Справа №:755/9909/23
Провадження №: 2-о/755/353/23
"13" липня 2023 р.м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва САВЛУК Т.В., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,
ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою в порядку окремого провадження, з вимогами: «Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - недієздатним; встановити опіку над ОСОБА_2 ; призначити ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 ».
Вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, на предмет дотримання вимог цивільного процесуального законодавства щодо форми та змісту поданої до суду заяви в порядку окремого провадження, суддя приходить до наступних висновків.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ч.1ст. 4 ЦПК України)
Згідно із ч.1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. (ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 297 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Разом з тим, до матеріалів заяви заявником не долучено належних та допустимих доказів щодо психічного стану здоров'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які мали підтвердити хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (медичні довідки про психічний стан здоров'я, перебування на обліку лікаря-психіатра, проходження лікування в умовах стаціонару (виписний епікриз) інше).
Крім того, зі змісту вказаної вище заяви вбачається, що заявником невірно визначено коло заінтересованих осіб, за участю яких відповідно до вимог статей 293 та 300 Цивільного процесуального кодексу України судом розглядається дана категорія справ, зокрема в якості заінтересованої особи визначено - Службу у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації.
Однак, відповідні служби у справах дітей та сім'ї за своїм правовим статусом, з урахуванням положень Законів України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про охорону дитинства» та інші, наділені повноваженнями, серед іншого, щодо забезпечення та дотримання прав дитини.
При цьому відповідний орган опіки та піклування, участь якого у розгляді справи є обов'язковою, до розгляду даної справи не залучено у якості заінтересованої особи.
На виконання ухвали суду заявник має надати нову редакцію заяви із визначеним колом заінтересованих осіб та копії цієї заяви зі всіма додатками для направлення заінтересованим особам.
Відповідно до ст. 41 ЦК України, правовими наслідками визнання особи недієздатною, є зокрема відсутність у неї права вчиняти самостійно будь-якого правочину. Такі дії від імені недієздатної особи вчиняє її опікун.
Отже призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною є обов'язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку у повному обсязі досягається мета цивільного судочинства захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в даному конкретному випадку - забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою.
Порядок встановлення опіки над особою, яка визнана судом недієздатною, виконання опікуном своїх обов'язків та звільнення від повноважень опікуна визначений гл. 6 ЦК України та Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила).
Згідно ст. 55 ЦК України та п. 1.2 Правил, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного кодексу України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою; опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Згідно ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд вирішує питання щодо призначення над недієздатною особою піклувальника або опікуна не інакше, як за поданням органу опіки та піклування. Тобто, нормами законодавства передбачено чіткий порядок призначення над недієздатними особами опіки, а саме - за поданням відповідного органу.
Однак, до заяви не долучено оригінал подання органу опіки та піклування про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною фізичною особою, а також доказів того, що заявник звертався з приводу цього питання до органу опіки та піклування.
Відповідно до п.2 ст. 299 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною, відносяться на рахунок держави.
Однак, у ст. 133 ЦПК України законодавець розділяє види судових витрат.
Так, відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви у справах окремого провадження фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на дату звернення з цією заявою до суду становить 536,80 гривень.
До переліку заяв, за подання яких не справляється судовий збір, передбаченого ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», заява про визнання фізичної особи недієздатною не входить.
Крім того, стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить положення про пільги щодо сплати судового збору за подання заяви про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуном.
На виконання ухвали суду заявник має надати суду оригінал платіжного документа про сплату судового збору в розмірі 536,80 гривень за кожну заявлену вимогу окремо.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. (ч. 3 ст. 294 ЦПК України)
При прийнятті до свого провадження заяви, поданої в порядку окремого провадження, суддя вирішує питання відповідності її вимогам розділу IV «Окреме провадження» ЦПК України, а також загальним вимогам до заяви, передбаченим ст.175 ЦПК України.
Як роз'яснено у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту.
Недотримання обов'язкових вимог до змісту заяви є перешкодою до відкриття провадження у справі.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до ч.1 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 133, 185, 297, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, - залишити без руху.
Надати можливість скаржнику виправити недоліки в строк не більше ніж десять днів з дня отримання ним ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.
Попереджаю, що у разі невиконання вимог суду щодо усунення вказаних недоліків, Ваша заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню.