Справа № 761/12766/23
Провадження № 2/761/6921/2023
13 липня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Матвєєвої Ю.О.
за участю секретаря Каніковського Б.А.
за участі
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
У квітні 2023 року представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Івашків Ю.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, відповідно до прохальної частини якого позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суму боргу, яка становить 2903,00 Євро (дві тисячі дев'ятсот три євро), в еквіваленті національної валюти України, за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 березня 2020 року позивач надав відповідачу грошові кошти, про що було складено Договір позики, на загальну суму 78030,00 грн., що за курсом НБУ євро до гривні на день укладення цього договору (1 евро = 28,90 грн.) еквівалентно 2 700,00 (дві тисячі сімсот) євро 00 центів.
В обумовлений строк відповідач грошові кошти не повернув, а тому позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2903,00 Євро та понесені судові витрати.
Ухвалою від 17.04.2023 було відкрито провадження в цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду 29.05.2023 року змінено порядок розгляду справи на спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні позов визнав.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що 13 березня 2020 року між ОСОБА_3 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) було укладено Договір позики посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єдігаровим Е.М., зареєстрованим в реєстрі за №1676.
Відповідно до п. 1 Договору Позикодавець передав Позичальнику, а Позичальник отримав від Позикодавця грошові кошти в сумі 78 030,00 (сімдесят вісім тисяч тридцять) гривень 00 копійок, що за курсом НБУ євро до гривні на день укладення цього договору (1 евро = 28,90 грн.) еквівалентно 2 700,00 (дві тисячі сімсот) євро 00 центів, та Позичальник зобов'язався повернути позику в вищезазначеній сумі Позикодавцю, в строк та на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно з пунктом 2 Договору у випадку зміни курсу євро до гривні на день погашення позики за цим договором, сума вираховується згідно курсу євро до гривні на день погашення позики.
Відповідно до п. 3 Договору Позичальник зобов'язався повернути отриману ним суму позики в повному обсязі в строк до 01 жовтня 2020 року.
Однак, в порушення умов наданої позики, станом на сьогоднішній день відповідач не повернув позивачу жодних коштів. Позивач неодноразово зв'язувалась з ОСОБА_2 з вимогами повернути кошти, а саме 08.03.2023 року позивач надіслала ОСОБА_2 . Претензію з вимогою негайно повернути заборгованість в розмірі 2700,00 Євро, однак жодної відповіді так і не отримала, як і коштів.
Станом на день розгляду вказаної справи вказана сума заборгованості ОСОБА_2 не повернута, що не заперечується останнім.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Таким чином, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 10.08.2022 по справі № 504/369/18, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на досліджені судом докази, які містяться у справі, суд приходить до висновку, що між сторонами у належній формі укладено договір позики від 13.03.2020 року, проте відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасного повернення грошових коштів. Своїм підписом відповідач засвідчив, що його волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає його внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно проведеного позивачем розрахунку боргу, який перевірено судом, встановлено, що за порушення відповідачем грошового зобов'язання підлягає стягненню 3 % річних у загальному розмірі 203,00 Євро.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, оскільки в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором позики щодо повернення позивачеві суми позики, суд, перевіривши правильність розрахунків, вважає, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення на його користь з відповідача суми позики в розмірі 2700,00 Євро та 3 % річних в сумі 203,00 Євро є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на вимогах закону.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.
Згідно з положеннями ч. ч. 1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Як зазначив Верховний Суд у постановах від 07.12.2020 у справі № 922/3708/19, а також, від 01.10.2021 у справі № 607/14338/19-ц, проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов'язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт, а також суд не вправі зменшувати розмір витрат на професійну допомогу адвоката.
В матеріалах справи відсутнє клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1155,00 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 6000,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-283, 353-355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за Договором позики у розмірі 2903,00 Євро (дві тисячі дев'ятсот три євро), в еквіваленті національної валюти України, за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення суду і складає 116933,71 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 1155,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 6000,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.О. Матвєєва
13 липня 2023 року