65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"14" липня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1609/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/1609/23
за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1; код ЄДРПОУ 23697280)
до відповідача Одеського НДЕКЦ МВС України (Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Одеській області (65005, Одеська обл., місто Одеса, вул. Прохорівська, будинок 35; код ЄДРПОУ 25574222)
про стягнення 43 742,18 грн.
Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Одеського НДЕКЦ МВС України про стягнення 43 742,18грн.
Ухвалою від 24.04.2023р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" було залишено без руху.
11.05.2023р. до господарського суду надійшла заява (вх. №15638/23) від Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.05.2023р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1609/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, через сістему Електронний суд, та отриманна 15.05.2023 року.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас, суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
26.05.2023р. за вх. №17471/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позову заяву, згідно якого останній позовні вимоги визначає частково в сумі основного боргу 2994,29грн. та нараховані штрафі санкції за період з 16.04.2020 по 01.12.2021р., позовні вимоги за період з 01.12.2021р. по 15.12.2012р. вважає необґрунтованими та безпідставними в зявязку з чим в цій частині просить суд відмовити.
Крім того відповідачем щодо позовних вимог заявлених за період з 28.12.2016р. по 16.04.2020р. просить суд застосувати позову давність.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.
23.12.2008р. між Публічним акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (надалі за текстом - Банк/АБ «УКРГАЗБАНК»), та Одеськім НДЕКЦ МВС України (Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУМВС України в Одеській області ) (надалі за текстом - УСТАНОВА) був укладений договір по обслуговуванню платіжних карток Банку №202/08-z (надалі за текстом -Договір), за умовами якого Договір регулює відносини між Банком та УСТАНОВОЮ з наданням банківських послуг щодо зарахування через відкриті в Банку карткові рахунки працівникам або студентам УСТАНОВИ (надалі - Працівники) заробітної плати та інших виплат, передбачених чинним законодавством (п.1.1 договору).
Банк забезпечує обслуговування карткових рахунків з використанням платіжних карток, держателями яких є Працівники (п.1.2 договору).
Пунктом 3.3.1 Договору передбачено, УСТАНОВА зобов'язується: Перераховувати кошти для зарахування на карткові рахунки Працівникам з призначенням платежу: "Заробітна плата (або інші виплати Працівникам) за (місяць) у розмірі (сума грн.) згідно Договору (№, дата)", а також окремим платіжним дорученням сплачувати комісію БАНКУ за надані послуги (зарахування коштів на карткові рахунки) у розмірі, визначеному у Додатку 2, від суми коштів кожного перерахування (без ПДВ), на транзитний рахунок № НОМЕР_1 в ОФ ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО 328759, код ЄДРПОУ 20937097.
Відповідно до додаткової угоди №14/5 від 2016р. Сторони дійшли згоди доповнити розділ «Права та обов'язки сторін» Договору про надання послуг по обслуговуванню платіжних карток АБ «Укргазбанк» « 202/08-z від « 23» грудня 2008 р. і викласти п. 3.3 у наступній редакції: « 3.3.1 Здійснювати оплату комісії згідно п 3.3.1 в розмірі 15000.00 грн. (П'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) гривень до межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом на 2016 рік. Не пізніше дня вичерпання встановленого на кожен календарний місяць кошторису повідомляти Банк про вичерпання кошторису шляхом надання письмового повідомлення. З дня наступного за днем вичерпання кошторису на поточний календарний місяць та до настання наступного календарного місяця, послуги в межах цього Договору надаються безкоштовно згідно статті 48 Бюджетного кодексу України. З першого календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було вичерпано кошторис. Оплата здійснюється у звичайному режимі в межах кошторису, встановленого на поточний календарний місяць».
Отже як вказує позивача, відповідач за умовами договору зобов'язана оплачувати Банку згідно з тарифами, передбаченими додатком №2 до договору, комісію за надання послуг, що надаються держателем платіжних карток.
Як зазначає позивач, Банк свої зобов'язання по Договору виконав у повному обсязі, однак відповідач свої зобов'язання щодо сплати комісії за надання послуг порушив, з урахуванням того у нього виникла заборгованість по комісії за обслуговування зарплатного проекту в сумі 29 312,27 грн.
Крім того, в зв'язку з неналежним виконання своїх зобов'язань за договором позивачем нараховано відповідачу 3% річних в сумі 3886,69грн. та інфляційні витрати в розмірі 10 543,22грн.
Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань договором по обслуговуванню платіжних карток №202/08-z, Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" звернулося до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ч.1 ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
23.12.2008р. між Публічним акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (надалі за текстом - Банк/АБ «УКРГАЗБАНК»), та Одеськім НДЕКЦ МВС України (Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУМВС України в Одеській області ) (надалі за текстом - УСТАНОВА) був укладений договір по обслуговуванню платіжних карток Банку №202/08-z (надалі за текстом -Договір), за умовами якого Договір регулює відносини між Банком та УСТАНОВОЮ з наданням банківських послуг щодо зарахування через відкриті в Банку карткові рахунки працівникам або студентам УСТАНОВИ (надалі - Працівники) заробітної плати та інших виплат, передбачених чинним законодавством (п.1.1 договору).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.
Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 3.3.1 Договору передбачено, УСТАНОВА зобов'язується: Перераховувати кошти для зарахування на карткові рахунки Працівникам з призначенням платежу: "Заробітна плата (або інші виплати Працівникам) за (місяць) у розмірі (сума грн.) згідно Договору (№, дата)", а також окремим платіжним дорученням сплачувати комісію БАНКУ за надані послуги (зарахування коштів на карткові рахунки) у розмірі, визначеному у Додатку 2, від суми коштів кожного перерахування (без ПДВ), на транзитний рахунок № НОМЕР_1 в ОФ ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО 328759, код ЄДРПОУ 20937097.
Відповідно до додаткової угоди №14/5 від 2016р. Сторони дійшли згоди доповнити розділ «Права та обов'язки сторін» Договору про надання послуг по обслуговуванню платіжних карток АБ «Укргазбанк» « 202/08-z від « 23» грудня 2008 р. і викласти п. 3.3 у наступній редакції: « 3.3.1 Здійснювати оплату комісії згідно п 3.3.1 в розмірі 15000.00 грн. (П'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) гривень до межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом на 2016 рік. Не пізніше дня вичерпання встановленого на кожен календарний місяць кошторису повідомляти Банк про вичерпання кошторису шляхом надання письмового повідомлення. З дня наступного за днем вичерпання кошторису на поточний календарний місяць та до настання наступного календарного місяця, послуги в межах цього Договору надаються безкоштовно згідно статті 48 Бюджетного кодексу України. З першого календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було вичерпано кошторис. Оплата здійснюється у звичайному режимі в межах кошторису, встановленого на поточний календарний місяць».
Отже відповідач за умовами договору зобов'язана оплачувати Банку згідно з тарифами, передбаченими додатком №2 до договору, комісію за надання послуг, що надаються держателем платіжних карток.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем Банк свої зобов'язання по Договору виконав у повному обсязі, однак відповідач свої зобов'язання щодо сплати комісії за надання послуг порушив, з урахуванням того у нього виникла заборгованість по комісії за обслуговування зарплатного проекту.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, позивачем нараховано плату починаючи з 28.11.2016р. по 15.12.2021р.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, сторонами неодноразова укладались додаткові угоди до договору, зокрема Додатковою угодою 3 від 03.12.2021р. сторони домовились з « 07» грудня 2021 р. викласти у новій редакції Додаток №2 до Договору про надання послуг по обслуговуванню платіжних карток АБ «УКРГАЗБАНК» № 202/08-Z від « 23 » грудня 2008 р., в наступній редакції: Плата за надані послуги (зарахування коштів на карткові рахунки) - «Входить у вартість обслуговування тарифного плану працівників УСТАНОВИ»
Отже починаючи з грудня 2021р. окрема плата за надані послуги не нараховується, а входить у вартість обслуговування тарифного плану працівників УСТАНОВИ, з урахування чого суд доходить висновку про безпідставність нарахування плати за обслуговування починаючи з грудня 2021р.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартість наданих послуг в сумі 29 288,30грн. є обґрунтованими.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.
Позивачем було нараховано три відсотки річних на суму простроченого грошового зобов'язання в розмірі 3 886,69грн. та інфляційні витрати в сумі 10 543,22грн. Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань та інфляційних витрат, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, проте враховуючи відмову судом в частині стягнення суми основного боргу за грудень 2021р. сума трьох відсотків річних становить 3 718,63грн. та інфляційних витрат становить 9511,82грн.
Разом з тим відповідачем у відзиві на позов зроблено заяву про застосування до позовних вимог наслідків спливу строків позовної давності за період з 28.11.2016 по 16.04.2020р.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до положень ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Тож, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).
Так як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся з позовом до суду 18.04.2023р. з вимогами за період з 28.11.2016р. по 15.12.2021р.
Разом з тим суд зазначає, що згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України, відповідний строк дії карантину постановами КМУ неодноразово був продовжений та на даний час діє.
З урахуванням наведеного враховуючи що строк позовної давності передбачений ст.ст. 257 та 258 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину який ще діє, суд зазначає що по заявленим вимог за період з 28.11.2016 по 02.03.2020 строк позовної давності є пропущеним, з урахуванням чого вимоги заявлені позивачем позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Отже, приймаючи до уваги встановлення судом, факту попусту позивачем строку позовної давності по вимогам за період з 28.11.2016 по 02.03.2020, суд доходить висновку що сума основного боргу за надані послуги становить 3127,28грн., 3% річних - 1 390,42грн. та інфляційних витрат - 3 579,80грн., які підлягають стягнення на користь позивача
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, проте враховуючи застосування до частини позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності, підлягають частковому задоволенню.
На підставі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1; код ЄДРПОУ 23697280) до Одеського НДЕКЦ МВС України (Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Одеській області (65005, Одеська обл., місто Одеса, вул. Прохорівська, будинок 35; код ЄДРПОУ 25574222) - задовольнити частково.
2. Стягнути з Одеського НДЕКЦ МВС України (Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Одеській області (65005, Одеська обл., місто Одеса, вул. Прохорівська, будинок 35; код ЄДРПОУ 25574222) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1; код ЄДРПОУ 23697280) основний борг в сумі 3127 (три тисячі сто двадцять сім)грн. 28коп., 3% річних в розмірі 1 390 (одна тисяча триста дев'яносто) грн. 42коп. та інфляційних витрат 3 579 (три тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять)грн. 80коп.,. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість)грн. 86коп.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 14 липня 2023 р.
Суддя К.Ф. Погребна