Житомирський апеляційний суд
Справа №276/1899/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_4
13 липня 2023 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого - судді ОСОБА_4 ,
суддів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у приміщенні апеляційного суду в м. Житомирі матеріали контрольного провадження № 276/1899/21 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Черняхівського районного суду Житомирської області від 04 липня 2023 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів з дня постановлення ухвали, по 02.09.2023 року включно без визначення розміру застави,-
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту. Вважає вказану ухвалу в частині продовження строку тримання під вартою незаконною та необґрунтованою. Вказує, що свідки, потерпіла та її представник вже допитані, а тому ризик можливого впливу на них не доведений, не доведено також ризику переховування від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_8 має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки (дитину, дружину). Зазначає, що підстав для застосування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою не має, а достатнім буде - домашній арешт.
В ухвалі суду зазначено, що у провадженні Черняхівського районного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.
Під час судового розгляду прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 на 60 днів, оскільки строк дії запобіжного заходу спливає, а ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не зникли і існують на даний час, тому до нього не може бути застосовано іншого більш м'якого виду запобіжного заходу.
Враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні, особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 років до 12 років позбавлення волі, а також наявність ризиків, передбачених п.1,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого, ніж тримання під вартою, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та продовжив обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.
Сторони провадження, будучи належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду, подали клопотання про розгляд апеляційної скарги захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника та матеріали контрольного судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів контрольного провадження, в провадженні Черняхівського районного суду Житомирської області на розгляді перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.
Ухвалою суду від 08.05.2023 року обвинуваченому продовжено строк тримання під вартою до 07.07.2023 року.
04.07.2023 року прокурор подав письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ст.177 КПК України, враховуючи, що судовий розгляд триває, а вказані ризики не зменшилися, іншій більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки останнього.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Частиною 2 ст.331 КПК України встановлено, що вирішення питань судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 Кодексу. Зокрема, у ст. 199 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом має бути перевірено, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений при обранні такого запобіжного заходу ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , на думку апеляційного суду, судом першої інстанції дотримано вимоги ст.ст. 176-178 183, 196, 199, 331 КПК України.
Так, відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується зокрема тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди.
Так, судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, а тому під тяжкістю можливого покарання може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки йому відомо, де вона проживає, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він раніше судимий за аналогічне кримінальне правопорушення.
За таких обставин, суд вважав доведеними ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України
Враховуючи доведеність прокурором наявності зазначених ризиків та неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки обвинувачений є раніше судимою особою за кримінальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості та під загрозою можливого покарання може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на потерпілу і свідків у цьому провадженні.
Також, апелянтом не наведено доказів щодо зменшення ризиків, які існували під час постановлення слідчим суддею та судом ухвал про обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 .. Колегія суддів вважає, що вказані ризики не зменшилися.
Зазначення апелянтом про те, що до обвинуваченого можливо застосувати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки апелянтом не наведено наявність достатніх стримуючих факторів від порушень з боку обвинуваченого своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Таким чином, під час апеляційного розгляду встановлено, що доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування ухвали суду, яка відповідає вимогам кримінального процесуального закону. Підстав для визначення розміру застави відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Черняхівського районного суду Житомирської області від 04 липня 2023 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів з дня постановлення ухвали, по 02.09.2023 року включно - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :