Справа № 2- 3289/10
04 серпня 2010 року
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
головуючого судді Требух Н.В.
при секретарі Рудик Є.В.,
за участю позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, представника Чернігівської міської ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, до Чернігівської міської ради про визнання частково незаконним рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку , -
12.03.2010 року позивач звернулася з позовом до відповідачів про визнання частково незаконним рішення Чернігівської міської ради від 30.09.2003 року 9 сесії 24 скликання в частині передачі земельної ділянки ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4 у приватну власність безоплатно, для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0416 га за адресою АДРЕСА_1 та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 24.09.2008 року. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що з нею як із суміжним землекористувачем не були погоджені межі та розмір земельної ділянки. Крім того, земельна ділянка відповідачки межує з однією із стін її квартири і це створює перешкоди в її обслуговуванні і ремонті, оскільки не здійснено відступ від будинку.
В судовому засіданні позивач, представник позивача позов підтримали.
Відповідачі позов не визнали.
Заслухавши пояснення позивача, відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
В судовому засіданні встановлено, що п.151.100 рішення 9 сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 30.09.2003 року ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було надано безоплатно у приватну власність земельну ділянку по вул..9 Січня 23 площею 0,0416 га в рівних частинах. На підставі вказаного рішення був виданий державний акт на право приватною власності на землю серії НОМЕР_2 на громадян ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 В подальшому в порядку спадкування власником земельної ділянка стала відповідач ОСОБА_2, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3.
Відповідно до ст..15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як на порушення своїх прав позивач вказує на те, що з нею як із суміжним землекористувачем не було погоджено межі та розмір земельної ділянки, крім того, одна із стін її квартири межує з земельної ділянкою, що створює перешкоди у обслуговуванні житла.
За правилами ст..118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної місцевої ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельної ділянки приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 04.05.1999 року (зі змінами), технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку не містить вимог погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі і землекористувачами.
В судовому засіданні відповідачка зазначила, що ОСОБА_1 згідно довідки обласного адресно-довідкового бюро (а.с.67) з 16.02.1995 року виписана до Тюменської області і станом на травень 2003 року за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована не була.
Позивачем також не доведено, що їй з боку відповідачки чинилися перешкоди щодо обслуговування квартири, одна із стін якої межує з земельною ділянкою відповідачки. Позивачка зазначила, що в майбутньому вона має намір робити ремонт і хоче отримати частину земельної ділянки під вікнами своєї квартири в оренду.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно ст..126 ч.1 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами. Статтею 140 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку, смерть власника земельно ділянки за відсутності спадкоємців, відчуження земельно ділянки за рішенням власника, звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора, відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб, конфіскація за рішенням суду, не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк. В даній статті наводиться перелік підстав, при наявності яких суб'єктивне право власності припиняється. Даний перелік є вичерпним. Тобто інші юридичні факти, які не перераховані в зазначеній статті, не можуть розглядатись як підстави припинення права власності на земельну ділянку. А тому суд не може взяти до уваги твердження позивача, що відповідачами порушено будівельні норми і правила не відступу від будинку одного метра та відсутність підпису позивача як суміжного землекористувача щодо узгодження меж і розміру земельної ділянки, оскільки це не є підставою для визнання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку недійсним.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 208-209, 213-215, 218 ЦПК України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Н.В.Требух