Вирок від 10.07.2023 по справі 593/1248/16-к

Справа № 1-кп/593/15/2023

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Бережанський районний суд Тернопільської області

"10" липня 2023 р.

у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

при секретарях

судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю:

прокурорів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5

потерпілої: ОСОБА_6

представника потерпілої (адвоката): ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

захисника обвинуваченого (адвоката): ОСОБА_9

спеціаліста суду з інформаційних технологій ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бережани Тернопільської області кримінальне провадження, внесене 27 червня 2016 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016210040000150 про обвинувачення: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Нараїв Бережанського району Тернопільської області, українця, громадянина України, непрацюючого, не одруженого, має одну малолітню дитину - доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , з середньою освітою, депутатом не обирався, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Бережанського районного суду Тернопільської області від 12 грудня 2014 року за ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, на підставі ст. 75 КК України, звільненого від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку в 3 (три) роки, за обвинуваченням, яке кваліфіковане прокурором за ч.1 ст. 119 КК України, а потерпілою підтримане за кваліфікацією обвинувачення за ч.1 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувачення, яке підтримане у судовому засіданні потерпілою ОСОБА_6 та сформульоване в обвинувальному акті ( т.1 а.с. 1-3), ОСОБА_8 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення за ч.1 ст.115 КК України, яке було вчинене ним за таких обставин.

26 червня 2016 року, близько 21:00 години у ОСОБА_8 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння і знаходився на території присадибної ділянки неподалік свого житлового будинку, що в АДРЕСА_1 , розпочався словесний конфлікт із ОСОБА_11 , який переріс у шарпанину, в ході якої у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на заподіяння смерті ОСОБА_11 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, 26 червня 2016 року, близько 21:00 години, ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на території присадибної ділянки неподалік свого житлового будинку, що в АДРЕСА_1 , в ході конфлікту з ОСОБА_11 , маючи на меті заподіяти смерть останній, умисно наніс їй один удар ножем, який тримав у правій руці, в передню поверхню лівої половини грудної клітки, в результаті чого спричинив їй проникаюче ножове поранення лівої половини грудей з ушкодженням лівого шлуночка серця, що супроводжувалося масивною крововтратою, зовнішньою та внутрішньою кровотечею, внаслідок чого наступила смерть ОСОБА_11 , тобто вбив її.

Такі дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування до зміни прокурором обвинувачення попередньо були кваліфіковані за ч.1 ст. 115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тобто вбивство і така попередня кваліфікація дій обвинуваченого підтримана у судовому засіданні потерпілою ОСОБА_6 .

Згідно сформульованого прокурором обвинувачення в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням у згаданому кримінальному провадженні, яке погоджене керівником Бережанської окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_12 19 квітня 2023 року ( т.7 а.с.94-98 ), яке, як зазначено вище, не підтримане у судовому засіданні потерпілою ОСОБА_6 , - ОСОБА_8 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення за ч.1 ст. 119 КК України, яке вчинене ним за таких обставин:

26 червня 2016 року, близько 21:00 години, у ОСОБА_8 , який знаходився на території присадибної ділянки неподалік свого житлового будинку, що в АДРЕСА_1 та утримував у правій руці ніж, розпочався словесний конфлікт із ОСОБА_11 , який переріс у шарпанину.

Надалі, 26 червня 2016 року, близько 21:00 години, ОСОБА_8 , знаходячись на території присадибної ділянки неподалік свого житлового будинку, що в АДРЕСА_1 , в ході конфлікту із ОСОБА_11 , проявивши необережність у формі злочинної недбалості, не передбачаючи настання негативних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_11 , хоча повинен був і міг передбачити можливість їх, тримаючи у правій руці ніж, розпочав рух назад від ОСОБА_11 , однак перечепившись впав на землю. Під час падіння ОСОБА_8 , знаючи та усвідомлюючи, що утримує в правій руці ніж, маючи об'єктивну можливість бачити та, відповідно, розуміти, що перед ним знаходиться ОСОБА_11 повинен був усвідомлювати та передбачати, що своїми протиправними діями створює пряму загрозу життю і здоров'ю ОСОБА_11 , однак ігноруючи це, не відвів руку у якій утримував ніж в бік, а скерував його у напрямку потерпілої і внаслідок чого ОСОБА_11 , яка в цей момент трималася рукою за плече ОСОБА_8 впала на ОСОБА_8 , який в цей час тримав у правій руці ніж, в результаті чого потерпілій спричинено проникаюче ножове поранення передньої поверхні лівої половини грудної клітки з ушкодженням лівого шлуночка серця, що супроводжувалося внутрішньою та зовнішньою кровотечею і призвело до масивної крововтрати, внаслідок чого наступила смерть ОСОБА_11 , тобто вбивство через необережність.

Такі дії ОСОБА_8 , згідно зміненого прокурором обвинувачення кваліфіковано за ч. 1 ст.119 КК України, як вбивство через необережність.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч.1 ст.119 КК України (згідно зміненого обвинувачення прокурора) та за ч. 1 ст. 115 КК України (за обвинуваченням підтриманим потерпілою) не визнав в цілому; по суті справи відмовився давати суду показання.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 повідомила суду, що обвинуваченого ОСОБА_8 вона знає, родичем він їй не доводиться, односельчанин, стосунки із ним відсутні. ОСОБА_11 доводилася їй рідною донькою, відносини з нею були хороші. Підтримала щодо обвинуваченого ОСОБА_8 (через свого представника адвоката ОСОБА_7 ) його первинне обвинувачення за ч.1 ст. 115 КК України, просить для нього суворе покарання у виді позбавлення волі, а загалом покладається з цього приводу на думку суду. По суті справи суду пояснила, що 26 червня 2016 року, ввечері, її донька ОСОБА_11 , разом із своєї донькою ОСОБА_13 (9 років), ходили в магазин і, повертаючись, на прохання сусіда Нагірного ОСОБА_14 , донька допомогла йому підв'язати дерева. Коли повернулися додому, близько 17 год 30 хв. - 18 години, донька пішла на город. З нею пішла й онучка, взявши цуценя. При цьому донька казала, що подивиться, що треба зробити на городі. Але внучка швидко (через 5-10 хв.) повернулася. Віддала песика й, сказала, що мама ще на городі і знову пішла до неї. Але через 20 хв. внучка повернулася, сказавши, що мами на городі немає, що ходила по городі, кликала її, але та не відгукнулася. Вона зателефонувала до доньки, але на дзвінок не відповіли. У подальшому вона знову неодноразово телефонувала до доньки, десь протягом 2-3 годин, можливо в період з 19 до 24 години. Так, перші її 10-15 дзвінків не «піднімали трубку», а наступні дзвінки почали «вибивати», а потім зв'язок із телефоном взагалі пропав. Близько 19 години вона разом з внучкою пішли на город по доньку, але там її не було. Ще перед новинами, які почалися о 19 годині, ОСОБА_15 телефонувала до неї і сказала, що вона на городі, що жуки «поздихали», ще сказала, що йдуть ОСОБА_16 , а вона йде стежкою вниз. Після новин, десь о 19 год 30 хв. - 20 год., вона вийшла на центральну дорогу і голосно кликала доньку. Відстань від цього місця до того, де мала бути (на городі) ОСОБА_15 , - близько 100 метрів і якби донька там була б, то безумовно вона б її почула. Але відповіді не було. Повернулася додому і в цей час - близько 20-21 години додому повернувся її син ОСОБА_11 , який дізнавшись, що сестри немає, також пішов її шукати. Десь о 23-24 години син повернувся, ОСОБА_15 не знайшов. Вона вклала внучку спати і з сином знову шукала доньку, але не знайшли і повернулися додому. Наступного дня зранку, син знову пішов шукати доньку на той самий город. Зі слів сина знає, що не знайшовши сестру на городі, він зайшов до господарства ОСОБА_16 , нібито попити води і бачив, що ОСОБА_17 (батько обвинуваченого) та його співмешканка бути стривожені й неспокійні. На його прохання про воду, ОСОБА_17 відповів, що води немає й запропонував пиво. Також він запитав присутніх про сестру, чи не бачили? Ті відповідали, що сестри не бачили. Не знайшовши тут сестри, він пішов стежкою додому, яка вела вниз від будинку ОСОБА_16 до дороги. В цей час вона вийшла назустріч, але помітила, що внучка побігла за нею. Побачивши сина, сказала йому продовжувати пошуки, поки вона відведе додому онуку. У цей час до неї зателефонував син ОСОБА_18 (він їхав з ОСОБА_19 (там живе) і в цей час був у місті Ізмаїл) і сказав шукати в траві. Залишивши внучку вдома, вона знову пішла до сина і на півдорозі, той зателефонував і сказав, що знайшов ОСОБА_15 і що «нашої ОСОБА_15 немає живої». Прийшовши на місце де знайшли доньку, побачила, що вона ніби сиділи навпочіпки, обличчям вниз, понівечена, порізана ножем. Після цього син пішов до сільського голови, а вона залишилася біля доньки.

Також додатково пояснила, що коли з сином розшукували доньку у різних місцях, то шукали і у тому місці, де потім знайшли її тіло і тоді доньки там не було. Категорично запевнила суд, що упродовж всіх пошуків, на тому місці де зранку було виявлено тіло доньки, під час попередніх пошуків вони її не бачили і якби тіло там було б, то вони безумовно його б побачили. Коли знайшли тіло доньки, її мобільний телефон був біля неї, розряджений, на ньому були сліди пальців крові; з тіла доньки пропали срібний ланцюжок з хрестиком і образком і їх так і не знайшли. Донька знала родину ОСОБА_16 , як односельчан, однак з ними не спілкувалася. Цивільного позову не заявлено.

Заслухавши покази потерпілої ОСОБА_6 , допитавши свідків, які є свідками, як сторони обвинувачення, так і сторони потерпілої, дослідивши у кримінальному провадженні всі без винятку докази, якими прокурор обґрунтовує доведення вини обвинуваченого у скоєному кримінальному правопорушенні за ч.1 ст. 119 КК України, а сторона потерпілої - за ч.1 ст. 115 КК України, а також враховуючи докази сторони захисту, заявлені у спростування доводів, як прокурора, так і потерпілої за відповідно зміненим та первинним обвинуваченнямм, суд приходить до переконливого висновку про недоведеність органами досудового розслідування, прокурором та потерпілою у цьому кримінальному провадженні винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, яке є предметом цього судового розгляду, передбаченого, як ч.1 ст. 119 КК України (за кваліфікацією прокурора), так і за ч.1 ст. 115 КК України (обвинуваченням, яке підтримане потерпілою).

До такого висновку суд прийшов виходячи з такого.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Положеннями статті 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України покладається на прокурора. У випадку ж відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення, такий обов'язок покладається на потерпілого згідно п.4 ч.3 ст. 56 КПК України.

Оскільки прокурор, як державний обвинувач у даному кримінальному провадженні, змінивши обвинувачення з ч.1 ст 115 КК України на ч.1 ст. 119 КК України, фактично відмовився підтримувати первісне обвинувачення, до потерпілої перейшло право підтримувати таке первісне обвинувачення і вона ним скористалася. Однак, як зазначено вище, у такому разі, одночасно із набуттям такого права, у потерпілої виник і обов'язок по доказуванню вищевказаних обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України.

Тобто обов'язок доказування безпосередньо у судовому засіданні обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, у даному випадку за ч.1 ст. 119 КК України - покладено на прокурора, а за ч.1 ст. 115 КК України - на потерпілу ОСОБА_6 .

Прокурор, як державний обвинувач і потерпіла ОСОБА_6 , як обвинувач, вважають, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 відповідно по зміненому обвинуваченні прокурора за ч.1 ст. 119 КК України та за підтриманим потерпілою обвинуваченням за ч.1 ст. 115 КК України, підтверджена в судовому засіданні показами допитаних у судовому засіданні таких свідків.

Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення та сторони потерпілої ОСОБА_20 суду пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_8 він знає, вони не родичі, односельчани, взаємовідносини відсутні; померла ОСОБА_11 - його колишня дружина, відносини не підтримував, розлучилися у 2012 році; потерпіла - його колишня теща. По суті запитань фактично пояснив, що очевидцем вчинення кримінального правопорушення він не був, по суті справи повідомити нічого не може. Про вбивство колишньої дружини дізнався по телефону від знайомих в червні 2016 року. В цей день перебував у селі Подусільна Львівської області. В день смерті дружини у селі Нараїв Бережанського району Тернопільської області його не було. До цього не бачився із дружиною близько одного року.

Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення та сторони потерпілої ОСОБА_21 суду пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_8 знає, не родичі, є сином його співжительки, взаємовідносини нормальні; померлу ОСОБА_11 - не знав, відносини відсутні. По суті заданих запитань фактично пояснив, що очевидцем вчинення кримінального правопорушення він не був, по суті справи може лише повідомити, що років 5-6 тому назад, до нього зателефонував ОСОБА_22 і просив підвезти їх до села Нараїв, забравши з дороги біля хутора Малинівка. На що він погодився і своїм автомобілем «Рено» підібрав по дорозі (на асфальті) біля хутору Малинівка і підвіз до центру села Нараїв Бережанського району ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 і ще був чоловік на ім'я ОСОБА_15 (прізвища не знає). Вказані особи були випивші, було чути запах алкоголю. Обвинуваченого характеризує позитивно, коли звертався до нього за допомогою, той не відмовляв і завжди допомагав. Маму обвинуваченого знає близько 10-ти років. Обвинувачений спочатку проживав із ними, а потім став жити разом із своїм батьком. Більше по справі нічого повідомити не може.

Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення та сторони потерпілої ОСОБА_17 суду пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_8 знає, це його рідний син, відносини нормальні; померлу ОСОБА_11 знав, не родичі, односельчанка, відносини відсутні. Щодо надання суду пояснень по суті справи, - відмовився їх давати. Посилаючись на те, що обвинувачений його рідний син, у відповідності до ст. 63 Конституції України, відмовився давати пояснення щодо нього і себе особисто.

Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення та сторони потерпілої ОСОБА_26 суду пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_8 знає, не родичі, односельчанин, взаємовідносини відсутні; померлу ОСОБА_11 знав, не родичі, односельчанка, відносини відсутні. По суті заданих запитань фактично пояснив, що очевидцем вчинення кримінального правопорушення він не був. По суті справи повідомив, що 4-5 років тому назад, точної дати не пригадує, до нього зателефонував ОСОБА_17 і попросив завезти автомобілем на ставок його, ОСОБА_23 , дівчат ОСОБА_27 та ОСОБА_13 ( прізвищ яких не знає) та ОСОБА_28 . На що він погодився. Завіз вказаних осіб на став, який на відстані 5-6 км. від села Нараїв Бережанського району в сторону міста Бережани. Приїхали, випили, закусили, пробули близько 1 год. Вирішивши повертатися додому, ОСОБА_17 сказав, що «Ігор сам дасть собі раду». Так, на прохання ОСОБА_29 , своїм же авто, близько 20 години, він привіз із ставка додому (в с.Нараїв) ОСОБА_29 його співжительку та ОСОБА_28 . А ОСОБА_22 , ОСОБА_30 та ОСОБА_24 залишилися на ставку. Підвізши вказаних осіб до будинку ОСОБА_16 , він ще побув у цьому господарстві деякий час. Десь через 5-15 хвилин після приїзду, на авто до будинку підвезли ОСОБА_23 , який був злим і дорікав (кричав) до нього (свідка) чому той не забрав його з озера. На що він пояснив, що це було прохання його батька. Після цього, маючи в салоні п'яного ОСОБА_28 , поїхав до себе додому (відстань від будинку ОСОБА_16 - 800-1000 метрів), по дорозі бачив ОСОБА_25 та ОСОБА_24 . Вдома ліг спати. Наступного ранку поїхав в магазин по пиво й дізнався, що знайшли мертвою ОСОБА_31 . Напередодні вбиту він не бачив.

Допитана у судовому засіданні свідок обвинувачення та сторони потерпілої ОСОБА_32 суду пояснила, що обвинуваченого знає, не родич, відносини дружні, з потерпілою знайома не була, відносини відсутні. Також пояснила, що вона відбувала покарання у тюрмі і у 2015 році познайомилася із батьком обвинуваченого - ОСОБА_33 . В травні 2016 року вона звільнилася ( вийшла на волю) і ОСОБА_34 запросив її з 9-ти річним сином до себе погостювати (в с.Нараїв Бережанського району Тернопільської області). Так, 5-6 червня 2016 року вона приїхала до ОСОБА_29 , провели разом вихідні, Разом з ними в будинку також проживав і ОСОБА_22 (обвинувачений). У подальшому, 24 червня 2016 року вона знову приїхала в гості до ОСОБА_29 . В неділю, здається 25 червня 2016 року, після обіду (15-16 година), вона, ОСОБА_35 та ОСОБА_36 , його дівчина ОСОБА_30 з 3-х річним сином, ОСОБА_24 , ОСОБА_37 та ОСОБА_38 (прізвища якого не пригадує), упродовж 2-3 годин відпочивали разом на озері. ОСОБА_17 зателефонував до знайомого ОСОБА_39 і попросив відвезти їх додому. Той приїхав і додому вони повернулися близько 18-19-20 год.(точно не пригадує) автомобілем ОСОБА_39 ( здається біла «Волга»). Їхала вона разом із ОСОБА_33 , ОСОБА_40 та ОСОБА_41 . А ОСОБА_22 , ОСОБА_30 із своєю дитиною, ОСОБА_24 , які відпочивали фактично окремо, на відстані 200 метрів від них, залишилися на озері і добиралися додому самостійно. Привіз їх вітчим обвинуваченого - ОСОБА_21 , десь близько 19-20год 30 хв.-21 години (точно не пригадує). ОСОБА_22 був ображений на батька, що він залишив їх на озері, але поводив себе спокійно. Одразу після приїзду ( десь через 3 хв.) обвинувачений пішов провести додому ОСОБА_25 із її дитиною; разом з ним пішла і ОСОБА_24 . Якою дорогою вони йшли - не бачила; знає, що ОСОБА_42 живе десь 3-4 км. від будинку ОСОБА_16 . Повернувся обвинувачений додому десь через 5-10 хвилин; зайшов в кухню, слідів крові на ньому вона не бачила. За цей час ОСОБА_26 та ОСОБА_43 поїхали. Також, поки ОСОБА_44 не було, ОСОБА_17 вийшов і був на подвір'ї, а вона - у літній кухні - прибирала, вмивалася. Коли прийшов ОСОБА_36 , то в будинку їх залишилося троє - вона, обвинувачений та ОСОБА_17 . ОСОБА_36 був одягнений в чорні штани і футболку, здається біла, яке взуття - не пригадує. Трохи посиділи утрьох в літній кухні, потім похолодало і вони пройшли у будинок, сиділи десь до 24 години, чекали ще на ОСОБА_25 , яка пообіцяла ОСОБА_45 покласти дитину спати і прийти, але так і не прийшла.

Наступного дня, в понеділок, вона прокинулася десь о 4 ранку, бо гавкали собаки. Близько 6 години, до них зателефонував ОСОБА_46 (сусід обвинуваченого ОСОБА_47 ) й розпитував про свою сестру, шукав її, прийшов до господарства ОСОБА_16 , розповів, що напередодні сестра близько 18 год. пішла з господарства подивитися на город, але не повернулася по цей час, на дзвінки не відповідає. Після чого ОСОБА_11 пішов з господарства. Вона, ОСОБА_48 та ОСОБА_49 та ОСОБА_37 також вийшли на подвір'я. Вона попросила ОСОБА_50 піти в магазин, купити сигарети. Той пішов стежкою, що веде до дороги в село і десь через 5 хв. повернувся, був «ніякий», схвильований, сказав, що на городі, біля розваленої хати, на землі, біля стежки, яке веде від будинку ОСОБА_16 вниз до дороги в село, лежить ОСОБА_15 .

Після чого вона (свідок) зателефонувала на 102 і їй сказали чекати.

Допитана у судовому засіданні свідок обвинувачення та сторони потерпілої ОСОБА_51 суду пояснила, що обвинуваченого знає, не родич, спільно проживали з 2012 по 2016 роки, відносини нормальні, потерпілу ОСОБА_11 знала, не родичі, односельчанка, відносини не підтримували. Також пояснила, що 26 червня 2016 року, в неділю, вона прийшла із своїм трьох річним сином до ОСОБА_23 додому (с.Нараїв Бережанського району), щоб разом відпочити на озері. Завіз їх на озеро ОСОБА_26 . Ще з ними відпочивали батько обвинуваченого ОСОБА_17 , його знайома ОСОБА_52 , її поруга ОСОБА_24 . На відпочинку вживали алкоголь, обвинувачений пив пиво, а вона - вино.

Першими з відпочинку автомобілем ОСОБА_39 поїхали ОСОБА_17 , ОСОБА_52 . А їх - ОСОБА_23 , її з дитиною та ОСОБА_24 , близько 21 години з озера до будинку обвинуваченого привіз вітчим ОСОБА_8 - ОСОБА_21 . У цей час, в літній кухні господарства перебували ОСОБА_52 та ОСОБА_26 . Вона (свідок) взяла дитячий візочок і пішла з дитиною та ОСОБА_24 додому. ОСОБА_22 провів їх до дороги стежкою через город. Зійшовши вниз до дороги, ОСОБА_36 дав їй сигарету, просив ще прийти до нього, вона обіцяла, що покладе дитину спати і знову прийде. ОСОБА_36 пішов додому тією ж стежкою. Пройшовши трохи вперед, вона згадала, що забула у Риндяків дитячу пляшечку. Залишила коляску з дитиною ОСОБА_24 і тією ж стежкою вона пішла до будинку ОСОБА_16 , забрала пляшку й повернулася до дитини. Це зайняло близько 15 хвилин. Вдруге обвинувачений її не проводжав, вона йшла сама. Нічого особливого, зокрема ОСОБА_31 , ні першого, ні другого разу, коли йшла від будинку ОСОБА_16 до дороги, вона не бачила. Прийшов знайомий ОСОБА_53 . Десь близько 00 год 30 хв. до неї зателефонував обвинувачений і запитав чи вона прийде, був веселий, не схвильований. Але дитина не засинала, то й до обвинуваченого в цей вечір вона не пішла. Наступного дня, зранку, о 8 год 30 хв. вона зателефонувала обвинуваченому і той сказав, що забили ОСОБА_15 і є поліція. Після цих подій відносини з обвинуваченим вона припинила (розійшлися). Характеризуючи обвинуваченого повідомила, що будучи в стані алкогольного сп'яніння, він міг наносити побої. В описаний нею вечір, обвинувачений хоча й вживав алкоголь, але не був в стадії агресії, був спокійним, носив її дитину ( вік - неповні чотири роки).

Допитана у судовому засіданні свідок обвинувачення та сторони потерпілої ОСОБА_24 суду пояснила, що обвинуваченого знає, не родич, знайомий, відносини нейтральні, потерпілу ОСОБА_11 знала, не родичі, односельчанка, відносини не підтримували. Також пояснила, що близько 6-ти років тому (допит свідка у суді відбувся у 2021 році), пори року не пам'ятає, пригадує, що було «зелено», в неділю, точно дати не пригадує, до неї зателефонувала знайома ОСОБА_30 і запропонувала відпочити на озері біля хутора Малинівка, що неподалік їх села Нараїв. Погодившись, підійшла до центра села, де вже чекали ОСОБА_35 та ОСОБА_36 , ОСОБА_30 із своєю дитиною, ОСОБА_26 , ОСОБА_37 та ОСОБА_54 (прізвища не пригадує). Приїхавши на озеро (близько 18 години) - відпочивали. Під час відпочинку ножа ні у кого з присутніх вона не бачила. Відійшовши на деякий час від компанії і повернувшись, побачила, що з їх компанії залишилися лише ОСОБА_22 та ОСОБА_30 з дитиною, а ОСОБА_28 , ОСОБА_39 , ОСОБА_55 та ОСОБА_29 - не було. Тоді вирішили повернутися додому та пішли до дороги, - шукали мережу, щоб зателефонувати. По дорозі до них приєднався ОСОБА_46 ( брат вбитої ОСОБА_56 ), який йшов пішки з м.Бережани до села Нараїв. По дорозі ОСОБА_22 додзвонився до вітчима ОСОБА_57 й попросив приїхати за ними. Повернулися в село близько 21 години. Брат покійної також їхав з ними. В центрі села вона й ОСОБА_30 з дитиною вийшли з автомобіля й пішли до неї (свідка) додому. В автомобілі залишалися ОСОБА_22 та брат померлої ОСОБА_46 , авто поїхало в напрямку будинку ОСОБА_16 . Попередньо (перед виїздом на відпочинок) ОСОБА_58 залишила у неї свій пакет з продуктами. То ж коли повернулися, та забрала свій пакет. Після цього вони разом пішли до будинку ОСОБА_16 , оскільки ОСОБА_59 залишила у них дитячий візочок. Зайшовши у господарство, автомобіля не бачила, був ОСОБА_22 . Візочок стояв біля будинку. ОСОБА_59 розмовляла з ОСОБА_60 , а вона (свідок) посадила дитину у візочок і покотила його стежкою ( зліва від будинку ОСОБА_16 ) до дороги (асфальт), вниз. Коли зійшла на дорогу, її наздогнала ОСОБА_59 . Так вони разом пройшли пару метрів і ОСОБА_61 згадала, що забула дитячу пляшку у ОСОБА_16 . Й знову пішла туди за пляшкою, повернулася десь через 5 хвилин. Після цього вони прийшли до ОСОБА_62 додому, в садку розпили пляшку вина. Повернулася від ОСОБА_62 додому близько 23 години. Також додатково уточнила, що на подвір'ї в ОСОБА_16 у той вечір вона пробула менше 5 хв. Коли поверталася від ОСОБА_16 , то вже сутеніло, але якби хтось був на території навколо господарства ОСОБА_16 , якою вона йшла до дороги, то безумовно вона б це побачила. Потерпілої ОСОБА_56 в цей вечір вона не бачила. Увесь цей вечір ОСОБА_22 був спокійним.Чи дзвонила ОСОБА_58 під час того як вони були з нею ( після 21 до 23 години) вона не чула

Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення та сторони потерпілої ОСОБА_63 суду пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_8 знає, не родич, односельчанин, взаємовідносини відсутні; померлу ОСОБА_11 знав, сусідка, відносини були нормальні. По суті заданих запитань фактично пояснив, що очевидцем вчинення кримінального правопорушення він не був, по суті справи може лише повідомити, що років 6 тому назад ( допит свідка у суді відбувався в травні 2022 року), в неділю, мабуть 27 червня, близько 16 год 30 хв. - 17 год 30 хв., сусідка ОСОБА_64 проходила повз його будинок (с.Нараїв Бережанського району) йшла із своєю донькою ОСОБА_13 . Побачивши її, попросив допомогти йому обв'язати квіти, на що та погодилася й допомогла. Також він відкрив її доньці пляшку з водою. Наступного дня, зранку, близько 8 години, чув як мама ОСОБА_15 кричала на своєму подвір'ї: «Забили ОСОБА_15 ». Також мати показала йому де це сталося - на городі родини потерпілої, він бачив там лежачу жінку.

Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення та сторони потерпілої ОСОБА_65 суду пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_8 знає, не родич, односельчанин, взаємовідносини добрі; померлу ОСОБА_11 знав, односельчанка, сусідка, проживала від нього на відстані близько 200 метрів, відносини не підтримували. По суті заданих запитань фактично пояснив, що очевидцем вчинення кримінального правопорушення він не був, по суті справи може лише повідомити, що років 7-8 тому назад ( допит свідка у суді відбувався у липні 2022 року), влітку, гостював у ОСОБА_23 ; також був знайомий ОСОБА_26 й інші люди (які саме, вже не пригадує). У магазині купили «випити й закусити», потім поїхали відпочивати на озеро й там випивали спиртне, купалися. Пригадує, що на озері з ними відпочивали ОСОБА_24 , ОСОБА_52 , ОСОБА_30 , ОСОБА_22 та ОСОБА_17 . Потім, автомобілем ОСОБА_39 повернулися в село Нараїв, до господарства ОСОБА_16 . Їхав разом із ОСОБА_33 , ОСОБА_66 , водій ОСОБА_67 . Як повернулися додому ОСОБА_22 , ОСОБА_30 та ОСОБА_24 , не пригадує. Пам'ятає, що був п'яним, після будинку ОСОБА_16 , автомобілем ОСОБА_26 відвіз його до себе додому й він (свідок) усю ніч проспав в його автомобілі, - десь до 4 год 30 хв. - 5 год 00 хв. Прокинувшись, вийшов з автомобіля й пішов до господарства ОСОБА_16 . Там були ОСОБА_48 та ОСОБА_49 , ОСОБА_52 , - сиділи, розмовляли. Цього ранку, близько 6, 7-8 години, в будинок ОСОБА_16 прийшов брат вбитої ОСОБА_46 . Він розпитував чи не бачили вони його сестри ОСОБА_56 , яка зникла; казав, що напередодні сестра пішла на город біля ОСОБА_16 і десь пропала. Потім він пішов далі шукати сестру. Десь через 1 - 1,5 години - 2 години з вулиці почулися сильні крики, що знайшли тіло. Прийшла поліція й сказали, що вбито дівчину. Після чого їх трьох (свідка, ОСОБА_68 та ОСОБА_44 ), а потім ОСОБА_69 та ОСОБА_39 забрали в сільську раду й допитували з приводу вбивства ОСОБА_56 . Будь-яких конфліктів за вказаних вище обставин в господарстві ОСОБА_16 не пригадує. Також не пам'ятає, чи перебували тоді у цьому будинку ОСОБА_30 та ОСОБА_24 . Померлу ОСОБА_31 бачив десь за тиждень до цих подій, не пізніше.

Також уточнив, що зранку до ОСОБА_16 зранку йшов дорогою, від якої на відстані 40-50 метрів потім знайшли вбиту ОСОБА_31 і нічого особливого не помітив.

Із досліджених у судовому засіданні показів допитаного у суді в якості свідка ОСОБА_11 (технічний запис судового засідання Зборівського районного суду Тернопільської області, журнал судового засідання від 29 листопада 2016 року, 12 год 41 хв.- 13год 10 хв. у т.1 а.с. 101, диск із технічним записом судового зсідання у т.2 а.с. 158) вбачається, що обвинуваченого ОСОБА_8 він знає давно, спілкувалися, йому не відомо, чи обвинувачений вчинив цей злочин. З будинку ОСОБА_16 , їх земельної ділянки не видно. Там є межа, їх город, сусідський, закинутий будинок. Того дня коли відбувалися події, він був у місті Бережани, близько 20-20 год 30 хв. пішки повертався додому (в с.Нараїв). По дорозі зустрів обвинуваченого. Багато не розмовляли. Знав, що той зі знайомими йшов з ставка додому ( с.Нараїв). По дорозі викликали автомобіль і всі разом приїхали у село. Додому повернувся близько 20 год 30 хв. - 21 години. Вдома була мати з донькою ОСОБА_15 , а сестри не було. ОСОБА_70 розповіла, що сестра спочатку пішла з внучкою на город. Потім дитина повернулася й розповіла, що мама залишилася на городі, щоб трохи там побути. Вже сутеніло, а сестри не було. Вони до неї телефонували, але та не піднімала трубку. Близько 22 години мама сказала йти пошукати сестру. Він пішов на город, але вже було темно й нічого не було видно. Шукаючи, він телефонував на номер сестри, дзвінки йшли, але на них не відповідали. При цьому гудки йшли, але звуку телефону (дзвінків) він не чув. Також він кричав, кликав сестру, але ніхто (вона) не відповідав. Взагалі було тихо, не було чутно ніякого шуму (галасу чи криків). Поблизу того місця де потім знайшли сестру, є старий будинок. У цьому місці він також шукав, але сестри не знайшов. Телефонував мамі й казав, що не знайшов сестру. На що та сказала про стару хату, шукали й там, не знайшли. Була ніч, перестали шукати. Зранку, наступного дня, близько 07 години, знову пішов шукати, зайшов до будинку ОСОБА_16 . На подвір'ї був батько обвинуваченого ОСОБА_17 , спитав його чого тут ходить і що шукає (був спокійним). На що розповів про сестру, що пішла на город і нема, і чи він не бачив її. Той відповів, що не бачив. Також зайшов і всередину будинку. У кімнаті зліва від входу, були обвинувачений ОСОБА_22 , ОСОБА_18 ( ОСОБА_71 ), ОСОБА_52 і якась чорнява дівчина, яка лежала на дивані. Запитав про сестру. На що ті відповіли, що нічого не бачили, поводили себе спокійно, спілкувалися між собою, в будинку було «акуратно». Вийшовши з будинку він продовжив пошуки, натрапив на протоптану стежку, яка вела згори (від будинку ОСОБА_16 ) донизу (до дороги) й пішов нею. Ще зайшов в стару закинуту хату, яка була біля стежки. Шукав і там, при цьому телефонував до мами й розповідав про пошуки. Також знову телефонував до сестри й дзвінки ще йшли, потім було зайнято, а потім «перестали» (уточнив, що дзвінки перестали прийматися саме зранку). Переглянувши журнал дзвінків на своєму телефоні, повідомив суд, що о 06 год 35 хв., йому прийшло СМС, що сестра розмовляє, тобто було зайнято. Ще раз уточнив, що набираючи номер сестри і чуючи в телефоні звуки виклику, на вулиці звуку дзвінків телефону сестри він не чув. Так, зранку він набрав її два рази і під час другого разу, після першого гудка, телефон сестри вимкнувся. Біля згаданої стежки він і знайшов сестру (це вже було близько 08 години). Трава навколо тіла сестри була витоптана і до тіла також вела витоптана стежка. Сестра стояла на колінах, головою схилившись вниз, під рукою у неї був телефон (розряджений), одягнена у футболку й шорти, які були підняті вверх, розірвані. Він перевірив пульс, - його не було. Уточнив, що ввечері, коли вони з мамою шукали сестру і коли він сам її шукав, то проходив повз те місце, де потім знайшов сестру, тоді її там не було. Можливо не зміг її тоді побачити, бо вже було темно.

Сторона обвинувачення - потерпіла ОСОБА_6 (в особі її представника адвоката ОСОБА_7 ), вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 за підтриманим нею первинним обвинуваченням - ч.1 ст. 115 КК України, підтверджена в судовому засіданні вищевказаними показами потерпілої та показами допитаних у судовому засіданні свідків державного обвинувачення, яких також просить вважати свідками сторони потерпілої.

З приводу перевірки доказів у цьому кримінальному провадженні на предмет їх належності, допустимості й достатності у їх сукупності та логічному взаємозв'язку, суд вважає за доцільне зазначити таке.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду колегії суддів судової палати у кримінальних справах від 29 липня 2020 року у цьому кримінальному провадженні скасовано вирок Зборівського районного суду Тернопільської області від 12 квітня 2018 року щодо обвинуваченого ОСОБА_8 та призначено новий розгляд в суді першої інстанції ( т.5 а.с. 105-109).

У вказаному рішенні суду апеляційної інстанції зазначено, що при новому судовому розгляді з урахуванням позиції Верховного суду, суду першої інстанції необхідно врахувати вказані в його ухвалі порушення, ретельно перевірити інші доводи, викладені в апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника, повно й об'єктивно дослідити всі докази і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

У апеляційній скарзі ОСОБА_8 ( т.4 а.с. 96-101) виклав такі доводи в її обґрунтування:

- Протоколи огляду місця події від 27 червня 2016 року - приватної земельної ділянки, на якій було виявлено труп ОСОБА_11 та території приватного господарства по АДРЕСА_1 , є недопустимими доказами, оскільки проведені без ухвали слідчого судді; ні до, ні після проведення такого огляду слідчий чи прокурор не зверталися до слідчого судді про надання дозволу на проведення вказаної слідчої дії;

-Також вказує, про недопустимість, як доказів висновку судово-медичної експертизи трупа № 453 від 27 червня 2016 року, висновку експерта огляду трупа № 59 від 06 липня 2016 року та висновку комісійної судово-медичної експертизи № 58 від 17 липня 2017 року, оскільки зазначені висновки ґрунтуються на даних та інформації, отриманих внаслідок проведення огляду місця події, які, як зазначено вище, проводилися без ухвали слідчого судді;

- Вважає припущенням висновок судово-медичної експертизи № 58 від 17 липня 2017 року, що спричинення ушкодження клинком кухонного ножа кустарного виробництва з коричневим держаком не виключається, а тому ствердити, що саме цей ніж є знаряддям вбивства, неможливо. А згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом та припущеннях;

-Покази свідків ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_26 в порядку ст. 65,85 КПК України вважає неналежними доказами, оскільки вони жодним чином не підтверджують факт його (обвинуваченого) причетності до вчинення інкримінованого йому злочину;

-Аудіо-запис в умовах ІТТ Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області, а також його участь у слідчому експерименті 27 червня 2016 року проводилися після попереднього психологічного тиску на нього працівників поліції, що змусило його оговорювати себе. А тому вважає неправомірними проведення слідчого експерименту за його участі та згаданої негласної слідчої дії.

В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_76 (т.4 а.с. 96-101) викладено такі доводи в її обґрунтування:

-в ході проведення слідчого експерименту від 27 червня 2016 року ОСОБА_8 надав суперечливі показання, які не узгоджуються з судово-медичними даними, що викликає сумніви в достовірності та добровільності цих показань (висновок комісійної судово-медичної експертизи № 58 від 17 липня 2017 року);

-вважає неоднозначним (тобто фактично припущенням) висновок судово-медичної експертизи №-204 від 16 вересня 2016 року, згідно якого виявлені в піднігтьовому вмісті рук ОСОБА_11 сліди можуть походити від жінки ( осіб серед яких була жінка), для крові якої (яких) властиві антигени А і В системи АВ0, в тому числі самої ОСОБА_11 ; домішки клітин, які б належали ОСОБА_8 в цих об'єктах не виключаються.

Відповідно до позиції, викладеної у Постанові колегії суддів Верховного суду від 10 жовтня 2019 року ( т.5 а.с.35-38), судом апеляційної інстанції, при прийнятті таких доказів, як протокол про результати аудіо-контролю особи під час перебування ОСОБА_8 в ІТТ Бережанського ВП ГУНП України в Тернопільській області, протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 від 27 червня 2016 року та висновку комісійної судово-медичної експертизи № 58 від 17 липня 2017 року, суд не з'ясував питання, чи перевірялися зазначені докази місцевим судом з точки зору їх належності та допустимості.

Також, як зазначено у рішенні суду касаційної інстанції, посилаючись на протокол про результати аудіо-контролю особи під час перебування ОСОБА_8 в ІТТ Бережанського ВП ГУНП України в Тернопільській області, як на доказ вини останнього, суд залишив поза увагою, що зазначену негласну слідчу дію було проведено до постановлення ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення такої дії за відсутності обставин, передбачених ч.1 ст. 250 КПК України.

Окрім цього, при прийнятті як беззаперечного доказу вини ОСОБА_8 суд зробив формальний висновок що відмінність тих обставин, які пояснював засуджений під час слідчої дії, й тих, які встановлені судом, свідчать про намагання засудженим уникнути відповідальності за вчинене, однак не розглянув можливості і щодо дійсної необізнаності засудженим щодо деталей злочину. Оскільки у судовому засіданні ОСОБА_8 заперечив свою вину, суду належало ретельно перевірити та оцінити інші докази, надані стороною обвинувачення, з точки зору їх достатності для доведення винуватості ОСОБА_8 .

Щодо висновку комісійної судово-медичної експертизи №-58 від 17 липня 2017 року, суд також не дав йому належної оцінки. Так, у цьому висновку зазначено, що всі виявлені на трупі ОСОБА_11 тілесні ушкодження - рани й садна на обличчі, а також проникаюче в грудну порожнину поранення лівої половини передньої стінки грудей, утворилися у короткий проміжок часу (майже одночасно), незадовго до настання смерті. Поряд з цим, судом визнано доведеним, що ОСОБА_8 , умисно завдав ОСОБА_11 лише один удар ножем у передню поверхню лівої половини грудної клітки. Жодних інших обставин, за яких могли б утворитися решта тілесних ушкоджень у потерпілої, судом не встановлено. Такі встановлені судом обставини, на переконання колегії суддів, викликали небезпідставні сумніви у їх достовірності, що залишилося поза увагою апеляційного суду.

Отже, аналізуючи покази потерпілої та допитаних у судовому засіданні свідків, суд констатує, що жоден із них не був безпосередніми очевидцем обставин подій вчинення кримінального правопорушення, як то за обвинуваченням, кваліфікованим прокурором за ч.1 ст. 119 КК України, так і за обвинуваченням, кваліфікація якого за ч.1 ст. 115 КК України підтримана потерпілою стороною. Загалом допитані у суді розповіли про перебіг подій дня 26 червня 2016 року (післяобідня та вечірня пора), а також про обставини пошуку потерпілої її рідними та знайдення її тіла, а тому їх покази жодним чином не підтверджують причетності обвинуваченого ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому злочину, як за ч.1 ст.119 КК України, так і за ч.1 ст. 115 КК України.

Щодо показів вказаних вище свідків, представник потерпілої адвокат ОСОБА_7 послалася на те, що внаслідок тривалого часу після події злочину (7 років), пояснення допитаних під час цього судового розгляду не є такими детальними й повними, як ті, що вони давали при першому слуханні справи у попередньому суді.

З цього приводу суд констатує, що маючи можливість задати під час допиту питання свідкам з приводу неповноти чи не достатньої детальності їх показів та звернути на це увагу суду й, у повному обсязі реалізуючи у судовому засіданні таке своє право, представник потерпілої не зверталася до суду із заявами чи зауваженнями щодо неповноти показів таких свідків чи наявності у них суперечностей чи неточностей.

Знову ж таки суд звертає увагу, що покази кожного із вказаних свідків, ні прямо, ні побічно, не вказують на винуватість чи причетність обвинуваченого ОСОБА_8 до насильницької смерті( вбивства) ОСОБА_11 .

Також, окрім показань потерпілої та згаданих свідків, в якості доказів винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України стороною обвинувачення заявлені та оголошені у судовому засіданні письмові докази, які на думку прокурора, є належними та допустимими засобами доказування тих обставин, які мають значення для доведення участі обвинуваченого у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення; сторона ж потерпілої в обґрунтування підтриманого обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України фактично послалася на аналогічні докази, заявлені державним обвинувачем (т.6 а.с.54-55).

Отже, у судовому засіданні досліджено письмові докази, як сторони державного обвинувачення, так і сторони потерпілої, а саме:

-Протокол огляду місця події, із доданою таблицею ілюстрацій, з якого вбачається, що 27 червня 2016 року в с Нараїв, з 10 год 00 хв. до 14 год. 00 хв., начальником СВ Бережанського ВП ОСОБА_77 проведено огляд земельної ділянки на якій виявлено труп ОСОБА_11 . Огляд проводився за участю понятих: ОСОБА_78 та ОСОБА_79 , спеціаліста ОСОБА_80 ; під час огляду застосовано фотоапарат марки Canon. За наслідками проведеної слідчої дії встановлено, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_81 , але якою користується (обробляє) ОСОБА_6 , засаджена картоплею, розділена межею із сусідньою, не засадженою земельною ділянкою. При русі вверх по межі, на відстані близько 15 метрів, праворуч виявлено стежку у виді втоптаної трави. При русі вверх близько 30 метрів, на відстані близько 8 метрів з лівої сторони від електроопори з № «99 33», виявлено тіло ОСОБА_11 . У цьому місці ділянка поросла травою, висотою близько 1 метр. До місця ложі трупа ведуть стежки у вигляді прим'ятої трави. Труп перебував у напівлежачому положенні, ноги максимально зігнуті у колінних та кульшових суглобах, приведені до передньої поверхні живота та знаходяться під тулубом. Права та ліва руки відведені від тулуба до переду, права рука зігнута у ліктьовому суглобі, внутрішньою поверхнею передпліччя прилягає до трави. До неї у нижній третині прилягає голова трупа, при цьому похилена допереду. Ліва рука також зігнута у ліктьовому суглобі і задньою частиною передпліччя також прилягає до трави. Трупні плями при натисканні бліднуть і відновлюють своє попереднє забарвлення через 22 хв. Під трупом виявлено мобільний телефон в сіро чорному пластмасовому корпусі марки Самсунг, вимкнений ( вилучено з місця огляду). Одяг, що на трупі - сорочка темно-зелена у смуги, чорний светр, футболка, ліва половина переду якої має пошкодження і масивно просякнута вологою темно червоною кров'ю. Тканина бюстгальтера білого також має в лівій частині переду пошкодження і також масивно просякнутий кров'ю. Шорти на трупі приспущені та розташовані на рівні межі верхніх та середніх третин стегон, у їх лівій передній частині виявлено фрагмент сірого паперу, за структурою схожий на туалетний папір. Труси світлі, їх верхній край також розташований на рівні проекції середніх третин стегон. Тканина шортів і трусів масивно просякнута кров'ю, на ділянці промежини - накладання вологих калових мас, які також визначаються на траві в проекції відхідника. Поруч з трупом - гумові тапочки, чорно-зелені, на одному з яких також накладання калових мас та речовини бурого кольору. На тілі виявлено рану середньої третини лівої половини переданої поверхні грудей, з просвіту якої (при перевертанні трупа) виділяється звична кількість рідкої темно-червоної крові. З поверхні трави, під трупом та навколо нього, на два марлеві тампони відібрано взірці речовини бурого кольору (кров). Вказані взірці й тапки, з місця події вилучені. Труп ОСОБА_11 також вилучено й скеровано на СМЕ. Також, на відстані близько 1 метра від місцезнаходження трупа на траві, на висоті 30-60 см. виявлено накладання речовини бурого кольору. Фрагменти трави із накладання речовини також вилучають з місця події. Далі, на відстані 8 метрів від місця ложі трупа, в напрямку вулиці Горішня с.Нараїв, виявлено ділянку свіжо викошеної трави, діаметром близько 4 метри. На цій ділянці виявлено кусок тканини типу бирки одягу із написом «Sason m X WELL», який також вилучається з місця події ( т.3 а.с.15,16-21, 22-30);

Вказаний протокол огляду місця події підписаний (окрім слідчого) лише двома учасниками - понятими. Натомість, в огляді також приймав участь спеціаліст, підпису якого у протоколі немає.

Також, як зазначено у таблиці ілюстрацій, яка є додатком до протоколу огляду, вона підписана заступником начальника СВ Бережанского ВП ГУНП Тернопільської області ОСОБА_82 , яка мала процесуальні повноваження слідчого у цьому кримінальному провадженні, однак учасником огляду не була.

Оцінюючи зазначений доказ із додатками у виді фототаблиці з точки зору його належності, допустимості та достовірності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла, чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків встановлених ч. 3 цієї статті. Під іншим володінням особи розуміється земельна ділянка, гараж інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення, тощо які знаходяться у володінні особи.

Положеннями до ч. 2 ст. 234 КПК України визначено, що обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

Підставою для визнання недопустимим доказом згаданого протоколу огляду місця події від 27 червня 2016 року - приватної земельної ділянки, на якій було виявлено труп ОСОБА_11 і власником якої зазначено ОСОБА_83 , але якою користувалася (обробляла) ОСОБА_6 , - обвинувачений ОСОБА_8 вказував відсутність передбаченої статтями 233, 234 та 237 КПК України відповідної ухвали слідчого судді.

З цього приводу суд зазначає, що окрім інформації, зазначеної слідчим у протоколі огляду місця події щодо власника та користувача цієї земельної ділянки, жодних інших відомостей, які б ідентифікували таку земельну ділянку, як об'єкт власності (володіння) - кадастровий номер, відомості про правовстановлюючий документ тощо, у матеріалах справи відсутні й суду не повідомлені. А тому, суд вважає не підтвердженою у суді належними й допустимими доказами ту обставину, що оглянута земельна ділянка є приватною власністю у розумінні об'єкта володіння приватної особи.

За таких обставин, до проведення огляду такого об'єкта, слід застосовувати правила ч.1 ч.2 ст. 237 КПК України.

А тому, суд не вбачає обґрунтованими доводи обвинуваченого у цій частині про недопустимість вказаного доказу й із зазначених ним підстав, приймає до уваги, як допустимі докази протокол огляду місця події - земельної ділянки на якій виявлено труп ОСОБА_11 й результати, здобуті за наслідками проведення такої слідчої дії, які у подальшому були предметами експертних досліджень.

-Як вбачається із протоколу огляду місця події, із доданою таблицею ілюстрацій, 27 червня 2016 року в с Нараїв, з 20 год 30 хв. до 21 год. 30 хв. старшим слідчим СВ Бережанського ВП ГУНП в Тобл. майором поліції ОСОБА_84 проведено огляд господарства в якому проживає ОСОБА_17 . Також зазначено, що огляд проводився на підставі письмової заяви ОСОБА_73 , за участю понятих ОСОБА_85 та ОСОБА_86 , спеціаліста експерта НДЕКЦ ОСОБА_87 та власника (користувача) ОСОБА_29 , із застосуванням фотографування фотоапаратом (без зазначення характеристика технічного засобу фіксації та носіїв такої інформації). За наслідками проведеної слідчої дії встановлено, що вказане будинковолодіння знаходиться по АДРЕСА_1 , на подвір'ї є три будівлі - житловий будинок, стайня та літня кухня. У приміщенні літньої кухні, на столі виявлено ніж з чорною ручкою, на серванті виявлено два ножі - з коричневою ручкою та з обламаною ручкою, на дивані виявлено рушник з плямами і накладеннями речовини бурого кольору, кросівки білого кольору з шнурівками зеленого кольору, футболка з написом «РОLO», спортивні штани чорного кольору з білими смугами, на яких видно накладання речовини бурого кольору. Вказані речі вилучені з місця огляду. Далі, в кімнаті №1 житлового будинку, виявлено три пари штанів, чорного кольору, футболку білу, які також вилучені з місця події. У кімнаті №2, зі столу також вилучено виявлену білу футболку із накладанням речовини бурого кольору. На подвір'ї також виявлено одяг, розвішаний на дроті - біла сорочка із блакитними смугами, чорна майка, темно-зелений светр, чорні спортивні штани, сині джинсові штани, який також вилучено з місця огляду (т.3 а.с.2-5, 6-14).

Цей протокол огляду підписаний (окрім слідчого) лише трьома особами, без зазначення ідентифікуючих відомостей, хто з учасників слідчої дії вчиняв кожен підпис. Натомість, в огляді, окрім слідчого, приймали участь чотири особи.

Також, таблиця ілюстрацій, як додаток до протоколу огляду не містить жодного пояснювального напису, ілюстрації (фото) не пронумеровані, відсутні відомості хто її склав, як і підпис такої особи.

Підставою для визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події - домоволодіння по АДРЕСА_1 , у якому проживали без реєстрації обвинувачений ОСОБА_8 та його батько ОСОБА_17 , власником якого (на час огляду) зазначено «померлу ОСОБА_88 » (т.1 а.с. 156), - обвинувачений ОСОБА_8 вказував відсутність передбаченої статтями 233, 234 та 237 КПК України відповідної ухвали слідчого судді.

З цього приводу суд констатує, що до вказаного протоколу огляду місця події не долучено й суду не надано ні письмової заяви ОСОБА_73 , як особи - власника (користувача) оглянутого будинковолодіння про дозвіл на проведення такого огляду, ні письмового дозволу іншого уповноваженого володільця (користувача) такого господарства, ні ухвали слідчого судді (суду), на підставі якої було проведено такий огляд приватного володіння, ні ухвали слідчого судді (суду) про дозвіл на такий огляд, постановленої після проведення такої слідчої дії.

Як вважає суд, вказана слідча дія - огляд місця події приватного господарства по АДРЕСА_1 проведена без дозволу суду та з порушенням його суттєвих умов, а також з порушенням права особи на захист виходячи з таких підстав.

Конституційний Суд України у рішенні № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України зазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла тощо. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому кримінальним процесуальним кодексом (ч. 1 ст. 86 КПК України).

Кримінальний процесуальний закон не дає вичерпного переліку підстав, за наявності яких докази мають визнаватися недопустимими, а натомість надає право суду вирішувати питання їх допустимості чи недопустимості у порядку, передбаченому статтею 89 КПК України.

Частиною першою статті 87 КПК України передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Отримання доказів завжди обумовлено вчиненням стороною кримінального провадження цілеспрямованих дій з метою їх збирання. Аналіз положень частини другої статті 87 КПК України дає підстави зробити висновок, що саме вчинення з цією метою стороною обвинувачення діянь, які істотно порушують права і основоположні свободи людини, має наслідком визнання отриманих у такий неправомірний спосіб доказів недопустимими.

Як вже зазначено вище, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків встановлених ч. 3 цієї статті.

Положеннями частин 1, 2 ст. 234 КПК України визначено, що обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна яке було здобуте в результаті його вчинення. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

Отже, під час огляду місця події з'ясовуються лише зовнішні фактори, що характеризують виявлене порушення й особу, що підозрюється в його здійсненні ( що, або хто, де, на якій відстані виявлений), однак не можуть вчинятися активні дії по відшукуванню прихованих речей та предметів, які можуть мати значення для даного кримінального правопорушення.

Проаналізувавши надані стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку, що органи досудового розслідування, підозрюючи ОСОБА_8 в умисному позбавленні життя потерпілої ОСОБА_11 й припускаючи, що тілесне ушкодження, внаслідок якого настала смерть потерпілої може бути спричинене їй за допомогою ножа, мали цілеспрямовану мету виявити на території будинковолодіння де проживав обвинувачений та його батько по АДРЕСА_1 знаряддя вчинення злочину, а також речі та предмети, на яких могли залишитися сліди вчиненого злочину - кров потерпілої, біологічного походження речовини (від потерпілої) та інші речі, які б підтверджували вину або причетність ОСОБА_8 до настання смерті потерпілої.

Таким чином, суд приходить до висновку, що слідчий, фактично провівши обшук володіння особи за вказаною адресою, здійснив підміну даної процесуальної дії, склавши протокол огляду місця події, не вчинивши при цьому процесуальних дій, які слідчий зобов'язаний вчинити при проведенні обшуку житла чи іншого володіння особи, а обмежився лише вказівкою у протоколі, що він проводиться на підставі заяви ОСОБА_73 і за його письмової згоди, і це з врахуванням, що ні ОСОБА_89 (батько обвинуваченого), ні сам обвинувачений ОСОБА_8 не є власниками такого житла і у ньому зареєстрованими не були (відомості про реєстрацію їх проживання у зазначеному будинковолодінні відсутні), і його власником є інша особа.

Таким чином слідчий фактично провівши обшук мав реальну можливість і зобов'язаний був звернутись до слідчого судді для отримання дозволу на проведення обшуку ( або хоча б огляду).

Суд також бере до уваги, що на підставі добровільної згоди особи законом надано можливість лише проникнути до її житла чи іншого володіння, але така згода не є законною підставою для проведення обшуку ( ч.1 ст. 233 КПК України);

Так, згідно ч.3 ст. 233 КПК України, слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних з врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.

У даному випадку така ухвала слідчого судді стороною обвинувачення суду не надана.

Отже, стороною обвинувачення не підтверджено належними процесуальними документами дотримання правової процедури при здійснені огляду домоволодіння по АДРЕСА_1 , що є основним критерієм допустимості доказів, одержаних внаслідок застосування такої процесуальної дії.

Крім того, додана до вищевказаного протоколу фототаблиця виготовлена з істотними порушеннями вимог ст. 105 КПК України, оскільки вона не засвідчена підписами особи, яка її виготовляла, а також виготовлена і не оформлена таким чином, щоб пояснювати зміст протоколу (не зазначено до якої саме обставини відображеної в протоколі огляду стосується той чи інший знімок).

Враховуючи наведене, суд вважає, що докази, надані стороною обвинувачення, а саме: протокол огляду місця події (домоволодіння по АДРЕСА_1 ) від 27 червня 2016 року, відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України, є недопустимими, а тому в цілому не буде врахований судом при прийнятті рішення у цьому кримінальному провадженні.

-Згідно висновку експерта №-151, при судово-медичній експертизі речового доказу (піднігтьового вмісту рук ОСОБА_8 ) (експертиза розпочата 13 липня і закінчена 10 серпня 2016 року) знайдено епітеліальні клітини особи, статеву належність якої встановити не вдалося через відсутність у препаратах необхідних для цього виду дослідження елементів. Крові не виявлено. Серологічним дослідженням визначено антиген В системи АВ0. З висновків експерта №№324 та 338 відомо, що кров ОСОБА_11 належить до групи АВ ( ІV), кров ОСОБА_8 - до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВ0. На підставі отриманих результатів, з урахуванням груп крові зазначених у постанові осіб, не виключається походження виявлених у піднігтьовому вмісті слідів за рахунок власних клітин самого ОСОБА_8 , або будь-якої іншої особи - носія антигену В системи АВ0. Судово-медичних даних про присутність у цих слідах клітин ОСОБА_11 не отримано ( т.1 а.с. 151-152);

-Згідно висновку експерта №-204, при судово-медичній експертизі речового доказу (піднігтьового вмісту рук ОСОБА_11 ) (експертиза розпочата 20 вересня і закінчена 23 вересня 2016 року) знайдено кров людини та епітеліальні клітини особи жіночої генетичної статі. Статеву належність крові встановити не вдалося через відсутність придатних клітинних елементів. При серологічному досліджені в цих об'єктах виявлено антигени А і В системи АВ0. З висновків експерта №№324 та 338 відомо, що кров ОСОБА_11 належить до групи АВ (ІV), кров ОСОБА_8 - до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВ0. Отже, виявлені в піднігтьовому вмісті рук сліди можуть походити від жінки ( осіб, серед яких була жінка), для крові якої ( яких) властиві антигени А і В системи АВ0, в тому числі самої ОСОБА_11 . Домішки клітин, які б належали ОСОБА_8 , в цих об'єктах не виключаються (т.1 а.с. 181-183);

Як зазначено в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_76 , сторона захисту вважає, що за результатами цієї судової медичної експертизи експертом не зроблено однозначного висновку про належність виявлених у піднігтьовому вмісті рук ОСОБА_11 клітин ОСОБА_8 , хоча така обставина має важливе значення для встановлення об'єктивних обставин справи, а саме : підтвердити чи спростувати причетність ОСОБА_8 до цього кримінального правопорушення. Тобто, фактично, у даному випадку сторона захисту вважає такий висновок припущенням експерта.

У свою чергу, сторона обвинувачення (як прокурор, так і потерпіла), послалися на вказаний доказ в обґрунтування доведення вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні відповідно за обвинуваченням прокурора кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України, а сторона потерпілої - за ч.1 ст. 115 КК України.

З приводу вказаного доказу суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до вимог закону висновки експерта мають бути конкретними і категоричними. Імовірнісний висновок експерта не відповідає вимозі допустимості доказів і не придатний для обґрунтування висновків у кримінальному провадженні.

Суд вважає, що висновок у цій експертизі не є категоричним і конкретним та несе ймовірнісний характер припущення можливості наявності в піднігтьовому вмісті рук ОСОБА_11 домішків клітин, які б належали ОСОБА_8 .

З огляду на зазначені обставини, суд прийшов до висновку про неналежність й недостатність для предмету доказування у цьому кримінальному провадженні, висновку експерта №-204 від 23 вересня 2016 року.

-Згідно висновку експерта №-1054, при судово-медичній експертизі ОСОБА_8 , 1992 року народження (експертиза розпочата 28 червня та закінчена 21 липня 2016 року) будь-яких зовнішніх тілесних ушкоджень не виявлено (т.1 а.с. 184-185);

-Згідно висновку експерта №-312, при судово-медичній експертизі мазків і тампонів з вмістом ротової порожнини, піхви та прямої кишки від трупа ОСОБА_11 , 1984 року народження, при їх мікроскопічному дослідженні сперматозоїди не знайдені (т.1 а.с. 186-187);

-Згідно висновку експерта №-866, при судово-медичній експертизі крові від трупа ОСОБА_11 , 1984 року народження з метою визначення наявності та концентрації спиртів (експертиза розпочата 29 червня та закінчена 30 червня 2016 року), при газохроматографічному дослідженні взірця крові від трупа ОСОБА_11 знайдено етиловий спирт в кількості 1,51 проміллє. Метилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено (т.2 а.с.85);

-Згідно висновку експерта №-311, при судово-медичній експертизі рідкої крові та рідкої жовчі від трупа ОСОБА_11 , 1984 року народження (експертиза виконана 29 червня 2016 року), кров від трупа ОСОБА_11 належить до групи АВ (ІV) за ізосерологічної системою АВ0. Вона є невидільником групової властивості В, що встановлено дослідженням її жовчі (т.2 а.с.86-87);

-Згідно висновку експерта №-338, при судово-медичній експертизі рідкої крові ОСОБА_8 , 1992 року народження (експертиза виконана 12 липня 2016 року), його кров належить до групи В( ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0 (т.2 а.с.88-89);

-Згідно висновку експерта №-150, при судово-медичній експертизі речових доказів (3- ножів, вилучених з місця проживання підозрюваного ОСОБА_8 , експертиза розпочата 12 липня і закінчена 10 серпня 2016), крові на вказаних об'єктах дослідження не виявлено (т.2 а.с.88-89 т.3 а.с. 135-136,137);

-Згідно висновку експерта №-343, при судово-медичній експертизі речових доказів (штанів 8 штук, футболок 4 штуки, двох пар кросівок, рушника, сорочки та светра, вилучених під час огляду місця події (експертиза розпочата 08 серпня і закінчена 12 серпня 2016 року):

-в слідах на футболці із трикотажу білого кольору із написом "DAVID GERENZO (об. 4-9) знайдено кров людини, імунологічним дослідженням в якій виявлено антигени А і В ізосерологічної системи АВО; в слідах на штанах з тканини сірого кольору у дрібну поперечну та повздовжню смужку чорного кольору із написом "LSJEANS" (об. 10) та рушнику (об. 11, 12) знайдено кров людини, імунологічним дослідженням в якій виявлено антиген В системи АВ0;

- в слідах на двох спортивних штанах із написом "adidas" (об. 1, 2), футболці із трикотажу білого кольору та написом "Polo" (об. 3), сорочці (об. 13) та джинсових штанах (об. 14, 15) - крові не знайдено;

-на трьох спортивних штанах із написами SPEED-PU", "ХООСОМ" та утеплених синтипоном, штанах із написом "JONKER", двох футболках із написами "adidas EQUIPMENT" та "tagoss", двох парах кросівок, светрі - слідів, схожих на кров, не виявлено.

-Кров від трупа ОСОБА_11 належить до групи AB(IV) за ізосерологічною системою АВ0.

-Кров громадянина ОСОБА_8 належить до групи В(ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою AB0.

Таким чином, знайдена в об'єктах №№ 4-9 кров могла походити від особи (осіб), крові якої (яких) властиві антигени А і В, тобто з групою крові AB(IV) ізосерологічної системи АВО, в тому числі і від потерпілої ОСОБА_11 . У випадку можливого змішування в одних і тих же слідах крові двох і більше осіб, походження її домішка від громадянина ОСОБА_8 , для якого властивий антиген В системи АВ0, не виключається.

В слідах, зазначених об'єктами №№ 10-12, знайдена кров може походити від особі (осіб), якій (яким) властивий антиген В, тобто групою крові В ( ІІІ)з ізогемаглютиніном анти-А системи АВ0, в тому числі і від громадянина ОСОБА_8 (т.2 а.с.93-97);

-Згідно висновку експерта №10\866 від 28 грудня 2017 року, за наслідками проведеної молекулярно-генетичної експертизи, де предметом дослідження були сліди крові, виявлені на футболці, вилученій з будинку де проживав обвинувачений ОСОБА_8 судово-медичною експертизою №343 від 12 серпня 2016 року, встановлено: генетичні ознаки слідів крові на наданій на дослідження футболці встановлено та наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). Генетичні ознаки слідів крові в об'єкті №-3 не збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_11 ( об'єкт №-7) та походять від невстановленої особи жіночої генетичної статі. Генетичні ознаки слідів крові в об'єкті №-5, не збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_90 ( об'єкт №-7) та походять від невстановленої особи чоловічої генетичної статі. Серед змішаних генетичних ознак слідів крові на об'єктах №3 1.2,4.6 не присутні генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_90 (об'єкт №7). Походження слідів крові на футболці ( об'єкти №№ 1-6) від ОСОБА_11 виключається. ( т.3 а.с.144-147, 148-150);

Заяв чи клопотань щодо вищевказаних висновків експертиз, як доказів, учасниками процесу до суду не подано.

-Згідно висновку експерта №59 із доданою таблицею ілюстрацій, при судово-медичній експертизі біологічного об'єкта (клаптя шкіри з передньої поверхні лівої половини грудей) від трупа ОСОБА_11 , 1984 р.н. (експертиза розпочата 06 липня і закінчена 08 липня 2016 року), на вказаному об'єкті дослідження виявлено: наскрізне ( щодо товщі клаптя) ушкодження у вигляді рани, яка заподіяна одноразовою колючо-ріжучою дією гострого предмета з властивостями леза та спинки, що притаманно клинку ножа. В момент утворення рани клинок ножа був обернений вниз вліво та діяв крізь текстильну тканину в напрямі зліва-направо спереду-назад і дещо знизу-вверх щодо передньої поверхні грудей. При контактно-дифузійному методі дослідження згаданого клаптя шкіри з раною в зоні її країв і кінців топографічних слідів металізації сполуками заліза не виявлено (т.3 а.с.40-42);

-- Згідно висновку експерта №-52, із доданою ілюстративною таблицею, за наслідком проведеної судово-медичної експертизи речових доказів - одягу від трупа гр-ки ОСОБА_11 , 1984 р.н. і 3-х кухонних ножів (експертиза розпочата 06 липня і закінчена 14 липня 2017 року), встановлено, що на переді фуфайки в середній третині (ліва передньобокова поверхня) та лівій чашечці бюстгальтера (нижньозовнішній квадрант) від трупа гр-нки ОСОБА_11 виявлено по 1 наскрізному пошкодженню тканини, які по локалізації і напрямі довжників збігаються між собою у шарах одягу та з відповідним тілесним ушкодженням у потерпілої (проникаюче поранення передньої поверхні грудей у нижньозовнішньому квадранті лівої молочної залози по передній пахвовій лінії з пошкодженням м'яких тканин і міжреберних м'язів у 4-му міжребер'ї по середньоюключичній лінії, 5-го ребра, пристінкового листка плеври, серцевої сорочки та передньої стінки лівого шлуночка) і спричинені одноразовою колючо-ріжучою дією гострого предмета з властивостями леза та спинки, що притаманно клинку ножа.

В момент утворення вищевказаних пошкоджень на одязі та проекційного поранення грудей у гр-нки ОСОБА_11 клинок ножа був обернений лезом вниз вліво та діяв в напрямі зліва-направо спереду-назад і дещо знизу-вверх щодо передньої поверхні грудей.

Аналіз відомих та отриманих даних щодо спричинення тілесного ушкодження грудей у гр-нки ОСОБА_11 , у сукупності, виключають можливість заподіяння тілесного ушкодження грудей потерпілій клинком ножа № 3 (зі зламаним держаком) і дозволяють висловитися про більш ймовірне застосування клинка ножа № 2 (з коричневим держаком), у порівнянні з клинком ножа № 1 (з чорним держаком) (т.3 а.с. 93-98,99-101; 114-119,120-122);

Сторона обвинувачення - прокурор послався на вказаний доказ в підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України. У свою чергу, на такий доказ в обґрунтування свого обвинувачення за ч.1 ст. 115 КК України, послалася й сторона потерпілої.

З приводу вказаного доказу суд вважає за необхідне зазначити таке.

Суд вважає, що в частині цього висновку про більш ймовірне застосування під час заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, клинка під №-2 (з коричневим держаком), експерт не є категоричним, не є конкретними і такий висновок фактично несе імовірнісний характер припущення та у своїй логічності і взаємозв'язку з іншими дослідженими доказами по справі у їх сукупності не може вважатися достатнім доказом винуватості ОСОБА_8 , як у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України, так і у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

Європейський Суд з прав людини застосував у своїй практиці, зокрема в рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» різновид доктрини «плодів отруєного дерева»: коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

З огляду на зазначені обставини, а також те, що суд прийшов до висновку про недопустимість такого доказу, як протокол огляду місця події - будинковолодінні по АДРЕСА_1 від 27 червня 2016 року із додатком, а також враховуючи наведену вище практику Європейського суду з прав людини щодо «плодів отруєного дерева», похідний від таких доказів висновок експерта №- 52 від 14 липня 2016 року також є недопустимим доказом в цілому, оскільки об'єктами дослідження такої експертизи були ножі, отримані з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначене передбачено й положеннями ч.5 ст. 101 КПК України.

-Згідно висновку експерта №-88\568, складеного за наслідками проведеної з 09 жовтня по 16 жовтня 2017 року повторної судово-медичної експертизи речових доказів (ножів), вилучених під час огляду місця події за місцем проживання ОСОБА_91 , із доданою ілюстративною таблицею, встановлено, що накладаннях ( які описані у Висновках експерта №-52 і 58 при проведенні медико-криміналістичної експертизи) на клинку кухонного ножа №1 та на поверхні клинків ножів №№2,3, крові не знайдено ( т.3 а.с.103-111,112-113);

Заяв та клопотань з приводу вказаного висновку експерта, як доказу, до суду не надійшло.

-Згідно висновку експерта від 23 вересня 2016 року за № 7-111\16, із доданою ілюстративною таблицею та інформацією, виявленою в ході дослідження (журнал дзвінків, отримані СМС, номера абонентів в пам'яті сім-карти, набрані номери в пам'яті сім-картки, отримані СМС повідомлення виявлені в пам'яті сім-картки, номера абонентів виявлені в пам'яті сім-карти Джинс, набрані номера, виявлені в пам'яті сім-картки Джинс), за наслідками проведеної судової комп'ютерно-технічної експертизи за експертною спеціальністю 10.9 (дослідження комп'ютерної техніки та програмних продуктів) мобільного телефону марки «Самсунг», виявленого та вилученого під час огляду місця події 27 червня 2016 року, який належав потерпілій ОСОБА_11 , встановлено, що наданий мобільний телефон Samsung GT-С3312 на момент проведення дослідження перебував у працездатному стані, 46 записів в журналі дзвінків, на карті пам'яті виявлено 4 відео та 1485 графічних файлів, , які записані на оптичний диск, що додається до висновку експерта. Дослідити вміст внутрішньої пам'яті телефону на предмет наявності фото та відео файлів не видалося можливими. оскільки наявне в експерта спеціальне програмне забезпечення не дозволяло досліджувати вміст внутрішньої пам'яті телефону на предмет виявлення графічних та відео файлів (т.1 а.с. 170-171, 172-173);

З приводу вказаного доказу суд вважає за необхідне зазначити таке.

Суд не приймає зазначений висновок експерта від 23 вересня 2016 року за № 7-111\16 і як наслідок відображені у них результати, як належний доказ у цьому кримінальному провадженні, оскільки сторона обвинувачення в дотримання положень ст. 85 КПК України не обґрунтувала у судовому засіданні, як саме результат такої експертизи прямо чи побічно підтверджує наявність чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

- Згідно висновку експерта № 453 із доданою таблицею ілюстрацій, при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_11 , 1984 р.н. (експертиза проведена з 14 год 30 хв. до 16 год. 30 хв., розпочата 27 червня і закінчена 27 липня 2016 року) встановлено:

-Смерть гр-ки ОСОБА_11 настала внаслідок проникаючого поранення лівої половини грудей з ушкодженням лівого шлуночка серця, що супроводжувалося внутрішньою та зовнішньою кровотечею і призвело до масивної крововтрати.

-Викладений підсумок про причину смерті підтверджується виявленням в ході проведення судово-медичної експертизи її трупа вказаного проникаючого поранення лівої половини грудей з ушкодженнями органів грудної порожнини, винайденими під час розтину трупа морфологічними ознаками малокрів'я внутрішніх органів та наявністю крововиливів плям Мінакова) під внутрішньою оболонкою серця, а також результатами мікроскопічного дослідження вилучених із її трупа шматочків внутрішніх органів (нерівномірно знижене кровонаповнення внутрішніх органів; крововилив, ділянка ушкодження в перикарді; вогнищеві некрози в міокарді; крововилив в м'які тканини грудей із проявами тканинної реакції).

-Стан трупних явищ (труп охолоджений рівномірно; трупне заклякання добре виражене у всіх звичайно досліджуваних групах м'язів; трупні плями, при натискуванні на них, бліднуть та відновлюються у попередньому забарвленні впродовж 35 хвилин; відсутність ознак гниття) вказує, що смерть гр-ки ОСОБА_11 настала приблизно за 16-24 години до судово-медичної експертизи її трупа.

-При судово-медичній експертизі трупа гр-ки ОСОБА_11 виявлено такі травматичні зміни:

-грудей: проникаюче поранення передньої поверхні середньої третини лівої половини грудей, яке подовжувалося раневим каналом довжиною близько 11,5 см, який проходив через м'які тканини лівої половини грудей, наскрізно пересікав м'язи ІV-го міжребер'я з крайовим сколом кісткової частини верхнього краю п'ятого ребра, пристінковий листок плеври зліва, серцеву сорочку та передню стінку лівого шлуночка серця і закінчувався у його просвіті;

-голови: три крупно-вогнищевих садна верхньої повіки лівого ока; крововилив у слизову оболонку центральної частини нижньої губи та три поверхневих тріщини на його тлі; рана лівої щоки; надріз лівої половин підборіддя.

-Виявлені у ОСОБА_11 тілесні ушкодження, спричинені прижиттєво, незадовго до настання її смерті, що підтверджується: станом поверхонь саден (запалі рожево-червоні вологі), забарвленням крововиливу у слизову оболонку губи (темно-червоне), відсутністю ознак загоєння у ранах, надрізі, тріщинах та в ушкоджених по ходу раневого каналу тканинах, морфологічними властивостями крововиливів у м'які тканини по ходу раневого началу, наявністю рідкої крові з її згортками у лівій плевральній порожнині, вираженим малокрів'ям внутрішніх органів (як ознакою прижиттєвої крововтрати) та даними мікроскопічного дослідження шматочків внутрішніх органів (крововилив в м'які тканини грудей із проявами тканинної реакції).

-Достовірних даних, які би вказували на послідовність утворення цих тілесних ушкоджень у ОСОБА_11 , при судово-медичній експертизі її трупа, не встановлено.

-Форма і морфологічні властивості рани лівої половини грудей (щілиноподібна, при зведенні країв - лінійна; рівні не осаднені краї, один із кінців гострий, інший - П-подібний, гладкі стінки) та ушкоджень внутрішніх органів по ходу раневого каналу, продовження рани раневим каналом, який значно переважає її довжину, у сукупності із результатами експертизи біологічного об'єкта (клаптя шкіри з передньої поверхні лівої половини грудей), виконаної у відділенні судово-медичної криміналістики, загалом вказують на утворення цього проникаючого поранення грудей в результаті колюче-ріжучої дії гострого предмета знаряддя), з властивостями леза та спинки (обушка), що відповідає характеристиці клинка ножа.

-Властивості рани грудей та ушкоджень внутрішніх органів по ходу раневого каналу, дані експертизи біологічного об'єкта (клаптя шкіри з передньої поверхні лівої половини грудей з раною) свідчать, що клинок ножа повинен мати П-подібну спинку (товщиною не менше 0,2 см) з добре вираженими ребрами.

-Морфологічні властивості рани лівої щоки та надрізу лівої половини підборіддя (рівні чіткі краї, гострі кінці, гладкі стінки, переважання довжини над глибиною тощо) свідчать про їх утворення внаслідок ріжучої дії гострого (-их) предмета (-ів).

-Садна верхньої повіки лівого ока, крововилив у слизову оболонку нижньої губи із дрібними поверхневими тріщинами на його тлі, зважаючи на вид ушкоджень, утворилися від дії тупих предметів, індивідуальні властивості травмуючих поверхонь яких, у цих ушкодженнях, не відобразилися.

-Виявлені на трупі гр-ки ОСОБА_11 тілесні ушкодження за ступенем тяжкості у живих осіб кваліфікуються таким чином:

-проникаюче в грудну порожнину поранення грудей з ушкодженням внутрішніх органів -- тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя;

-рана лівої щоки - легке тілесне ушкодження із короткочасним (більш як 6 діб) розладом здоров'я;

-надріз підборіддя, садна повіки ока, крововилив у слизову оболонку губи із поверхневими дрібними тріщинами - легкі тілесні ушкодження.

-Між виявленим при експертизі трупа гр-ки ОСОБА_11 проникаючим пораненням грудей та настанням її смерті є прямий причинно-наслідковий зв'язок.

-Такого характеру проникаюче поранення грудей (з ушкодженнями стінки шлуночка серця) впродовж відносно короткого проміжку часу, призводить до масивної крововтрати, різкого падіння артеріального тиску, гострого кисневого голодування тканин (в першу чергу головного мозку) і настання смерті. Проте, вираженість крововиливів у м'яких тканинах в місці ушкоджень (без виразного запального набряку), кількість рідкої крові та її згортків у лівій плевральній порожнині, загалом свідчать про те, що з моменту отримання проникаючого поранення грудей і до настання смерті ОСОБА_11 пройшов короткий проміжок часу, котрий може вимірюватися хвилинами, впродовж якого вона могла виконувати самостійні дії в обсязі, що дозволяли їй стан та обставини.

-Інші виявлені у ОСОБА_11 тілесні ушкодження не супроводжувалися проявами черепно-мозкової травми, проникненням у плевральні та черевну порожнини, ушкодженнями крупних кровоносних судин чи життєво важливих центрів і органів. Таким чином, після отримання цих травматичних змін вона могла здійснювати самостійні дії (рухатися, кричати тощо), якщо не перебувала у безсвідомому стані.

-Незадовго до настання смерті ОСОБА_11 вживала алкогольні напої, що підтверджується наявністю запаху алкоголю від порожнин та внутрішніх органів при розтині її трупа, а також результатом експертизи взірця крові із нього, виконаній у відділенні судово- медичної токсикології, при якій виявлено етиловий спирт в кількості - 1,51 проміллє. Така його кількість в крові, стосовно живих осіб, може відповідати стану середнього ступеня алкогольного сп'яніння. (т.3 а.с.43-52, 53);

-Згідно висновку експерта №58 ( експертиза за матеріалами справи) за наслідками проведеної комісійної судово-медичної експертизи (розпочата 03 липня і закінчена 17 липня 2017 року) встановлено :

-1. Судово-медичних даних, які б могли цілком точно вказувати на положення, у якому перебувало тіло ОСОБА_11 при нанесенні їй проникаючого поранення передньої поверхні середньої третини лівої половини грудей, у вивчених матеріалах не виявлено. Проте, за розташуванням і особливостями слідів крові у виді просочувань на певних ділянках і поверхнях досліджених предметів одягу - фуфайці (футболці), бюстгальтері, шортах і трусах (у тому стані, як вони були виявлені на трупі), можна стверджувати, що після завдання цього поранення тіло потерпілої набуло таких положення і пози, які були зафіксовані у протоколі огляду місця події від 27.06.2016 та у таблиці ілюстрацій до нього. Зазначене вище дає підстави цілком обґрунтовано вважати, що ОСОБА_11 в момент завдання їй удару ножем у груди перебувала у положенні близькому до вертикального - стоячи або навприсядки.

-2.Усі виявлені на трупі ОСОБА_11 тілесні ушкодження - рана лівої щоки, надріз лівої половини нижньої губи і підборіддя, садна верхньої повіки лівого ока, крововилив на внутрішній поверхні нижньої губи із поверхневими тріщинами слизової оболонки на його тлі, проникаюче у грудну порожнину поранення лівої половини передньої стінки грудей з ушкодженням серця, утворилися у короткий проміжок часу (майже одночасно), незадовго до настання смерті. Це підтверджується морфологічними властивостями ушкоджень, відсутністю виразних проявів загоєння у саднах, тріщинах слизової оболонки губи, надрізі, ранах, тканинах стінок ранового каналу, поряд із макро- і мікроскопічними ознаками зажиттєвого їх походження.

-3.4 Враховуючи, що смерть ОСОБА_11 настала від проникаючого поранення лівої половини грудей з ушкодженням лівого шлуночка серця, саме це ушкодження було заподіяне останнім, а травмування м'яких тканин обличчя передувало йому. Виходячи з наведеного у п. 1 цих підсумків, ушкодження в ділянці обличчя були спричинені при вертикальному, чи близькому до нього положенні тіла потерпілої.

-5. Різні за походженням тілесні ушкодження в ділянці обличчя потерпілої, а саме - "рана лівої щоки; надріз лівої половини підборіддя; три крупно-вогнищевих садна верхньої повіки лівого ока; крововилив у слизову оболонку центральної частини нижньої губи та три поверхневі тріщини на його тлі у ОСОБА_11 при падінні з висоти власного зросту на горизонтальну поверхню землі, особливості якої показані при слідчому експерименті", утворитися не могли.

-6. Виявлені при експертизі трупа ОСОБА_11 рана лівої щоки і надріз лівої половини нижньої губи і підборіддя заподіяні ріжучою дією гострого предмета, не виключено - лезом клинка ножа, і є наслідком двох травматичних впливів. Крововилив у слизову оболонку центральної частини нижньої губи із трьома поверхневими тріщинами її на тлі крововиливу є наслідком дії (удару) тупого предмета з обмеженою поверхнею, індивідуальні властивості якої не відобразилися у морфології ушкодження. Садна в ділянці основи верхньої повіки лівого ока також утворилися від дії тупого предмета з обмеженою поверхнею. Отже, різні за походженням травматичні зміни в ділянці обличчя у ОСОБА_11 виникли внаслідок не менш як чотирьох впливів: двох - гострим ріжучим предметом, і не менше двох - тупим (тупими) предметом (предметами) з обмеженою травмуючою поверхнею.

-7. Гр-ка ОСОБА_11 не могла отримати вказані вище ушкодження при падінні за обставин, на які вказував ОСОБА_8 при проведенні 28.06.2016 слідчого експерименту за його участю.

-8. Виявлена на трупі ОСОБА_11 у нижнє-зовнішньому квадранті лівої молочної залози (у IV міжреберному проміжку) колото-різана рана довжиною 2,7 см, із одним гострим, іншим - П-подібним кінцями і прямовисними стінками, є вхідним отвором проникаючого поранення лівої половини грудей з ознаками основного розрізу, який сформувався в момент занурення клинка ножа внаслідок дії його вістря, ребер обуха, леза. Будь-яких ознак додаткового розрізу, що утворюється під час витягування знаряддя з рани у разі повертання площини клинка чи тиску на лезо при різних напрямках занурення і витягування клинка ножа, у вхідному отворі цього поранення не встановлено. Не виявлено також ознак додаткових розрізів в пошкодженнях фуфайки (футболки) та лівої чашечки бюстгальтера при медико-криміналістичному експертному дослідженні одягу з трупа ОСОБА_11

-Отже, судово-медичними даними не підтверджуються показання підозрюваного ОСОБА_8 під час проведення 28.06.2016 слідчого експерименту за його участю - він не міг витягнути руку із затиснутим у ній ножем, зануреним у тіло ОСОБА_11 , з-під тіла без утворення при цьому додаткових розрізів у вхідному отворі колючо-ріжучого ушкодження грудей потерпілої та в пошкодженнях предметів її одягу.

-9. 10. 11. За метричними характеристиками наданих для проведення експертизи ножів, "які були вилучені під час огляду місця події за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_1 ", і порівнянні їх із розмірами та морфологічними властивостями вхідної рани, ранового каналу, пошкодженнями одягу потерпілої, спричинення цих ушкоджень клинком кухонного ножа кустарного виробництва з коричневим держаком (у дослідній частині він позначений № 2) не виключається. Разом з тим, судово-медичних даних для твердження, що саме цим ножем були спричинені ОСОБА_11 проникаюче колото-ріжуче поранення грудей, надріз і рана обличчя, немає. Крім того, ОСОБА_8 при проведенні 28.06.2016 слідчого експерименту за його участю на питання: "...ніж якого типу був, кухонний, складений?", показав, що ніж, який він тримав у руці під час даної події, "був складений, але він вже не розкладався".

-При судово-медичній експертизі взірця крові від трупа ОСОБА_11 виявлено етиловий спирт у кількості 1,51 проміллє. Такий кількісний вміст алкоголю може відповідати стану алкогольного сп'яніння середнього ступеня на час настання смерті.

-Судово-медичних даних для вирішення питань щодо кількості алкоголю, що був вжитий ОСОБА_11 у складі спиртних напоїв, проміжку часу від їх вживання до настання смерті, немає. Зокрема, розгляд питання: "за який час до моменту смерті ОСОБА_11 могла вживати алкогольні напої та яку їх кількість остання вжила при житті", можливий лише при паралельному дослідженні крові і сечі, що дає змогу визначити фазу алкогольної інтоксикації (резорбції чи елімінації) на момент смерті. У даному випадку через відсутність достатньої кількості сечі для аналізу ("в сечовому міхурі містяться сліди світло-жовтої прозорої сечі") таке дослідження не проводилося.

-13. 14. Питання: "чи можливе насильницьке вживання алкогольних напоїв, і в тому числі вливання в ОСОБА_11 , при виявлених (наявних) тілесних ушкоджень ротової порожнини потерпілої?" та "чи можливий факт зґвалтування ОСОБА_11 , якщо остання могла перебувати у непритомному стані і не чинити опору, при застосуванні контрацептивних засобів ґвалтівником?", не належать до компетенції судово-медичної експертизи.

-Судово-медичних даних, що могли б вказувати на здійснення з потерпілою статевого акту (у т.ч., із застосуванням фізичного насильства чи використанням безпорадного стану потерпілої, із контрацептивними засобами чи без них), при експертизі трупа ОСОБА_11 не виявлено (т.3 а.с. 69-92, 123-134);

Як зазначено вище, в апеляційній скарзі ОСОБА_8 вказав про недопустимість, як доказів висновку судово-медичної експертизи трупа № 453 від 27 червня 2016 року та висновку експерта огляду трупа № 59 від 06 липня 2016 року, а також висновку комісійної судово-медичної експертизи №-58 від 17 липня 2017 року, оскільки зазначені висновки ґрунтуються на даних та інформації, отриманих внаслідок проведення оглядів місця події, які проводилися без ухвали слідчого судді, а відтак здобуті у з порушенням кримінальних процесуальних вимог.

Суд вважає необґрунтованими доводи обвинуваченого в частині визнання недопустимими доказами висновку судово-медичної експертизи трупа № 453 від 27 червня 2016 року та висновку експерта огляду трупа № 59 від 06 липня 2016 року і приймає такі висновки експертів, як належні й допустимі докази.

Так, як зазначено вище, судом прийнято, як належний і допустимий доказ у цьому кримінальному провадженні протокол огляду місця події земельної ділянки від 27 червня 2016 року на якій було виявлено труп ОСОБА_11 , який у подальшому був предметом дослідження у вказаних судово-медичних експертизах.

Поряд з цим, суд вважає, що в частині висновку комісійної судово-медичної експертизи №-58 від 17 липня 2017 року ( п.9. 10. 11), де зазначено, що за метричними характеристиками наданих для проведення експертизи ножів, "які були вилучені під час огляду місця події за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_1 …, спричинення цих ушкоджень клинком кухонного ножа кустарного виробництва з коричневим держаком (у дослідній частині він позначений № 2) не виключається…» - експерт не був категоричним, конкретним і такий висновок фактично несе ймовірнісний характер припущення та у своїй логічності і взаємозв'язку з іншими дослідженими доказами по справі у їх сукупності, не може вважатися достатнім доказом винуватості ОСОБА_8 , як у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України, так і у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

З огляду на зазначені обставини, а також те, що суд прийшов до висновку про недопустимість такого доказу, як протокол огляду місця події - будинковолодіння по АДРЕСА_1 від 27 червня 2016 року із додатком, а також враховуючи наведену вище практику Європейського суду з прав людини щодо «плодів отруєного дерева», похідну від таких доказів частину висновку комісійної судово-медичної експертизи №-58 від 17 липня 2017року викладену у п.9.10,11 висновку, є недопустимим доказом, оскільки об'єктами дослідження у цій частині висновку такої експертизи були ножі, отримані з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначене передбачено й положеннями ч.5 ст. 101 КПК України.

Як вбачається із висновку експерта № 634\453 із доданою таблицею ілюстрацій, при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_11 , 1984 р.н. (експертиза розпочата 07 вересня і закінчена 22 вересня 2015 року) виявлено:

-При судово-медичній експертизі трупа гр-ки ОСОБА_11 , у неї, згідно висновку експерта № 453 від 27 липня 2016 року, виявлено наступні травматичні зміни:

- грудей: проникаюче поранення передньої поверхні середньої третини лівої половини грудей, яке подовжувалося раненим каналом довжиною близько 11,5 см, який у напрямку спереду-назад, зліва-направо та дещо знизу-догори проходив через м'які тканини лівої половини грудей, наскрізно пересікав м'язи IV-го міжребер'я з крайовим сколом кісткової частини верхнього краю п'ятого ребра, пристінковий листок плеври зліва, серцеву сорочку та передню стінку лівого шлуночка серця і закінчувався у його просвіті;

- голови: три крупно-вогнищевих садна верхньої повіки лівого ока; крововилив у слизову оболонку центральної частини нижньої губи та три поверхневих тріщини на його тлі; рана лівої щоки; надріз лівої половин підборіддя;

-Виявлені у ОСОБА_11 тілесні ушкодження, спричинені прижиттєво, незадовго до настання її смерті, що підтверджується: станом поверхонь саден (запалі рожево-червоні вологі), забарвленням крововиливу у слизову оболонку губи (темно-червоне), відсутністю ознак загоєння у ранах, надрізі, тріщинах та в ушкоджених по ходу раневого каналу тканинах, морфологічними властивостями крововиливів у м'які тканини по ходу раневого каналу, наявністю рідкої крові з її згортками у лівій плевральній порожнині, вираженим малокрів'ям внутрішніх органів (як ознакою прижиттєвої крововтрати) та даними мікроскопічного дослідження шматочків внутрішніх органів (крововилив в м'які тканини грудей із проявами тканинної реакції).

-Форма і морфологічні властивості рани лівої половини грудей (щілиноподібна, при зведенні країв - лінійна; рівні не осаднені краї, один із кінців гострий, інший - П-подібний, гладкі стінки) та ушкоджень внутрішніх органів по ходу раневого каналу, продовження рани раневим каналом, який значно переважає її довжину, у сукупності із результатами експертизи біологічного об'єкта (клаптя шкіри з передньої поверхні лівої половини грудей), виконаної у відділенні судово-медичної криміналістики, загалом, вказують на утворення цього проникаючого поранення грудей в результаті колюче-ріжучої дії гострого предмета (знаряддя), з властивостями леза та спинки (обушка), що відповідає характеристиці клинка ножа.

-Утворення виявленого у ОСОБА_11 проникаючого поранення передньої поверхні середньої третини лівої половини грудей, зважаючи на локалізацію рани та встановлений напрямок раневого каналу (спереду-назад, зліва-направо та дещо знизу-догори), за обставин на які вказав та показав ОСОБА_8 при проведенні слідчого експерименту із ним 28.06.2016, щодо механізму його утворення (дія клинка ножа у напрямку спереду-назад, дещо знизу-догори та незначно зліва-направо по відношення до передньої поверхні грудей ОСОБА_11 ), не виключається.

-Будь-яких обставин утворення виявлених у ОСОБА_11 травматичних змін голови (саден верхньої повіки лівого ока, крововиливу в слизову оболонку губи з тріщинами на його тлі, рани лівої щоки, надрізу лівої половин підборіддя) у наданому протоколі слідчого експерименту із застосуванням відеозапису з підозрюваним ОСОБА_8 від 28.06.2016, не наведено. ( т.3 а.с. 55-67);

З приводу вказаного доказу суд вважає за необхідне зазначити таке.

-Суд вважає, що в частині цього висновку про утворення виявленого у ОСОБА_11 проникаючого поранення передньої поверхні середньої третини лівої половини грудей,…, за обставин на які вказав та показав ОСОБА_8 при проведенні слідчого експерименту із ним 28.06.2016, щодо механізму його утворення…, не виключається, - експерт не був категоричним, конкретними і такий висновок фактично несе імовірнісний характер припущення та у своїй логічності і взаємозв'язку з іншими дослідженими доказами по справі у їх сукупності не може вважатися достатнім доказом винуватості ОСОБА_8 як у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України, так і у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

-Як вбачається із протоколу слідчого експерименту від 28 червня 2016 року, із доданим відеозаписом слідчої дії на додатку у виді оптичного диску, який переглянуто у судовому засіданні з дотриманням вимог ст. 359 КПК України, проведеного з 13 год. 52 хв. до 16 год. 05 хв.,старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_92 , за участі старшого слідчого СВ Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_93 , за участі підозрюваного ОСОБА_8 (особи, яка відтворювала подію), його захисника адвоката ОСОБА_94 , спеціалістів: лікаря судово-медичного експерта Тернопільського обласного СМЕ МОЗ України ОСОБА_95 , судово-медичного експерта Тернопільського обласного бюро СМЕ МОЗ України ОСОБА_96 , старшого інспектора криміналіста Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_97 , поліцейських ІТТ Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , статиста ОСОБА_101 ; понятих: ОСОБА_102 та ОСОБА_103 . Слідчий експеримент проводився з метою перевірки показань підозрюваного ОСОБА_8 з приводу обставин скоєння вбивства ОСОБА_11 .

За результатами проведеної слідчої дії, підозрюваний ОСОБА_8 спочатку добровільно розповів про обставини вбивства ним ОСОБА_56 . А саме , що 26 червня він повернувся додому з озера близько 9 години, провів до дороги свою дівчину ОСОБА_25 з її подругою та дитиною на візочку. Повертаючись біля нежилого будинку помітив, що за його будинком хтось спостерігає. Сказав про це своїм знайомим. Ті пішли далі, а він пішов роздивитися, хто там ходить. Підійшовши ближче, побачив чи то «пацана» чи то «мужика», який заглядав у сторону його подвір'я. Він окликнув «що ти там робиш» і пішов в сторону цієї людини, яка, в свою чергу, теж зійшла нижче (йому назустріч). Тут він побачив, що це ОСОБА_64 і запитав, що вона тут робить і чого заглядає. На що та, з матюками, взяла його за плече і хотіла замахнутися, щоб ударити. Він відійшов назад, а вона ще більше зігнулася, і так він упав на бік, а вона впала на його руку. У цей момент він тримав у цій руці ніж, який мав при собі ще з озера (робив ним канапки). Витягнувши після падіння з-під ОСОБА_15 руку із ножем, побачив на ньому кров. Побіг додому. ОСОБА_15 залишилася на городі. Вдома помив (сполоснув) ніж і поклав його на креденс в літній кухні, воду вилив. Одяг, в який він був одягнений під час цих подій, у нього вилучили. Погодився показати, як все було на місці. У подальшому, відтворюючи події на місці, ОСОБА_8 уточнив, що ОСОБА_104 при розмові зловила його правою рукою за праве плече, а лівою хотіла нанести удар. У цей час він став відходити від неї, в правій руці тримав ніж - складний, але вже не розкладався. На уточнюючі запитання судово-медичних експертів, як саме він тримав ніж - за руків'я, вверх ногами чи навпаки, лезом догори чи донизу - не пригадав. При цьому показав, як відходив і відхилявся назад, а ОСОБА_105 , тримаючи його правою рукою за праве плече, нахилялася вперед, на нього. Так вони з ОСОБА_106 впали - він на спину, а вона зверху на нього, більше на праву сторону, на його праву руку, в якій він тримав ніж. При цьому показав, як лежачи тримав ніж в правій руці, перпендикулярно до неї. Після падіння він витягнув руку з ножем з-під потерпілої, побачив на його лезі крові. Після цього він виліз з-під неї, не перевертав. В якій половині тіла у потерпілої була рана - не бачив. Під час падіння і після цього потерпіла нічого не казала. Між собою вони не шарпалися, не билися. Цей конфлікт між ними тривав 3-4 секунди. Після цього пішов додому, де були його батько, ОСОБА_52 , ОСОБА_37 , ОСОБА_26 . Також на місці показав, як помив ніж в мидниці (миска) з водою, яка стояла на подвір'ї, вилив воду і відніс ніж в літню кухню, поклавши на креденс (шафку з посудом). Присутнім про те, що сталося нічого не розповів, випив з ними пиво, ліг спати ( т.3 а.с. 31-38, 39)

Як вказано вище, обвинувачений ОСОБА_8 , у своїй скарзі стверджує, що його участь у слідчому експерименті 27 червня 2016 року проводилася після попереднього психологічного тиску на нього працівниками поліції, що змусило його оговорювати себе. А тому вважає неправомірним проведення слідчого експерименту за його участі.

Також, як зазначено в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_76 , сторона захисту вважає, що в ході проведення слідчого експерименту від 27 червня 2016 року ОСОБА_8 надав суперечливі показання, які не узгоджуються з судово-медичними даними, що викликає сумніви в достовірності та добровільності цих показань (висновок комісійної судово-медичної експертизи № 58 від 17 липня 2017 року);

Таку свою позицію сторона захисту підтримала у судовому засіданні - заперечила належність вказаного доказу з огляду на те, що обставини події, які відтворив ОСОБА_8 не відповідають фактичним обставинами справи, а тому не доводить вини обвинуваченого у тих фактичних обставинах вчинення кримінального правопорушення, які відображені в обвинуваченні. Аргументуючи свою позицію, сторона захисту послалася на відповідні висновки судово-медичних експертиз щодо механізму утворення тілесних ушкоджень потерпілої, їх кількості та локалізації; на протокол огляду місця події щодо розташування потерпілої тощо.

З приводу належності й допустимості вказаного доказу суд зазначає таке.

Відповідно до положень ст.240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий… має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань (ч.1 цієї статі).

З урахуванням вимог статей 104-107 КПК України, при проведенні слідчого експерименту або після його закінчення складається протокол, який повинен бути підписаний всіма особами, що брали в ньому участь, а також понятими і слідчим та/або прокурором.

У протоколі, крім звичайних відомостей, потрібно зокрема вказати й умови провадження слідчої дії - стан погоди, освітлення і т. ін.

Як вважає суд, слідчим не дотримана вимога щодо проведення слідчого експерименту за умов максимально наближених до обстановки, що перевіряється, оскільки у протоколі не вказані умови проведення такої слідчої дії - стан погоди, освітлення та ін., як і детально не опитано ОСОБА_8 про обстановку, в якій відбувалися відтворені ним події - час доби, освітленість, погодні явища тощо.

Окрім цього, як вбачається із вказаного протоколу, особа, яка відтворювала вказані у ньому події, підозрюваний ОСОБА_8 , ознайомившись, шляхом прочитання із змістом протоколу, від його підпису відмовився. Істотних суперечностей між текстовим викладом перебігу слідчої дії та її відеозаписом, суд не встановив. Однак слідчим не вказано причини, з якої ОСОБА_8 відмовився підписувати такий протокол.

Як вже зазначено вище, обвинувачений посилався на ту обставину, що приймаючи участь у згаданій слідчій дії він фактично себе оговорив, оскільки попередньо до нього було застосовано працівниками поліції психологічний тиск. Таким чином, ОСОБА_8 фактично заперечив достовірність й добровільність таких своїх показань й дій під час вказаної слідчої дії.

У судовому засіданні обвинувачений відмовився дати свої показання, а відтак не підтвердив особисто у судовому засіданні свої покази, які він відтворював при згаданій слідчій дії.

Отже, ОСОБА_8 , як особа, що відтворювала такі події, у даному випадку є джерелом доказу фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, не підтвердив ні своїм підписом, ні показаннями перед судом, що зміст цього протоколу та викладені у ньому обставини є вірними тим, які він повідомив і відтворив.

Розглядаючи результати слідчого експерименту, як доказ в сукупності з іншими доказами по справі, суд зазначає таке.

Слідчий експеримент, як відтворення обставин і обстановки події охоплює, по суті, дві самостійні слідчі дії: перевірку у даному випадку на місці показань підозрюваного з метою їх уточнення і доповнення у присутності понятих та експериментальну перевірку правдивості показань цієї особи.

Саме з метою перевірки правдивості (спроможності) й відповідності дійсним обставинами вчинення кримінального правопорушення - вбивства ОСОБА_11 , вказаний протокол слідчого експерименту був однім із об'єктів дослідження при проведенні судово-медичної експертизи, на вирішення якої слідчим поставлено запитання: «Чи могли утворитися тілесні ушкодження, які виявлені на тілі ОСОБА_11 за обставин, на які вказав у процесі проведення слідчого експерименту підозрюваний ОСОБА_8 .?» ( т.3 а.с. 55,64); а також комісійної судово-медичної експертизи (т.3 а.с. 70), на вирішення якої судом поставлені запитання: Чи могла ОСОБА_11 отримати вказані ушкодження при падінні за обставин, на які вказував ОСОБА_8 при проведенні слідчого експерименту? Чи мав можливість ОСОБА_8 при обставинах, вказаних під час проведення слідчого експерименту, витягнути ніж з тіла ОСОБА_11 , не змінивши його траєкторію, яка б вплинула на розмір проникаючого поранення передньої поверхні середньої третини лівої половини грудей?

Вказані вище висновки судових експертів за результатами згаданих проведених експертиз №-58 від 17 липня 2017 року та №-634\453 від 22 вересня 2015 року, у їх сукупності з іншими доказами по справі, не підтвердили показання ОСОБА_8 під час слідчого експерименту щодо правдивості (спроможності) та відповідності дійсним обставинами вчинення кримінального правопорушення - вбивства ОСОБА_11 , як за ч.1 ст. 119 КК України, так і за ч.1 ст. 115 КК України.

Як вважає суд, в ході слідчого експерименту, ОСОБА_8 дав суперечливі показання, які не узгоджуються із згаданими вище висновками судово-медичних експертиз №-634\453 від 27 липня 2016 року та №-58 від 17 липня 2016 року, ні щодо характеру й кількості тілесних ушкоджень на тілі потерпілої, ні щодо механізму їх утворення.

Такі обставини викликають обґрунтований й розумний сумнів у достовірності таких показань обвинуваченого під час слідчого експерименту за його участі.

А відмова обвинуваченого ОСОБА_8 , після ознайомлення із змістом протоколу після завершення слідчої дії, як особи, яка відтворювала подію, підписати такий протокол, як вважає суд, свідчить про розумний й обґрунтований сумнів у добровільності таких показань ОСОБА_8 під час слідчого експерименту.

Окрім цього, як вже вказано вище, у висновку комісійної судово-медичної експертизи №-58 від 17 липня 2017 року зазначено, що всі виявлені на трупі ОСОБА_11 тілесні ушкодження ( рана лівої щоки, надріз лівої половини нижньої губи і підборіддя, садна верхньої повіки лівого ока, крововилив на внутрішній поверхні правої губи з поверхневими тріщинами слизової оболонки на його тлі, проникаюче в грудну порожнину поранення лівої половини передньої стінки грудей з ушкодженням серця, утворилися у короткий проміжок часу ( майже одночасно), виникли незадовго до настання смерті.

З приводу цього суд вказує таке.

Як вбачається із зміненого обвинувачення прокурора за ч.1 ст. 119 КК України, - в ході конфлікту потерпіла ОСОБА_11 тримала ОСОБА_8 за плече і коли він розпочав рух назад, впав, вона також впала на нього. У цей час ОСОБА_8 тримав в правій руці ніж, внаслідок чого потерпілій спричинено проникаюче ножове поранення передньої половини поверхні лівої половини грудної клітки з ушкодженням лівого шлуночка серця, що супроводжувалося внутрішньою та зовнішньою кровотечею і призвело до масивної крововтрати, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_11 , тобто вбивство через необережність.

Як вбачається із попереднього обвинувачення за ч.1 ст. 115 КК України, яке підтримане потерпілою - в ході конфлікту із ОСОБА_11 , маючи на меті заподіяти смерть останній, умисно наніс їй один удар ножем, який тримав у правій руці, в передню поверхню лівої половини грудної клітки, в результаті чого спричинив їй проникаюче ножове поранення лівої половини грудей з ушкодженням лівого шлуночка серця, що супроводжувалося масивною крововтратою, зовнішнього та внутрішнього кровотечею, внаслідок чого наступила смерть ОСОБА_11 , тобто вбив її.

Отже, у згаданих обвинуваченнях, як за ч.1 ст. 119 КК України, так і за ч.1 ст. 115 КК України, у вину ОСОБА_8 фактично ставиться заподіяння потерпілій ОСОБА_11 за різних обставини й з різною формою вини одного удару (поранення) ножем передньої поверхні лівої половини грудної клітки, з ушкодженням лівого шлуночка серця, що стало причиною її смерті.

Поряд з цим, обвинувачі, - як прокурор, так і потерпіла сторона, не вказали у своїх обвинуваченнях жодних обставин, за яких утворилася решта тілесних ушкоджень потерпілої.

Як вважає суд, така неповнота й неконкретність обвинувачення у цій частині є істотною, суттєво впливає на встановлення об'єктивної істини по справі, зважаючи на те, що усі (у тому числі й поранення від ножа), виявлені на тілі потерпілої тілесні ушкодження, виникли майже одночасно.

Така істотна неповнота обох обвинувачень жодним чином не усунута ні згаданим слідчим експериментом за участі ОСОБА_8 , ні жодним іншим доказом, про який заявлено стороною обвинувачення - прокурором та представником потерпілої .

А тому, суд розцінює вказану розбіжність й невідповідність показань підозрюваного ОСОБА_8 під час слідчого експерименту об'єктивним висновкам, які вказані у згаданій судово-медичній експертизі, як дійсну необізнаність ОСОБА_8 щодо деталей й фактичних обставин, за яких настала смерть ОСОБА_11 , а відтак і як недоведеність поза розумним сумнівом його винуватості у вбивстві потерпілої, як умисному, так і з необережності.

Аналізуючи ті висновки судових експертів, які прийняті судом, як належні й допустимі докази, в сукупності з іншими доказами по справі, суд не вважає доведеним у судовому засіданні належними допустимими й достатніми доказами у їх сукупності та логічному взаємозв'язку той факт, що виявлені при проведенні судово-медичної експертизи тілесні ушкодження ОСОБА_11 , які стали причиною її смерті, утворилися внаслідок дій обвинуваченого ОСОБА_8 в час та за обставин, зазначених, як в обвинуваченні прокурора за ч.1 ст. 119 КК України, так і в час та за обставин обвинувачення, підтриманого потерпілою за ч.1 ст. 115 КК України.

Отже, як вважає суд, сам по собі факт виявлення під час судових експертиз згаданих тілесних ушкоджень, без визначення та доведеності у судовому засіданні належними й допустимим доказами достатніми в їх сукупності факту їх заподіяння потерпілій ОСОБА_11 обвинуваченим ОСОБА_8 , не може слугувати достатнім доказом винуватості обвинуваченого у заподіянні таких тілесних ушкоджень потерпілій, внаслідок яких та померла, саме обвинуваченим ОСОБА_8 й саме за обставин, які зазначені, як в обвинуваченні прокурора за ч.1 ст. 119 КК України, так і в підтриманому потерпілою обвинуваченні за ч.1 ст.115 КК України.

Як вбачається із заяви ОСОБА_8 , адресованої начальнику Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області 27 червня 2016 року (т.1 а.с. 188): « Я, ОСОБА_8 щиро сердечно розкаююся і зізнаюся у тому, що 26.06. 2016 близько 21.00 год. коли я повертався додому де відпочивав з друзями на ставку с.Малинівка Бережанського району ідучи стежкою через покинуте господарство, а саме через город я помітив що хтось ховається за нежилим приміщенням цього господарства. Здалеку я крикнув хто там ховається. Після цього я побачив що мені назустріч іде мешканка с.Нараїв ОСОБА_107 . Я в неї запитав чого вона тут ходить і чого підглядає нащо у відповідь ОСОБА_15 схопила мене правою рукою за моє праве плече і нецензурними словами сказала що зараз мене вдарить в цей час замахнувшись правою рукою. Оскільки ОСОБА_15 вища та плотніша за мене не витримавши натиску то я повалився назад і ми обоє впали на землю що ОСОБА_15 була зверху на правій стороні оскільки в мене в правій руці був ніж то ОСОБА_15 впала на нього і він застряг їй у грудну клітку з лівої сторони. Після цього я різко вийняв з неї ножа можливо поранивши їй обличчя побіг додому де в мідниці пластмасовій біля літньої кухні сполоснув ножа та руки вилив з мідниці воду та поклав ножа у літній кухні на креденс. Ніж був з металевою ручкою сріблястого кольору. Заява написана мною власноручно без будь-якого тиску на мене» ( т.1 а.с. 188).

На вказаній заяві, як дата реєстрації її надходження до адресата, так і резолюція повноважної особи щодо такої заяви, як і будь-які інші відомості про те, яким чином ця заява потрапила до матеріалів кримінального провадження під час досудового розслідування.

Також, суд констатує, що у цій заяві відсутні відомості про роз'яснення ОСОБА_8 його права не свідчити проти себе.

У судовому засіданні прокурор та представник потерпілої вважають, що вказана заява обвинуваченого є доказом його вини у вчиненні вбивства ОСОБА_11 .

Сторона захисту - адвокат ОСОБА_108 заперечила належність й допустимість вказаної заяви, як доказу, зазначивши, що з цього приводу є позиція суду апеляційної інстанції у цьому кримінальному провадженні, згідно якої така заява виключена з доказів.

З цього приводу суд зазначає таке.

Положеннями статті 84 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Отже, згадана заява ОСОБА_8 , в силу вказаних положень кримінально-процесуального закону, не є доказом взагалі, відтак суд не оцінює його належність та допустимість, як доказу у цьому кримінальному провадженні й до уваги не приймається.

Як вбачається із постанови про проведення негласної слідчої дії аудіо-контроль особи до постановлення ухвали слідчого-судді, прийнятої 28 червня 2016 року, старший слідчий слідчого відділу Бережанського ВП ГУ НП в Тернопільській області ОСОБА_109 , прийняв рішення про надання дозволу на проведення негласної слідчої дії - аудіо-контроль особи стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 , в ІТТ Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області. Протягом 24 годин звернутися з клопотання, погодженим з прокурором про надання дозволу на проведення негласної слідчої дії - аудіо-контроль особи в Апеляційний суд Тернопільської області.

Вказана постанова погоджена начальником Бережанського відділу Теребовлянської місцевої прокуратури Тернопільської області ОСОБА_110 . В мотивувальній частині рішення слідчого зазначено, що ним отримано оперативну інформацію від працівників ІТТ Бережанського ВП, що затриманий ОСОБА_8 висловлював намір покінчити з життям самогубством.

Далі слідчий зазначає: У виняткових невідкладних випадках пов'язаних з врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливого злочину, передбаченого розділом 2 КК України, негласна слідча дія може бути розпочата до постановлення ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим кодексом, за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором. Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що для пошуку, фіксації та перевірки доказів, отриманих під час досудового розслідування цього злочину, виникла необхідність у аудіо-контролі особи, а саме ОСОБА_8 , що є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома особи на підставі ухвали слідчого судді. … в ході проведення даної негласної слідчої дії у зазначений термін є можливість отримання доказів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин кримінального правопорушення.

На зворотній частині останнього аркушу постанови, у верхньому лівому кутку є рукописний текст «розсекречено акт № 24.05.2017 ст. інспектор ОСОБА_111 , підпис», відтиск «мокрої печатки» «ДЛЯ ПАКЕТІВ» №101( т.2 а.с.141-142).

Як зазначено у клопотанні про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-контроль особи, 28 червня 2016 року, старший слідчий СВ Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_109 , за погодженням з начальником Бережанського відділу Теребовлянської місцевої прокуратури ОСОБА_112 , звернувся до слідчого судді Апеляційного суду Тернопільської області із проханням надати дозвіл на проведення аудіо-контролю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_2 , за місцем його перебування, протягом тридцяти діб з дня отримання дозволу на проведення цієї негласної слідчої( розшукової) дії ( т.3 а.с. 145-146).

В мотивувальній частині такого клопотання слідчого вказано про прийняття ним 28 червня 2016 року постанови про проведення негласної слідчої дії аудіо-контроль особи до постановлення ухвали слідчого-судді, відповідно до ст. 250 КПК України, - «…У виняткових невідкладних випадках пов'язаних з врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливого злочину, передбаченого розділом 2 КК України, негласна слідча дія може бути розпочата до постановлення ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим кодексом, за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором.

Беручи до уваги вищевикладене, і те, що для пошуку, фіксації та перевірки доказів, отриманих під час досудового розслідування цього злочину, виникла необхідність у аудіо-контролі особи, а саме ОСОБА_8 , що є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома особи на підставі ухвали слідчого судді.

З метою швидкого розслідування кримінального провадження, необхідним є проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії протягом тридцяти діб. В ході проведення даної негласної слідчої дії у зазначений термін є можливість отримання доказів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин кримінального правопорушення.

Враховуючи наведене та те, що на даний час встановлено, що ОСОБА_8 буде підтримувати зв'язки та спілкуватися із іншими особами, а його розмови, або інші звуки, рухи за місцем перебування, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування...»

У правому верхньому кутку клопотання є рукописний напис синім чорнилом «розсекречено», акт №, 24 .05. 2017, підпис та відтиск мокрої печатки «Для пакетів №-101 Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області». На звороті останнього аркушу клопотання є рукописний напис синім чорнилом «Розсекречено акт №, 24.05.2017, ст. інспектор РС ОСОБА_111 » ( т.3 а.с. 145-146).

Як вбачається із ухвали слідчого судді Апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_113 від 29 червня 2016 року, за результатами розгляду згаданого клопотання слідчого, суд його задовольнив, надав дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії: аудіо контролю відносно громадянина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 в умовах ізолятора тимчасового тримання Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області протягом десяти діб з дня винесення ухвали про надання дозволу на проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії.

В ухвалі суду зазначено підстави задоволення клопотання слідчого - необхідність швидкого розслідування кримінального провадження та можливість отримання доказів, які самостійно або у сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин кримінального правопорушення.

У верхньому правому кутку ухвали є рукописний напис червоним чорнилом «розсекречено», без дати, є відтиск гербової «мокрої печатки» Апеляційного суду Тернопільської області. На звороті останнього аркушу ухвали є рукописний напис червоним чорнилом « Акт перегляду № 01\1889 від 06.06.2017 р. Повідомлено Теребовлянську місцеву прокуратуру «№-01\1890 від 06.07.2017 року», далі рукописний текст синім чорнилом «Головний спеціаліст Апеляційного суду Тернопільської області, підпис, прізвище (нерозбірливо), дата 06.06 2017 року» (т.3 а.с. 143-144).

Як вбачається із змісту протоколу про результати аудіо контролю особи складеного оперативним уповноваженим Бережанського ВП ГУ НП в Тернопільській області ст. лейтенантом поліції ОСОБА_114 в м.Бережани 26 вересня 2016 року, який розпочато 15 вересня 2016 року о 14 год 00 хв. та закінчено 25 вересня 2016 року о 18 год. 30 хв., виконуючи доручення по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016210040000150 від 27 червня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, на підставі постанови про проведення негласної слідчої дії аудіо контроль особи до постановлення ухвали слідчого судді від 28 червня 2016 року та ухвали слідчого судді Апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_115 про аудіо контроль особи від 29 червня 2016 року, склав цей протокол про результати проведення негласної слідчої дії - аудіо-контролю підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с.Нараїв Бережанського району в умовах ІТТ Бережанського ВП ГУ НП за адресою АДРЕСА_3 в період з 28 червня 2016 року по 10 липня 2016 року, встановив таке: « Диск DVD-R, бежевого кольору, на поверхні диска здійснено напис фломастером чорного кольору «Бережанський ВП ГУНП в Тобл» інв. № (нерозбірливо). Диск упаковано в паперовий конверт білого кольору, на якому здійснено напис : «WAV 2.57- ГБ ф. 145 29.06.2016 по 04.48». При прослуховуванні інформації на даному диску за допомогою службового комп'ютерного обладнання встановлено, що напис на диску здійснено «28» та (нерозбірливо) «червня 2016 року».

Дата : 28 червня 2016 року Учасники: ОСОБА_116 , Ж - Жека.

05 год 11 хв. -обвинувачений каже, що він тут «за вбивство», ще умовне маю», і має їхати на слідчий експеримент, «показувати як вбивав»;

05 год 21 хв. - обвинувачений на слова ОСОБА_117 , що він не зміг би вбити людину, відповідає: «та так, ніж в серце заї…шив (нецензурний вислів); «получилося нечаянно», і що жертва - особа жіночої статі.

05 год 41 хв. - на запитання ОСОБА_117 чи він багато п'є, обвинувачений каже, як коли; на запитання ОСОБА_117 « … чого по п'яні начудили», обвинувачений відповідає, що був тверезим. Далі ОСОБА_8 на запитання ОСОБА_117 де ніж і чи його знайшли, відповів, що ніж вдома і він не знає чи його знайшли.

05 год. 47 хв. на запитання ОСОБА_117 про причину такого вчинку, обвинувачений заперечив близькі стосунки із жертвою та розповів, що з потерпілою вони перебували біля його будинку, та взяла його за плече, він став відходити назад, але та почала більше його штовхати, тоді він впав назад (на спину) і при цьому тримав в руці ніж, потерпіла також впала на нього і на ніж. Цього він не хотів.

Дата : 28 червня 2016 року Учасники: ОСОБА_116 , ОСОБА_118 - Рома.

12 год. 43 хв. знайомство, на запитання ОСОБА_119 , обвинувачений відповідає, що він «тут» за « вбивство баби»; на запитання « коли ти її завалив?», ОСОБА_8 відповідає, «після вчора», « зарізав, ножем», що це сталося « нехотячи», каже, що ніж залишив вдома і знає, що його не знайшли. Далі розповідає, що повернулися з озера, відпочивали в будинку, вживали алкоголь і їх було шість чоловік, потерпілу він не бив ножем, - «вона впала, а я ніж в руці тримав», « … хотіла вдарити.. ловила за плече, я назад… трава вище колін, я.. падати, трималася і так», «…куди попав ніж», не знає. Каже, що жертві 32 роки, а йому 24. Також розповів, що помітив потерпілу, яка «шарилася» біля хати, заглядала на його подвір'я, була коротко стриженою й він подумав що це якийсь «пацан». Він вирішив подивитися хто це й окликнув її. Вона на це не зреагувала, пішла на траву, якою він йшов, Він знову перепитав, що вона тут робить, на що вона йому відповіла нецензурними словами. І щоб він вступився. Після цього вона зловила його за плече і далі все сталося, як він розказав. Також обвинувачений розповів, що те як «хтось лазить під хатою», бачили його дівчина із подругою.

Далі у протоколі зазначено: «решта 11 аналогічних дисків Диск DVD-R бежевого кольору, на поверхні здійснено аналогічні написи фломастером чорного кольору « Бережанський ВП ГУНП в Тобл. інв.. Номери з №11 по №21 Т». Диски упаковано в паперові конверти білого кольору, на яких олівцем здійснено написи про об'єм інформації на диску, кількість файлів, їх формат та дату здійснення записів. конверти білого кольору. При прослуховуванні інформації на даних дисках встановлено, що розмови на них побутового характеру та не містять інформації, що має значення для розслідування цього кримінального провадження».

Також, у верхньому правому кутку протоколу є рукописний напис синім чорнилом «не таємно, підпис, 27.09.16, акт № 5749», проставлено відтиск «мокрої печатки» «Для пакетів №-101 Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області» (т.1 а.с. 174-180).

У судовому засіданні, з дотриманням вимог ст. 359 КПК України досліджено аудіо записи, які є на додатку до згаданого протоколу про результати аудіо контролю - оптичному диску ( т.6 а.с. 81).

Вказаний диск у судовому засіданні надано прокурором, з усним поясненням, що саме на цьому (із 12-ти дисків), містяться результати аудіо контролю ОСОБА_8 28 червня 2016 року, які текстово відображені у згаданому протоколі; написи на упакуванні відповідають написам, зазначеним у протоколі.

У верхньому правому кутку упакування диска є рукописний напис синім чорнилом «таємно, який перекреслено, інв. 10т, не таємно, підпис, Акт 5749 27.09.16,», проставлено відтиск «мокрої печатки» «Для пакетів №-101 Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області».

Учасники процесу не заперечили достовірності змісту розмов, які відбувалися під час згаданих процесуальних дій, як при оголошенні тексту, так і при прослуховуванні їх в аудіо режимі на цифровому носії ( оптичному диску) .

За результатами прослуховування істотних розбіжностей між текстовим викладом аудіо та змістом аудіо записів, судом не встановлено.

Поряд з цим, сторона захисту заперечила допустимість і належність вказаного доказу у цілому. В обґрунтування своєї позиції, сторона захисту послалася на те, що на досудовому розслідуванні матеріли негласних слідчих розшуковий дій (далі НСРД) не були відкриті їх стороні, про їх наявність вони дізналися лише в Зборівському суді першої інстанції, при першому слуханні у суді цієї справи по суті.

З приводу таких доводів сторони захисту, суд зазначає наступне.

Прокурор або за його дорученням слідчий після закінчення досудового розслідування повинен відкрити такі матеріали та надати доступ до них іншій стороні кримінального провадження. В іншому випадку в силу ч. 12 ст. 290 КПК України суд не має права допустити відомості, що містяться в таких матеріалах, як докази.

Учасниками ( сторонами) справи не заперечено, що вимоги статті 290 КПК України по наданню доступу до матеріалів цієї кримінальної справи та ознайомлення із ними обвинуваченого та його захисника відбулося 28 вересня 2016 року ( п.127 Розділу 1 реєстру матеріалів досудового розслідування, т.1 а.с.10).

Обвинувальний акт складено 29 вересня 2016 року і 30 вересня 2016 року його затверджено й скеровано до суду ( т.1 а.с.1,3).

З врахуванням дат розсекречення процесуальних документів, які зазначені вище, суд констатує,

-постанова слідчого про проведення негласної слідчої дії аудіо-контролю особи до постановлення ухвали слідчого судді від 28 червня 2016 року розсекречена актом (без номера) 24 травня 2017 року;

-клопотання слідчого до слідчого судді Апеляційного суду Тернопільської області про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-контроль особи від 28 червня 2016 року, розсекречено 24 травня 2017 року;

-ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо контролю особи від 29 червня 2016 року, розсекречена актом перегляду № 01\1889 від 06.06.2017 р., про що повідомлено 06 липня 2017 року;

-протокол про результати аудіо контролю особи, складений оперативним уповноваженим Бережанського ВП ГУ НП в Тернопільській області ст. лейтенантом поліції ОСОБА_114 в м.Бережани 26 вересня 2016 року та оптичний диск, на якому є результати такої слідчої дії, розсекречені 27 вересня 2016 року.

З огляду на викладене, суд констатує, що дати розсекречення процесуальних документів, які були підставою для проведення негласної слідчої дії аудіо-контролю особи Риндяка в умовах ІТТ, - 24 травня та 06 липня 2017 року та дата затвердження обвинувального акту у цьому кримінальному провадженні і скерування його до суду - 30 вересня 2016 року, об'єктивно й поза розумним сумнівом свідчать про те, що вказані документи не були відкриті в порядку ст. 290 КПК України й не були надані для ознайомлення стороні захисту у цьому кримінальному провадження.

Вказані обставини підтверджуються також тим, що вищевказані процесуальні рішення у формі ухвали судді апеляційного суду, постанови слідчого та клопотання слідчого не зазначені у переліку прийнятих в ході досудового розслідування процесуальних рішень Реєстру матеріалів досудового розслідування, який доданий до обвинувального акту.

Також в матеріалах кримінального провадження відсутні позначення про видалення зазначених процесуальних рішень із вказаних матеріалів, відповідно до вимог ч. 5 ст. 290 КПК України. Тобто, постанова слідчого про проведення негласної слідчої дії аудіо-контролю особи до постановлення ухвали слідчого судді від 28 червня 2016 року, відповідне клопотання про надання дозволу та ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД, не зазначені, згідно з ч. 5 ст. 290 КПК України, як відомості чи документи, які не можуть бути розголошені під час судового розгляду.

Згідно з ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів, відповідно до положень ст. 290 КПК України, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Таким чином, суд приходить до висновку, що не відкривши обвинуваченому та стороні захисту такі матеріали кримінального провадження, сторона обвинувачення позбавила сторону захисту в повному обсязі реалізувати свої права перевірити, які саме негласні слідчі (розшукові) дії були санкціоновані слідчим суддею, щодо кого саме, на який строк їх було дано та чи діяли правоохоронні органи у межах та у спосіб, передбачений відповідними судовими рішеннями.

Тобто з достатньою повнотою стороні захисту не можливо було з'ясувати правові підстави та порядок застосування заходів, які тимчасово обмежували конституційні права і свободи обвинуваченого ОСОБА_8 , що становить основний критерій допустимості їх результатів як джерела доказів.

Як на один із доказів наявності ознак кримінального правопорушення за первинним обвинуваченням за ч.1 ст. 115 КК України, яке підтримане потерпілою і ознак кримінального правопорушення за зміненим обвинуваченням прокурора за ч.1 ст. 115 КК України, сторона обвинувачення та потерпілої зокрема послалися на результати вищезгаданого протоколу, складеного за результатами негласної слідчої (розшукової) дії по проведенню аудіо контролю відносно громадянина ОСОБА_8 в умовах ізолятора тимчасового тримання Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області від 26 вересня 2016 року, в ході якої було зафіксовано безпосереднє спілкування обвинуваченого із сторонніми особами (не ідентифікованими, які також утримувалися в ІТТ).

У свою чергу, сторона захисту заперечила допустимість такого доказу, з тих підстав, що сторона обвинувачення не довела обґрунтованості (наявності для цього, передбачених законом виняткових обставин) рішення слідчого поліції про проведення НСРД щодо ОСОБА_8 до прийняття з цього приводу ухвали слідчим суддею.

З приводу таких доводів сторін по справі, суд зазначає таке.

Частина 1 статті 1 КПК України зазначає, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Відповідно ст.17 КПК України обов'язок доведеності винуватості особи поза розумним сумнівом покладається на сторону обвинувачення. При цьому, згідно ст.22 ч.6 КПК суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

У відповідності до положень ч.1 ст. 250 КПК України, у виняткових невідкладних випадках, пов'язаних з врятуванням людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину … негласна слідча (розшукова) дія може бути розпочата до постановлення ухвали слідчого судді, у випадках передбачених цим Кодексом, за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором, або прокурора. У такому випадку прокурор зобов'язаний невідкладно після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звернутися із відповідним клопотанням до слідчого судді.

Отже, таке рішення можливо прийняти за наявності згаданих двох обставин, а не кожної окремо, зважаючи на їх сполучник «та».

Як вже зазначено вище, слідчий, обґрунтовуючи своє рішення ( постанову про проведення НСРД) послався на оперативну інформацію від працівників ІТТ Бережанського ВП, що затриманий ОСОБА_8 висловлював намір покінчити життя самогубством. Однак, далі по тексу вже вказано, що необхідність у втручанні у приватне спілкування ОСОБА_8 , яке є можливими лише за рішенням слідчого судді, пов'язана із пошуком, фіксацією та перевіркою доказів, отриманих під час досудового розслідування цього злочину, а також задля швидкого його розслідування. Суд констатує, що у своєму рішенні слідчим не вказано про наявність виняткового невідкладного випадку, який пов'язаний із врятуванням життя людей, як і не зазначено запобіганню якого тяжкого, чи особливо тяжкого злочину, визначеного законом, будуть сприяти такі НСРД.

Отже, така негласна слідча дія була проведена до постановлення ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення такої дії за відсутності обставин, передбачених ст. 250 КПК України.

Зважаючи на викладене, суд констатує, що таке рішення слідчим прийняте без передбачених чинним кримінальним процесуальним кодексом України підстав, а відтак є незаконним.

Аналогічну позицію щодо вказаного доказу у цій справі висловлено й у Постанові колегії суддів Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року (т.5 а.с.35-38) та в Ухвалі колегії суддів судової палати у кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду від 29 липня 2020 року ( т.5 а.с.109).

Окрім цього, як вже зазначено вище, із відповідним клопотанням до слідчого судді в порядку ч.1 ст. 250 КПК України може звернутися лише прокурор, але не слідчий за погодженням з прокурором, як є у цьому кримінальному провадженні.

А тому, звертаючись до слідчого судді Апеляційного суду Тернопільської області із клопотанням про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-контроль особи від 28 червня 2016 року, яка вже була розпочата до постановлення ухвали слідчого судді, слідчий не був наділений такими процесуальними повноваженнями в силу положень ч.1 ст. 250 КПК України, тобто не був повноважною процесуальною особою на вчинення таких процесуальних дій. Процесуальне право вносити таке клопотання у даному випадку, має лише прокурор.

Отже, і у цій частині процесуальна дія слідчого не відповідає вимогам закону.

З врахуванням таких обставин, суд вважає, що стороною обвинувачення не надано суду жодних доказів, які б підтверджували наявність у правоохоронних органів конкретних та об'єктивних підстав для проведення до рішення слідчого судді НСРД щодо обвинуваченого, хоча вони зобов'язані були це зробити, оскільки відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (рішення від 26 жовтня 2006 року у справі «Худобін проти Росії», рішення від 6 вересня 1978 року у справі «Клаас та інші проти Німеччини», рішення від 09 червня 1998 року «Тейксейра де Кастро проти Португалії»), якщо доказ є результатом негласної операції, органи влади повинні бути готовими продемонструвати, що у них були обґрунтовані причини для організації негласної операції. Наявність конкретних та об'єктивних підстав є обов'язковою умовою для здійснення негласних операцій.

Окрім цього, суд вказує на те, що відповідно до ч.6 ст. 246 КПК України, проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ… За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.

У цій частині суд констатує, що сторона обвинувачення не надала суду жодних відомостей про надання слідчим оперативному працівнику ОСОБА_120 доручення на зняття й дослідження інформації отриманої при застосуванні технічних засобів у вищевказаному випадку негласної слідчої (розшукової) дії.

З огляду на такі встановлені обставини, суд приходить до висновку, що оперуповноважений Бережанського ВП ГУ НП в Тернопільській області лейтенант поліції ОСОБА_121 , в силу положень ч.6 ст.246 КПК України не був процесуально уповноваженим у передбаченому кримінально-процесуальним законом порядку, здійснювати процесуальні дії по зняттю, дослідженню й відображенню інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів у процесуальному документі, який є джерелом доказів у цьому кримінальному провадженні.

Виходячи з вищевикладеного, суд визнає недопустимим і не враховує при прийнятті рішення у даному кримінальному провадженні протокол дослідження інформації отриманої при застосуванні технічних засобів - дослідження результатів проведення негласної слідчої «розшукової» дії - аудіоконтролю ОСОБА_8 26 вересня 2016 року.

Постановою заступника начальника СВ Бережанського відділу поліції ГУ НП в Тернопільській області майора поліції ОСОБА_82 , від 27 вересня 2016 року, визнано речовими доказами у цьому кримінальному провадженні:

- одяг потерпілої ОСОБА_11 : футболку, шорти, бюстгальтер, труси, що упаковані в сейфпакет №3347051; взуття потерпілої ОСОБА_11 , що упаковане в картонну коробку, - здати на зберігання в камеру схову Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області); зрізи нігтів потерпілої ОСОБА_11 , що упаковані в конверт, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Решту предметів, вилучених під час розслідування і які не визнані речовими доказами здати на зберігання у камеру схову Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області, а саме:

-мобільний телефон у сіро-чорному пластмасовому корпусі марки «Самсунг»; фрагмент тканини з емблемою з написом «Sason inox well», джинсові штани чорного кольору, які належать ОСОБА_8 ; пара кросівок чорного кольору, які належать ОСОБА_8 ; кухонний ніж з ручкою чорного кольору, довжиною 110 мм; кухонний ніж з ручкою коричневого кольору довжиною 220 мм; кухонний ніж з ручкою оранжевого кольору довжиною 148 мм, кухонний махровий рушник; спортивні штани з написом «Adidas»; футболка чоловіча з написом «Polo», пара кросівок білого кольору; джинсові штани з написом «Jonker»; спортивні штани чорного кольору з написом «Adidas»; спортивні штани чорного кольору з написом на бірці «SPEK-TU»; футболка білого кольору з написом «Adidas»;, футболка білого кольору з написом «David and Gerenzo»; сорочка на короткий рукав; майка чорного кольору з написом «Otadoss», светр темно-зеленого кольору; спортивні штани з біркою « Jufei Beier», Спортивні штани з сірими полосами; джинсові штани синього кольору з написом «Pobeda», взірці волосся ОСОБА_11 - здати на зберігання у камеру схову Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області;

-Зрізи нігтів ОСОБА_8 - зберігати при матеріалах кримінального провадження( т.1 а.с. 167-168).

Як вбачається із квитанції №-13\16 Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області Бережанський відділ поліції ( т.1 а.с. 169), старшим інспектором-криміналістом Бережанського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_122 отримано на зберігання в камері речових доказів Бережанського відділу поліції ГУ НП зазначені у вищевказаній постанові речові докази: одяг потерпілої ОСОБА_11 : футболка, шорти, бюстгальтер, труси, що упаковані в сейфпакет №3347051; взуття потерпілої ОСОБА_11 , що упаковане в картонну коробку та інші предмети: мобільний телефон у сіро-чорному пластмасовому корпусі марки «Самсунг'в сейф пакеті 2623117, фрагмент тканини з емблемою з написом «Sason inox well» в сейф пакеті 2365153; джинсові штани чорного кольору, пара кросівок чорного кольору, які належать ОСОБА_8 в пакеті біло-зеленого кольору; кухонний ніж з ручкою чорного кольору, довжиною 110 мм; кухонний ніж з ручкою коричневого кольору довжиною 220 мм; кухонний ніж з ручкою оранжевого кольору довжиною 148 мм, упаковані в сейф-пакет 2214957; кухонний махровий рушник в сейф пакеті 3175494; спортивні штани марки «Adidas»; футболка чоловіча з написом «Polo», пара кросівок білого кольору в сейф пакеті 3175508 ; джинсові штани з написом «Jonker». спортивні штани чорного кольору «Adidas»; спортивні штани чорного кольору з написом на бірці «SPEK-TU»; футболка білого кольору з написом «Adidas» в сейф пакеті 3175505; футболка білого кольору з написом «David and Gerenzo» в сейф пакеті 3175507; сорочка на короткий рукав; майка чорного кольору з написом «Otadoss», светр темно-зеленого кольору; спортивні штани з біркою « Jufei Beier», спортивні штани з сірими полосами; джинсові штани синього кольору з написом «Pobeda» в сейф пакеті 3335272; Взірці волосся ОСОБА_11 у 6 паперових конвертах.

Стороною обвинувачення зазначена постанова слідчого і квитанція вказані в переліку доказів у цьому кримінальному провадженні.

З цього приводу суд зазначає таке.

Положеннями ч.2 ст. 23 КПК України, визначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Всупереч вимогам ч.2 ст. 23 КПК України, вказані речові докази у судове засіданні для їх огляду стороною обвинувачення не представлені й суд їх не досліджував у даному процесі, що суперечить принципу безпосередності дослідження доказів у суді.

Відтак, суд не вважає вказані постанову слідчого про визнання речовими доказами і квитанцію про їх зберігання, без дослідження безпосередньо у судовому засіданні зазначених у них речових доказів, належними до предмету доказування у цьому кримінальному провадженні.

Судом встановлено що ОСОБА_8 не перебуває на диспансерному обліку в психіатричному кабінеті, а в наркологічному кабінеті перебуває з діагнозом розлади психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю ( т.1 а.с. 163).

Згідно акту огляду №-254 (Спеціальної медичної комісії КУТОР «Тернопільський обласний наркологічний диспансер») від 12 липня 2016 року у ОСОБА_8 встановлено розлади психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності. Розлади Психіки і поведінки внаслідок вживання канабіноїдів. Вживання зі шкодою для організму( т.1 а.с 164).

Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №-313, проведеної 12 липня 2016 року, ОСОБА_8 теперішнього часу страдає на розлади психіки і поведінки внаслідок комбінованого вживання алкоголю і канабіноїдів. Може усвідомлювати свої дії і керувати ними. ОСОБА_8 на період часу, до якого відносяться інкриміновані йому діяння, страждав на розлади психіки і поведінки внаслідок комбінованого вживання алкоголю і канабіноїдів. Міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. ОСОБА_8 не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру( т.1 а.с.165-166).

Як вбачається із характеристики від 29 червня 2016 року за №486, виданої сільським головою села Нараїв Бережанського району Тернопільської області, ОСОБА_8 проживає у вказаному населеному пункті разом із батьком ОСОБА_123 , «який нещодавно вийшов із місць позбавлення волі». В даний час ніде не працює, не навчається» ОСОБА_8 раніше судимий, інколи зловживає алкогольними напоями. Під час алкогольного сп'яніння вчиняє хуліганські дії» (т.1 а.с. 154).

Згідно довідки №-980 від червня 2016 року (точна дата не читається), виданої Нараївською сільською радою, до складу сім'ї \ зареєстрованих ОСОБА_8 входить його батько ОСОБА_17 , вказана адреса - с.Нараїв Бережанського району Тернопільської області ( т.1 а.с. 155).

Відповідно до інформації Нараївського сільського голови, викладеної у довідці №-28 від 27 червня 2016 року, житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 в якому проживає ОСОБА_17 , належить померлій ОСОБА_124 . ( т.1 а.с. 156)

Як вбачається із інформації у вимозі УІАС МВС України Тернопільській області від 29 червня 2016 року № 4014\101\0116, ОСОБА_8 раніше судимий ( т.1 а.с.157-158).

Суд не приймає до уваги, як документ, що містить відомості, характеризуючі обвинуваченого, заявлену прокурором в переліку письмових документів ухвалу суду від 15 травня 2014 року про закриття кримінального провадження за ч.1 ст. 126 КК України стосовно ОСОБА_8 за відмовою потерпілих від обвинувачення (т.1 а.с 159).

Як вважає суд, прокурор не обґрунтував належність вказаної ухали суду до документів, які містять відомості, що характеризують обвинуваченого.

Так, зазначаючи, що така ухвала суду негативно характеризує обвинуваченого, прокурор послався на те, що обвинувачений ОСОБА_8 не заперечив щодо закриття провадження із зазначених підстав, натомість, якби він не був би не винним, то б не погоджувався із таким рішенням.

У цій частині суд констатує, що кримінальні правопорушенні, передбачені зокрема ст. 126 КК України є приватного обвинувачення. І відмова потерпілого від такого обвинувачення є безумовною підставою для його закриття судом, не зважаючи на позицію з цього приводу особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Для прийняття судом такого рішення не є потрібним визнання вини чи згоду такої особи. Факт відсутності чи наявності визнання особою вини у такому кримінальному правопорушенні чи згода особи на таке закриття, не є належним доказом винуватості особи у вчиненні такого злочину, й тим більш не може якимось чином характеризувати особу, як то позитивно чи негативно.

Вироком Бережанського районного суду Тернопільської області від 12 грудня 2014 року, затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним ОСОБА_8 . ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, основне покарання в виді позбавлення волі ОСОБА_8 остаточно призначено терміном в 5 (п'ять) років, без призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна. На підставі ст.75 КК України звільнено обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю в 3 (три) роки. На період іспитового строку покладено на ОСОБА_8 обов'язки, передбачені п.2,3,4 ч.1 ст. 76 КК України(т.1 а.с. 160-162).

Як вбачається із характеристики, виданої 14 березня 2017 року ( №-182) виконкомом Нараївської сільської ради Бережанського району Тернопільської області в особі голови сільської ради ОСОБА_125 , жителька села Нараїв ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 за час проживання на території сільської ради зарекомендувала себе з позитивної сторони, поводила себе добре; зауважень з боку виконкому сільської ради не мала; користувалася авторитетом у жителів села; працювала різноробочою в ПАП «Явір»; проживала разом з мамою та малолітньою дитиною ОСОБА_126 ; депутатом сільської ради не обиралася (т.2 а.с.58).

Як вбачається із досудової доповіді Тернопільського районного сектору №1 філії державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області, від 15 травня 2023 року, обвинувачений ОСОБА_8 характеризується загалом позитивно, проживає разом із співмешканкою, разом з якою виховують спільну доньку та малолітнього сина співмешканки; умови в сім'ї задовільні, має періодичні підробітки, утримує дрібне господарство та вирощує городину. За місцем проживання обвинувачений характеризується з хорошої сторони, наркотичних засобів та алкоголю не вживає, з односельчанами перебуває в добрих стосунках, в конфліктних ситуаціях не помічений, до адміністративної відповідальності не притягувався, в інкримінованому йому правопорушенні обвинувачений вини не визнає. Загальний рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства за підсумками проведеної Оцінки Ризику визначено як середній. Виправлення ОСОБА_8 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства ( у тому числі для окремих людей) ( т.7 а.с.108-113).

Суд вважає, що вищезазначені документи не містять прямих належних і допустимих доказів винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 , як в умисному позбавленні життя ОСОБА_11 , так і у її вбивстві ним з необережності, а характеризуючі особу відомості мають значення для суду лише при призначенні покарання винній у вчиненні злочину особі, при постановленні обвинувального вироку.

Вирішуючи питання про доведеність вини обвинуваченого у інкримінованих йому, як стороною державного обвинувачення, так і потерпілою, кримінальних правопорушеннях відповідно за ч.1 ст. 119 та ч.1 ст. 115 КК України, суд зазначає таке.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від 01.11.1996 року, зазначено, що при розгляді кримінальних справ суд має суворо додержуватись закріплений у ч.1 ст.62 Конституції принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості.

У своєму рішенні по справі «Пантелеєнко проти України», заява №11901/02, п.49, Європейський суд з прав людини підкреслює, що вираз «відповідно до закону» значною мірою покладає на національне законодавство і державу обов'язок дотримання матеріальних і процесуальних норм.

Однією із засад судочинства є, зокрема змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.4 ст.129 Конституції України).

Така норма кореспондується і з ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 22 КПК України, якою визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

При цьому завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них ч. 2 ст. 9 КПК України покладає обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Ст. 62 Конституції України передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Вказане встановлено і у ст. 17 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, в тому числі винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, покладається на слідчого, прокурора і лише в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Як вже зазначено вище, оскільки прокурор, як державний обвинувач змінив обвинувачення з ч.1 ст. 115 КК України на ч.1 ст.119 КК України, фактично відмовившись підтримувати первісне обвинувачення, до потерпілої перейшло право підтримувати таке первісне обвинувачення і вона ним скористалася.

Отже, за таких обставин, одночасно із набуттям такого права, у потерпілої виник і обов'язок по доказуванню обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України.

Отже обов'язок доказування безпосередньо у судовому засіданні обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, у цій справі за ч.1 ст. 119 КК України покладено на прокурора, а за ч.1 ст. 115 КК України,- на потерпілу.

Відповідно до вимог ст.ст. 22,26 КПК України, судом були створені всі умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Так, після дослідження у судовому засіданні за узгодженою позицією всіх учасників процесу та постановленою з цього приводу ухвалою суду всіх без винятку доказів, як то сторони обвинувачення, потерпілої та захисту та надання їм оцінки з критеріїв їх належності, допустимості та достатності в їх сукупності, до суду не надійшло жодних клопотань від учасників процесу про доповнення судового розгляду дослідженням інших доказів у цьому кримінальному провадженні.

Прокурор і потерпіла, приймаючи участь у судовому засіданні, після дослідження всіх доказів по справі перед оголошенням початку судових дебатів, не скористалися своїми правами, передбаченими ст.ст.338, 340 КПК України.

Пунктами 1,2,3 частини 1 статті 373 КПК України визначено, що виправдовувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:

1)вчинене кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

2)кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

3)в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з позиції ЄСПЛ, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». І такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину, інакше суд не приймає їх, як докази сторони обвинувачення та відкидає їх.

Пункт 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного, а тому проголошує право особи на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у рішеннях по справах «Тельфнер проти Австрії» від 20.03.2001 року та «Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства» від 08.02.1996 року.

Отже,на підставі прийнятих судом належних й допустимих доказів в їх сукупності та їх взаємозв'язку, у судовому засіданні об'єктивно встановлено такі фактичні обставини у цьому кримінальному провадженні:

26 червня 2016 року, в період з 18 до 20-21 години (точного часу не встановлено), ОСОБА_8 , разом із батьком ОСОБА_123 , ОСОБА_127 , ОСОБА_26 та ОСОБА_128 , ОСОБА_24 , ОСОБА_129 та її малолітнім сином, відпочивали на ставку що біля хутора Малинівка Бережанського району Тернопільської області.

Близько 20-21 години, ОСОБА_89 , ОСОБА_130 , ОСОБА_131 та ОСОБА_132 , автомобілем останнього повернулися з відпочинку до будинку де проживали Риндяки, - АДРЕСА_1 .

Через нетривалий час після від'їзду згаданої групи осіб, також близько 20 -21 години, ОСОБА_8 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 та її малолітній син пішки йшли з відпочинку в напрямку села Нараїв. Тут до них приєднався їх односельчанин (брат ОСОБА_11 ) ОСОБА_11 . На прохання ОСОБА_8 , за ними виїхав (щоб підвезти додому) співжитель матері ОСОБА_8 - ОСОБА_21 . Таким чином вся група вказаних осіб приїхала до села Нараїв Бережанського району (в центр). ОСОБА_11 пішов до себе додому, а ОСОБА_8 , ОСОБА_134 із дитиною та ОСОБА_133 пішли до будинку ОСОБА_16 , забрати дитячий візок, який залишили там перед виїздом на відпочинок. Прийшовши, жінки забрали візок і пішли стежкою, що ліворуч господарства вела вниз до дороги, через закинуту (невживану) земельну ділянку, проходячи повз кущі та закинуту будівлю. З ними разом йшов ОСОБА_8 , оскільки на той час перебував у близьких стосунках із ОСОБА_135 та домовлявся із нею про зустріч цього вечора. Провівши їх до дороги, ОСОБА_8 повернувся додому. Також, ОСОБА_134 ще поверталася до будинку ОСОБА_16 за забутою дитячою пляшечкою. Коли вона прийшла назад (через 10-15 хв), жінки з дитиною пішли до ОСОБА_72 додому, де й перебували цього вечора. Повернушись додому ОСОБА_8 перебував вдома із батьком та ОСОБА_130 .

У свою чергу, 26 червня 2016 року, ОСОБА_11 , близько 17.30-18 години (точного часу не встановлено), разом із своєю малолітньою донькою ОСОБА_126 , йшли з магазину, що в с.Нараїв Бережанського району Тернопільської області до свого місця проживання, - АДРЕСА_4 (цей же населений пункт). По дорозі, на прохання сусіда ОСОБА_136 , ОСОБА_11 допомогла йому у господарстві і пішла з донькою додому. Удома, сказавши матері ОСОБА_6 , що йде подивитися на город, який неподалік їх будинку й будинку ОСОБА_16 . З нею пішла малолітня донька, взяла з собою цуценя. Через деякий час ( 5-10 хв.) дитина повернулася додому, залишила собаку й знову пішла до мами на город. Однак, десь через 20 хв. дитина знову прийшла додому й сказала, що мами на городі немає і їй не відомо де вона є. Це вже було близько 19 години. Мати телефонувала до доньки, але та на дзвінки не відповідала. Близько 20 год 30 хв. - 21 год додому повернувся брат ОСОБА_11 . Мати розповіла, що нема сестри. У подальшому, родичі ОСОБА_11 - брат та мати неодноразово телефонували до неї, однак та на дзвінки не відповідала. Також родичі упродовж вечора та до опівночі шукали ОСОБА_11 , кличучи її та ходячи по дорозі та земельній ділянці, на яку та пішла, але не знайшли.

Наступного дня, 27 червня 2016 року, близько 4-5 години ранку до будинку ОСОБА_16 прийшов ОСОБА_65 , який перед тим п'яним проспав ніч в автомобілі ОСОБА_26 . Після цього, близько 6-8 години (точного часу не встановлено) до ОСОБА_16 прийшов ОСОБА_11 і питав чи не бачили його сестри, яка напередодні ввечері пішла з будинку і не повернулася, на дзвінки не відповідає. На що присутні відповіли, що сестри не бачили.

Після чого ОСОБА_11 пішов з будинку і продовжив пошуки, йшов протоптаною стежкою вниз, повз закинутий будинок і у траві знайшов труп сестри.

На трупі ОСОБА_11 виявлено проникаюче поранення передньої поверхні середньої третини лівої половини грудей; садна та поранення обличчя. Виявлені тілесні ушкодження у потерпілої виникли прижиттєво, незадовго до настання її смерті. Між виявленим проникаючим пораненням грудей трупа ОСОБА_11 та настанням її смерті, є прямий причинно-наслідковий зв'язок.Незадовго до настання смерті ОСОБА_137 вживала алкогольні напої, де кількість етилового спирту в її крові ( 1,51 проміллє) відповідає стану середнього ступеня алкогольного сп'яніння. Смерть ОСОБА_11 настала приблизно в період з 14 год 30 хв. до 22 год 30 хв. 26 червня 2016 року (приблизно за 16-24 години до судово-медичної експертизи її трупа, яка проведена з 14 год 30 хв. до 16 год 30 хв. 27 червня 2016 року).

Отже, жодної фактичної обставини, яка б прямо чи побічно була б підтверджена у суді належними й допустимим доказами, з якої б убачалося вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 будь-яких дій насильницького характеру стосовно життя та здоров'я ОСОБА_11 , де б такі дії обвинуваченого призвели б до умисного позбавлення життя потерпілої, тобто до її умисного вбивства, у судовому засіданні не встановлено.

Також, жодної фактичної обставини, яка б прямо чи побічно була б підтверджена у суді належними й допустимим доказами, з якої б убачалося вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 будь-яких дій стосовно життя та здоров'я ОСОБА_11 , вчинених неумисно (з непрямим умислом чи з необережності), які б призвели до неумисного позбавлення життя потерпілої, тобто до її вбивства з необережності, у судовому засіданні не встановлено.

З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах обвинувачення прокурора, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, та принципу диспозитивності, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, суд приходить до висновку, що у судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено, що за обставин, сформульованих в обвинувальному акті прокурора за ч.1 ст. 119 КК України, обвинувачений ОСОБА_8 вбив через необережність ОСОБА_11 .

За таких підстав суд приходить до переконання про необхідність визнання невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 119 КК України та виправданні обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України, у зв'язку з недоведеністю того, що обвинувачений вчинив таке кримінальне правопорушення, як вбивство через необережність ОСОБА_11 .

Також, з урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах обвинувачення, яке підтримане потерпілою ОСОБА_6 , дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, та принципу диспозитивності, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, суд також приходить до висновку, що у судовому засіданні стороною потерпілої не доведено, що за обставин, сформульованих в обвинувальному акті за ч.1 ст. 115 КК України, обвинувачення за яким підтримане потерпілою ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_8 вчинив вбивство ОСОБА_11 , тобто умисно протиправно заподіяв їй смерть.

За таких підстав суд приходить до переконання про необхідність визнання невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 115 КК України та виправданні обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, у зв'язку з недоведеністю того, що обвинувачений вчинив таке кримінальне правопорушення, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тобто вбивство ОСОБА_11 .

Як вбачається із протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складеного в місті Бережани 28 червня 2016 року в період з 02 години 05 хвилин до 02 години 55 хвилин, старшим слідчий СВ Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_138 28 червня 2016 року, згідно ст. 209 КПК України об 00 год 20 хв. в Бережанському відділі поліції ГУНП в Тернопільській області, за участю адвоката ОСОБА_94 затримав підозрюваного у вчиненні злочину ОСОБА_8 .

30 червня 2016 року до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який у подальшому неодноразово продовжувався судом (п.п.3,4,7 Розділу ІІІ Реєстру матеріалів досудового розслідування, т.1 а.с. 13, 136).

20 липня 2018 року, застосований щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою припинив свою дію, у зв'язку із набранням законної сили вироком Зборівського районного суду Тернопільської області стосовно ОСОБА_8 від 12 квітня 2018 року у цьому кримінальному провадженні та звернення його до виконання( т.4 а.с. 142).

Ухвалою колегії суддів Тернопільського апеляційного суду від 14 січня 2020 року щодо обвинуваченого ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 із забороною залишати житло у період з 22 год 00 хв. до 06 год 00 хв. та з покладенням певних обов'язків. Строк дії ухвали визначено до 23 год 59 хв. 24 лютого 2020 року ( т.5 а.с. 72-74 ).

Після закінчення строку дії вказаної ухвали, відомостей про продовження строку вказаного запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , суду не надано, відтак суд вважає, що строк дії такого запобіжного заходу закінчився.

Клопотань щодо обрання обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу до суду не надійшло.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати слід віднести на рахунок держави.

Відомостей про наявність обмеження прав обвинуваченого під час даного кримінального провадження, які підлягають поновленню у разі постановлення судом виправдувального вироку, суду не повідомлено, клопотань з цього приводу до суду не надійшло, а тому із зазначених підстав суд не приймає відповідних рішень про поновлення таких прав обвинуваченого.

Речові докази та предмети, які не визнані речовими доказами, що зберігалися в камері схову Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області, а саме:

-одяг потерпілої ОСОБА_11 : футболка, шорти, бюстгальтер, труси, що упаковані в сейфпакет №3347051;

-взуття потерпілої ОСОБА_11 в картонній коробці;

-фрагмент тканини з емблемою з написом «Sason inox well» в сейф пакеті 2365153;

-кухонний ніж з ручкою коричневого кольору в сейф-пакет 2214957;

-взірці волосся ОСОБА_11 у 6 паперових конвертах -

знищені згідно акту комісії працівників Бережанського ВП ГУНП Тернопільській області від 22 жовтня 2018 року ( т.4 а.с. 157),

-Джинсові штани чорного кольору, пара кросівок чорного кольору, які належать ОСОБА_8 в пакеті біло-зеленого кольору; кухонний ніж з ручкою чорного кольору, довжиною 110 мм; кухонний ніж з ручкою оранжевого кольору довжиною 148 мм, упаковані в сейф-пакет 2214957; кухонний махровий рушник в сейф пакеті 3175494; спортивні штани марки «Adidas»; футболка чоловіча з написом «Polo», пара кросівок білого кольору в сейф пакеті 3175508; джинсові штани з написом «Jonker». спортивні штани чорного кольору «Adidas»; спортивні штани чорного кольору з написом на бірці «SPEK-TU». футболка білого кольору з написом «Adidas» в сейф пакеті 3175505; футболка білого кольору з написом «David and Gerenzo» в сейф пакеті 3175507; сорочка на короткий рукав; майка чорного кольору з написом «Otadoss», светр темно-зеленого кольору; спортивні штани з біркою « Jufei Beier», спортивні штани з сірими полосами; джинсові штани синього кольору з написом «Pobeda» в сейф пакеті 3335272 - отримані батьком обвинуваченого ОСОБА_123 згідно його розписки від 26 жовтня 2018 року ( т.4 а.с.156);

З приводу решти речових доказів та предметів, які не є речовими доказами, про долю яких у суду немає відомостей, - прийняти рішення в порядку ст. 100 КПК України. А саме щодо зрізів нігтів потерпілої ОСОБА_11 , мобільного телефону у сіро-чорному пластмасовому корпусі марки «Самсунг» в сейф пакеті 2623117, зрізів нігтів ОСОБА_8 .

Про інші, вжиті під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні заходи кримінального забезпечення, які підлягають вирішенню при постановленні вироку, суду не повідомлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 369 - 371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 визнати невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 119 КК України та виправдати його у зв'язку з недоведеністю вчинення ним такого кримінального правопорушення.

ОСОБА_8 визнати невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України, яке підтримане потерпілою ОСОБА_6 та виправдати його у зв'язку з недоведеністю вчинення ним такого кримінального правопорушення.

Прийняти на рахунок держави процесуальні витрати на залучення експерта при проведенні: судової молекулярно-генетичної експертизи від 28 грудня 2017 року №-10\866 в розмірі 6 841 (шість тисяч вісімсот сорок одна) гривня 12 коп. (т.3 а.с. 143).

Речові докази:

-зрізи нігтів потерпілої ОСОБА_11 , упаковані в конверт, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження (Бережанська окружна прокуратура Тернопільської області) - знищити.

Предмети (речі), які не є речовими доказами:

-мобільний телефон у сіро-чорному пластмасовому корпусі марки «Самсунг» в сейф пакеті 2623117, який зберігається в камері речових доказів Бережанського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області - повернути потерпілій ОСОБА_6 ;

- зрізи нігтів ОСОБА_8 , які зберігаються при матеріалах кримінального провадження (Бережанська окружна прокуратура Тернопільської області) - знищити.

Апеляція на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Бережанський районний суд Тернопільської області. Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Обвинуваченому також роз'яснюється його право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Суддя Бережанського районного суду

Тернопільської області ОСОБА_1

Попередній документ

112200539

Наступний документ

112200541

Інформація про рішення:

№ рішення:	112200540
№ справи:	593/1248/16-к
Дата рішення:	10.07.2023
Дата публікації:	17.07.2023
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Бережанський районний суд Тернопільської області
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто у касаційній інстанції (08.10.2025)
Результат розгляду:	залишено без змін рішення апеляційної інстанції
Дата надходження:	17.08.2020

Розклад засідань:

Минулі засідання (69)

13.02.2026 23:36	Бережанський районний суд Тернопільської області
13.02.2026 23:36	Бережанський районний суд Тернопільської області
13.02.2026 23:36	Бережанський районний суд Тернопільської області
13.02.2026 23:36	Бережанський районний суд Тернопільської області
13.02.2026 23:36	Бережанський районний суд Тернопільської області
13.02.2026 23:36	Бережанський районний суд Тернопільської області
13.02.2026 23:36	Бережанський районний суд Тернопільської області
13.02.2026 23:36	Бережанський районний суд Тернопільської області
13.02.2026 23:36	Бережанський районний суд Тернопільської області
13.01.2020 10:00	Тернопільський апеляційний суд
29.01.2020 11:00	Тернопільський апеляційний суд
12.02.2020 10:00	Тернопільський апеляційний суд
18.03.2020 10:00	Тернопільський апеляційний суд
15.04.2020 10:00	Тернопільський апеляційний суд
13.05.2020 10:00	Тернопільський апеляційний суд
17.06.2020 10:00	Тернопільський апеляційний суд
01.07.2020 10:00	Тернопільський апеляційний суд
29.07.2020 11:30	Тернопільський апеляційний суд
25.09.2020 11:00	Бережанський районний суд Тернопільської області
02.10.2020 11:00	Бережанський районний суд Тернопільської області
10.11.2020 11:00	Бережанський районний суд Тернопільської області
26.11.2020 14:00	Бережанський районний суд Тернопільської області
30.12.2020 10:30	Бережанський районний суд Тернопільської області
27.01.2021 11:00	Бережанський районний суд Тернопільської області
23.02.2021 11:00	Бережанський районний суд Тернопільської області
17.03.2021 10:30	Бережанський районний суд Тернопільської області
20.04.2021 14:30	Бережанський районний суд Тернопільської області
17.05.2021 11:00	Бережанський районний суд Тернопільської області
24.05.2021 14:30	Бережанський районний суд Тернопільської області
04.06.2021 11:00	Бережанський районний суд Тернопільської області
25.06.2021 10:30	Бережанський районний суд Тернопільської області
02.07.2021 10:30	Бережанський районний суд Тернопільської області
15.07.2021 10:30	Бережанський районний суд Тернопільської області
11.08.2021 11:00	Бережанський районний суд Тернопільської області
20.10.2021 10:30	Бережанський районний суд Тернопільської області
11.11.2021 11:00	Бережанський районний суд Тернопільської області
25.11.2021 11:00	Бережанський районний суд Тернопільської області
10.12.2021 11:00	Бережанський районний суд Тернопільської області
28.01.2022 11:00	Бережанський районний суд Тернопільської області
23.02.2022 11:00	Бережанський районний суд Тернопільської області
03.03.2022 11:30	Бережанський районний суд Тернопільської області
24.08.2022 14:30	Бережанський районний суд Тернопільської області
23.09.2022 10:00	Бережанський районний суд Тернопільської області
22.11.2022 14:30	Бережанський районний суд Тернопільської області
23.11.2022 14:30	Бережанський районний суд Тернопільської області
14.12.2022 10:00	Бережанський районний суд Тернопільської області
12.01.2023 14:30	Бережанський районний суд Тернопільської області
06.02.2023 14:30	Бережанський районний суд Тернопільської області
17.02.2023 14:30	Бережанський районний суд Тернопільської області
23.03.2023 11:30	Бережанський районний суд Тернопільської області
19.04.2023 15:00	Бережанський районний суд Тернопільської області
25.04.2023 14:00	Бережанський районний суд Тернопільської області
17.05.2023 14:00	Бережанський районний суд Тернопільської області
08.06.2023 14:30	Бережанський районний суд Тернопільської області
26.06.2023 12:00	Бережанський районний суд Тернопільської області
01.11.2023 10:00	Тернопільський апеляційний суд
08.11.2023 10:00	Тернопільський апеляційний суд
24.01.2024 10:00	Хмельницький апеляційний суд
08.02.2024 15:00	Хмельницький апеляційний суд
20.03.2024 15:00	Хмельницький апеляційний суд
29.04.2024 10:30	Хмельницький апеляційний суд
05.06.2024 11:00	Хмельницький апеляційний суд
05.08.2024 15:00	Хмельницький апеляційний суд
08.10.2024 10:00	Хмельницький апеляційний суд
16.10.2024 10:00	Хмельницький апеляційний суд
04.12.2024 15:30	Хмельницький апеляційний суд
08.01.2025 15:00	Хмельницький апеляційний суд
19.02.2025 11:00	Хмельницький апеляційний суд
18.03.2025 15:00	Хмельницький апеляційний суд