Справа № 931/296/23 Головуючий у 1 інстанції: Масляна С. В.
Провадження № 22-ц/802/708/23 Доповідач: Шевчук Л. Я.
13 липня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Шевчук Л. Я.,
суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,
секретар с/з Трикош Н. І.,
з участю:
представника позивачки - ОСОБА_1 ,
третьої особи - ОСОБА_2 ,
відповідачки - ОСОБА_3 ,
представника відповідачки - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_5 на ухвалу Локачинського районного суду Волинської області від 31 травня 2023 року,
У березні 2023 року ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.
Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 31 травня 2023 року у цій справі провадження закрито.
Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Богонос І. М. апеляційну скаргу заперечив, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_5 - адвокат Стасюк В. Я. та третя особа ОСОБА_2 апеляційну скаргу позивачки підтримали, просили скаргу задовольнити, відповідачка ОСОБА_3 та її представник адвокат Богонос І. М. апеляційну скаргу заперечили, просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу позивачки слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Закриваючи провадження у справі, що переглядається, суд першої інстанції вважав, що набрало законної сили судове рішення у справі № 160/701/18 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним, яке ухвалено з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав, а тому провадження у справі, що переглядається, слід закрити.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.
Аналогічний за змістом висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18).
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» та від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначив, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
При цьому судом встановлено, що у листопаді 2018 року ОСОБА_5 пред?явила в суд позов до ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним.
Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 02 грудня 2021 року, що набрало законної сили, у задоволенні позову відмовлено.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, предмет спору (визнання заповіту недійсним) у цій справі та у справі, що переглядається, є той самий.
Тотожними є також і підстави позову. У справі № 160/701/18 та у справі, що переглядається, ОСОБА_5 як на підставу позову посилалася на те, що спадкодавець ОСОБА_7 за станом свого здоров?я на час складання оспорюваного заповіту не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними.
Щодо складу сторін у справі, то сторони у обох справах є тими самими, а незалучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Локачинської селищної ради не зумовлює новий спір, так як сторони справи, предмет і підстави позову лишилися тотожними.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_5 звернувся в суд з позовними вимогами до відповідачки ОСОБА_3 , які вже були предметом судового розгляду та за наслідками яких ухвалено судове рішення, що набрало законної сили.
Доводи апеляційної скарги про те, що підстави звернення до суду з позовом у цій справі є іншими, ніж у справі № 160/701/18, є необґрунтовані, оскільки як встановлено рішенням суду у справі № 160/701/18 від 02 грудня 2021 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа на стороні позивача - ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача - Локачинська селищна рада, про визнання заповіту недійсним, суд дійшов висновку, що оспорюваний заповіт відповідає вимогам законодавства, оскільки було дотримано вимоги до його форми, заповіт посвідчений посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування, а сам правочин відповідає волі заповідача та направлений на реалізацію її права власності в частині розпорядження належним їй майном, оскільки був підписаний з доброї волі, за власним бажанням та з власної ініціативи власноручно спадкодавцем. Окрім того судом при ухваленні рішення було встановлено, що спадкодавець ОСОБА_7 у 2015 році двічі лікувалась у Волинській обласній психіатричній лікарні № 1 м. Луцька стаціонарно. При цьому суд у рішенні зазначив, що клопотань про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи щодо визначення стану здоров'я ОСОБА_7 на час складення оспорюваного заповіту, сторонами не заявлялось, у зв?язку з чим така експертиза судом не призначалась. Крім того, як зазначено у рішенні суду від 02 грудня 2021 року, при поданні позовної заяви позивачка посилалася на те, що не розуміє як спадкодавець могла скласти заповіт, в тому числі і з тих підстав, що вона перебувала на обліку у Волинській обласній психіатричній лікарні № 1 м. Луцька (а. с. 5-12).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачка фактично намагається ревізувати рішення суду у цивільній справі № 160/701/18 з непередбачених процесуальним законом підстав, зокрема шляхом створення нових доказів.
Викладення ОСОБА_5 у новому позові вимог у дещо зміненій редакції не є свідченням пред'явлення позову з інших підстав.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки суду, яким була надана належна правова оцінка.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на те, що оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, апеляційний суд доходить висновку про залишення апеляційної скарги позивачки без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу Локачинського районного суду Волинської області від 31 травня 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді