13 липня 2023 рокуСправа №: 695/3510/22
Номер провадження 3/695/107/23
13 липня 2023 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Бойко Н.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Побиванця Ю.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, інваліда 2 групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 309008, водій ОСОБА_1 15 серпня 2022 року о 08 год 00 хв в м. Золотоноша по вул. Черкаська, 94, керував мотоциклом Lifan LF 150-2E, державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно хіміко-токсикологічних досліджень № 822 в стані алкогольного сп'яніння - 1,34 проміле.
Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, заперечив викладені в протоколі обставини, пояснив, що 15 серпня 2022 року потрипив в дорожньо-транспортну пригоду, алкоголь перед аварією не вживав, звідки взявся в його крові алкоголь 1,34 проміле, він не розуміє. Коли у нього відбирали кров на аналіз, він не знає, бо його не попереджували про це. До нього в лікарню прийшов поліцейський і сказав, що в його крові виявили аклоголь, та склав протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП. Оскільки він був після операції, то відразу не зрозумів, що то був поліцейський, а думав, що до нього прийшов адвокат та написав в протоколі, що згідний з ним.
У судовому засіданні захисник Побиванець Ю.В. просив суд закрити провадження по справі стосовно ОСОБА_1 у зв"язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складений через три місяці після ДТП.
У судовому засіданні допитаний в якості свідка лікар-травматолог ОСОБА_2 пояснив, що 15 серпня 2022 року ОСОБА_3 був доставлений до лікарні швидкою медичною допомогою після ДТП в шоковому стані третього ступеню, був в свідомості, на питання відповідав, час від час йому було боляче. Мав відкритий перелом гомілки, втратив майже 2 літри крові. Кров на аналіз для виявлення алкогольного сп'яніння завжди береться на аналіз, зберігається в холодильнику до доби з печатками і на наступний день відвозиться в обласний центр для дослідження. Відбір крові у ОСОБА_1 робився до переливання крові 15 серпня 2022 року відразу, коли він поступив в лікарню.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що з ОСОБА_1 вони разом працюють та 13 серпня 2022 року в суботу вони разом пили пиво, а в неділю 14 серпня зустрічалися, але не вживали алкогольні напої, бо на наступний день їм потрібно було виходить на роботу.
У судове засідання викликався поліцейський, який склав протокол 30.11. (рік не вказаний) за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , старший інспектор СРПП Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області Литвиненко О.І., але до суду не з' явився, оскільки згідно листа заступника начальника Золотоніського РВП № 5648/65/03-2023 від 16.05.2023 ОСОБА_5 з 22.02.2023 року звільнений з посади та переведений до штурмового полку «Сафарі» Департаменту особливого призначення «Об'днана штурмова бригада Національної поліії України «Лють».
Заслухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, всебічно, повно і об"єктивно дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Так, суд зобов'язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасого затримання транспортного засобу, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч.2 ст.251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 2 Закону України Про Національну поліцію завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Згідно ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи серед яких: перевірка документів особи, опитування особи, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки.
Згідно з вимогами ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Також, відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (Далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Пунктом 2.9 "а" Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 10.10.2001 № 1306 заборонено водіям керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Також, Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі-Інструкції), передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.п.2,3 Розділу III Проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів вищевказаної Інструкції якщо водій - учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений. За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Розділом 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов'язки водіїв транспортних засобів.
Згідно з з п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємо ввічливими.
Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Також, згідно з п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції..
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 309008 від 30.11. рік не вказаний, водій ОСОБА_1 15 серпня 2022 року о 08 год 00 хв в м. Золотоноша по вул. Черкаська, 94, керував мотоциклом Lifan LF 150-2E, державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно хіміко-токсикологічних досліджень № 822 в стані алкогольного сп'яніння, - 1,34 проміле. ОСОБА_1 при складанні працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП був присутній, копію даного протоколу отримав. При цьому зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_1 в протоколі не вказав, зазначивши, що він «згідний». Відтак, з урахуванням викладеного, суд приймає протокол про адміністративне правопорушення як належний і допустимий доказ;
- актом хіміко-токсикологічних досліджень № 822, виданий КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер» вих. № 2340 від 25/08/2022, згідно якого в результаті проведення дослідження крові лікарем-лаборантом ОСОБА_6 від 25.08.2022, направленої на аналіз лікарем Золотоніської БПЛ ОСОБА_2 від 15.08.2022 та доставленої в лабораторію 16.08.2022, з метою визначення алкоголю у гр. ОСОБА_1 , в крові виявлено етиловий спирт в концентрації 1,34 проміле;
- копією листа старшого слідчого Золотонісього РВП ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта Ю.Наумейка № 8794/65/22 від 31.10.2022, згідно якого в СВ Золотоніського РВП перебувають матеріли кримінального провадження №12022250150000688 від 15.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та досудовим розслідуванням встановлено, що в результаті ДТП водій мотоцикла Lifan LF 150-2E, д.н.з. НОМЕР_1 , згідно з висновком експерта №05-8-01/268 від 27.10.2022 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
- копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 309007 від 30.11.2022 водій ОСОБА_1 15 серпня 2022 року о 08 год 00 хв в м. Золотоноша, по вул. Черкаська, 93, керуючи мотоциклом Lifan LF 150-2E, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху не вжив заходів щодо безпеки об'їзду перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний був виявити, а саме: ТЗ марки Hundai Sonata, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , яка закінчувала заїзд на прилеглу територію. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги 12.3 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Крім того, в поясненнях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в протоколі про адміністративне правопорушення ААД № 309008 від 30.11. рік не вказаний ОСОБА_1 по суті порушення власноручно зазначив, що згідний, та підписав особисто.
Будь-яких даних, які б спростовували обставини, що підтверджуються вказаними вище доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суду не надано.
Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю взаємоузгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд дійшов висновку, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.9 "а" ПДР України, та наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Суд зазначає, що підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ст.130 ч. 1 КУпАП, обґрунтовані та визначені законом, оскільки ОСОБА_1 , порушивши вимоги п. 2.9 "а " Правил дорожнього руху України, вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Перевіркою матеріалів провадження порушень при складанні протоколів про адміністративне правопорушення не встановлено, поліцейськими протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 309008 відносно ОСОБА_1 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції № 1395 від 07.11.2015 , особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
ОСОБА_1 будь-яких зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП та про невідповідність внесених до протоколу даних не заявляв.
Крім того, суд не бере до уваги надані у судовому засіданні заперечення ОСОБА_1 та його представника - адвоката Побиванець Ю.В., оскільки вони повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи, зокрема актом хіміко-токсикологічних досліджень № 822, в якому зазначено, що у гр. ОСОБА_1 в крові, відібраної на аналіз 15.08.2022, виявлено етиловий спирт в концентрації 1,34 проміле.
Посилання захисника на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений через три місяці після скоєння правопорушення, спростовується тривалістю проведення експертиз в ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №12022250150000688 від 15.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та отримання відповідних висновків для подальшого прийняття рішення в порядку ст. 283 КПК України.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, судом докази оцінені за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд звертає увагу на те, що норми Закону, наведені захисником, не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення тягне необхідність визнання доказів недопустимим. Натомість національне законодавство та практика ЄСПЛ зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи допущене порушення КУпАП є істотним та яким чином воно перешкоджало й забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.
Судом не встановлено порушення фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
З огляду на все вищенаведене, суд не бере до уваги надані стороною захисту доводи та пояснення правопорушника ОСОБА_1 , зазначені під час розгляду даної справи, як такі, що виключають його вину у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки вони не спростовують події правопорушення, не впливають на висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та вина його доведена встановленими судом доказами «поза розумним сумнівом».
В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов"язкова до застосування як джерело права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини.
Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.
У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Європейський суд з прав людини у складі Великої палати у рішенні по справі «OHalloran and Francis v. The United Kingdom» [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29 червня 2007 року, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У рішенні «Шмауцер протии Австрії» від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
Поряд з цим, ЄСПЛ відносить до кримінально-правової санкції й позбавлення прав на управління транспортним засобом, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй в провину, мати достатньо часу для підготовки свого захисту, отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї, обов"язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов"язку доводити свою непричетність до вчинення порушення (рішення ЄСПЛ у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року).
Системний аналіз вищезазначеної практики ЄСПЛ свідчить про те, що гарантії ст.6 Конвенції поширюються також на осіб, які вчинили діяння, що відповідно до національного законодавства хоч і не є злочинами, але визнаються кримінальними у конвенційному значенні.
За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доводиться поза розумним сумнівом дослідженими в судовому засіданні доказами, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю взаємоузгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.
При цьому, суд враховує особу порушника ОСОБА_1 , виходячи з того, що останній відповідно до довідки Золотоніського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП напротязі 2021-2022 років не притягався.
Згідно листа № 31/23/45-452 від 21.12.2022 року Територіального сервісного центру МВС № 7145 гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав посвідчення водія НОМЕР_3 , видане ТСЦ 7145 РСЦ ГСЦ МВС у Черкаській області від 07.06.2017 року, з терміном дії до 07.06.2047 року.
При накладенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що згідно ст. ст. 34, 35 КУпАП, пом'якшують та обтяжують відповідальність правопорушника ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, суд не вбачає.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням особи та ступеню вини ОСОБА_1 характеру та суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 (один) рік, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.
Доказом того, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору суду, є надана у судовому засіданні копія довідки обласної МСЕК № 1, серія 12 ААВ № 645950 від 30.01.2023, згідно якої гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлена 2 група інвалідності 20.01.2023 року терміном до 01.02.2024.
Керуючись ст. ст. 9, 23, 30, 40-1, 130, 245, 252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, п. 9 ч.1 ст. 5 Закону «Про судовий збір», суд-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення особі постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 днів.
Суддя Бойко Н.В.