65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про розгляд клопотання
"14" липня 2023 р.Справа № 916/1014/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,
дослідивши матеріали клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Вудуда Г.І. про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів
по справі
заявою кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю "Громакс"
до боржника: Державного підприємства "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України" (68440, Одеська обл., Болградський район, село Прямобалка, вул. Свободи, буд. 15; код ЄДРПОУ 00484015)
про визнання банкрутом
за участю
Національної академії аграрних наук України
Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України
Одеської обласної прокуратури
Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
Встановив:
Розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Вудуд Г.І. звернувся із клопотанням від 05.06.2023р. (3-385/23 від 07.07.2023р.) про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів у вигляді заборони боржнику вчиняти дії з реалізації готової продукції (урожаю поточного сільськогосподарського року) без згоди розпорядника майна.
Правовою підставою для вжиття вищенаведеного заходу розпорядник майна боржника вказує норми п. 1 ч. 1 ст. 12, абз. 1, 2 ч. 1 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства, п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, та обґрунтовує тим, що наявна невизначеність із повноваженнями керівника боржника, а саме хто від імені боржника повноважний укладати угоди з реалізації готової продукції: Парлікокошко М.С., Гриценко О.Ю. чи Кривда Д.О. Розпорядник майна боржника зазначає, що можливість боржника укладати буд-які угоди з реалізації готової продукції, які у майбутньому можуть бути оскаржені, спростовані чи інше, несе потенційну загрозу виконання зобов'язань боржником із погашення заборгованості із заробітної плати та перед бюджетами різних рівнів. Заборона боржнику вчиняти дії з реалізації готової продукції без згоди розпорядника майна жодним чином не перешкоджає господарській діяльності боржника та не є втручанням у його господарську діяльність, а спрямована на укладення відповідних угод на ринкових умовах, що забезпечить більш повне та скоріше виконання боржником своїх зобов'язань перед працівниками боржника та бюджетами усіх рівнів. Повідомляє про наявність боргів перед Головним управлінням ДПС в Одеській області та перед працівниками боржника.
Розглянувши клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Вудуда Г.І. про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, суд встановив:
Ухвалою підготовчого засідання суду від 03.04.2023р. відкрито провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України"; визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Громакс" до Державного підприємства "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України" в сумі 363 500 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника Державного підприємства "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України"; призначено розпорядником майна боржника Державного підприємства "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України" арбітражного керуючого Вудуда Г.І.
Крім того, ухвалено, що протягом процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права приймати рішення про: реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника; створення господарських товариств або участь в інших господарських товариствах; створення філій та представництв; виплату дивідендів; проведення боржником емісії цінних паперів; вихід зі складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника; відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачу в заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства; надання позик (кредитів), надання поруки, гарантій, а також передачу в довірче управління майна боржника. Керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна приймають рішення про: участь боржника в об'єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об'єднаннях юридичних осіб; передачу нерухомого майна в оренду; одержання позик (кредитів).
Згідно наказу Національної академії аграрних наук України від 08.03.2023р. №84-к звільнено Парлікокошко М.С. на підставі ст. 36 п. 2 КЗпП України.
Парлікокошко М.С. звернувся із позовною заявою, яка прийнята до розгляду в межах справи про банкрутство ухвалою суду від 11.07.2023р., про визнання незаконним та скасування наказу Національної академії аграрних наук України від 08.03.2023р. №45-к; поновлення на посаді виконуючого обов'язки директора Державного підприємства "Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України".
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого Господарським судом Одеської області від 20.03.2023р., у графі керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо зазначено: Гриценко О.Ю., 13.03.2020р. (виконуючий обов'язки директора) - керівник.
У витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого Господарським судом Одеської області від 03.04.2023р., у графі керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо зазначено: Парлікокошко М.С., 12.03.2020р. (виконуючий обов'язки директора) - керівник.
Згідно наказу Національної академії аграрних наук України від 30.06.2023р. №186-к звільнено Гриценка О.Ю. - виконуючого обов'язки директора Державного підприємства "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України" 30.06.2023р. на підставі ст. 36 п. 2 КЗпП України у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не приступив до виконання обов'язків директора.
Відповідно до наказу Національної академії аграрних наук України від 03.07.2023р. №188-к призначено Кривду Д.О. виконуючим обов'язки директора Державного підприємства "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України" з 03.07.2023р. до призначення директора у встановленому законом порядку.
У витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого Господарським судом Одеської області від 13.07.2023р., у графі керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо зазначено: Парлікокошко М.С., 12.03.2020р. (виконуючий обов'язки директора) - керівник.
У листі-зверненні від 06.07.2023р., адресованому розпоряднику майна боржника, за підписом виконуючого обов'язки головного бухгалтера вказано про появу нового директора боржника Кривди Д.О.; надходження листів, адресованих Гриценко О.Ю., якого не бачили на робочому місці жодного дня; надходження листа НААН, у якому зазначено, що стратегічний план розвитку Державного підприємства "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України" повертається без розгляду та без затвердження; викладено прохання прояснити ситуацію з керівництвом.
Норми права, що підлягають застосуванню. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З 21.10.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ч.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.
Ч. 5 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що протягом процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права приймати рішення про: реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника; створення господарських товариств або участь в інших господарських товариствах; створення філій та представництв; виплату дивідендів; проведення боржником емісії цінних паперів; вихід зі складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника; відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачу в заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства; надання позик (кредитів), надання поруки, гарантій, а також передачу в довірче управління майна боржника.
Відповідно до ч. 7 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна приймають рішення про: участь боржника в об'єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об'єднаннях юридичних осіб; передачу нерухомого майна в оренду; одержання позик (кредитів); задоволення вимог поточних кредиторів.
Правові засади забезпечення позову у господарському судочинстві врегульовано главою 10 розділу І ГПК України, тоді як спеціальним законом про банкрутство (стаття 40 КУзПБ) визначено особливі різновиди забезпечувальних заходів вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі, та надано право застосування таких заходів як за клопотанням розпорядника майна чи кредитора, так і за ініціативою суду.
Згідно ч. 1 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Ухвала про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди розпорядника майна правочини, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.
Ч. 2 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у процедурі розпорядження майном за клопотанням розпорядника майна, сторін або інших учасників справи про банкрутство, що містить підтверджені відомості про перешкоджання керівником або органом управління боржника виконанню повноважень розпорядника майна, невжиття заходів щодо забезпечення збереження майна боржника, а також про вчинення ними дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів, господарський суд має право припинити повноваження керівника або органу управління боржника та покласти виконання його обов'язків на розпорядника майна. Про припинення повноважень керівника або органу управління боржника та покладання його обов'язків на розпорядника майна господарський суд виносить ухвалу.
Таким чином у статті 40 КУзПБ наведено вичерпній перелік спеціальних заходів забезпечення вимог кредиторів (заборона/зобов'язання вчинити або утриматися від вчинення дій, що можуть безпосередньо вплинути конкурсну/ліквідаційну масу боржника; припинення повноважень керівника) та безальтернативно визначено безпосередніх адресатів (суб'єктів) таких заходів забезпечення - боржник та у випадку припинення повноважень за частиною другою цієї статті - керівник/орган управління боржника.
У статті 40 КУзПБ законодавець визначив і мету задля якої такі заходи застосовуються - для збереження майна боржника, усунення перешкод для виконання розпорядником майна своїх повноважень та захисту прав і законних інтересів боржника або кредиторів.
Стосовно застосування заходів забезпечення позову у справі про банкрутство Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173 сформував висновок про те, що в силу статей 136, 137 ГПК України право здійснення забезпечення вимог кредитора у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.
Системний аналіз зазначених норм ГПК України та КУзПБ дозволяє зробити висновок про те, що загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173).
Отже, з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в тому числі, на стадії ліквідаційної процедури вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, які передбачені загальними положеннями статті 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм КУзПБ (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 925/100/15, від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173, від 16.09.2020 у справі N 910/13208/19).
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.11.2021р. по справі №922/4359/19.
Ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Ст. 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 № 921/40/20).
Отже умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, від 28.10.2019 у справі № 916/1845/19, від 10.09.2020 у справі № 922/3502/19).
Важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 909/835/18).
Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
З урахуванням специфіки провадження у справі про банкрутство, безпосередньою метою застосування передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову, як заходів забезпечення вимог кредиторів у такій справі, є збереження майна боржника та у такий спосіб охорона матеріально-правових інтересів кредиторів від можливих недобросовісних дій боржника чи інших осіб стосовно його активів задля попередження потенційних труднощів у досягненні основної мети процедур банкрутства - якнайповнішого задоволення вимог кредиторів.
Отже, вирішуючи питання про застосування таких заходів забезпечення у справі про банкрутство, господарський суд має виходити з їх оцінки за критеріями розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності, а також перевірити їх спрямованість на досягнення спеціальної мети застосування заходів забезпечення вимог кредиторів у процедурах банкрутства, про що зазначити у відповідній ухвалі.
Таким чином, судом встановлено наявність численних наказів стосовно призначення та звільнення директорів Державного підприємства "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України"; перебування на розгляді позовної заяви про визнання незаконним та скасування одного із наказів; наявність станом на 13.07.2023р. запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про виконуючого обов'язки Парлікокошко М.С., тоді як згідно наказу від 03.07.2023р. призначено Кривду Д.О. виконуючим обов'язки директора боржника; листа-звернення з питань невизначеності кандидатури директора боржника.
Отже, за період з 12.03.2023р. по 03.07.2023р. неодноразово (тричі) змінювався керівник Державного підприємства "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України".
Враховуючи викладене, доводи заявника є обґрунтованими та свідчать про наявність достатньо обґрунтованого припущення стосовно можливості укладання будь-яких угод з реалізації готової продукції, які у майбутньому можуть бути оскаржені.
Також, суд вважає за необхідне зазначити те, що невжиття вищевказаних заходів забезпечення вимог кредиторів спричинить можливість його подальшої реалізації новому власнику, що може суттєво ускладнить процедуру повернення майна боржника або взагалі унеможливить таке повернення, та може спричинить порушення майнових прав та інтересів кредиторів.
Суд вважає обрані заходи забезпечення вимог кредиторів такими, що відповідають суті провадження у справах про банкрутство, і є розумними, обґрунтованими, співмірними та адекватними, не мають наслідком припинення господарської діяльності боржника, мають тимчасовий характер, гарантують можливість інших кредиторів отримати задоволення своїх грошових вимог до боржника.
Ці заходи носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до введення процедури санації або ліквідації боржника, або до закриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, оцінивши у сукупності описані вище фактичні обставини справи, приймаючи до уваги наведені положення законодавства, суд вважає обґрунтованим подане клопотання та вважає, що вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів у визначений спосіб жодним чином не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета застосування заходів забезпечення - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на збереження майна Державного підприємства "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України», а також перешкоджання завдання шкоди кредиторам.
Враховуючи викладене, суд задовольняє клопотання майна боржника арбітражного керуючого Вудуда Г.І. про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів та забороняє директору Державного підприємства "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України" та/або органам його управління вчиняти дії з реалізації готової продукції (урожаю поточного сільськогосподарського року) без згоди розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Вудуда Г.І.
Відповідно до ч. 4 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі. Господарський суд має право скасувати або змінити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів до настання зазначених обставин, про що постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 40, 44 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Вудуда Гаррі Ігоровича про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів - задовольнити.
2.Заборонити директору Державного підприємства "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України" (68440, Одеська обл., Болградський район, село Прямобалка, вул. Свободи, буд. 15; код ЄДРПОУ 00484015) та/або органам його управління вчиняти дії з реалізації готової продукції (урожаю поточного сільськогосподарського року) без згоди розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Вудуда Гаррі Ігоровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1462 від 15.07.2013р.
Ухвала набирає законної сили 14 липня 2023р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Копію ухвали надіслати на електрону адресу: арбітражного керуючого Вудуда Г.І. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), Національної академії аграрних наук України (prezid@naas.gov.ua),
Копію ухвали надіслати: ДП "ДГ ІМ М.І. Кутузова ІВПІМ НААН" (68440, Одеська обл., Болградський район, село Прямобалка, вул. Свободи, буд. 15).
Суддя Л.І. Грабован