що модуть отримати статус учасників справи:
позивач - Приватне підприємство «ТЕПЛИЧНЕ»,
відповідач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області,
Заявник, Приватне підприємство «ТЕПЛИЧНЕ», до моменту звернення із позовною заявою, подав до господарського суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:
1) заборонити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області укладати договір купівлі-продажу з переможцем аукціону, який відбудеться 20.07.2023 року, а також з переможцями інших аукціонів з продажу приміщення магазину, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Теплична, 1, площею 123 кв.м, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1736773551237;
2) заборонити суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, відносно приміщення магазину, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Теплична, 1, площею 123 кв.м, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1736773551237.
В обґрунтування заяви Приватне підприємство «ТЕПЛИЧНЕ» вказує наступне.
У 1987 р. державне сільськогосподарське овочеве підприємство «Тепличне» за свої кошти побудувало на території та біля прохідних підприємства за адресою: Одеська область. Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Теплична, 1, магазин площею 123 кв.м (надалі також об'єкт приватизації або приміщення магазину), який відповідно до проєктної документації та Акту здачі об'єкта в експлуатацію мав назву «ларьок».
Під час приватизації приміщення магазину не увійшло до складу майна державного сільськогосподарського овочевого підприємства «Тепличне», що підлягало приватизації, а тому не було приватизоване.
Внаслідок приватизації державного сільськогосподарського підприємства «Тепличне» створене колективне сільськогосподарське підприємство «Тепличне».
Приватне підприємство «Тепличне» є правонаступником КСП «Тепличне». Більш ніж 20 років приміщення магазину знаходилось на балансі ПП «Тепличне» та на його земельній ділянці. Підприємство весь цей час ставилось до приміщення магазину, як до своєї власності.
26.12.2018 право власності на приміщення магазину зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області.
Регіональне відділення ФДМУ прийняло наказ № 469 від 25.04.2018 «Про прийняття рішення про приватизацію об'єкта державної власності «Приміщення магазину», що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Теплична, 1».
З урахуванням приписів ч. 1 ст. 16 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (в редакції Закону від 18.01.2018 , що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) ПП «Тепличне» має право придбати об'єкт приватизації шляхом викупу протягом трьох років з дня прийнятті рішення про приватизацію.
Неодноразово Регіональне відділення ФДМУ. зокрема листами від 11.03.2019 № 11-08-01164, 29.08.2019 № 11-08-00415, 29.01.2020 № 1 1-08-00374 повідомляло підприємство про необхідність визначитися у питанні реалізації права на викуп приміщення магазину в період з 25.04.2018 по 25.04.2021.
Переважне право на викуп приміщення магазину підприємство використало 20.05.2020, коли направило Регіональному відділенню ФДМУ лист № 33, в якому заявило про свій намір приватизувати приміщення магазину на підставі викупу. Такий лист був направлений кур'єрською поштою, що доводиться відповідною квитанцією.
Проте наказом Регіонального відділення ФДМУ від 27.04.2021 № 645 «Про внесення змін до наказу Регіонального відділення ФДМУ від 25.04.2018 № 469» наказ № 469 від 25.04.2018 був викладений в новій редакції, яка передбачала приватизацію об'єкта малої приватизації «Приміщення магазину» шляхом продажу на аукціоні.
В листі Регіонального відділення ФДМУ № 11-10-03343 від 26.12.2022, який адресований підприємству, повідомляється про підстави, з яких підприємство втратило право на викуп приміщення магазин, а саме на підставі наказів Регіонального відділення ФДМУ № 469 від 25.04.2018 та № 645 від 27.04.2021.
Не відомо з яких причин Регіональне відділення ФДМУ не прийняло до уваги лист підприємства № 33 від 20.05.2020 про намір приватизувати приміщення магазину на підставі викупу. Крім того, наказ № 645 Регіональне відділення ФДМУ прийняло 27.04.2021 в умовах карантину, коли не лише підприємство, але й багато інших підприємств не працювало.
Приватизація приміщення магазину шляхом продажу на аукціоні унеможливлює реалізацію права підприємства приватизувати приміщення магазину шляхом викупу.
З огляду на те, що наказ Регіонального відділення ФДМУ № 469 від 25.04.2018 в редакції наказу від 27.04.2021 № 645 порушує його законні права, підприємство готує позовну заяву, предметом якої є визнання недійсним та скасування зазначеного наказу Регіонального відділення ФДМУ, а також зобов'язання Регіонального відділення ФДМУ розглянути питання про викуп підприємством приміщення магазину. Такий позов носить немайновий характер. Відповідачем у справі за позовом підприємства буде Регіональне відділення ФДМУ.
Проте на цей час існує реальна загроза того, що приміщення магазину буде продано на аукціоні з продажу приміщення магазину, внаслідок чого буде укладений договір купівлі-продажу приміщення магазину з переможцем аукціону і за ним буде зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Ці обставини можуть в значній мірі ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав підприємства щодо приватизації приміщення магазину шляхом викупу.
Вже декілька разів (останній раз 07.04.2023) проводився електронний аукціон з продажу приміщення магазину, проте приміщення магазину продано не було. Наступний аукціон призначений на 20.07.2023.
Ці обставини, на переконання заявника, свідчать не лише про реальну загрозу продажу приміщення магазину на аукціоні, але й про необхідність забезпечення позову до подання позовної заяви про визнання недійсним та скасування наказу Регіонального відділення ФДМУ від 27.04.2021 № 645 та зобов'язання Регіонального відділення ФДМУ розглянути питання про викуп підприємством приміщення магазину.
13.07.2023 заявником подано до суду заяву про долучення до матеріалів справи копій наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області № 469 від 25.04.2018 «Про прийняття рішення про приватизацію об'єкта державної власності «Приміщення магазину», що розташоване за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Теплична, 1» та № 645 від 27.04.2021 «Про внесення змін до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області від 25.04.2018 № 469».
Розглянувши заяву Приватного підприємства «ТЕПЛИЧНЕ» про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвідношення виду заходу забезпечення із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено правову позицію, відповідно до якої необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Як зазначалося вище, в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник послався, зокрема, на можливість укладення між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області та переможцем аукціону договору купівлі-продажу приміщення магазину, про переважне право викупу якого також зазначає у заяві.
Крім того, заявник зазначає, що предметом майбутнього позову до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області стане визнання недійсним та скасування наказу Регіонального відділення від 27.04.2021 № 645 та зобов'язання відповідача розглянути питання про викуп підприємством приміщення магазину.
Відповідно до наказу до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області від 27.04.2021 № 645 викладено в новій редакції наказ № 469 від 25.04.2018, а саме:
« 1. Прийняти рішення про приватизацію об'єкта малої приватизації - окремого майна - «Приміщення магазину» за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Теплична, 1, що знаходиться на балансі ПП «Тепличне» (код ЄДРПОУ 05528964).
2. Приватизувати об'єкт малої приватизації - окремого майна- «Приміщення магазину» шляхом продажу на аукціоні…»
Вирішуючи питання обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Частиною дванадцятою статті 137 ГПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
У вказаній нормі встановлюється обмеження для суду вживати заходи забезпечення позову, які полягають або мають наслідком, зокрема, зупинення конкурсу, аукціону, торгів, що проводяться від імені держави або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі № 910/11552/20).
Водночас, відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» порядок приватизації державного і комунального майна передбачає: формування та затвердження переліків об'єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об'єктів, що підлягають приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об'єкта комунальної власності; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об'єкта приватизації; перетворення державного або комунального підприємства в господарське товариство у процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом; затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, у випадках, передбачених цим Законом, та його виконання; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об'єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об'єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об'єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації.
Приватизація об'єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації (ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»).
У постанові від 18.10.2021 у справі № 910/8346/21 Верховний Суд зробив висновок, що укладення договору за результатами аукціону є одним з етапів його проведення і, з урахуванням цього, зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Фонду державного майна України вчиняти будь-які дії щодо передачі нерухомого майна в строкове платне користування (право оренди чи інше речове право), у тому числі переможцю аукціону, фактично має своїм наслідком втручання у процедуру його проведення.
До того ж у постанові від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20, оприлюдненій у Єдиному державному реєстрі судових рішень 14.06.2022, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що: "з моменту визначення переможця відкритих торгів (аукціону) у сторін - замовника та переможця торгів виникають взаємні права та обов'язки. Після проведення торгів та визначення переможця він має сплатити повну вартість лота, а у разі невиконання цього обов'язку для нього настають наслідки у вигляді втрати суми гарантійного внеску. Водночас після сплати переможцем відповідно до умов торгів (аукціону) повної вартості лота сторони мають укласти відповідний договір купівлі-продажу у встановлений у строк, у разі неукладення якого внаслідок ухилення банку переможець торгів має право вимагати виконання обов'язку з укладення договору купівлі-продажу за результатами цих торгів. Протокол, підписаний за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу майна неплатоспроможного банку у процедурі його ліквідації, слід розглядати як такий, що за своєю правовою природою є попереднім договором купівлі-продажу. Момент погодження умов договору, який буде укладено за результатами торгів, визначається ставкою учасника торгів, який переміг, а наслідком визначення переможця та підписання протоколу торгів є саме обов'язок сторін (замовника та переможця торгів, який сплатив повну вартість лота) підписати відповідний договір купівлі-продажу у встановлений строк. Отже, протокол торгів за наслідками, які він створює для сторін, свідчить про наявність ознак попереднього договору. Протокол є тією встановленою спеціальним законом формою для попереднього договору, укладеного на торгах, з огляду на те, що у спірних правовідносинах положення статті 635 Цивільного кодексу України мають застосовуватися з урахуванням особливостей, визначених спеціальними нормами Закону. Підписання протоколу торгів за умови сплати переможцем визначеної суми за лот покладає на сторони, у тому числі банк, обов'язок укласти відповідний договір і переможець торгів має право вимагати укладення цього договору і невиконання якого має наслідки для кожної зі сторін. Для переможця торгів сплата вартості лота у встановлений строк є тією умовою, яка має бути виконана до підписання договору купівлі-продажу, оскільки її невиконання має наслідком втрату ним гарантійного внеску. Натомість ухилення (невиконання обов'язку) банку від укладення основного договору купівлі-продажу з переможцем торгів за виконання ним обов'язку щодо сплати повної вартості лота та вчинення дій, що свідчать про зацікавленість в укладенні такого договору, має наслідком право переможця торгів вимагати укладення такого договору.
З огляду на те, що частина дванадцята статті 137 ГПК України забороняє вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування), а укладання договору за результатами аукціону є одним з етапів його проведення, то вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області укладати договір купівлі-продажу з переможцем аукціону фактично має своїм наслідком втручання у процедуру його проведення.
Слід також зазначити про те, що аукціон, який має намір провести Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області, і продаж спірного майна на відкритих торгах є публічною конкурсною процедурою, на яку поширюються вимоги частини дванадцятої статті 137 ГПК України, тоді як ця норма має на меті саме запобігти втручанню у проведення публічних конкурсних процедур.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.09.2022 у справі № 904/7630/21.
Крім того, заборона вжиття заходів забезпечення позову, передбачена частиною дванадцятою статті 137 ГПК України, стосується випадків втручання у проведення публічних конкурсних процедур за умови прийняття рішення про проведення торгів і початку процедури їх проведення. Тобто обмеженню підлягають заходи забезпечення, які будь-яким чином можуть вплинути на торги, щодо проведення яких прийнято рішення. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21.
Враховуючи вищевказані обставини, суд відмовляє Приватному підприємству «ТЕПЛИЧНЕ» у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви (вх. № 4-46/23 від 12.07.2023) Приватного підприємства «ТЕПЛИЧНЕ» про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили 14.07.2023 та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строк, передбачений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.В. Волков