Справа №:755/8990/23
"06" липня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді Яровенко Н.О.,
при секретарі Локотковій І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті,-
Заявник звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті.
У своїй заяві посилається на те, що вона є донькою померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Для відкриття спадкової справи заявнику необхідно подати до нотаріуса оригінал свідоцтва про смерть батька. Факт смерті батька зафіксовано органами Луганської області, про що видано свідоцтво про смерть від 27 січня 2023 р. Отримати свідоцтво у відділі державної реєстрації актів цивільного стану не має можливим, у зв'язку з тим що факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території та у зв'язку з чим заявник змушений звернутися до суду.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 05 липня 2023 року призначено справу до судового розгляду на 06 липня 2023 року о 09 год. 50 хв.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. Повідомлялася належним чином. Про причини неявки суд не повідомила.
Представник заінтересованої особи Дніпровського відділу ДРАЦС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті в судове засідання не з'явився. Повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява обґрунтована і підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Заявник взята на облік як внутрішньо переміщена особа відповідно до довідки від 16 лютого 2023 р. № 3004-5002583266. Зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_2 .
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичної установою або рішення суду про встановлення факту смерті.
Відповідно до п. 3 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, заявник ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 ) є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України, серії НОМЕР_1 виданого 17 березня 2006 року Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області.
Заявниця є донькою померлого ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про народження від 08 січня 1985 року, актовий запис № 51 (а.с.11)
Судом встановлено, що прізвище заявника було змінено з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » після укладення шлюбу 14 січня 2006 року, даний факт підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , про що зроблен відповідний актовий запис №3.(а.с. 10)
Так, підставою для вирішення справи про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України відповідно до ч.8 ст.315 ЦПК України є відсутність документів, які згідно до чиного законодавства можуть бути прийнятими відділом державної реєстрації актів цивільного стану для проведення державної реєстрації смерті.
Однак, заявник має на руках копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_3 видане, Відділом записів актів громадянського стану Новоайдарського районного управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки від 27 січня 2023 року, про що зроблем відповідний актовий запис 148. (а.с. 15)
Місце смерті ОСОБА_2 : Луганська Народна Республіка, м. Сєвєродонецьк.
Місто Сєвєродонецьк, Луганська область віднесено до населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.
Разом з тим, відповідно до довідки про причину смерті № 106/у № 36, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті: хронична сердцева недостатність. атеросклеротичний кардіосклероз,атеросклеротична хвороба серця.
Докази, які б спростовували даний факт в матеріалах справи відсутні.
Судом встановлено, що заявник позбавлена можливості здійснити державну реєстрацію смерті батька у позасудовому порядку.
Оцінюючи надані заявником документи, суд виходить із того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів"
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.96, § 45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
У відповідності з ч. 3, 4, ст. 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Частиною першою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 року № 2398-VI (далі за текстом - Закон № 2398-VI) передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов'язковою. Відомості про смерть особи підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
При розгляді даної цивільної справи суд також враховує факт введення воєнного стану в Україні, який вже було введено станом на час смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який триває на час розгляду справи.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України)
Відповідно до ч.3ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Встановлення факту смерті про встановлення якого просить заявник, має юридичне значення, оскільки надає право для проведення державної реєстрації смерті на території України, яка контролюється державними органами і отримання свідоцтва про смерть встановленого зразка.
Оскільки заявник позбавлена можливості в іншому, аніж у судовому порядку встановити факт смерті свого батька, а також надати для реєстрації смерті документ, передбачений законодавством України, оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що факт смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується наданими суду доказами, тому є правові підстави для задоволення заяви.
Відповідно до вимог пункту 8 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України..
Керуючись ст. 258, 263, 265, 315, 317, 319 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті задовольнити.
Встановити факт смерті ,що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживав за адресою: АДРЕСА_3 ) помер: ІНФОРМАЦІЯ_1 в місці Сєвєродонецьк, Луганської області.
Рішення суду підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Повний текст рішення суду складено 06 липня 2023 року.
Учасники справи:
Заявник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_4 ;
Заінтересована особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 26088676, адреса реєстрації: 02100, м. Київ, бул. Верховної Ради, буд.8/20.
Суддя Яровенко Н.О.