Справа № 2-3748/10
09 вересня 2010 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
головуючого судді Логвіної Т.В.
при секретарі Колос А.В.,
за участю позивача, представника позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
31.03.2010 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова (далі - УПФУ в Деснянському районі міста Чернігова) про визнання дій неправомірними та зобов'язання УПФУ в Деснянському районі міста Чернігова здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю як інваліду 3 групи з 01.04.2007 року відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для відповідної категорії населення.
Свої вимоги мотивує тим, що він є інвалідом 3 групи і особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та перебуває на обліку УПФУ в Деснянському районі міста Чернігова. Вважає, що йому відповідач повинен здійснити перерахунок додаткової пенсії відповідно до вимог Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до його початку надав суду письмові заперечення проти позову, просить в його задоволенні відмовити та розглянути справу в його відсутність.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом 3 групи захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Деснянському районі м. Чернігова та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До пенсії за віком позивачу призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю як інваліду 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530.
Відповідно до ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам 3 групи - 50 % мінімальної пенсії за віком. Пунктом 28 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в зазначену вище ст. 50 Закону були внесені зміни, які за рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до чинного цивільно - процесуального законодавства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру додаткової пенсії позивачеві застосуванню підлягає стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Безпідставними є посилання відповідача на те, що порядок обчислення додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі змісту ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Враховуючи зазначене, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю як інваліду 3 групи, захворювання якого пов'язано з Чорнобильською катастрофою, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За таких підстав позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.79,ст.84, ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу.
Оскільки позивач скористався правовою допомогою адвоката, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, суд, враховуючи, що розмір компенсації витрат на правову допомогу не може перевищувати граничний розмір, встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, вважає, що з відповідача на користь позивача належить стягнути 1 000 грн. витрат на правову допомогу, беручи до уваги обсяг робіт, необхідних для здійснення представництва та захисту прав позивача у суді по даній справі.
Також з відповідача на користь позивача належить стягнути 37 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись статтями 10, 60, 61, 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати дії Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова щодо виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії по інвалідності у розмірі меншому, ніж встановлено ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01.04.2007 р. - неправомірними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова провести перерахунок додаткової пенсії по інвалідності ОСОБА_1 із розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для відповідної категорії населення, відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01 квітня 2007 року і здійснити відповідні виплати на користь позивача за відрахуванням вже сплаченої суми.
Стягнути з Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова на користь ОСОБА_1 37 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи та 1 000 грн. витрат на правову допомогу, а всього 1 037 грн. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення в порядку ч. 1 ст. 294 ЦПК України.
Суддя :