Справа №:755/5729/23
"11" липня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Яровенко Н.О.
при секретарі - Локотковій І.С.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника позивача Войнаровського О.В.
представників відповідача Хоржевського Д.Е.
розглянувши у порядку спрощеного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та скасування постанови на притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної Служби у м. Києві та Київській області (далі - ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області), в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області від 27 квітня 2023 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Таджикистану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- скасувати постанову ПН МКМ №012960 від 27 квітня 2023 року про накладення адміністративного стягнення за ч.І ст. 203 КУпАП відносно громадянина Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги мотивовано тим, що 27 квітня 2023 року головним спеціалістом відділу адміністративної діяльності управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та редмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області Марією Циганок за результатами розгляду матеріалів щодо громадянина Таджикистану ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Позивач або ОСОБА_1 ) на підставі статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» винесене рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Таджикистану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , погоджене начальником управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та редмісїї ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Ігорем Семиногом та затверджене Заступником начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Дмитром Петровим 27.04.2023.
Зазначеним рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - Відповідач або ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області) вирішено: примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язати його покинути територію України у термін до 07.05.2023 (п. 1); заборонити в'їзд на територію України строком на 3 (три) роки до 27.04.2026 (п. 2); копію рішення вручити громадянину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та роз'яснити порядок оскарження (п. 3); повідомити прокурору м. Києва про прийняте рішення про примусове повернення з України. Як вбачається зі описової частини рішення, що є предметом оскарження за цим позовом, 27.04.2023 співробітниками ГУ СБ України у м. Києві та Київській області виявлено громадянина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321. Як далі зазначено в оскаржуваному рішенні, у ході опитування Позивач пояснив, що в Україну прибув 12.03.2023 через ПП «Маяки-Удобне» автомобільним транспортом з метою проживання. Документований посвідкою на проживання за № НОМЕР_1 , яку скасовано 21.03.2023 на підставі підпункту 1 пункту 64 Порядку № 321. За твердженням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області після закінчення законного терміну перебування територію України не покинув; усвідомлював, що своїми діями умисно порушує законодавство України. З метою продовження строків перебування, набуття статусу біженця або особи, що потребує додаткового захисту в Україні - до компетентних органів не звертався. За порушення правил перебування іноземних громадян на території України працівниками Відповідача відносно Позивача складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 cm. 203 КУпАП (ПР МКМ № 013002 від 27.04.2023). За оскаржуваним рішенням Відповідач вважає, встановлені обставини, а саме: нелегальне становище Позивача, свідчить про те, що ним порушені вимоги cm. cm. 4, 9, 15 Закону України «Про правовий статус іноземиів та осіб без громадянства», п. 68 Порядку № 321 На підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ № 013002 від 27.04.2023 уповноваженою посадовою особою управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Заступником начальника ЦМУ Петровим Дмитром Васильовичем за порушення правил перебування в Україні, а саме проживання без документів на право проживання в Україні, що є порушенням cm. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» прийняв постанову ПН МКМ №012960 про накладення адміністративного стягнення, згідно з якою відповідно до ч. 1 cm. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення наклав на ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн.
Позивач вважає, що Відповідач, приймаючи оскаржувані постанову про примусове повернення до країни походження або третьої країни та постанову про накладення адміністративного стягнення, діяв усупереч вимогам законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, оскільки законний термін перебування Позивача на території України ще не закінчився, а тому у нього були правові підстави знаходитися в Україні і її не покидати до встановленої дати.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09.05.2023 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників судового розгляду.
Представник позивача та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеному у позові, просили суд позов задовольнити.
Відповідач ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області подав до суду відзив на позов, в судовому засіданні представник відповідача з приводу задоволення позову заперечував.
Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 01.10.2019 громадянин Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув в Україну, а 05.11.2019 уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від цього шлюбу народилася донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У січні 2020 позивач у зв'язку із укладенням шлюбу з громадянкою України ОСОБА_6 отримав посвідку на тимчасове проживання в Україні строком на один рік з можливістю обміну, копія якої не збереглася, але цей факт сторонами не заперечується.
11.12.2020позивач у зв'язку із закінченням терміну дії посвідки на тимчасове проживання в Україні здійснив її обмін у відповідача на нову посвідку № НОМЕР_2 строком до 09.12.2021.
19.04.2022 Відповідачем було видано Позивачу посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_3 від 06.04.2022 строком на 10 років - до 18.04.2032, у зв'язку із тим, що його дитина - ОСОБА_7 має громадянство України за народженням відповідно до статті 7 Закону України «Про громадянство України».
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30.11.2022 року шлюб між позивачем до ОСОБА_6 розірвано.
12.04.2023 засобами поштового зв'язку на адресу Позивача від Відповідача надійшов рекомендований лист, в якому містився супровідний лист Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області №8010.6.1-10917/8010.6.1-23 від 23.03.2023, а також копія рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 21 березня 2023 року, номер: 80114500000224/341 та копія рішення про скасування посвідки на постійне проживання від 21 березня 2023 року, номер: 80112500064602/341/1, прийняті Відповідачем відносно Позивача, що підтверджується копією поштового конверту зі штрих кодовим ідентифікатором № 0215208646726 та копією інформації з сайту Укрпошта.
27.04.2023, ОСОБА_1 було затримано працівниками співробітниками ГУ СБ України у м. Києві та Київській області і доставлено до управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та редмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, де у позивача вилучили посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_3 від 06.04.2022.
В той же день, 27.04.2023 працівниками ЦМУ ДМС відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ № 013002 за ч. 1 cm. 203 КУаПП, а також прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ №012960.
З постанови про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_5 від 27.04.2023 року вбачається, що позивач порушив правила перебування іноземців на території України, а саме: проживав без документів на право проживання в Україні.
Крім цього, 27.04.2023 року головним спеціалістом відділу адміністративної діяльності управління міграційного контролю, протидії нелегальної міграції та реадмісії ЦМУ ДМС в м.Києві та Київській області Марією Циганок прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, громадянина Таджикистану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов'язано його покинути територію України у термін до 07.05.2023 року із забороною в'їзду на територію України строком на три роки до 27.04.2026 року.
Зі змісту вказаного рішення убачається, що громадян ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув на територію України 27.04.2023 співробітниками ГУ СБ України у м. Києві та Київській області виявлено громадянина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321 (далі - Порядок №321. У ході опитування громадян ОСОБА_5 пояснив, що в Україну прибув 12.03.2023 через ПП «Маяки-Удобне» автомобільним транспортом з метою проживання. Документований посвідкою на проживання за № НОМЕР_1 , яку скасовано 21.03.2023 на підставі підпункту 1 пункту 64 Порядку № 321. Після закінчення законного терміну перебування територію України не покинув; усвідомлював, що своїми діями умисно порушує законодавство України. З метою продовження строків перебування, набуття статусу біженця або особи, що потребує додаткового захисту в Україні - до компетентних органів не звертався. За вказане правопорушення громадян ОСОБА_5 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП.
Позивач вважає, що Відповідач, приймаючи оскаржувані постанову про примусове повернення до країни походження або третьої країни та постанову про накладення адміністративного стягнення, діяв усупереч вимогам законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, оскільки законний термін перебування Позивача на території України ще не закінчився, а тому у нього були правові підстави знаходитися в Україні і її не покидати до встановленої дати.
Згідно із частинами першою, другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу вимог частини другої статті 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 33 Конституції України кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України від 22 вересня 2011 року № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон).
Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України (частина третя статті 9 Закону).
Стаття 23 Закону передбачає, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Так, згідно із частиною першою статті203 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні чинним законодавством передбачається адміністративна відповідальність.
Спірні правовідносини регулюються розділом IV Закону України «Про імміграцію», статтею 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою спільним наказом МВС України, Адміністрацією Держприкордонслужби України і СБ України від 23.04.2012 № 353/271/150, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 травня 2012 р. за № 806/21119 (далі - Інструкція № 353/271/150), а підстави та порядок для скасування посвідки на постійне проживання в Україні, її вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення - пунктами 64-77 Порядку № 321.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.Відповідно до ч.ч. 1-4 cm. 13 Закону України «Про імміграцію» Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання. Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення. Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка була до його надання визнана біженцем в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання. Якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили.
Аналогічні норми містяться в Інструкції № 353/271/150, відповідно до пункту 5 розділу і якої підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі І України є: дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.
Згідно із пунктом 6 розділу І Інструкції № 353/271/150 примусове повернення з підстав, передбачених пунктом 5 цього розділу, здійснюється за рішенням органів ДМС, органу охорони державного кордону (стосовно іноземців, затриманих ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), органу СБУ з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, оформленням відповідних документів, доведенням цього рішення до іноземця та взяттям з нього зобов'язання про добровільний виїзд з України у визначений у рішенні строк, а також здійсненням подальшого контролю за фактичним виконанням іноземцем цього рішення..
Відповідно до ч.ч. 1-3 cm. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий І статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної І безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони і здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України). У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати ЗО днів з дня прийняття рішення. Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України. Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.
Крім того, пунктом 64 Порядку № 321 передбачено, що посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: 1) скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію»; 2) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом.
Рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування (пункт 65 Порядку № 32 Гу
Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається їм рекомендованим листом не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття (пункт 66 Порядку № 321).
Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п'яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби (пункт 67 Порядку № 321).
Пунктом 68 Порядку № 321 визначено, що іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки, у випадку, зазначеному в підпункті 1 пункту 64 цього Порядку, повинні зняти з реєстрації місце проживання, здати посвідку та виїхати за межі України в місячний строк з дня отримання рішення про скасування дозволу на імміграцію.
Пунктом 72 Порядку № 321 посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі, зокрема скасування посвідки (підпункт 4):
Із системного аналізу вказаних норм та фактичних обставин справи випливає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не порушував законодавство України про імміграцію, оскільки станом на дату прийняття ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області оскаржуваних рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни та постанови про накладення адміністративного стягнення законний строк тривалістю в один місяць з дня отримання рішення про скасування дозволу на імміграцію не закінчився, оскільки ОСОБА_1 отримав засобами поштового зв'язку копію рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 21 березня 2023 року, номер: 80114500000224/341 та копію рішення про скасування посвідки на постійне проживання від 21 березня 2023 року, номер: 80112500064602/341/1, лише 12.04.2023, тобто місячний строк, в який позивач повинен був зняти з реєстрації місце проживання, здати посвідку та виїхати за межі України, закінчувався 12.05.2023 року.
Окремо слід звернути увагу, що рішенням про примусове повернення до країни походження або третьої країни, громадянина Таджикистану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов'язано його покинути територію України у термін до 07.05.2023 року, визначиний термін є меншим, ніж той, який встановлюється ч. 2 cm. 13 Закону України «Про імміграцію», тобто протягом місяця з дня отримання копії рішення про скасування дозволу на імміграцію.
Отже, рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни від 27.04.2023, прийняте ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є передчасним, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується постанови від 27.04.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 203 КУпАП ОСОБА_1 , на дату прийняття постанови у останнього була посвідка на постійне проживання в Україні № НОМЕР_3 від 06.04.2022, яка у цей же день вилучена відповідачем на підставі пп. 4 п. 72 Порядку № 321 у зв'язку із її скасуванням за рішенням Відповідача від 21 березня 2023 року. Проте, Позивач мав самостійно виконати такий обов'язок у строк до 12.05.2023.
Отже, оскільки строк на повернення посвідки не закінчився, так само як й не закінчився строк на виїзд Позивача за межі України, то не можна вважати Позивача таким, що порушував правила перебування іноземців в Україні, тобто проживав без документів на право проживання в Україні, а тому постанова про від 27.04.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 203 КУпАП ОСОБА_1 підлягає скасуванню.
Аналізуючи усі вищевикладені доводи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем під час прийняття оспорюваного рішення не дотримано вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», не з'ясовано усі дійсні обставини, не наведено належних обґрунтувань під час прийняття рішення про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни, оспорюване рішення прийнято без дотримання принципу обґрунтованості та пропорційності свого рішення.
На підставі наведеного, суд вважає, що позов ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про імміграцію», Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою спільним наказом МВС України, Адміністрацією Держприкордонслужби України і СБ України від 23.04.2012 № 353/271/150, статтями 77, 241-246, 250, 251, 255, 288, 295, 297 КАС України , суд, -
Позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та скасування постанови на притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної Служби у м. Києві та Київській області від 27 квітня 2023 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Скасувати постанову ПН МКМ №012960 від 27 квітня 2023 року про накладення адміністративного стягнення за ч.І ст. 203 КУпАП відносно громадянина Таджикистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до частини шістнадцятої статті 289 КАС України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.О.Яровенко